Ухвала

від 04.08.2023 по справі 917/921/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

04 серпня 2023 року м. Харків Справа № 917/921/19

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області (вх. №1548 П/1) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.04.2023, постановлену суддею Сірошем Д.М. у приміщенні Господарського суду Полтавської області 13.04.2023 о 10 год.45 хв. (ухвала підписана 13.04.2023) у справі № 917/921/19

за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області,

до Фізичної особи підприємця Борщенка Олександра Івановича, с.Піщане Кременчуцького району Полтавської області

про стягнення безпідставно збережених коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.04.2023 у справі №917/921/19 заяву Фізичної особи - підприємця Борщенка Олександра Івановича про зміну способу виконання судового рішення задоволено. Змінено спосіб виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 917/921/19 за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до ФОП Борщенка Олександра Івановича про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, а саме, ухвалено здійснити стягнення з Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Фізичної особи - підприємця Борщенка Олександра Івановича суми судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 14660,60 грн за рахунок майна, належного Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області; виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 справі № 917/921/19 здійснювати з урахуванням цієї ухвали. Ухвалу підписано 13.04.2023, отже, останнім днем встановленого ч.1 ст.256 ГПК України строку її апеляційного оскарження є 23.04.2023.

08.05.2023, тобто після закінчення вказаного строку, позивач направив поштою до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, датовану 26.04.2023, вих.№06-14/631, в якій просив скасувати вищевказану ухвалу та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Борщенка Олександра Івановича про зміну способу виконання рішення відмовити.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від19.06.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Полтавської області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.04.2023 у справі № 917/921/19.

Позивач повторно звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Борщенка Олександра Івановича про зміну способу виконання рішення відмовити.

Заявник також надав клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, в якому зазначає про наявність підстав для поновлення такого строку.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, з таких підстав.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: 1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; 2) є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення; 3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; 4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Полтавської області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.04.2023 у справі № 917/921/19 на підставі п. 4 ч.1 ст. 261 ГПК України.

Відтак, на час звернення апелянта до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. 1548 Х/1) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.04.2023 у справі № 917/921/19, наявна ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами пункту 3 частини першої статті 261 ГПК України визначено процесуальне обмеження щодо повторної подачі апеляційної скарги після відмови у відкритті апеляційного провадження на те саме судове рішення та є загальним для всіх суб`єктів, що також узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, правилами пункту 3 частини першої статті 261 ГПК України суду апеляційної інстанції приписано імперативно відмовляти у відкритті апеляційного провадження, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Оскільки конструкцією вказаної норми встановлено імперативне правило щодо наслідків повторного подання апеляційної скарги тією ж самою особою на теж саме судове рішення, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, то відмова у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 261 ГПК України, не є реалізацією дискреції, а є виконанням судом процесуального обов`язку.

Пункт 3 частини першої статті 261 ГПК України не передбачає для суду апеляційної інстанції можливості альтернативно обирати варіант дій та вирішувати про застосування чи не застосування цих положень процесуального закону на власний розсуд.

Відповідно, у випадку повторного подання апеляційної скарги тією ж самою особою на те ж саме судове рішення, зокрема, якщо є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, суд апеляційної інстанції зобов`язаний відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 261 ГПК України.

Отже, відмова скаржнику ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.04.2023 у справі № 917/921/19 виключає можливість розгляду по суті повторної апеляційної скарги апелянта на те ж саме судове рішення.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому відповідно до прецедентної практики Суду право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії").

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Відтак, право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на судове рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Полтавської області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.04.2023 у справі № 917/921/19 на підставі пункту 3 частини 1 статті 261 ГПК України.

У зв`язку з відмовою у відкритті апеляційного провадження подана разом з апеляційною скаргою заява про поновлення строку на апеляційне оскарження судом апеляційної інстанції не розглядається.

Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 234, 235, п. 3 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Полтавської області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.04.2023 у справі № 917/921/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачено ст.286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян