Постанова

від 03.08.2023 по справі 922/1950/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року м. Харків Справа № 922/1950/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О., суддя Істоміна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Оздоровчий Центр "Стиль" на рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2022 року у справі №922/1950/22,

за позовом - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків,

до - Приватного підприємства "Оздоровчий Центр "Стиль", м.Харків,

про - стягнення 81879,56 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Оздоровчий Центр "Стиль", м. Харків (далі-Відповідач) про стягнення з останнього на користь Позивача заборгованості у розмірі 81 879,56 грн за тимчасовим договором про постачання теплової енергії №4748 від 01.11.2003 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.12.2022 року у справі №922/1950/22 (без виклику учасників справи) вищезазначені позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Судовий збір у розмірі 2 481,00 грн, віднесено на Відповідача.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішенням скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає наступне:

- наданий Позивачем розрахунок заборгованості є суперечливим та містить неправильні розрахунки, так як у розрахунку Заявника та рахунку-фактурі № 17100-3856 від 14 січня 2022 року, рахунку-фактурі № 17100-3856 від 3 лютого 2022 року, рахунку-фактурі № 17100-3856 від 16 березня 2022 року, рахунку-фактурі № 17100-3856 від 12 квітня 2022 року, рахунку-фактурі № 17100-3856 від 10 травня 2022 року, вказані невірні дані використаної теплової енергії (Гкал).

- Позивачем не надано до суду жодного акту виконаних робіт по відпуску теплової енергії за грудень 2021 р., січень 2022 р., лютий 2022 р., березень 2022 р., квітень 2022 р., травень 2022 р. та червень 2022 р., в тому числі, підписаних Сторонами.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 року у справі №922/1950/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До Східного апеляційного господарського суду від Позивача через підсистему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом якого Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оспорюване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивачем зазначено, що відповідно до додатку №2 до Договору №4748 від 12.03.2012 року прилад обліку теплової енергії встановлений не на межі балансової належності з КП «Харківські теплові мережі», тому до показань приладу обліку додаються теплові витрати, які відображаються в рахунках-фактурах. До моменту виникнення заборгованості у Відповідача по справі принцип нарахування показання приладу обліку плюс теплові витрати був незмінний, що підтверджується відомістю обліку теплової енергії та рахунком - фактурою за листопад 2021. Заборгованість за попередні роки була сплачена Відповідачем в повному обсязі.

Також Відповідачем у відзиві заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копію робочого проекту; копію розрахунку теплових витрат; копію розпорядження від 29.02.2012 року; копію приладу обліку за листопад 2021 року; копію рахунку - фактури за листопад 2021 року. Означене клопотання мотивоване тим, що оскільки, Відповідачем у справі не було надано відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції з правовою позицією щодо позову, у Позивача не було можливості надати додаткові докази в обґрунтування своєї правової позиції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 року у задоволенні клопотання Позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів відмовлено за мотивів ненадання Позивачем до апеляційного суду доказів неможливості подання означених документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини:

- укладення між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Споживачем) 01.11.2003 року тимчасового договору про постачання теплової енергії №4748 (далі Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором;

- укладення 15.02.2016 року між сторонами додаткової угоди до Договору, якою, зокрема, внесено зміни до порядку розрахунків за договором (Розділ 6 Договору);

- підключення опалення Відповідачу на підставі акту підключення споживача №171/14854 від 05.11.2021 року у зв`язку із початком опалювального періоду;

- відключення опалення Відповідачу на підставі акту відключення споживача №171/15520 від 15.04.2022 року у зв`язку із закінченням опалювального періоду.

Факт неналежного виконання Відповідачем умов Договору (з урахуванням змін внесених додатковою угодою) щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії став підставою звернення Позивача до суду з відповідною позовною заявою до Відповідача про стягнення з останнього вартості спожитої теплової енергії на потреби опалення за період: грудень 2021 року - квітень 2022 року у розмірі 81 879,56 грн.

Матеріали справи не місять відзиву Відповідача на позовну заяву Позивача.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про доведеність шляхом надання Позивачем відповідних доказів та не спростування Відповідачем факту неналежного виконання останнім умов спірного Договору в частині своєчасної та повної сплати останнім вартості спожитої теплової енергії. Наданий Позивачем розрахунок нарахувань по Відповідачу за період: грудень 2021 року - квітень 2022 року у розмірі 81 879,56 грн судом визнаний обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими частково з огляду на наступне.

