Постанова

від 24.07.2023 по справі 686/23437/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/23437/21

Провадження № 22-ц/4820/734/23

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.

за участю представників ТОВ «Династія «П» Плейзора І.В., Канікаєва Ю.О., представника відповідачки Лозінського М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №686/23437/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія «П» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2023 року (суддя Заворотна О.Л., повне судове рішення складено 03 лютого 2023 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія «П» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстраційного запису та розірвання договору купівлі-продажу.

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Династія «П» (далі - ТОВ «Династія «П», Товариство) звернулося до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 02.03.2018 загальні збори ТОВ «Династія «П» вирішили збільшити статутний фонд Товариства, у тому числі, шляхом внесення до нього автомобіля марки Mercedes- Benz V220 D (2143 куб,см, 2016 р.в., кузов № НОМЕР_1 ), власником якого був учасник Товариства ОСОБА_2 . Разом з тим, 29.12.2018 цей автомобіль перереєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, підписаного від імені Товариства ОСОБА_3 , проте жодних довіреностей на вчинення таких дій останнім, Товариство не надавало. Крім того, оскільки договір купівлі-продажу вказаного майна є значним, за правилами ч.ч. 2, 3 ст. 44 Закону України «Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» для його укладення необхідним було б отримати на це згоду Загальних зборів учасників Товариства, проте такого рішення також не існує, що підтверджує незаконність відчуження спірного автомобіля.

На думку позивача, спірний автомобіль перебуває у власності відповідачки та вибув з володіння Товариства без його згоди і оскільки жодних довіреностей щодо продажу майна Товариством не видавалося, тому ОСОБА_3 , укладаючи від імені ТОВ «Династія «П» договір купівлі-продажу, діяв незаконно. Тому цей договір є недійсним та не створює будь-яких юридичних наслідків, а передане за ним майно підлягає витребуванню. 3 огляду на наведене, позивач вважає, що договір купівлі-продажу, що укладений між ТОВ «Династія «П» від імені якого діяв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є нікчемним.

Зважаючи на викладене, ТОВ «Династія «П» просило визнати запис про реєстрацію права власності автомобіля Mercedes-Benz V 220D 2143 куб.см. 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 за ОСОБА_1 недійсним. Витребувати у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Династія «П» автомобіль Mercedes-Benz V 220D 2143 куб.см. 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2021 року накладено арешт на автомобіль Mercedes-Benz V 220D 2143 куб.см. 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 та заборонено будь-які реєстраційні дії з вказаним автомобілем, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2022 року закрито підготовче провадження у цій справі №686/23437/21 та призначено її до судового розгляду по суті на 08 липня 2022 року.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2022 року клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження задоволено. Постановлено повернутись до розгляду справи за позовом ТОВ «Династія «П» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстраційного запису в підготовчому провадженні.

19 липня 2022 року ТОВ «Династія «П» подало до суду заяву про зміну підстав позову, в якій вказувало, що 29.12.2018 між ТОВ «Династія «П» та ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , укладено договір купівлі-продажу автомобіля вартістю 260000 грн. Однак Товариство таких коштів не отримало і відповідачка ухиляється від виконання своїх зобов`язань за договором купівлі продажу.

Так як покупець не сплатила вартість придбаного автомобіля, а позивач був позбавлений того на, що розраховував при укладенні договору купівлі-продажу від 29.12.2018, тому відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України наявні підстави для розірвання спірного договору у зв`язку із істотним його порушенням другою стороною покупцем ОСОБА_1 . Також, позивач вказує, що у випадку розірвання договору у останнього виникне право вимоги у ОСОБА_1 повернення безпідставно набутого майна на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

А тому ТОВ «Династія «П» просило суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 серпня 2022 року закрито підготовче провадження у цій справі №686/23437/21 та призначено її до судового розгляду по суті на 07 вересня 2022 року.

