Ухвала

від 01.08.2023 по справі 451/938/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 451/938/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/894/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Вір Компані» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Радехівського районного суду Львівської області від 14 липня 2023 року про накладення арешту на майно,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а :

вищезазначеною ухвалою частково задоволено клопотання дізнавача СД відділення поліції №1 Червоноградського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, а саме: товарно-транспортну накладну від 10 липня 2023 року та шпали першого типу в кількості 320 штук, що належить на праві власності ТОВ «ВІРКОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 44054048) шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Вір Компані» подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді Радехівського районного суду Львівської області від 14 липня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання дізнавача СД відділення поліції №1 Червоноградського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_8 відмовити, зобов`язати повернути вказане майно.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на недотримання слідчим суддею строків, встановлених ч. 1 ст. 172 КПК України, оскільки клопотання надійшло до суду 11 липня 2023 року, а оскаржена ухвала постановлена 14 липня 2023 року, при цьому слідчим суддею не був продовжений строк розгляду клопотання.

Як зазначає апелянт, законність перевезення 320 штук шпал дерев`яних непросочених типу І повністю підтверджена матеріалами справи, оскільки ТОВ «Вір Компані», за умовами договору з філією ПАТ «Укрзалізниця», зобов`язалося поставити шпалу дерев`яну не просочену типу І, у кількості 2500 штук за ціною 775 грн без ПДВ. Ні умовами договору, ні тендером не заборонено купувати необхідний на виконання вказаного договору товар в інших суб`єктів господарювання. За таких обставин, вважає підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, необґрунтованою та недоведеною. Крім цього, зазначає, що ступінь тяжкості інкримінованого правопорушення є неспівмірним із заходами забезпечення кримінального провадження, які застосував суд.

На підтвердження апеляційних вимог захисник вказує, що предметом цього злочину не є документи, які хоч і мають певне юридичне значення, але не надають конкретних прав або не звільняють від обов`язків. За таких обставин, ТТН від 10 липня 2023 року та шпали І в кількості 320 штук, на загальну суму 297600 грн, що належать на праві власності ТОВ «Вір Компані» не можуть бути предметом інкримінованого злочину. Наведене свідчить про невідповідність вказаного майна визначеним ст. 98 КПК України критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, що, у свою чергу, виключає накладення арешту на останні.

Адвокат ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ТОВ «Вір Компані», будучи належним чином повідомленою про час та місце проведення апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явилася, про поважність причин своєї неявки не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не подала.

Прокурор ОСОБА_7 проти задоволення апеляційних вимог заперечив, зазначивши, що такі не ґрунтуються на вимогах закону.

За таких обставин, з огляду на вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, з метою дотримання розумних строків розгляду, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності учасників, що не з`явились.

Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, з огляду на таке.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції було дотримано в повному обсязі.

Так, згідно з клопотанням, у провадженні Сектору дізнання відділення поліції №1 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023142280000066 від 11 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом можливої підробки товарно-транспортної накладної по перевезенню шпал 1 типу в кількості 320 штук, пред`явленої на вимогу поліції водієм вантажного автомобіля «Renault Magnum», р.н. НОМЕР_1 , з причепом р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_9 (а.с. 6).

Як слідує з матеріалів клопотання, під час патрулювання 10 липня 2023 року на вул. Стоянівській у місті Радехів Червоноградського району Львівської області працівниками поліції було зупинено вантажний автомобіль марки «Renault Magnum», р.н. НОМЕР_1 , загальний напівпричіп р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_9 , який на вимогу пред`явив товарно-транспортну накладну по перевезенню шпали 1 типу в кількості 320 штук, яка може бути підробленою, оскільки відсутній номер накладної та документи, що підтверджують умови договору поставки між юридичними особами. Зазначений автомобіль належить на праві власності фізичній особі підприємцю ОСОБА_10 , товарно-транспортна накладна від 10 липня 2023 року та шпали 1 типу в кількості 320 штук, на загальну суму 297600,00 гривень, належить на праві власності ТзОВ «ВІРКОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 44054048); в подальшому такі були вилучені.

Постановою дізнавача СД відділення поліції №1 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 від 11 липня 2023 року автомобіль марки «Renault Magnum», р.н. НОМЕР_1 , загальний напівпричіп р.н. НОМЕР_2 , товарно-транспортна накладна від 10 липня 2023 року та шпали 1 типу в кількості 320 штук визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12023142280000066 (а.с. 41).

11 липня 2023 року дізнавач СД відділення поліції №1 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором Радехіського відділу Червоноградської окружної прокуратури ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту, зокрема, на зазначене вище майно.

Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №12023142280000066, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні старшого детектива.

Аргументи захисника про те, що накладений арешт є неправомірним втручанням у право власності ТОВ «Вір Компані» не знайшло свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки при накладенні такого враховано «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи.

Так, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів.

Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно з ч. 6 ст. 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

Таким чином, законодавець встановив обмежені процесуальні строки для розгляду й вирішення питання накладення арешту на тимчасово вилучене майно та пов`язує його з моментом надходження клопотання до суду.

Як вбачається з матеріалів клопотання, вилучення майна відбулось в ході проведення огляду 10 липня 2023 року; з клопотанням до слідчого судді Радехівського районного суду Львівської області дізнавач звернувся 11 липня 2023 року, тобто з дотриманням строку, встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.

Згідно з ч. 3, ч. 5 ст. 115 КПК України при обчисленністроку днямистрок закінчуєтьсяо двадцятьчетвертій годиніостаннього днястроку. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.

Таким чином, при винесенні оскарженої ухвали слідчий суддя дотримався строків, відведених законодавцем для розгляду клопотання про арешт майна.

Стосовно того, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувся дізнавач, то частиною 1 ст. 171 КПК України установлено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором. З огляду на те, що клопотання погоджене прокурором, у суду відсутні вважати, що таке подане неналежним суб`єктом.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржене рішення прийнято відповідно до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

ухвалу слідчого судді Радехівського районного суду Львівської області від 14 липня 2023 року про накладення арешту на майно, що належить на праві власності ТОВ «Вір Компані», залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Вір Компані» - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4