Вирок

від 03.08.2023 по справі 757/31908/16-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31908/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2023 м. Київ

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого- судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві кримінальне провадження № 12016100000000512 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувачення у ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці виник злочинний умисел, направлений на пропозицію неправомірної вигоди у грошовому вигляді службовій особі, яка займає відповідальне становище, а саме начальнику Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України підполковнику поліції ОСОБА_6 з метою порушення останнім п. 10 та 12 розділу III положення про Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України, який затверджений наказом Національної поліції України від 17 листопада 2015 року № 95, у вигляді непроведення у повному обсязі оперативно - розшукових заходів з виявлення та документування тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, учинених злочинними групами осіб, які мають міжрегіональні зв`язки в їх організованих формах та не здійснювати провадження з оперативно-розшукових справах стосовно осіб та злочинних угруповань, які мають міжрегіональні зв`язки і причетні до вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів психотропних речовин.

З метою реалізації злочинного умислу, направленого на пропозицію та надання неправомірної вигоди, ОСОБА_5 за допомогою знайомства з невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка не була обізнана про злочинні наміри останнього, у лютому 2016 року зустрівся з ОСОБА_6 у приміщенні ресторану «La Veranda», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 7/14 , де під час зустрічі у завуальованій формі запропонував неправомірну вигоду ОСОБА_6 у грошовій формі за припинення документування організованої групи «Двадцятовські», яка діє на території міста Кривий Ріг Дніпропетровської області та організованої групи «Яцишина», яка діє на території міста Нікополь Дніпропетровської області, з приводу вчинення останніми тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів психотропних речовин, на що від ОСОБА_6 отримав відмову.

У подальшому ОСОБА_5 , маючи на меті припинення документування зазначених організованих груп у період з лютого по 04 квітня 2016 року з особистого номеру телефону НОМЕР_1 здійснював телефонні дзвінки на відправляв текстові повідомлення на номер НОМЕР_2 службовій особі, яка займає відповідальне становище - начальнику Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України підполковнику поліції ОСОБА_6 для організації зустрічі з останнім та надання неправомірної вигоди у розмірі 200 000 гривень.

04.04.2016 у період з 15 години до 16 години за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 15 (Пасаж) у приміщенні ресторану «Моссо» відбулась зустріч між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , під час якої ОСОБА_5 у завуальованій формі запропонував неправомірну вигоду ОСОБА_6 , надалі біля ніг останнього поставив паперовий пакет зеленого кольору, у якому містились грошові кошти сумі 200 000 гривень, тим самим ОСОБА_5 надав неправомірну вигоду службовій особі, яка займає відповідальне становище - начальнику Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України підполковнику поліції ОСОБА_6 .

Після чого ОСОБА_5 покинув приміщення ресторану «Моссо», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 15 (Пасаж), а ОСОБА_6 з паперовим пакетом салатового кольору, у якому містились грошові кошти в сумі 213 000 гривень, сів до службового автомобіля Toyota Avalon д.н.з. НОМЕР_3 та поїхав за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 18.

04.04.2016 у період часу з 16 години 15 хвилин по 16 годину 40 хвилин ОСОБА_6 за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 18, ОСОБА_6 добровільно видав паперовий пакет салатового кольору, у якому містились грошові кошти в розмірі 200 000 гривень.

Крім того, 15.04.2016 у період з 14 години до 14 години 30 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 15 (Пасаж) у приміщенні ресторану «Моссо» відбулась зустріч між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , під час якої ОСОБА_5 запропонував неправомірну вигоду ОСОБА_6 , та надалі на 3 хвилини відлучився від столика, де останні перебували. Після повернення ОСОБА_5 поставив паперовий пакет на стіл, у якому містились грошові кошти сумі 185 000 гривень, тобто ОСОБА_5 надав неправомірну вигоду службовій особі, яка займає відповідальне становище, - начальнику Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України підполковнику поліції ОСОБА_6 ..

Після чого ОСОБА_5 був затриманий працівниками Національної поліції на місці вчинення кримінального правопорушення.

15.04.2016 у період часу з 14 години 49 хвилин по 15 годину 24 хвилин у приміщенні ресторану «Моссо», що розташований за адресою: м. Київ. вул. Хрещатик, під час проведення огляду місця події виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 185 000 гривень, які ОСОБА_5 надав у якості неправомірної вигоди ОСОБА_6 .

Таким чином, у період часу з лютого 2016 до 15.04.2016 року, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_5 запропонував службовій особі, яка займає відповідальне становище, начальнику Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України підполковнику поліції ОСОБА_6 та надав останньому неправомірну вигоду у розмірі 385 000 гривень за вчинення в інтересах ОСОБА_5 дій з використанням наданої влади та службового становища, направлених на припинення документування організованої групи «Двадцятовські», яка діє на території міста Кривий Ріг Дніпропетровської області та організованої групи «Яцишина», що діє на території міста Нікополь Дніпропетровської області з приводу вчинення останніми тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів психотропних речовин.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні пропозиції службовій особі, яка займає відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду, та надання такої неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто пропонує, надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України.

Аналіз змісту висунутого обвинувачення свідчить про його неконкретність та порушення права обвинуваченого на захист.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом ч.4 ст.110 КПК України обвинувачення формулюється в обвинувальному акті - процесуальному рішенні, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Отже, обвинувачення - це твердження органу досудового слідства і прокурора про вчинення певною особою конкретного кримінально караного діяння і яке створює умови для реалізації повноважень учасниками процесу з метою подальшого вирішення кримінальної справи по суті в судовому порядку і можливого покарання обвинуваченого, винність якого хоча й обґрунтована, проте залишається версією обвинувачення в силу презумпції невинуватості і свободи оцінки доказів. Змістом обвинувачення встановлюються межі кримінальної відповідальності особи та гарантується можливість реалізації прав особи як обвинуваченого. До того ж відповідно до вимог ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до п. а ч 3. ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень.

Згідно п.1 ч.3 ст.42 КПК України передбачено право обвинуваченого знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, тобто які конкретно суспільно небезпечних діяння особа здійснила, та в чому вони полягали.

Зазначене детермінує конкретність обвинувачення за фактичними обставинами, недопустимими є його загальний виклад, що містить незрозумілі чи взаємовиключні посилання, які є перешкодою у розумінні обвинуваченого суті обвинувачення, та відтак гарантованого законодавством права на ефективний захист.