Також в серпні 2022 року ТОВ «Династія «П» звернулося до Хмельницького міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору (справа №686/15946/22), в якому зазначало, що на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2018, укладеного між ТОВ «Династія «П» та ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , автомобіль Mercedes-Benz V 220D 2143 куб.см. 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 перереєстровано на ОСОБА_1 . Проте, транспортний засіб відповідачці за актом не передавався, оскільки кошти останньою на рахунок Товариства не сплачувалися, а автомобіль був лише переоформлений і тимчасово залишений у неї на зберіганні, щоб передати після оплати.

Відповідно до договору від 29.12.2018 вартість, за яку здійснювалося відчуження транспортного засобу становила 260000 грн, однак кошти набувачем не були внесені, жодної оплати позивач не отримував. І оскільки відповідачка допустила суттєве порушення договору, адже позивач, як продавець, був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору від 29.12.2018, тому Товариство просило суд розірвати договір купівлі-продажу 6841/2018/1249739 від 29.12.2018, укладений в РСЦ МВС №6841 між ТОВ «Династія «П» та ОСОБА_1 щодо автомобіля Mercedes-Benz V 220D 2143 куб.см. 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 вересня 2022 року справу №686/23437/21 за позовом ТОВ «Династія «П» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстраційного запису та справу №686/15946/22 за позовом ТОВ «Династія «П» до ОСОБА_1 про розірвання договору об`єднано в одне провадження. Об`єднаній справі присвоєно №686/23437/21.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2023 року в позові ТОВ «Династія «П» відмовлено.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2023 року в заяві ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2023 року стягнуто з ТОВ «Династія «П» на користь ОСОБА_1 34500 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2023 року в заяві ТОВ «Династія «П» про повернення судового збору відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2023 року, ТОВ «Династія «П» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що 02.03.2018 загальні збори ТОВ «Династія «П» вирішили збільшити статутний фонд Товариства у тому числі, шляхом внесення до нього автомобіля марки Mercedes-Benz V 220D, що належав учаснику Товариства ОСОБА_2 29.12.2018 на підставі договору купівлі-продажу автомобіль перереєстровано на ОСОБА_1 , який їй не передавався за актом, оскільки оплата за договором здійснена не була, а автомобіль був лише переоформлений і тимчасово залишений на зберіганні у брата відповідачки ОСОБА_3 , щоб передати їй після оплати. По спірному договору купівлі продажу розрахунок ОСОБА_1 з Товариством проведений не був: жодної оплати ані позивач, ані його представники не отримали. Спірний автомобіль перебуває у відповідачки і підлягає поверненню позивачу, у зв`язку із чим необхідно розірвати договір купівлі-продажу та повернути майно примусово.

Апелянт також вказує, що ціна договору купівлі-продажу є однією з основних істотних його умов. Відсутність проведеного розрахунку за продаж автомобіля, а саме передача майна без отримання зустрічного грошового задоволення, дає підстави для висновку, що позивач, як продавець, був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору купівлі-продажу від 29.12.2018.

На думку апелянта, в даному випадку обраний позивачем спосіб захисту прав є ефективним, оскільки припиняє порушення його прав та встановлює механізм відновлення, поновлення порушеного права. Також, такий спосіб, як розірвання договору (припинення правовідношення) передбачений законом, а саме ст. 16 ЦК України. Товариство вважає, що в даному випадку саме розірвання договору та повернення товару є саме тим способом захисту, що передбачений законом та є ефективним для захисту прав позивача, що помилково не враховано судом першої інстанції.

Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції позивачу не було надано можливості реалізувати право на репліку. Крім того, ОСОБА_3 , як представник, який не є адвокатом, не мав права здійснювати представництво інтересів ОСОБА_1 у цій справі, оскільки справа не є малозначною. Позивачем було подано до суду першої інстанції відповідну заяву, проте суд її не задовольнив, що є порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, ТОВ «Династія «П» просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданим її представником адвокатом Лозінським М.В., відповідачка погоджується із висновками суду першої інстанції та просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Відповідачка заперечує доводи апелянта про те, що нібито спірний автомобіль не був нею оплачений і вказує, що не відповідає дійсності твердження позивача стосовно того, що спірний автомобіль їй не передавався, оскільки не був оплачений, а був лише переоформлений і нібито тимчасово залишений у неї на зберігання, щоб передати після оплати.

