Постанова

від 04.08.2023 по справі 908/1153/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1153/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Чередко А.Є., Коваль Л.А.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запоріжсантехмонтаж на рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2022 (суддя Корсун В.Л.)

у справі № 908/1153/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативенерго, Запорізька обл., м. Бердянськ

до відповідача Приватного акціонерного товариства Запоріжсантехмонтаж, м. Запоріжжя

про стягнення 181 360,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативенерго про стягнення з приватного акціонерного товариства Запоріжсантехмонтаж заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 04.03.19 №069 у сумі 181 360,31 грн., з яких: 151 557,13 грн. основного боргу, 13 891,87 грн. втрат від інфляції, 1 295,50 грн. 3% річних та 14 615,81 грн. пені.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.09.2022 у справі №908/1153/22 позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства Запоріжсантехмонтаж на користь товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативенерго 151 557 (сто п`ятдесят одну тисячу п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 13 коп. основного боргу, 13 891 (тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто одну) грн. 87 коп. втрат від інфляції, 1 295 (одну тисячу двісті дев`яносто п`ять) грн. 50 коп. 3% річних та 2 501 (дві тисячі п`ятсот одну) грн. 16 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Приватним акціонерним товариством Запоріжсантехмонтаж подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2022 у справі №908/1153/22 частково та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативенерго в частині стягнення суми боргу за березень місяць в розмірі 56 537,52 грн. та інфляційних збитків в сумі 5 182,37 грн.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що 04.03.2019 року між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (споживач) укладено договір №069 про постачання електричної енергії, за умовами якого (п. 1.1) цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції, та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору та умов комерційної пропозиції постачальника №4. Наказом міністерства енергетики України від 04.03.2022 року №104, далі - Наказ, передбачено, що на період дії воєнного стану в Україні та впродовж 30 днів після завершення воєнного стану споживачі електричної енергії , які станом на 01.03.2022 року не перебували на постачанні постачальником останньої надії та яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником, переводяться на постачання до електропостачальника, на якого покладено спеціальні обов`язки постачальника універсальних послуг. На виконання вказаного Наказу листом від 11.03.2022 за №702/22 Позивач попередив Відповідача про тимчасове переведення його на постачальника універсальних послуг ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» та припинення з 01.03.2022 постачання йому електричної енергії. Таким чином зобов`язання Відповідача, щодо оплати Позивачу за начебто поставлену йому електричну енергію, є припиненими з 01.03.2022. Крім цього листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України, далі - ТПП, засвідчила та підтвердила, що воєнний стан, введений в Україні з 24.02.2022 є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, зобов`язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Таким чином вказані обставини свідчать, що позовні вимоги Позивача в частин оплати електричної енергії за березень місяць 2022 року в сумі 56 537,52 грн. не підлягають задоволенню. Не підлягають задоволенню також і інфляційні збитки за березень 2022 року, розмір яких становить 5 182,37 грн. Додатково апелянт звернув увагу, до вже з 1 березня 2022 року м. Бердянськ знаходилось спочатку в зоні безпосередніх бойових дій, а згодом було окуповано і Відповідач, офіс якого знаходиться в м. Запоріжжя, до цього часу позбавлений будь-якої можливості контролю за вказаним підрозділом.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запоріжсантехмонтаж на рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2022 у справі №908/1153/22 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази надіслання апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу іншого учасника справи.