Диспозиція частини 3 статті 369 КК України (станом на 04.04.2016 р. та на 15.04.2016 року), передбачала відповідальність за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище. Зміст ч. 1 та ч. 3 ст. 369 КК України свідчить, що такі дії, як "пропозиція" та "надання" є альтернативними. Тобто, за наявності хоча б однієї з них, можна стверджувати, що діяння слід кваліфікувати як окремий та самостійний склад злочину. Таким чином, формулювання обвинувачення в цій частині є незрозумілим, від чого конкретно мав захищатись ОСОБА_5 : пропозиції, чи все ж надання неправомірної вигоди. Окрім цього, обвинувачення в частині пропозиції ОСОБА_5 . ОСОБА_6 неправомірної вигоди «у завуальованій формі» є некоректним та неприйнятним, так як неясно, в яких діях ( словах) полягала пропозиція.

Таким чином, суд константує порушення права обвинуваченого на захист, гарантованого Контитуцією Украіни та Кримінальним процесуальним кодексом України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, не визнав та показав, що із заявником у даній справі ОСОБА_6 він знайомий приблизно з 2012 року. Його познайомив з ним адвокат ОСОБА_7 . Зазначені події відбувалися на грунті конфлікту, який виник у ОСОБА_6 з їх спільним знайомим ОСОБА_9 , у якого ОСОБА_6 орендував житловий будинок у Бориспільському районі Київської області. Вказаний конфлікт виник між ОСОБА_6 і власником будинку - ОСОБА_9 у зв`язку з тим, що під час оренди у ОСОБА_6 утворилася велика заборгованість перед орендодавцем, яку він намагався розстрочити.

При цьому ОСОБА_6 дізнався про його дружні стосунки із ОСОБА_9 і хотів заручитися його підтримкою. Під час цього конфлікту вони домовились, що заборгованість ОСОБА_6 перед орендодавцем буде відстрочена на шість місяців, після чого ОСОБА_6 повинен був повністю розрахуватися.

Після того, як у 2012 році вказаний конфлікт був вичерпаний, вони тривалий час майже не спілкувалися. Але потім він дізнався, що ОСОБА_6 так і не розрахувався із орендарем, у зв`язку з чим його попросили залишити приміщення, а сам будинок у подальшому був проданий. Потім, у 2013 році зі слів спільних знайомих йому стало відомо, що ОСОБА_6 образився на нього за те, що він, на його думку, недостатньо допоміг йому у конфлікті навколо будинку.

Приблизно у 2015 році він дізнався, що ОСОБА_6 став працювати, як йому сказали, радником міністра внутрішніх справ ОСОБА_12 .

В той час він був інвестором будівництва житлового будинку на АДРЕСА_4 . У зв`язку з тим, що вказаний житловий будинок був фактично проданий підрядником двічі (йому та іншому інвестору) навколо цього будівництва, яке розташовано у престижному районі міста Києва, постійно виникали скандали та конфлікти. Вказаний будинок неодноразово захоплювався різними рейдерськими структурами, навіть із залученням правоохоронців. У зв`язку з викладеним, у нього були серйозні підстави побоюватися за своє життя та безпеку і він хотів попросити ОСОБА_6 посприяти йому в укладенні договору із державною службою охорони.

З цією метою він неодноразово зустрічався з ОСОБА_6 , як біля будівлі Міністерства внутрішніх справ України, так і в різних кафе та ресторанах, що для ОСОБА_6 було звичайною практикою. Десь приблизно у лютому - березні 2016 року він вперше розповів ОСОБА_6 про те, що його фактично ошукали з інвестиційним проектом будинку по АДРЕСА_4 , і пояснив, що у зв`язку із постійними погрозами його життю потрібна особиста цілодобова державна охорона. ОСОБА_6 пообіцяв сприяти йому в укладенні відповідного договору з Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України у м. Києві. Протягом березня вони неодноразово узгоджували з ОСОБА_6 кількість охоронців та графік їх роботи. У підсумку вони домовились, наскільки він пам`ятає, що охорона буде здійснюватися з травня місяця, а до цього його будуть охороняти охоронці, яких він наймав самостійно..

ОСОБА_6 пояснив, що йому необхідно сплатити суму передплати за перші три місяці. У кінці квітня він повинен був підписати договір, а державна охорона повинна була з`явитися у нього на початку травня 2016року.

Вказані обставини підтверджуються аудіозаписами його розмов із ОСОБА_6 , які були досліджені під час судового розгляду.

На початку квітня 2016 року вони зустрілися з ОСОБА_6 в ресторані «МОККО» у місті Києві. Під час розмови спілкувалися на побутові теми, щодо спільних знайомих та з приводу необхідної йому охорони. Надалі на виконання взаємноі домовленості він передав ОСОБА_6 частину грошей, як передплату за договір охорони. Яку саме суму, і в яких купюрах він вже не пам`ятає.

Водночас хотів зауважити, що більшість деталей обговорювалась ними під час зустрічей, які стороною обвинувачення не зафіксовані.

15 квітня 2016 року вони з ОСОБА_6 зустрілися у ресторані «МОККО» у місті Києві. Наразі він не пам`ятає, з чиєї ініціативи відбувалася ця зустріч. Як і раніше, вони узгодили з ним питання його охорони та спілкувалися на побутові теми. Цього дня він передав ОСОБА_6 останню частину передплати за договором охорони, яку зі слів ОСОБА_6 , повинен був внести як оплату за договором. Водночас, наприкінці квітня він повинен був звільнити охоронців, яких він наймав особисто, а державна охорона повинна була приступити до виконання своїх обов`язків з початку травня.

Також ОСОБА_5 повідомив, що оскільки з моменту їхньої зустрічі з ОСОБА_6 минуло більше семи років, він вже не може достеменно пригадати механізм укладення договору на здійснення державної охорони, який йому запропонував ОСОБА_6 , але може стверджувати, що вказаний механізм не передбачав надання ніякої неправомірної вигоди, а ні ОСОБА_6 , ані будь якій іншій особі. Грошові кошти, які у той час передавались ОСОБА_6 , були призначені виключно для офіційного винаймання служби охорони для нього особисто.

Такі показання обвинуваченого були перевірені шляхом безпосереднього дослідження доказів, наданих, насамперед, стороною обвинувачення, а також стороною захисту, протягом тривалого часу та залишились неспростованими.