Відповідачка зазначає, що коли сторони досягли згоди укласти договір купівлі-продажу автомобіля, який є предметом спору, то напередодні був наказ директора Товариства ОСОБА_4 про реалізацію спірного автомобіля. І під час укладення договору купівлі-продажу в Сервісному центрі МВС усі необхідні документи подавались повноважними представниками обох сторін, а договір купівлі-продажу оформляла відповідальний адміністратор ТСЦ ОСОБА_5 . Грошові кошти готівкою у сумі ціни продажу автомобіля були передані керівнику Товариства ОСОБА_4 до підписання Договору. Тому адміністратор ТСЦ відобразила відповідні домовленості сторін в умовах договору. На підтвердження цього факту директором ТОВ «Династія «П» ОСОБА_4 було виписану квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 260 000 грн, яку пред`явлено адміністратору ТСЦ ОСОБА_5 . Враховуючи це, адміністратором ТСЦ була включена умова про те, що передача транспортного засобу здійснюється після повної оплати вартості майна.

Щодо посилання апелянта на банківські виписки по рахунках Товариства, то відповідачка вважає, що вони не заслуговують на увагу та їх слід оцінювати критично, оскільки спірним договором купівлі - продажу не встановлювалась умова безготівкового розрахунку, тим самим не виключалась можливість проведення готівкового розрахунку, який і було обрано за погодженням сторін.

29.12.2018 після підписання сторонами договору купівлі-продажу автомобіль, що був предметом цього договору, було передано продавцем уповноваженому представнику покупця ОСОБА_3 разом з додатковим комплектом ключів до автомобіля. Відповідачка звертає увагу апеляційного суду на те, що акт-приймання передачі не оформлявся, адже договір не передбачав складання такого акту. Вподальшому автомобіль було перереєстровано на нового власника ОСОБА_1 , на ім`я якої видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Тому з дати укладення договору і по даний час автомобіль, що є предметом спору, перебуває у власності ОСОБА_1 , а не на її зберіганні, як безпідставно вважає апелянт.

Також необґрунтованими та безпідставними, на думку відповідачки, є твердження апелянта про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу автомобіля у зв`язку з нібито істотним порушенням договору обома сторонами, оскільки, апелянтом не спростовано надані стороною відповідачки докази, а протилежного позивачем доведено не було.

Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «Династія «П» в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що регулюють представництво, то відповідачка зазначає, що представництво її інтересів в суді першої інстанції, окрім представника за довіреністю ОСОБА_3 , здійснювалось адвокатом Лозінським М.В. на підставі укладеного договору про надання правової допомоги. Позиція з ОСОБА_1 була погоджена та полягала у тому, що вона повністю не визнає позовних вимог ТОВ «Династія «П», заявлених до неї у цій справі.

Представники позивача ТОВ «Династія «П» Плейзор І.В. та Канікаєв Ю.О. підтримали апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_6 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідачка ОСОБА_1 до суду не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 02.03.2018 загальні збори ТОВ «Династія «П» (учасники ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 ) вирішили збільшити статутний фонд товариства, у тому числі, шляхом внесення до нього автомобіля марки Mercedes-Benz V 220D 2143 куб.см. 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , що належав учаснику товариства ОСОБА_2 , що підтверджується протоколом №2 Загальних зборів учасників Товариства від 02.03.2018 та розділом 5 статуту ТОВ «Династія «П» від 29.05.2018 (т.1 а.с.58-60, 63-89).

Згідно Акту приймання-передачі транспортного засобу від 15.03.2018 ОСОБА_2 та ТОВ «Династія «П» здійснено приймання-передачі транспортного засобу Mercedes-Benz V 220D 2143 куб.см. 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 (т.1 а.с.62).