Апелянтом усунено недоліки апеляційної скарги та надано докази надіслання копії апеляційної скарги на адресу учасника справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Запоріжсантехмонтаж на рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2022 у справі №908/1153/22 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України державою було вжито заходів щодо забезпечення під час війни електроенергією всіх споживачів, які залишилися без постачальника. 04 березня 2022 року Міністерством енергетики України було видано Наказ № 104 «Щодо проведення розрахунків на ринку електричної енергії» (далі - Наказі № 104). Відповідно до Наказу № 104, тимчасово на період дії воєнного стану в Україні та впродовж 30 днів після завершення воєнного стану споживачі електричної енергії, які станом на 01 березня 2022 року не перебували на постачанні постачальником «останньої надії» та яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником, переводяться на постачання до електропостачальника, на якого покладено спеціальні обов`язки постачальника універсальних послуг. Електропостачальнику, на якого покладено спеціальні обов`язки постачальника універсальних послуг, здійснювати постачання електричної енергії такому споживачу з дня, наступного за днем припинення постачання попереднім постачальником. У межах території здійснення діяльності одного постачальника універсальних послуг не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг. Переведення споживача на постачальника універсальних послуг здійснює оператор системи розподілу шляхом зміни записів в реєстрах точок комерційного обліку постачальників електричної енергії. Однак, всупереч вимогам зазначеного наказу ПАТ «Запоріжжяобленерго» зволікало з переведенням споживачів, по яким ТОВ АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО зверталось до останнього з метою перевести на постачальника універсальних послуг. Тимчасове переведення споживачів електричної енергії було здійснено лише з 04.04.2022, що підтверджується відповіддю ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 18.07.2022 №007-66/3453. Окрім того було надано інформацію щодо обсягів споживання електричної енергії ПрАТ «Запоріжсантехмонтаж» у розрахункових періодах з 01.01.2022 по 31.03.2022, яка міститься в матеріалах справи. Таким чином матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем умов договору. Доводи відповідача стосовно звільнення його від відповідальності в обґрунтування яких апелянт посилається на лист ТПП від 28.02.2022 за №2024/02.0-71 є безпідставними, оскільки останнім не надано доказів того, що саме введення військового стану стало причиною неможливості проведення розрахунків за поставлену електричну енергію.

Позивачем подано доповнення до відзиву в яких зазначає, що в апеляційній скарзі та реєстраційних документах, офіс відповідача знаходиться в Запоріжжі, а отже останній не був обмежений у виборі засобів зв`язку, проте не повідомляв позивача або ОСР ПАТ «Запоріжжяобленерго» про «втрату контролю» над точкою обліку (підрозділом) з 01.03.2022 (або іншої дати), та про відповідне припинення споживання електричної енергії зазначеним об`єктом. Факт отримання (споживання) електричної енергії в оспорюваний період - березень 2022р., також не заперечує і сам Відповідач в своїй апеляційній скарзі, як і не наводить доказів того, що він дійсно був переведений та знаходився на постачанні у іншого постачальника, або електропостачальника, на якого покладено спеціальні обов`язки постачальника універсальних послуг. Пунктом 2.3.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що обсяг спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. Згідно п. 2.3.14. вказаних Правил, Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку. Відповідно, саме оператором комерційного обліку ПАТ «Запоріжжяобленерго» визначено обсяг спожитої Відповідачем за оспорюваний період березень 2023 року електричної енергії та включено в Реєстр точок комерційного обліку Позивача. Таким чином, наявні в справі фактичні дані підтверджують факт перебування Відповідача на постачанні у ТОВ «АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО» весь заявлений період.

Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.03.2019 між ТОВ Альтернативенерго (постачальник) та ПрАТ Запоріжсантехмоентаж (споживач) укладено договір №069 про постачання електричної енергії споживачу за умовами якого (п. 1.1.) цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі споживач) постачальником електричної енергії (далі постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Відповідно до заяви-приєднання (додаток №1 до договору) споживач ПрАТ Запоріжсантехмонтаж приєднався до договору постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції постачальника №4.

Відповідно до розділу 2 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1.). Предметом договору є продаж активної електричної енергії, що передається (постачається) Постачальником в точці розподілу електричної енергії, розташованій на межі балансової належності електроустановок оператора системи та споживача. Реактивна електрична енергія не є предметом постачання.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком №1 до цього договору, якщо інше не передбачено комерційною пропозицією (Додаток №2). Відповідно до заяви-приєднання початком постачання електричної енергії є 01 квітня 2019 року.

Відповідно до п. 5.1. Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 16.03.21), Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору.

За умовами п. 5.2. Договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (Додаток №2 до даного Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5. Договору).

Відповідно до п. 5.8. Договору, Споживач здійснює оплату за цим Договором шляхом безготівкового перерахування коштів на відповідний поточний рахунок постачальника, зазначений в рахунку на оплату.