У судовому засіданні допитаний як свідок ОСОБА_14 показав, що з обвинуваченим ОСОБА_5 знайомий десь з 2016-2017 року, начебто була кримінальна справа щодо надання неправомірної вигоди. У період з лютого по квітень 2016 він працював в Управлінні протидії наркозлочинності. Знав ОСОБА_6 як керівника Управління протидії наркозлочинності.

Йому відомо, що була зустріч ОСОБА_6 з обвинуваченим ОСОБА_5 у ресторані. Він був присутній при цій зустрічі у ресторані, поряд за столиком. Зміст розмови між вказаними особами не чув. Бачив момент затримання, однак грошей при цьому не бачив. У день затримання ОСОБА_6 , на думку свідка, ОСОБА_5 особисто нічого не передавав.

Такі показання свідка хоча і є допустимими, однак взагалі не містять відомостей, що стосуються предмету доказування, підтверджують лише наявність зустрічі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , проти чого останній й так не заперечує. Водночас змісту розмови цих осіб, інших даних, які б вказували на винуватість особи, свідок не навів, відтак суд визнає їх неналежними та такими, які не можуть ані підтвердити доводи обвинувачення, ані спростувати його.

В обґрунтування висновків про наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст.369 КК України, сторона обвинувачення посилається на наступні, досліджені під час судового розгляду, надані докази:

- витяг з ЄРДР № 12016100000000512; - повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016100000000512; - постанову про створення слідчої групи у кримінальному провадженні № 12016100000000512; - доручення про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016100000000512; - копію постанови про призначення прокурора у кримінальному провадженні № 12016100000000512; - резолюцію заступника начальника СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_15 ; - рапорт щодо реєстрації в ЖЄОЗП про вчинене кримінальне правопорушення та інші події; - протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення у ОСОБА_6 ; - протокол попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину ОСОБА_6 ; - клопотання про продовження строку досудового розслідування кримінальному провадженні № 12016100000000512; - постанову про продовження строку досудового розслідування №12016100000000512; - постанову про виділення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016100000000563; - постанову про виділення матеріалів досудового розслідування у кримінальне провадження N° 12016100000000564; - постанову про виділення матеріалів досудового розслідування y кримінальне провадження № 12016100000000565; - заяву ОСОБА_6 про застосування заходів безпеки; - супровідний лист до постанови про застосування заходів безпеки стосовно ОСОБА_6 ; - постанову про забезпечення безпеки свідку ОСОБА_6 , який бере участь у кримінальному судочинстві від 25.04.2016; - лист-повідомлення про прийняття до виконання постанови про забезпечення безпеки свідка, який бере участь у кримінальному судочинстві; - копію паспорта ОСОБА_6 ; - копію паспорта ОСОБА_6 ; - запит до ДІН НПТ України про надання копій документів; - копію витягу з наказу про призначення на посаду начальника ДПН НП України ОСОБА_6 ; - копію наказу №95 від 17.11.2015 про затвердження Положення про Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України; - копія положення про ДПН НП України; - доручення в порядку ст. 40 КПК України до 5-го управління ДПН НПУ; - резолюцію начальника 5-го управління ДПН НПУ; - копію доручения в порядку ст. 40 КПК України до 5-го управління ДПН НПУ;- копію Ф-1 на ОСОБА_17 ; - інформаційну довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно; - рапорти працівників 5-го управління ДПН НПУ; - копії реєстраційних карток на транспортні засоби; - лист- відповідь з регіонального сервісного центру МВС України в місті Києві; - запит до Київського міського БТІ; - відповідь на запит Київського міського БТІ; - інформаційну довідку з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно; - супровідний лист з прокуратури міста Києва до СУ ГУ НП у місті Києві № 04/2/5-195-16 від 08.04.2016;- заяву ОСОБА_6 ;- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 04.04.2016; - протокол про результати аудіо-, відео контролю особи від 04.04.2016;- флеш-накопичувач Transcend 8Gb micro SD інв. 430; - протокол огляду заявника та транспортного засобу від 04.04.2016; - протокол вручення заявнику спецтехніки віл 04.04.2016; - протокол вилучення у заявника спецтехніки від 04.04.2016;- протокол видачі предметів від 04.04.2016; протокол огляду речей від 11.04.2016; - супровідний лист до УФЗБО ГУ ПІ І у місті Києві; - постанову про визнання грошових коштів речовими доказами та передачу їх на вберігання від 11.04.2016;- квитанцію УФЗБО ГУ НП у місті Києві № 000384; - корінець квитанції У ФЗБО ГУ НП у місті Києві № 000384; - постанову про визнання та приєднання речових доказів від 18.04.2016;- запит до ТОВ виробнича фірма «АГОЛОН» код за ЄДРПОУ 13692749; - файл, у якому знаходиться оптичний носій DVD-R 4.7 Gb Arena (відео з ресторану «Моссо» за 04.04.2016) та флеш - носій інформації;- протокол перегляду відеозапису від 04.04.2016; - постанову про визнання та приєднання речових доказів від 04.04.2016; - постанову про порушення клопотання про залучення спеціальних підрозділів для забезпечення проведення слідчих дій від 14.04.2016; - супровідний лист з прокуратури міста Києва до СУ ГУ НП у місті Києві № 04/2/5-429-16 від 20.05.2016; - супровідний лист УКР ГУ НП у місті Києві до прокуратури міста Києва; - протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 15.04.2016; - протокол про аудіо та відео контролю особи від 15.04.2016 (диск в т. 5 обгортка); - протокол огляду заявника та транспортного засобу від 15.04-2016; - заяву ОСОБА_6 ; - протокол вручення заявнику спецтехніки від 15.04.2016; - протокол вилучення у заявника спецтехніки від 15.04.2016; - флеш-накопичувач Transcend 16Gb micro SD інв. 429; - протокол огляду місця події від 15.04.2016; - супровідний до УФЗБО ГУ НІТ у місті Києві; - постанову про визнання грошових коштів речовими доказами та передачу їх па зберігання від 18.04.2016; - квитанцію УФЗБО Г У 1111 у місті Києві № 000388; - корінець квитанції УФ3БО у місті Києві № 000388; - постанову про визнання та приєднання речових доказів від 18.06.2016; - запит до ТОВ виробнича фірма «АПОЛОН»;- оптичний носій DVD-R 4.7 Gb Arena (відео з ресторану «Моссо» за 15.04.2016); - протокол перегляду відеозапису від 20.04.2016; - постанову про визнання та приєднання речових доказів від 20.04.2016; - копію ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 16.05.2016; - копію довіреності ОСОБА_18 на ОСОБА_19 ;- розписку ОСОБА_19 ;- клопотання про надання дозволу на проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_5 ;- ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_5 ; - протокол обшуку в квартирі АДРЕСА_5 ; - договір про надання правової допомоги від 15.04.2016;- протокол огляду речей від 28.04.2016;- опис вкладеного відправлення з фіскальним чеком;- протоколи огляду речей від 28.04.2016; - зберігальні розписки ОСОБА_17 ; - клопотання про надання дозволу на проведення обшуку від 10.04.2016 в Mercedes-Benz S 600 д.н.з. НОМЕР_4 ; - ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку в Mercedes-Benz S 600 д.н.з. НОМЕР_4 ; - протокол обшуку в Mercedes-Benz S 600 д.н.з. НОМЕР_4 ; - протокол огляду речей від 20.04.2016; - супровідний лист до УФЗБО; - постанову про визначення місця зберігання предметів; - квитанцію УФЗБО ГУ НП у місті Києві № 000394; - корінець квитанції УФЗБО ГУ НП у місті Києві 000394; - квитанцію УФЗБО ГУ НПІ у місті Києві № 204401;- квитанції УФЗБО ГУ НП у місті Києві № 204401;- зберігальну розписку ОСОБА_17 ; - копію ухвали; - копію довіреності; - копію зберігальної розписки ОСОБА_5 ; - клопотання про арешт тимчасово вилученого майна; - ухвалу про арешт майна від 16.05.2016 (Mercedes-Benz S 600);- клопотання про арешт майна; - ухвалу про арешт майна (майно В.);- супровідний лист до Сервісного центру МВС України; - лист-відповідь з сервісного центру; - супровідний лист до реєстраційної служби; - картки прийому заяв; - рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; - рішення про розгляд заяви; - витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; - доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги; - копію свідоцтва адвоката ОСОБА_20 ; - копію ордера ОСОБА_21 ; - копію свідоцтва ОСОБА_21 ; - протокол затримання ОСОБА_5 ; - протокол огляду речей від 21.04.2016 (телефон з листуванням); - постанову про визнання та приєднання речових доказів; повідомлення про підозру ОСОБА_5 ; - клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 ; - ухвалу про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 - повідомлення; - оригінал паспорта громадянина України ОСОБА_5 ; - оригінал паспорту для виїзду за кордон ОСОБА_5 ; - оригінал посвідки на постійне проживання в Чехії на ім`я ОСОБА_5 ; - довідку АБ на ОСОБА_5 ;- копію паспорта ОСОБА_5 ; - вимогу на ОСОБА_5 ; - доручення УКР ГУ НП у місті Києві; - запит ГУ ДФС у місті Києві; - довідку про надходження з ДФС; - запит ПНД; - відповідь ПНД; - запит «Соціотерапія»; - запит ТОВ «Порядок»; - характеристику на ОСОБА_5 ; - лист КМКЛ № 10; - доручення прокурора в порядку ст. 290 КПК України; - заява ОСОБА_5 про відмову у послугах захисника ОСОБА_22 ; - лист від прокурора стороні обвинувачення; - повідомлення про завершення досудового розслідування ОСОБА_5 ; - повідомлення про проведення НСРД ОСОБА_5 ; - повідомлення про завершення досудового розслідування ОСОБА_23 ; - повідомлення про проведення НСРД ОСОБА_23 ; відповідь на лист прокуратури сторони захисту; - протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування ОСОБА_5 ; - графік ознайомлення ОСОБА_5 ; - копія опису т. 1;- копія опису т. 2; - перелік додаткових матеріалів; - протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування ОСОБА_23 ; - графік ознайомлення ОСОБА_23 ; - копія опису Т.1; - копія опису т.2; - перелік додаткових матеріалів;- копія розписок;- супровідний лист до УЛМТЗ; - квитанція; - доручення про проведення НСРД від 30.03.2016; - клопотання про дозвіл на проведення НСРД від 29.03.2016 відносно ОСОБА_5 ; - клопотання про дозвіл на проведення НСРД від 29.03.2016 спостереження за особою відносно ОСОБА_5 ; - ухвалу Київського апеляційного суду від 29.03.2016; - ухвалу Київського апеляційного суду від 29.03.2016 ; - лист Київського апеляційного суду від 17.06.2016 про розсекречення; - супровідний лист Київського апеляційного суду від 17.06.2016; лист Київського апеляційного суду від 19.06.2016 про розсекречення; - супровідний лист Київського апеляційного суду від 17.06.2016; - лист Київського апеляційного суду від 19.06.2016 про розсекречення; - супровідний лист Київського апеляційного суду; - конверт з надписом «Відео з ресторану Моссо», контроль за вчиненням 15.04.2016 з оптичним носієм інформації (задня обгортка).