Відповідно до матеріалів справи, між сторонами 01.11.2003 року було укладено тимчасовий договір про постачання теплової енергії №4748 (у рахуванням додаткової угоди), який за своєю юридичною природою є договором енергопостачання.

Згідно з частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

В силу приписів частини 1 статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Факт укладення спірного Договору, а також факт виконання Позивачем своїх зобов`язань щодо поставки теплової енергії у відповідному обсязі сторонами не заперечується.

Так, на підставі Акту підключення споживача №171/14854 від 05.11.2021 року у зв`язку із початком опалювального періоду проведено підключення опалення Відповідача. Крім того, на підставі Акту відключення Відповідача №171/15520 від 15.04.2022 року у зв`язку із закінченням опалювального періоду проведено відключення опалення останнього.

Означені Акти №171/14854 від 05.11.2021 року та №171/15520 від 15.04.2022 року підписано сторонами.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що між Позивачем та Відповідачем було узгоджено та підписано відомості щодо обліку споживання Відповідачем теплової енергії за період: грудень 2021 року - квітень 2022 року.

Враховуючи зазначене, Позивачем здійснено розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії та оформлено відповідні рахунки-фактури, а саме: №17100-3856 від 14.01.2022 за грудень 2021 у розмірі 11256,17 грн., №17100-3856 від 03.02.2022 за січень 2022 у розмірі 28953,49 грн., №17100-3856 від 16.03.2022 за лютий 2022 у розмірі 27018,35 грн., №17100-3856 від 12.04.2022 за березень 2022 у розмірі 28412,88 грн., №17100-3856 від 10.05.2022 за квітень 2022 у розмірі 9096,11 грн., які за допомогою засобів поштового зв`язку було направлено супровідним листом №54/204 від 31.08.2022 на адресу Відповідача.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язується, зокрема, виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.1. Додаткової угоди сторони узгодили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування коштів на рахунок теплопостачальної організації, вказаний в договорі, відповідно до встановлених тарифів, діючих в період постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України.

Умовами пункту 6.3. Додаткової угоди визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з пунктом 6.4. Додаткової угоди споживач сплачує попередню оплату. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в додатку 1 до Договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початку розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.

Згідно з пунктом 6.5. Додаткової угоди розрахунки за показниками приладів комерційного обліку здійснюються: якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в договорі, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати заявленого обсягу періоду, наступного за розрахунковим; якщо сумарне годинне договірне теплове навантаження перевищує 2.0 Гкал/годину споживач самостійно сплачує вартість теплової енергії за фактичними показниками приладів комерційного обліку подекадно.

Доказів виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором матеріали справи не місять. Означених доказів також не долучено Відповідачем і до матеріалів апеляційної скарги.

Враховуючи означене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів Позивачем доведено факт порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань за тимчасовим Договором про постачання теплової енергії №4748 від 01.11.2003 та Додаткової угоди від 15.02.2016 в частині здійснення оплати вартості теплової енергії за період: грудень 2021 року - квітень 2022 року.

В той же час, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що наданий Позивачем розрахунок заборгованості не відповідає узгодженим сторонами відомостям обліку споживання Відповідачем теплової енергії за спірний період грудня-2021 року - квітня 2022 року, а також умовам Договору за наступних підстав.

Так, Позивачем до позовної заяви надано, зокрема, розрахунок нарахувань по Відповідачу, рахунку-фактури № 17100-3856 від 14 січня 2022 року, №17100-3856 від 3 лютого 2022 року, №17100-3856 від 16 березня 2022 року, № 17100-3856 від 12 квітня 2022 року, №17100-3856 від 10 травня 2022 року та відомості обліку споживання теплової енергії.

З означених документів вбачаються наступні невідповідності:

- згідно відомості обліку споживання теплової енергії за 12.2021 рік споживання складає - 3,31 Гкал, в той час, як у рахунку нарахувань зазначено - 3.82497.;

- згідно відомості обліку споживання теплової енергії за 01.2022 рік споживання складає - 6,247 Гкал, в той час як у рахунку нарахувань зазначено - 6.93072;

- згідно відомості обліку споживання теплової енергії за 02.2022 рік споживання складає - 4,359 Гкал, в той час як у рахунку нарахувань зазначено - 5.00965;

- згідно відомості обліку споживання теплової енергії за 03.2022 рік споживання складає - 1,784 Гкал в той час як у рахунку нарахувань зазначено - 5.26822;

- згідно відомості обліку споживання теплової енергії за 04.2022 рік споживання складає 0 Гкал, в той час як у рахунку нарахувань зазначено 1.68657.

