Окрема думка

від 01.08.2023 по справі 451/938/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 451/938/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/894/23 Доповідач: ОСОБА_2

О К Р Е М А Д У М К А

судді Львівського апеляційного суду ОСОБА_3 у провадженні за апеляційною скаргою представника власника майна ТОВ «Віра Компані» - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді про арешт майна

01 серпня 2023 року

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 липня 2023 року про арешт майна залишено без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 - без задоволення.

Як суддя, який залишився у меншості, з даним рішенням не погоджуюся та керуючись ч. 3 ст. 375 КПК України викладаю окрему думку.

Вищевказаною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання дізнавача СД відділення поліції №1 Червоноградського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_5 та накладено арешт на майно, а саме: товарно-транспортну накладну від 10 липня 2023 року та шпали першого типу в кількості 320 штук, що належить на праві власності ТОВ «ВІРКОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 44054048) шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Вір Компані» подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Радехівського районного суду Львівської області від 14 липня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання дізнавача СД відділення поліції №1 Червоноградського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_5 відмовити, зобов`язати повернути вказане майно.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на недотримання слідчим суддею строків, встановлених ч. 1 ст. 172 КПК України, оскільки клопотання надійшло до суду 11 липня 2023 року, а оскаржена ухвала постановлена 14 липня 2023 року, при цьому слідчим суддею не був продовжений строк розгляду клопотання.

Як зазначає апелянт, законність перевезення 320 штук шпал дерев`яних непросочених типу І повністю підтверджена матеріалами справи, оскільки ТОВ «Вір Компані», за умовами договору з філією ПАТ «Укрзалізниця», зобов`язалося поставити шпалу дерев`яну не просочену типу І, у кількості 2500 штук за ціною 775 грн без ПДВ. Ні умовами договору, ні тендером не заборонено купувати необхідний на виконання вказаного договору товар в інших суб`єктів господарювання. За таких обставин, вважає підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, необґрунтованою та недоведеною. Крім цього, зазначає, що ступінь тяжкості інкримінованого правопорушення є неспівмірним із заходами забезпечення кримінального провадження, які застосував суд.

На підтвердження апеляційних вимог захисник вказує, що предметом цього злочину не є документи, які хоч і мають певне юридичне значення, але не надають конкретних прав або не звільняють від обов`язків. За таких обставин, ТТН від 10 липня 2023 року та шпали І в кількості 320 штук, на загальну суму 297 600 грн, що належать на праві власності ТОВ «Вір Компані» не можуть бути предметом інкримінованого злочину. Наведене свідчить про невідповідність вказаного майна визначеним ст. 98 КПК України критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, що, у свою чергу, виключає накладення арешту на останні.

Своє рішення слідчий суддя мотивувала тим, що вказане майно відповідає вимогам ст. 98 КПК, а у випадку незастосування арешту майна існує реальна загроза пошкодження, знищення та втрати товаро-транспортної накладної від 10.07.2023 та шпал у кількості 320 штук, що може призвести до нівелювання доказової бази, а тому неможливо іншим способом довести обставини провадження, які передбачаються довести за допомогою вказаної речі.

Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції в повній мірі дотримано не було.

Так, слідча суддя накладаючи арешт на майно, а саме на 320 штук шпал, як на правову підставу арешту цього майна, покликалась на його мету - збереження речових доказів.

Разом з цим слідча суддя не звернула увагу на те, що предметом кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (кримінальне провадження № 12023142280000066 від 11.07.2023), є посвідчення або інший документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією незалежно від форми власності, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків.

Тобто, 320 штук шпал, на які накладено арешт, не є предметом кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документа), й відповідно не можуть бути речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Вважаю, що в колегії суддів були підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на майно, а саме на 320 штук шпал.

Суддя Львівського

апеляційного суду ОСОБА_3