Суд, заслухавши показання обвинуваченого та свідка, дослідивши матеріали справи з огляду встановлення їх очевидної допустимості, належності, достовірності та можливості використання, встановив наступне.

Оцінюючи вказані докази з точки зору допустимості, суд виходить з такого.

Згідно ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку на підставі яких слідчий прокурор слідчий суддя суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Витяг з ЄРДР, повідомлення про початок досудового розслідування, постанова про створення слідчої групи, доручення про проведення досудового розслідування, протокол прийняття заяви про вчинення злочину, клопотання про продовження строку досудового розслідування та постанова з цього приводу, постанова про виділення матеріалів досудового розслідування, доручення в порядку ст. 40 КПК України, копії такого доручення, постанова про визнання речовими доказами, копії ухвал судів, клопотання про надання дозволу на проведення обшуку, клопотання про арешт майна та ухвала з цього приводу, клопотання про застосування запобіжного заходу, постанова про визнання речовими доказами, ухвала про застосування запобіжного заходу, лист прокурора про завершення досудового розслідування, повідомлення про проведення НСРД, протокол надання доступу до матеріалів сторони захисту, графіки та переліки з цього приводу, копії опису, супровідні листи, запити та відповіді на них, свідчать лише про рух провадження та стан досудового розслідування, та не містять жодних даних, які б вказували на доведеність вини ОСОБА_5 у інкримінованих діяннях за ч. 3 ст. 369 КК України.