Умовами договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне не виконання зобов`язань за цим Договором, якщо це не виконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 12.1 договору). В цьому випадку слід розуміти події надзвичайного характеру, які виникли після укладання цього Договору поза волі та бажань сторін, наприклад, але не виключно: дії природних сил та катаклізмів, війна (у т.ч. неоголошена), воєнні дії, безчинства та ін. заборони та обмеження, які випливають з документів нормативного та ненормативного характеру органів державної влади і управляння, які унеможливлюють виконання стороною своїх зобов`язань за договором. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий компетентними уповноваженими державними органами України - довідка Торгово-промислової палати України, наданий іншій Стороні протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати виникнення форс-мажорних обставин. Ненадання такого документ) (довідки) позбавляє Сторону права посилатися на обставини непереборної сили, як на підставу звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором (п. 12.2. договору). Строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. У разі наявності довгострокових форс-мажорних обставин (терміном дії понад 3 місяці) сторони проводять взаємні переговори та консультації та вирішують питання доцільності продовження цього договору, про що укладають відповідну Додаткову угоду (п. 12.3. договору). … Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику за електричну енергію, яка була надана на їх виконання (п. 12.5. договору).

Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку (п. 5.9. договору).

27.06.19 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою Додаток №2 викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 5 зазначеного Додатку №2, до 10.00 третього числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач має надати Постачальнику електронною поштою Звіт про спожиту електричну енергію за розрахунковий період (місяць). До сьомого числа місця, наступного за розрахунковим, на підставі даних, наданих Споживачем, Постачальник надсилає Споживачу поштою (або вручає особисто) Акт купівлі-продажу електричної енергії, у якому зазначаються фактичні обсяг і ціна електричної енергії, купленої Споживачем у розрахунковому періоді (згідно Додатку №3 до Договору), підписаний зі свого боку, в двох примірниках. На підставі Акту купівлі-продажу електричної енергії до сьомого числа місяця, наступного за розрахунковим, Постачальник виставляє остаточний рахунок.

Згідно листа ПАТ "Запоріжжяобленерго" від 18.07.2022 №007-66/3453, наданого директору ТОВ «Альтернативенерго», обсяги споживання електроенергії ПрАТ «ЗСТМ» складали: у січні 2022 20791 кВт/год, у лютому 2022 16771 кВт/год, у березні 2022 14371 кВт/год.

Позивачем в матеріали справи надано акти купівлі-продажу електричної енергії:

- за січень 2022 року (сальдо на 01.01.22 становить 76757,97 грн., нараховано за січень 2022р. 81 718,86 грн., надійшло на банківський рахунок за грудень 2021 р. та січень 2022р. 58000,00 грн., сальдо на 01.02.22 100 476,83 грн., до сплати за січень - 100 476,83 грн.);

- за лютий 2022 року (сальдо на 01.02.22 становить 100 476,83грн., нараховано за лютий 2022р. 53 492,78 грн., надійшло на банківський рахунок за грудень 2021р., січень та лютий 2022р. 58 950,00 грн., сальдо на 01.03.22 95 019,61 грн., до сплати за лютий - 95 019,61 грн.);

- за березень 2022 року (сальдо на 01.03.22 становить 95 019,61 грн., нараховано за березень 2022р. 56 537,52 грн., надійшло на банківський рахунок 0,00 грн., сальдо на 01.04.22 - 151 557,13 грн., до сплати за березень - 151 557,13 грн.).

Разом з тим відповідачем не сплачено суму вартості електричної енергії, що стало причиною звернення позивача з позовними вимогами про стягнення з ПАТ «Запоріжсантехмонтаж» суми заборгованості у розмірі 151 557,13 грн., пені у розмірі 14 615,81 грн., втрат від інфляції у розмірі 13 891,87 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1 295,50 грн.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Споживачі електричної енергії зобов`язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Згідно п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, договір про постачання електричної енергії споживачу - це домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За п.п. 4.12, 4.13 Правил, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно п.5.9. Договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк визначений у рахунку.

Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості у заявленому до стягнення розмірі.

З огляду на викладене колегія вважає висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 151 557,13 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію правильним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 5.10 Договору та п. 8 Додатку №2 в редакції Додаткової угоди №1 зазначено, що у разі несвоєчасної оплати електричної енергії, що постачається на умовах цього договору, Споживач зобов`язаний, незалежно від відшкодування збитків, Сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Споживачем своїх зобов`язань по оплаті купованої в Постачальника електричної енергії.