Позивач обґрунтовує вищезазначені невідповідності встановленням приладу обліку теплової енергії не на межі балансової належності з КП «Харківські теплові мережі», що відображено в Додатку №2 до Договору №4748 від 12.03.2012 року, тому до показань приладу обліку були додані теплові витрати, які відображаються в рахунках-фактурах.

Означені заперечення Позивача не приймаються судовою колегією до уваги та визнаються необґрунтованими, так як спірні додаткові нарахування не відображені у сторонами у відомостях обліку споживання теплової енергії, такі нарахування не передбачені ані умовами укладеного між Сторонами тимчасового Договору, ані відповідними додатками до нього, ані укладеною додатковою угодою від 15.02.2016 року.

Твердження Позивача, що до моменту виникнення заборгованості у Відповідача по справі принцип нарахування показання приладу обліку плюс теплові витрати був незмінний, а заборгованість за попередні роки була сплачена Відповідачем в повному обсязі, не впливають на дослідження правомірності їх нарахування за спірний період та визнаються судовою колегією безпідставними, оскільки в даній спірній ситуації підстави такого нарахування заперечуються Відповідачем.

Якщо Позивач вважає, що відповідні додаткові нарахування є обґрунтованими та викликані особливістю розташування приладу обліку, він може ініціювати внесення змін до Договору з цього приводу.

Також судова колегія погоджується з запереченнями Відповідача про відсутність в матеріалах справи актів виконаних робіт, проте означене не впливає на факт поставки теплової енергії, так як означена обставина не заперечується сторонами.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо законності та обґрунтованості наданого Позивачем розрахунку заборгованості у розмірі 81 879,56 грн за тимчасовим договором про постачання теплової енергії №4748 від 01.11.2003 року

Судова колегія зазначає, що з урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи умови Договору та відомості обліку споживання теплової енергії за період: грудень 2021 року - квітень 2022 року законною, обґрунтованою належним чином та арифметично вірною є сума заборгованості за означений період у розмірі 46 111,28 грн, решта нарахувань за спірний період не відповідає умовам Договору та узгодженим сторонами відомостям обліку теплової енергії.

В цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в решті суми в розмірі 35 768,28 грн.

Інші доводи, наведені Відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції з урахуванням наведеного в даній постанові.

Судова колегія вважає, що в даній справі учасникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

За таких підстав апеляційна скарга Відповідача підлягає часткову задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2022 року у справі №922/1950/22 - скасуванню в частині задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості у розмірі 35 768,28 грн за тимчасовим договором про постачання теплової енергії №4748 від 01.11.2003 року, а також розподілу судових витрат, на підставі п.3 ч.1 ст.277 ГПК України, а саме невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. В скасованій частині слід прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в означеній частині - відмовити.

В частині стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості у розмірі 46 111,28 грн рішення господарського Харківської області від 20.12.2022 року у справі №922/1950/22 є обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують його у відповідній частині.

На підставі вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені в суді першої та апеляційної інстанції у вигляді сплаченого судового збору слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним та апеляційним вимогам, стягнувши: з Відповідача на користь Позивача 1 397,2 грн за подання позовної заяви до суду першої інстанції; з Позивача на користь Відповідача судовий збір у розмірі 1 625,48 грн за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Оздоровчий Центр "Стиль" на рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2022 року у справі №922/1950/22 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2022 року у справі №922/1950/22 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "Оздоровчий Центр "Стиль", м.Харків на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків заборгованості у розмірі 35 768,28 грн за тимчасовим договором про постачання теплової енергії №4748 від 01.11.2003 року, а також розподілу судових витрат.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким в задовленні позовних вимог Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків до Приватного підприємства "Оздоровчий Центр "Стиль", м.Харків про стягнення заборгованості у розмірі 35 768,28 грн за тимчасовим договором про постачання теплової енергії №4748 від 01.11.2003 року-відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2022 року у справі №922/1950/22- залишити без змін.

Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2022 року у справі №922/1950/22 викласти в наступній редакції:

Стягнути з Приватного підприємства "Оздоровчий Центр "Стиль" (61036, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 134, код ЄДРПОУ 32136925) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість у розмірі 46 111,28 грн та 1 397,2 грн судових витрат за подання позовної заяви.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Приватного підприємства "Оздоровчий Центр "Стиль" (61036, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 134, код ЄДРПОУ 32136925) 1 625,48 грн судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.08.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.А. Істоміна