Інші документи, на які посилається прокурор як на джерело доказів, не містять даних такої винуватості, та взагалі не відповідають критеріям, визначеним ч. 1 ст. 184 КПК України, а саме: резолюції посадових осіб, рапорти, супровідні листи, листи повідомлення про прийняття до виконання постанови слідчого прокурора, корінці квитанції та квитанції, зберігальні записки, доручення про надання правової допомоги, копії адвокатських свідоцтв, копії описів, розписок.

Протоколи вручення та вилучення у заявника спецтехніки не є належним доказом винуватості ОСОБА_5 , оскільки не містить даних вчинення злочину обвинувачення.

Носії інформації в електронному вигляді (флешки, накопичувачі, оптичні диски) не можуть вважатися джерелом доказів, оскільки отримані з порушенням передбаченого законом порядку та не є належними, оскільки зміст інформації на них не вказує на пропозицію чи надання неправомірної вигоди ОСОБА_5 .

Копії паспортів, довідка на постійне місце проживання, довідка про нерухоме майно, характеристика не стосуються питання доведеності вини обвинуваченого, а лише встановлюють та характеризують його особу.

Відповідно до статті 260 КПК України, аудіо -, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2019 року у справі 640/6847/15-к (провадження № 13-43кс19), докази у вигляді результатів НСРД повинні бути відкриті стороні захисту у порядку, визначеному статтею 290 КПК України.

Сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, з метою їх надання стороні захисту, і виконувати у такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до ст. 290 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є у його розпорядженні, зокрема, будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Разом з цим Велика Палата Верховного Суду констатувала, що, якщо сторона обвинувачення не вживала необхідних і своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку наявне порушення норм ст. 290 КПК України.

Тобто належне відкриття стороні захисту документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД, має на меті забезпечити можливість стороні захисту перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону при їх проведенні.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з ч. 2 ст. 92 КПК України обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД, зокрема, відповідна ухвала слідчого судді повинні досліджуватися судом під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД.

Отже, для перевірки доказів на предмет їх допустимості рішення, які були процесуальною підставою для проведення НСРД, мають бути відкриті стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК, що є важливою гарантією змагальності і рівності сторін у кримінальному провадженні.

Сторона захисту стверджує і це підтверджується супровідним листом Апеляційного суду м. Києва №01-1/236 від 17.06.2016 року, що на момент відкриття матеріалів досудового розслідування - 23.06.2016року, ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва - ОСОБА_24 від 29.03.2016 р. з штампами «Режимно-секретний сектор Слідче управління ГУМВС України в місті Києві вх. № 330 т та вх. № 331 від 29.03.2016 р.» про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії - спостереження за особою вже знаходились в розпорядженні прокурора і тому повинні були відкриватися стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України.

Натомість сторона обвинувачення, маючи у своєму розпорядженні документи, які стали підставою для проведення НСРД, а саме ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва - ОСОБА_24 від 29.03.2016 р. про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії - спостереження за особою, не відкрила їх стороні захисту а ні під час досудового розслідування, а ні під час судового розгляду.

Таким чином, відомості, які містяться в ухвалах слідчого судді Апеляційного суду міста Києва - ОСОБА_24 від 29.03.2016 р. про надання дозволу на проведення НСРДаудіо-, відео контролю особи, не мають доказового значення щодо допустимості проведення вказаних негласних слідчих розшукових дій. Відомості, які містяться на флеш-накопичувачах №№ 429 та 430, що є додатками до протоколів аудіо-, відео контролю особи від 04.04.2016 року та від 15.04.2016 року, суд оцінює та визнає як недопустимі докази.

Оцінюючи протокол за результатами контролю за вчиненням злочину від 04.04.2016 року суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.246, КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину. Згідно зі статтею 251, 271 КПК України рішення прокурора про контроль за вчиненням злочину приймається у формі постанови, яка повинна містити найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України; відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія; початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії; відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію; обґрунтування прийнятої постанови, зокрема, обґрунтування неможливості отримання відомостей про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, в інший спосіб; вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться; виклад обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину; зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.

Зі змісту протоколу за результатами контролю за вчиненням злочину від 04.04.2016 року випливає, що він складений 04.04.2016 року оперуповноваженим УКР ГУ НП у м. Києві ОСОБА_25 на підставі доручення прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_26 № 04/2/5-1019 т від 30.03.2016 р. та постанови прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_26 про проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину № 04/2/5-1018 т від 30.03.2016 р.. При цьому, ані доручення прокурора № 04/2/5-1019 т від 30.03.2016 р., ані постанови прокурора № 04/2/5-1018 т від 30.03.2016 р. про проведення цієї негласної слідчої дії - до матеріалів судового провадження не долучено. Водночас, сторона захисту у своєму клопотанні про визнання цього доказу недопустимим стверджувала, і прокурор цього не спростував, що і постанова про контроль за вчиненням злочину, і доручення оперативному уповноваженому взагалі відсутні в матеріалах кримінального провадження і стороні захисту в порядку ст. 290 КПК не відкривалися. За відсутності у матеріалах кримінального провадження доручення прокурора № 04/2/5-1019 т від 30.03.2016р. та постанови прокурора № 04/2/5-1018 т від 30.03.2016р. суд визнає відомості, зазначені в протоколі за результатами контролю за вчиненням злочину від 04.04.2016 року - недопустимими доказами, оскільки зазначена негласна слідча (розшукова) дія була проведена без належних правових підстав та всупереч порядку, визначеному процесуальним законом.

Крім того, у протоколі за результатами контролю за вчиненням злочину від 04.04.2016 р. зазначено, що він складений на підставі постанови прокурора про проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину.

Частиною 5 статті 271 КПК України визначено, що порядок і тактика проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину визначається законодавством.

Відповідно до п.1.12. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, контроль за вчиненням злочину (станом на 15.04.2016року) проводиться у формі контрольованої поставки; оперативної закупки; спеціального слідчого експерименту та імітування обстановки злочину.

Імітування обстановки злочину полягає в діях слідчого, уповноваженої особи, з використанням імітаційних засобів, які створюють у оточуючих уяву про вчинення реального злочину, з метою його запобігання та викриття відомої чи невідомої особи (осіб), яка планувала чи замовляла його вчинення. У свою чергу спеціальний слідчий експеримент полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину.

Відмінність спеціального слідчого експерименту від імітування обстановки злочину полягає у тому, що останнє направлене якнайперше на створення у оточуючих, за допомогою імітаційних засобів, уяви про вчинення реального злочину, в той час як реальний злочин насправді не вчиняється. Метою імітування, є перш за все запобігання злочину (зазвичай це злочини на замовлення) та викриття особи (осіб), яка планувала чи замовляла його вчинення.