Позивачем заявлено до стягнення 14 615,81 грн. пені за період прострочення з 08.04.2022-20.07.2022.

Згідно п. 12.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). В цьому випадку під обставинами непереборної сили слід розуміти події надзвичайного характеру, які виникли після укладення цього договору поза волі та бажань сторін (сторони), наприклад, але не виключно: дії природних сил та катаклізмів, війна (у т.ч. неоголошена), воєнні дії, безчинства та ін., заборони та обмеження, які випливають з документів нормативного та ненормативного характеру органів державної влади і управління. які унеможливлюють виконання Стороною своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 12.2. Договору, достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий компетентними уповноваженими державними органами України - довідка Торгово-промислової палати України, наданий іншій Стороні протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати виникнення форс-мажорних обставин. Ненадання такого документ) (довідки) позбавляє Сторону права посилатися на обставини непереборної сили, як на підставу звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором.

Господарським судом було враховано введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану, який на теперішній час не припинено, що є загальновідомим фактом, а також те, що зазначені форс-мажорні обставини підтверджено відповідним рішенням ТПП України, з огляду на що, суд дійшов висновку про можливість застосування в даному випадку положень п. 12.1. Договору, що стало підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 14 615,81 грн. за період 08.04.22-20.07.22.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 1 295,50 грн. за період 08.04.22-20.07.22, інфляційні втрати у сумі 18 891,87 грн. за період квітень-червень 2022 року.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача суми 3 % річних в сумі 1 295,50 грн. за період 08.04.22-20.07.22, інфляційних втрат у сумі 18 891,87 грн. за період квітень-червень 2022 року правильним та обґрунтованим.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги, що на виконання Наказу міністерства енергетики України від 04.03.2022 року №104 позивач попередив відповідача про тимчасове переведення його на постачальника універсальних послуг та припинення з 01.03.2022 постачання йому електричної енергії, з огляду на що відсутні підстави для стягнення суми заборгованості за березень 2022, колегія зазначає наступне.

Позивачем в матеріали справи надано лист ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 28.03.2022 вих №007-72/1861, згідно якого останнє підтвердило що тимчасове переведення споживачів до іншого постачальника електричної енергії відбулося з 04.04.2022, зокрема серед яких є ПАТ «Запоріжсантехмонтаж».

Окрім того Наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану" затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану.

Згідно з пунктом 9 даного Положення, обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються: - з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення); - приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об`єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам; - приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача; - у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу. Коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми, як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці за наявними у оператора системи фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи;

Згідно листа ПАТ "Запоріжжяобленерго" від 18.07.2022 №007-66/3453, надісланого на адресу ТОВ «Альтернативенерго», обсяги споживання електроенергії ПрАТ «ЗСТМ» склали: у січні 2022 20791 кВт/год, у лютому 2022 16771 кВт/год, у березні 2022 14371 кВт/год.

Доказів споживання електроенергії у менших обсягах чи неспоживання електроенергії відповідачем в матеріали справи не надано.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для сплати вартості електричної енергії спожитої у березні 2022 спростовуються матеріалами справи та судом відхиляються.

Щодо неврахування судом форс-мажорних обставин, колегія зазначає, що господарським судом було враховано зміст пунктів 12.1., 12.2 Договору, введення на території України воєнного стану, а також форс-мажорні обставини, які підтверджено відповідним рішенням ТПП України та відмовило в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми пені у заявленому до стягнення розмірі.

Пунктом п. 12.3. Договору встановлено, що у разі наявності довгострокових форс-мажорних обставин (терміном дії понад 3 місяці) сторони проводять взаємні переговори та консультації та вирішують питання доцільності продовження цього договору, про що укладають відповідну Додаткову угоду.

Доказів припинення чи розірвання укладеного договору в матеріали справи не надано.

Окрім того п. 12.5. Договору передбачено, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику за електричну енергію, яка була надана на їх виконання.

Таким чином звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запоріжсантехмонтаж на рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2022 у справі №908/1153/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.09.2022 у справі №908/1153/22 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство Запоріжсантехмонтаж.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

СуддяА.Є.Чередко

СуддяЛ.А.Коваль