Із відповіді регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області від 01.06.2021 вбачається, що автомобіль марки Mercedes-Benz V 220D 2143 куб.см. 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , був зареєстрований 14.06.2016 за ОСОБА_2 , а 20.03.2018 ТСЦ № 6841 ТЗ перереєстровано на ТОВ «Династія «П» на підставі акту прийому передачі ТЗ № 125 від 25.03.2018 (т.1 а.с.4-5).

Відповідно до розділу 6 Статуту ТОВ «Династія П» від 29.05.2018 (надалі Статут) вищим керівним органом управління є загальні збори учасників товариства, а виконавчим органом є директор. До компетенції загальних зборів Товариства належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті Товариства (п.п. «з» п. 6.1, 6.3.1 Статуту).

Директор вирішує всі питання діяльності товариства за винятком тих, що віднесені до компетенції зборів учасників. Директор діє від імені товариства без довіреності в межах повноважень, передбачених контрактом, якщо такий укладено. Загальні збори учасників можуть прийняти рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції директора (п. 6.9.1 Статуту).

Директор Товариства, в тому числі, діє без довіреності від імені Товариства в межах своєї компетенції, видає накази та розпорядження, у відповідності з трудовим законодавством наймає на роботу і звільняє працівників, розпоряджається майном і коштами Товариства, виступає розпорядником кредитів, представляє Товариство у відносинах з вітчизняними і зарубіжними юридичними та фізичними особами (п. 6.9.2 Статуту).

Відповідно до наказу директора ТОВ «Династія «П» Плейзор О.О. від 28.12.2018 на підставі п. 6.9.2 Статуту та за погодженням із учасниками Товариства наказано реалізувати належний Товариству автомобіль Mercedes-Benz, 2016 року випуску, д.н. НОМЕР_2 , технічний паспорт НОМЕР_3 за договірною ціною 260000 грн (т.1 а.с.177).

Згідно нотаріально посвідченої довіреності від 21.05.2015, дійсної строком на п`ять років, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 та/або ОСОБА_8 бути представником з питань, в тому числі, і на укладання договорів (т.1 а.с.180).

29.12.2018 між ТОВ «Династія «П» та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу за № 6841/2018/1249739 (надалі Договір), відповідно до п 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб марки Mercedes-Benz V 220D, номер кузова НОМЕР_1 , що зареєстрований за продавцем 20.03.2018 підрозділом ТСЦ 6841.

Згідно із п. 2.1. Договору передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна.

Відповідно до п. 3.1 Договору за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 260 000 грн.

Кожна сторона зобов`язується виконувати реально та належно обов`язки покладені на неї цим договором та сприяти іншій стороні в виконанні обов`язків за цим Договором (розділ 4 Договору).

В силу положень розділу 5 Договору покупець зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених цим Договором сплатити Продавцеві ціну транспортного засобу, зазначену у п. 3.1. Договору; в порядку та на умовах визначених цим Договором, прийняти транспортний засіб (т.1 а.с.176).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 № 224613025 від 29.12.2018, адресованої начальнику ТСЦ 6841, автомобіль Mercedes-Benz V 220D 2143 куб.см. 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу №6841/2018/1249739, укладеного між ТОВ «Династія «П» та ОСОБА_1 від 29.12.2018, перереєстровано цього ж дня на ОСОБА_1 (т.1 а.с.175).

Відповідно до довідки Хмельницького об`єднаного міського військового комісаріату від 08.01.2019 автомобіль Mercedes-Benz V 220D 2143 куб.см. 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 знятий з військового обліку (т.1 а.с.216). Згідно розділу 1 «Показники» податкової декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Династія «П» за звітний 2018 рік зазначено про дохід від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку в розмірі 260000 грн (т.2 а.с.28).