Отже, очевидним є те, що фактично, у даному кримінальному провадженні був проведений спеціальний слідчий експеримент, а не імітування обстановки злочину, а тому орган досудового слідства провів негласну слідчу розшукову дію, на яку навіть згідно протоколу за результатами контролю за вчиненням злочину від 04.04.2016року не мав дозволу.

Аналогічно, оцінюючи протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 15.04.2016 року, суд виходить з наступного.

Зі змісту даного протоколу випливає, що він складений 15.04.2016 року оперуповноваженим УКР ГУ НП у м. Києві ОСОБА_25 на підставі доручення прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_26 № 04/2/5-1156 т від 12.04.2016 р. та постанови прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_26 про проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину № 04/2/5-1155 т від 12.04.2016 р. При цьому, ані доручення прокурора № 04/2/5-1156 т від 12.04.2016 р., ані постанови прокурора № 04/2/5-1155 т від 12.04.2016 р. про проведення цієї негласної слідчої дії - до матеріалів судового провадження не долучено. Водночас сторона захисту у своєму клопотанні про визнання цього доказу недопустимим стверджувала, і прокурор цього не спростував, що і постанова про контроль за вчиненням злочину і доручення оперативному уповноваженому взагалі відсутні в матеріалах кримінального провадження, і стороні захисту, в порядку вимог ст. 290 КПК не відкривалися.

За відсутності у матеріалах кримінального провадження доручення прокурора № 04/2/5-1156 т від 12.04.2016 р., та постанови прокурора № 04/2/5-1155 т від 12.04.2016 р., суд визнає відомості, зазначені у протоколі за результатами контролю за вчиненням злочину від 15.04.2016 року - недопустимими доказами, зазначена негласна слідча (розшукова) дія була проведена без належних правових підстав та всупереч порядку, визначеному процесуальним законом.

Крім того, у протоколі за результатами контролю за вчиненням злочину від 15.04.2016 року зазначено, що він складений на підставі постанови прокурора про проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину.

Частиною 5 статті 271 КПК України визначено, що порядок і тактика проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину визначається законодавством. Відповідно до п.1.12. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, контроль за вчиненням злочину станом на 15.04.2016 року проводився у формі контрольованої поставки; оперативної закупки; спеціального слідчого експерименту та імітування обстановки злочину.

Імітування обстановки злочину полягає в діях слідчого, уповноваженої особи, з використанням імітаційних засобів, які створять у оточуючих уяву про вчинення реального злочину, з метою його запобігання та викриття відомої чи невідомої особи (осіб), яка планувала чи замовляла його вчинення. У свою чергу, спеціальний слідчий експеримент полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину.

Відмінність спеціального слідчого експерименту від імітування обстановки злочину полягає в тому, що останнє, направлене перш за все на створення у оточуючих, за допомогою імітаційних засобів, уяви про вчинення реального злочину, в той час як реальний злочин насправді не вчиняється. Метою імітування, є перш за все запобігання злочину (зазвичай це злочини на замовлення) та викриття особи (осіб), яка планувала чи замовляла його вчинення.

Таки чином, фактично у даному кримінальному провадженні був проведений спеціальний слідчий експеримент, а не імітування обстановки злочину. Отже орган досудового слідства провів негласну слідчу розшукову дію, на яку навіть відповідно протоколу за результатами контролю за вчиненням злочину від 15.04.2016 року не мав дозволу.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку, та що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Пленум Верховного Суду України у Постанові №5 від 29.06.1990 р. «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (пункт 23) вказав на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Диспозиція частини 3 статті 369 КК України (станом на 04.04.2016 р. та на 15.04.2016 року), передбачала відповідальність за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище.

Аналіз ч. 1 та ч. 3 ст. 369 КК України, свідчить, що такі дії як "пропозиція" та "надання" є альтернативними. Тобто, за наявності хоча б однієї з них можна стверджувати, що діяння слід кваліфікувати як окремий та самостійний склад злочину.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Здійснення досудового розслідування, без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного випливає слушний та беззаперечний висновок, що оскільки і пропозиція і надання неправомірної вигоди є самостійними складами кримінальних правопорушень, відомості про кожне з них повинні бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Натомість у вказаному провадженні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань вперше внесені 28.03.2016 року, і лише за фактом пропозиції неправомірної вигоди у лютому 2016року.

Надалі відомості про надання неправомірної вигоди ОСОБА_6 04.04.2016 року, а також про надання неправомірної вигоди 15.04.2016 року до ЄРДР не вносились. При цьому, слідчий в порушення вимог ч.1 ст.214 КПК України, ст.ст. 2, 3Положення «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», замість внесення відомостей про надання ОСОБА_6 неправомірної вигоди 04.04.2016 року та 15.04.2016 року - змінював зміст, сутність того самостійного кримінального правопорушення, яке було внесено до ЄРДР ще 28.03.2016 року як пропозиція неправомірної вигоди. Зазначене призвело до того, що досудове розслідування епізодів надання неправомірної вигоди ОСОБА_6 04.04.2016 року та 15.04.2016 року фактично здійснювалося без внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що відповідно до ч. 3 ст.214 КПК України не допускається. Зміст обвинувачення полягає у тому, що ОСОБА_5 у період часу з лютого 2016 до 15.04.2016 гривень за вчинення в інтересах ОСОБА_5 дій з використанням наданої влади та службового становища, направлених на припинення документування організованої групи «Двадцятовські», яка діє на території міста Кривий Ріг Дніпропетровської області та організованої групи «Яцишина, яка діє на території міста Нікополь Дніпропетровської області з приводу вчинення останніми тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

Таким чином, доказуванню підлягають всі елементи кримінального правопорушення, сторона обвинувачення, мала б довести факт надання вигоди, і така вигода надавалася б в інтересах ОСОБА_5 з використанням ОСОБА_6 наданої йому влади та службового становища, і саме за припинення документування організованої групи «Двадцятовські», яка діє на території міста Кривий Ріг Дніпропетровської області та організованої групи «Яцишина», яка діє на території міста Нікополь Дніпропетровської області з приводу вчинення останніми тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень.

Як доказ існування цього факту сторона обвинувачення надала суду протокол про результати аудіо - відео контролю особи від 04.04.2016 року, та додаток до нього - флешнакопичувач інв. № 430 т та протокол про результати аудіо - відео контролю особи від 15.04.2016 р. та додаток до нього - флешнакопичувач інв. № 429 т.

Наведені докази є єдиними доказами, які містять інформацію про зміст перемовин між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , і суд зобов`язаний спершу надати їм оцінку з точки зору допустимості та належності.

Зазначені флеш-накопичувачі були досліджені судом у судовому засіданні 27.04.2023 р. та 12.05.2023 р.. При цьому жодних відомостей щодо зазначеного в обвинувальному акті припинення документування організованої групи «Двадцятовські», яка діє на території міста Кривий Ріг Дніпропетровської області та організованої групи «Яцишина», яка діє на території міста Нікополь Дніпропетровської області, ці перемовини не містять, як не містять відомостей, які вказували б на необхідність або можливість використання ОСОБА_6 свого службового становища. Натомість, і на флешнакопичувачі інв. № 429 т і на флешнакопичувачі інв. № 430т., зафіксовані розмови з приводу спільних знайомих та на побутові теми, серед яких зафіксована і розмова щодо необхідності надання охорони ОСОБА_5 .

Отже, слід констатувати, що зі змісту розмов, які містяться на флеш-накопичувачах №№ 429 та 430, що є додатками до протоколів аудіо -відео контролю особи від 04.04.2016 року та від 15.04.2016року, неможливо встановити обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, а саме те, що взагалі надавалась неправомірна вигода, і саме за припинення документування організованої злочинноі групи «Двадцятовські», чи«Яцишина».

Суд приходить до обґрунтованого та єдино можливого висновку про неналежність наведених доказів. Суд окремо зауважує, що під час досудового рослідування не отримано жодних даних про те, що Департаментом протидії наркозлочинності Національної поліції України на той час велось або планувалось документування злочинної діяльності будь-яких злочинних угруповувань, а тому зробити висновок про припинення такого документування та можливість такого припинення з використанням службового становища ОСОБА_6 неможливо.

Суд відхиляє як докази на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у інкримінованих діяннях наступні докази, надані прокурором:

-запит слідчого ОСОБА_27 від 04.04.2016 року на адресу ТОВ ВФ «АППОЛОН» про надання відеозаписів з камер відеоспостереження з приміщення ресторану «МОССО», що розташований за адресою м. Київ, вул. Хрещатик 15/4 за 04.04.2016року у період часу з 14 години 30 хвилин по 16 годину 00 хвилин;

-DVD -R диск «АРЕНА» об`ємом 4,7 Gb. з трьома медіа файлами;

-протокол перегляду відеозапису від 04.04.2016року;

-постанову про визнання речовим доказом DVD -R диску «АРЕНА» об`ємом 4,7 Gb від 04.04.2016 р.;

-запит слідчого ОСОБА_27 від 15.04.2016 року на адресу ТОВ ВФ «АППОЛОН» про надання відеозаписів з камер відеоспостереження з приміщення ресторану «МОССО», що розташований за адресою м. Київ, вул. Хрещатик 15/4 за 15.04.2016 року у період часу з 13 години 30 хвилин по 14 годину 50 хвилин.

-DVD -R диск «АРЕНА» об`ємом 4,7 Gb.;

-протокол перегляду відеозапису від 20.04.2016 року;

-постанову про визнання речовим доказом DVD -R диск «АРЕНА» об`ємом 4,7 Gb від 20.04.2016 р.

Відповідно до ч.1, 2 статті 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Отже, збирання доказів стороною обвинувачення шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей та документів, передбачена процесуальним законом, але таке витребування та отримання повинно бути підтверджено відповідними доказами.

Такна підтвердження законності походження двох DVD-R дисків «АРЕНА» об`ємом 4,7 Gb. з медіафайлами відеозаписів з ресторану «МОССО» від 04.04.2016р. та 15.04.2016 року стороною обвинувачення суду надано лише запити слідчого Я.Ю. Швидкого Товариству з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «АППОЛОН» від 04.04.2016 та від 15.04.2016р.. При цьому зі змісту запитів неможливо зробити висновок, що вони дійсно були направлені власнику відеозаписів. Відсутня вихідна реєстрація запиту та відомості, що запит дійсно надходив до ТОВ ВФ «АППОЛОН», а також відомості про те, що на зазначений запит була надана відповідь, і яка саме. У сукупності, з зазначеного неможливо дійти іншого висновку, окрім того, що вказані диски потрапили до матеріалів кримінального провадження у спосіб, не передбачений процесуальним законом.

Враховуючи те, що протокол перегляду відеозапису від 04.04.2016року; постанова про визнання речовим доказом DVD-R диску «АРЕНА» об`ємом 4,7 Gb від 04.04.2016 р.; протокол перегляду відеозапису від 20.04.201 р. та постанова про визнання речовим доказом DVD-R диск «АРЕНА» об`ємом 4,7 Gb від 20.04.2016 р. є похідними від двох DVD-R дисків «АРЕНА» об`ємом 4,7 Gb. з медіафайлами відеозаписів з ресторану «МОССО» від 04.04.2016р. та 15.04.2016року суд, використовуючи доктрину «плодів отруйного дерева» - визнає відомості, що містяться у протоколі перегляду відеозапису від 04.04.2016 р.; постанові про визнання речовим доказом DVD-R диску «АРЕНА» об`ємом 4,7 Gb від 04.04.2016р.; протоколі перегляду відеозапису від 20.04.2016року та постанові про визнання речовим доказом DVD-R диску «АРЕНА» об`ємом 4,7 Gb від 20.04.2016р. - недопустимими доказами.

Суд погоджується з доводами сторони захисту щодо недопустимості відомостей, які містяться в копії постанови про призначення прокурора виходячи з того, зазначена копія не завірена належним чином, а її оригінал суду не наданий. Так, згідно ч. 3, 7 статті 99 КПК України сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. Сторона зобов`язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку. У випадку ж ненадання суду оригіналу документу, суд не може послатися на його копію як на доказ.

Вказане підтверджується позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 квітня 2021 року по справі №202/1310/16-к, у якій суд погодився з позиціями судів першої та апеляційної інстанції та зазначив, що засвідчення копій документів, здійснюється відповідно до Правил засвідчення копій документів, визначених Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації; уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації; Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року №55 та Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5.

Серед іншого, відповідно до пункту 8 розділу 10 зазначених Правил, копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Аналогічні вимоги до засвідчення копій документів містилися в Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України 24.02.2016 № 103, в пункті 9.8.2. якої зазначено, що напис про засвідчення документа складається зі слів "З оригіналом згідно", скріплених печаткою з найменуванням відповідної прокуратури (негербовою) або її структурного підрозділу, найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів і прізвища, дати засвідчення копії та проставляється нижче від реквізиту "Підпис".

Суд бере до уваги та вважає встановленою ту обставину, що грошові кошти, визнані речовим доказом, які начебто ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 після пропозиції, і як неправомірну вигоду, не є індивідуально визначеними. Відтак, існує обґрунтований сумнів в існуванні предмету неправомірної вигоди як такого. Прокурором не надано жодного доказу, що кошти, досліджені судом під час судового розгляду в судовому засіданні, є тими коштами, які обвинувачений передавав заявнику.

Мобільні телефони із сім - картками, паперові пакети, які заявник видав 04.04.2016 р. та 15.04.2016 р., що визнані формально речовими доказами, та не відповідають таким критеріям, не є належними, оскільки не містять даних, які б стосувались предмету доказування.

Суд приходить до висновку, що наявними, допустимими та належними доказами підтверджується обставини та факт зустрічей та перемовин між обвинуваченим та заявником, які не мають стосунку до обвинувачення у пропозиції та наданні неправомірної вигоди, що є явно недостатньо для доведеності вини ОСОБА_5 ..

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, для прийняття відповідного процесуального рішення, зокрема перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов також наступного висновку.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності конкретизовано у ст. 22 КПК України, де зазначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійно обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності зі вказаними нормами сторони кримінального провадження мали всі умови для реалізації їх процесуальних прав, зокрема, й щодо обсягу доказів на обґрунтування своїх позицій.

Судом забезпечено права сторін у наданні можливостей надання доказів, їх дослідження судом, сторонами протягом судового розгляду.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 надійшов до провадження Печерського районного суду м. Києва ще 04.07.2016 року, і прокурор мав більш ніж достатньо часу для надання доказів обвинувачення, однак зволікання з цим перешкоджало судовому розгляду у розумні строки.

Ухвалами суду від 13.09.2022 р. та 17.07.2023 р., винесеними у вигляді окремого процесуального документа, та протокольною ухвалою суду від 02.05.2023 р. прокурор зобов`язувався та йому надався час для надання доказів винуватості ОСОБА_5 ..

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію у статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому, у справах щодо провокації стандарт доказування збільшується .

До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача, про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім тих, що заявлялися, не надійшло.

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченими злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Суду «Капо проти Бельгії» № 4291/98 від 13 січня 2005 року.

У рішенні від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський Суд з прав людини визначив, що докази, отримані у кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

При вирішенні справи по суті суд враховує положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, та оцінивши у сукупності надані стороною обвинувачення докази, приходить до висновку щодо їх недостатності на підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих діянь, передбачених ч. 3 ст. 369 КК України та вважає, що ОСОБА_5 необхідно виправдати за недоведеності вчинення ним кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа. Доля речових доказів вирішується у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 55, 62, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 17, 22, 85, 86, 89, 94, 100, 270-273, 290, 349, 368-374, 392-395, 532, 615 КПК України, ч. 3 ст. 369 КК України суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати невинуватим у обвинуваченні ( вчиненні злочину) за ч. 3 ст. 369 КК України та виправдати за недоведеності вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Речові докази, а саме:

-мобільний телефон Samsung без s/n чорного кольору з сім картою НОМЕР_5 ; мобільний телефон Samsung (Meizu) білого кольору imei НОМЕР_6 з наступними sim- картами НОМЕР_1 (слот №1MTS-RUS) НОМЕР_1 (слот N62MTS- UKR), мобільний телефон Nokia imei НОМЕР_7 з сім картою: НОМЕР_8 , які зберігаються у камері схову ГУ НП у м. Києві - повернути ОСОБА_5 ;

-грошові кошти у сумі 200 000 грн., які зберігаються у уповноваженої особи УФЗБО ГУ Національної поліції у м. Києв, повернути - ОСОБА_5 ;

-грошові кошти у сумі 185 000 грн., які зберігаються у уповноваженої особи УФЗБО ГУ Національної поліції у м. Києві, повернути - ОСОБА_5 ;

-глянцевий паперовий пакет «салатового» кольору з написом «VALMONT», що виданий ОСОБА_6 04.04.2016 під час проведення контролю, який переданий на зберігання до камери схову ГУ НП у м. Києві - знищити.

-паперовий пакет коричневого кольору з надписом «AVALON», що вилучений під час проведення огляду місця події 15.04.2016, який переданий на зберігання до камери схову ГУ НП у м. Києві - знищити.

Скасувати арешт, який був накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року №761/15854/16-к, а саме з:

-квартири АДРЕСА_6 ,

-земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:01:234:0159, яка розташована за адресою: м. Вишгород, Вишгородський р-н, Київська обл.;

-земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:01:231:0011, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_7 ;

-земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:01:232:0005, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці;

-земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:01:232:0010, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці;

-земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:01:232:0102, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці;

-земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:01:232:0101, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці;

-земельної ділянки з кадастровим номером 2611091501:10:001:0162, яка розташована за адресою: АДРЕСА_8 ;

-АДРЕСА_7 ;

-АДРЕСА_9 ,

АДРЕСА_10; - АДРЕСА_11; - АДРЕСА_12;

-АДРЕСА_13;

-АДРЕСА_14;

-АДРЕСА_15, яке належить на праві власності ОСОБА_5 ;

-транспортного засобу VOLKSWAGEN MULTIVAN, державний номерний знак НОМЕР_9 , номер кузова НОМЕР_10 ;

-транспортного засобу AUDIQ7, державний номерний знак НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_12 , які належать на праві власності ОСОБА_5 ;

-грошових коштів у сумі 2 787 (дві тисячі сімсот шістдесят сім) доларів США;

-грошових коштів у сумі 6 550 (шість тисяч п?ятсот п?ятдесят) російських рублів;

-грошових коштів у сумі 50 (п?ятдесят) ямайських доларів однією купюрою;

-грошових коштів у сумі 4 500 (чотири тисячі п?ятсот) гривень.

Зобов`язати уповноважену особу державних органів, банківських установ, де знаходиться майно, належне ОСОБА_5 зазначене вище, повернути ОСОБА_5 .

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1