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, адже підставою розірвання спірного договору купівлі продажу Товариством заявлено саме несплату покупцем вартості проданого майна (260000 грн). І міськрайонний суд виходив із доведеності часткового виконання умов спірного договору: продавцем передано покупцю, а останнім отримано і зареєстровано 29.12.2018 своє право власності на автомобіль Mercedes-Benz V 220D 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . А тому належним способом захисту прав Товариства є саме вимоги про стягнення коштів. І з огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що не підлягають до задоволення і позовні вимоги Товариства про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстраційного запису, як похідні позовної вимоги про розірвання договору купівлі - продажу. І оскільки наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, тому відсутні підстави для відмови у позові через пропуск позивачем строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Верховним Судом у складі Об`єднаної ПалатиКасаційного цивільного суду у постанові від 23січня 2019року усправі №355/385/17(провадження№ 61-30435сво18) висловлено такий висновок про застосування норми права.

«Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії по своїй юридичній сутності договір страхування, за загальним правилом, є реальним договором.

В статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до частини четвертої статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Суд першої інстанції, оцінивши у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України подані сторонами докази, а саме: протокол №2 Загальних зборів учасників Товариства від 02.03.2018; статут ТОВ «Династія «П» від 02.03.2018, 29.05.2018; Акт приймання-передачі транспортного засобу від 15.03.2018; наказ директора ТОВ «Династія «П» Плейзор О.О. від 28.12.2018; довіреність від 21.05.2015; Договір купівлі-продажу транспортного засобу за № 6841/2018/1249739; заяву ОСОБА_1 № 224613025 від 29.12.2018, адресовану начальнику ТСЦ; довідку Хмельницького об`єднаного міського військового комісаріату від 08.01.2019; рішення № 01 одноособового учасника ТОВ «Династія «П» від 20.10.2021; відповідь РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій області від 06.07.2021; податкову декларацію з податку на прибуток підприємства ТОВ «Династія «П» за звітний 2018 рік; фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва станом на 31.12.2018 дійшов вірного висновку про доведеність передачі Товариством транспортного засобу покупцеві (в особі представника), автомобіль отриманий та зареєстрований за відповідачкою і перебуває у її володінні та користуванні та недоведеності отримання Товариством коштів за продане майно, у зв`язку із чим способом захисту, який належним чином захистить право позивача на отримання грошових коштів від покупця відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Аргументи апеляційної скарги про те, що міськрайонний суд невірно застосував норми матеріального права та помилково відмовив в задоволені позову у зв`язку із неефективним способом захисту, колегією суддів не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Так, згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 363/3686/18 (провадження № 61-3946св21).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19) Верховний Суд дійшов висновку, що «…покупці отримали товар, але, як стверджує позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третьої статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі).

Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права».

Подібний висновок міститься й у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 636/5261/18 (провадження № 61-5308св20), від 22 вересня 2021 року у справі № 194/342/15-ц (провадження № 61-16664св20).

Встановивши, що порушення права ТОВ «Династія «П» (продавця транспортного засобу) у спірних правовідносинах полягає у неотриманні від ОСОБА_1 , як покупця, грошових коштів за відчужений автомобіль, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту прав позивача може бути, зокрема, стягнення неотриманих коштів, а не розірвання договору.

З огляду на наведене вірним є висновок суду першої інстанції про те, що заявивши вимогу про розірвання договору купівлі-продажу, ТОВ «Династія «П»» обрало неналежний спосіб захисту та суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову саме з цих підстав. І, як наслідком цього, є відмова в задоволені позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстраційного запису.

Посилання апелянта на висновки, які містяться у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/2406/21 не можуть бути враховані під час розгляду вказаної справи, оскільки такі висновки не можуть вважатися релевантними під час застосування норм ЦПК України для вказаних правовідносин.

Доводи апелянта про те, що позивачу не було надано право на репліку, колегія суддів вважає такими, що не впливають на законність судового рішення, адже відповідно до п.7 ст. 242 ЦПК України надання репліки сторонам є правом, а не обов`язком суду.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права: допущено до участі в справі, як представника відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 , який не є адвокатом і не міг здійснювати представництво інтересів сторони, однак це порушення не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та не призвело до невірного вирішення справи.

Апеляційний суд констатує, що перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Заразом, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судовим рішенням на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (Hirvisaari v. Finland ("Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається і апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія «П» залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2023 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай