Постанова

від 01.08.2023 по справі 227/3163/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5416/23 Справа № 227/3163/21 Суддя у 1-й інстанції - Здоровиця О.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 227/3163/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі - Добропільська міська рада, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Возрождение»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені та в інтересах яких діє адвокатМакєєв Олександр Володимирович,на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2023 року, яке ухвалено суддею Здоровицею О.В. у місті Добропілля Донецької області та повне судове рішення складено 23 березня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Добропільської міської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Возрождение» про витребування з чужого незаконного володіння та повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що вони є спадкоємцями після смерті свого батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за життя, в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, прийняв спадщину після свого рідного брата ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді земельної ділянки, площею 5,8700 га, з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області (кадастровий номер земельної ділянки 1422081100:01:000:029), але своїх спадкових прав не оформив. Позивачі після смерті свого батька ОСОБА_4 звернулись до нотаріуса з питання оформлення своїх спадкових прав, але 20.10.2020 року отримали відмову, оскільки за даними Державного земельного кадастру про земельні ділянки власником спадкового майна у вигляді вищевказаної земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 1422081100:01:000:029) значиться Ганнівська сільська рада Добропільського району Донецької області. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25.05.2015 року, яким спадщина, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді земельної ділянки розміром 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, кадастровий номер 1422081100:01:000:029, вартістю станом, на 01.01.2015 року, 167696,02 грн визнана відумерлою та передана у власність територіальної громади с.Ганнівка, в особі Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області, постановою Донецького апеляційного суду від 03.02.2021 року було скасовано. На теперішній час позивачі не мають можливості скористатися власною земельною ділянкою, оскільки 24.07.2018 року Ганнівська сільська рада передала вказану земельну ділянку в оренду на сім років СТОВ «Возрождение».

06.07.2021 року позивачі звернулися до Добропільської міської ради з проханням розірвати укладений 24.07.2018 року договір оренди землі, але 09.07.2021 року отримали відповідь про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Позивачі зазначають, що ні вони, ні їх батько ОСОБА_4 не підписували договір оренди з СТОВ «Возрождение», а тому цей договір вважають не укладеним, тобто таким, що не відбувся. Також зазначили, що вони набули право власності на земельну ділянку після смерті свого батька ОСОБА_4 , а не після Ганнівської сільської ради, а тому перехід права власності від Ганнівської сільської ради, яка не є власником земельної ділянки, до них не є можливим. Посилаючись на норми ст.ст.204,215 ЦК України, а також на правові позиції Великої Палати ВС, викладені у постанові від 16.06.2020 року у справі № 1452047/16-ц, від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 року у справі №569/172/15-ц, вважають, що способом захисту їх інтересів, як власників вказаної земельної ділянки, є саме усунення перешкод у користуванні їх майном, а саме шляхом звернення з вимогою про повернення такої ділянки.

Посилаючись на викладене, просили суд: витребувати з володіння та користування СТОВ «Возрождение» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 5,8700 га, з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області (кадастровий номер земельної ділянки 1422081100:01:000:029), яка належить їм на праві власності згідно свідоцтв про право на спадщину від 02.06.2021 року; розірвати договір оренди земельної ділянки від 24.07.2018 року, укладений між Ганнівською сільською радою та СТОВ «Возрождение» та скасувати відомості про державну реєстрацію щодо права оренди земельної ділянки договору оренди землі від 06.08.2018 року, який було зареєстровано за № 42396360 державним реєстратором Добропільської районної державної адміністрації Бровко І.М.; стягнути з відповідачів на користь позивачів судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені та в інтересах яких діє адвокатМакєєв О.В., просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, а також вирішити питання про розподіл судових витрат, у тому числі й витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позиція суду першої інстанції щодо переходу до позивачів прав та обов`язків попереднього власника земельної ділянки - Ганнівської сільської ради є помилковою, оскільки позивачі набули право власності на земельну ділянку у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , а не від Ганнівської сільської ради, тоді як спадкодавець не підписував спірний договір оренди земельної ділянки. При цьому, зауважують на тому, що Ганнівська сільська рада набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі судового рішення, яке було вподальшому скасоване, а тому укладений нею договір оренди є недійсним.

Наполягають на тому, що Добропільська міська рада є належим відповідачем у справі, як правонаступник Ганнівської сільської ради, що є загальновідомим та підтверджується розпорядженням КМУ від 12 червня 2020 року №710-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Донецької області».

Також, зазначають, що суддя Здоровиця О.В. не могла розглядати дану цивільну справу і повинна була заявити самовідвід, оскільки побічно зацікавлена в результаті розгляду справи, адже саме за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 було скасоване рішення у справі 227/1381/15, ухвалене суддею Здоровицею О.В., на підставі якого Ганнівська сільська рада набула право власності на спірну земельну ділянку.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Макєєва О.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у 2015 році в провадженні Добропільського міськрайонного суду Донецької області перебувала на розгляді цивільна справа № 227/1381/15-ц за заявою Добропільського міжрайонного прокурора Донецької області, в інтересах держави, в особі Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області, про визнання спадщини відумерлою.

У даній справі було прийнято рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25.05.2015 року, яким спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді земельної ділянки розміром 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, кадастровий номер 1422081100:01:000:029, вартістю станом на 01.01.2015 року - 167696,02 грн було визнано відумерлою та передано у власність територіальної громади с.Ганнівка, в особі Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області (а.с.16).

Вишевказане рішення суду постановою Донецького апеляційного суду від 03.02.2021 року було скасовано та залишено заяву Добропільського міжрайонного прокурора Донецької області, в інтересах держави, в особі Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області про визнання спадщини відумерлою без розгляду, оскільки був встановлений спір про право (а.с.17-19). Постанова Донецького апеляційного суду від 03.02.2021 року є чинною з 03.02.2021 року.

Інформаційною довідкою № 222885222 від 07.09.2020 року (а.с.42) підтверджується, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з 25.08.2015 року було зареєстровано за Ганнівською сільською радою (ЄДРПОУ 05420451), форма власності комунальна. Право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду № 227/1381/15-ц від 25.05.2015 року.

Договором оренди землі від 24.07.2018 року (а.с.33-36) підтверджується, що між Ганнівською сільською радою (ЕДРПОУ 37755456) та СТОВ «Возрождение» (ЄДРПОУ 30869218) був укладений договір оренди земельної ділянки розміром 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, кадастровий номер 1422081100:01:000:029, строком на 7 (сім) років.

Згідно п.1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку.

Земельна ділянка відповідно до п.14 передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.41 договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Пунктом 36 договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Інформаційною довідкою № 222885222 від 07.09.2020 року (а.с.42) підтверджується, що на підставі договору оренди землі б\н від 24.07.2018 року, укладеного між СТОВ «Возрождение» та Ганнівською сільською радою, в реєстрі інших речових прав, 31.07.2018 року було зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.06.2021 року (а.с.21) підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його батька ОСОБА_4 , належить право власності на 1/3 частку земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно у вигляді 1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 02.06.2021 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 259480700 від 02.06.2021 року(а.с.23).

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.06.2021 року (а.с.24) підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_4 , належить право власності на 1/3 частку земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно у вигляді 1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 02.06.2021 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 259482398 від 02.06.2021 року(а.с.26).

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.06.2021 року (а.с.27) підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_4 , належить право власності на 1/3 частку земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно у вигляді 1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 02.06.2021 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 259481537 від 02.06.2021 року (а.с.29).

Після реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1422081100:01:000:029 позивачі, від імені яких діяв адвокат Макєєв О.В., в липні 2021 року звернулися до Добропільської міської ради з проханням розірвати укладений раніше радою договір оренди вказаної земельної ділянки, оскільки рада не має права розпоряджатися земельною ділянкою, бо її власниками, з червня 2021 року, є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.30).

Добропільською міською радою було розглянуто вищевказане звернення позивачів та надана відповідь від 09.07.2021 року (а.с.31), в якій зазначено, що рада не має правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 24.07.2018 року, укладеного між Ганнівською сільською радою та СТОВ «Возрождение», оскільки перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, відповідно до ст.32 ЗУ «Про оренду землі» не є підставою для припинення договору оренди та рекомендовано у відповідності до ст.148-1 ЗК України повідомити орендаря про набуття права власності на земельну ділянку та надіслати йому платіжні реквізити для отримання орендної плати.

Листом директора СТОВ «Возрождение» № 37 від 09.04.2021 року (а.с.41) підтверджується, що позивач ОСОБА_1 звертався до вказаного Товариства 31.03.2021 року з приводу свого права власності на земельну ділянку, на що була надана відповідь, в якій йому пропонували надати Товариству документи, які підтверджують його право власності на земельну ділянку та діяти у рамках діючого законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право на спадщину у позивачів виникло з моменту відкриття спадщини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 , з моменту смерті їх батька ОСОБА_4 , однак прийняття спадщини з боку позивачів відбулось на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України (вказана обставини учасниками справи не оспорювалась) та даних, які б свідчили про те, що з 10.12.2011 року по 2020 рік позивачі, маючи обов`язки відповідно до ст.1297 ЦК України звернутися до нотаріусаза видачею їм свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно,намагалися отримати свідоцтво про спадщину після смерті батька суду надано не було, що свідчить про відсутність інтересу з боку позивачів до вказаного нерухомого майна протягом вказаного періоду. Враховуючи вимоги ст.125 ЗК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачі набули право власності на спірну земельну ділянку та мають право нею розпоряджатися лише з 02.06.2021 року, тоді як з 25.08.2015 року до 03.02.2021 року Ганнівська сільська рада була добросовісним набувачем земельної ділянки і мала право розпоряджатися нею як її власник, а тому мала поноваження на передачу спірної земельної ділянки в оренду. Договір оренди земельної ділянки від 24.07.2018 року є чинним, у пункті 36 цього Договору зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, а тому, враховуючи вимоги ст.148-1 ЗК України, ст.32 ЗУ «Про оренду землі», суд вважав, що до позивачів з 02.06.2021 року перейшли права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки, тобто Ганнівської сільської ради, та правові підстави для витребування земельної ділянки від орендаря СТОВ «Возрождение» відсутні.

Суд вважав, що з боку СТОВ «Возрождение», як орендаря, вчинив усі дії, які від нього вимагалися, у межах процедур, встановлених законодавством України, використовує дану земельну ділянку на умовах договору оренди від 24.07.2018 року, та враховуючи те, що в цю земельну ділянку вкладені певні зусилля, в тому числі і матеріального характеру та на ній знаходиться майно, належне йому на праві приватної власності (проведений весь комплекс агрономічних робіт), орендар не має нести негативних наслідків у вигляді розірвання договору на вимогу іншої сторони лише у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи.

Крім того, суд зазначив, що вимоги позивачів до Добропільської міської ради взагалі є необґрунтованими та пред`явлені до особи, яка не є належним відповідачем у даній справі, оскільки позивачами не обґрунтовано, яке відношення має Добропільська міська рада до вказаних правовідносин.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, названих вимог закону не дотримався.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам

Звертаючись до суду із позовом у цій справі,позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просиливитребувати майно з незаконного володіння СТОВ «Возрождение», яке вибуло від власників поза їх волею.

Правовий механізм захисту порушеного права, обраний позивачем у спорі, відповідає віндикації, яка застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Згідно з частиною першою статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором було придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у таких випадках: якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

За змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи,щоземельна ділянка, площею 5,8700 га, з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області (кадастровий номер земельної ділянки 1422081100:01:000:029), належить позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на праві власності, згідно свідоцтв про право на спадщину від 02 червня 2021 року.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже,спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.

Отже, земельна ділянка, площею 5,8700 га, з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області (кадастровий номер земельної ділянки 1422081100:01:000:029), належить позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на праві власності з моменту відкриття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Висновки ж суду першої інстанції про те, що позивачі набули право власності на спірну земельну ділянку та мають право нею розпоряджатися лише з 02 червня 2021 року є помилковими та суперечать вищевикладеному.

Також встановлено, що вказане майно (земельна ділянка) від власників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вибуло у власність територіальної громади с.Ганнівка, в особі Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області, на підставірішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25.05.2015 року у цивільній справі № 227/1381/15-ц за заявою Добропільського міжрайонного прокурора Донецької області, в інтересах держави, в особі Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області, про визнання спадщини відумерлою, яким спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді земельної ділянки, розміром 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, кадастровий номер 1422081100:01:000:029, вартістю станом на 01.01.2015 року - 167696,02 грн було визнано відумерлою та передано у власність територіальної громади с.Ганнівка в особі Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області (а.с.16).

У подальшому вказане судове рішення було скасовано постановою Донецького апеляційного суду від 03 лютого2021 року, якою залишено заяву Добропільського міжрайонного прокурора Донецької області, в інтересах держави, в особі Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області про визнання спадщини відумерлою без розгляду, що підтверджує факт вибуття майна від власників поза їх волею.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги закону, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мають право на витребування майна від добросовісного набувача, яким на теперішній час є СТОВ «Возрождение», згідно Договору оренди землі від 24.07.2018 року, укладеного між СТОВ «Возрождение» та Ганнівською сільською радою, без волевиявлення власників майна, яке є предметом цього Договору.

При цьому, колегією суддів встановлено, що, на підставі Договору оренди землі від 24.07.2018 року, укладеного між СТОВ «Возрождение» та Ганнівською сільською радою, відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України "Про оренду землі", в реєстрі інших речових прав 31.07.2018 року було зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1422081100:01:000:029, площею 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, Добропільського району Донецької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та ї обтяжень, індексний номер 42396360 від 06.08.2018 10:29:40, прийнятого державним реєстратором Добропільської районної державної адміністрації Бровко І.М.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація змін, припинення, набуття речового права здійснюється на підставі судового рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Частинами першою та другою статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

При цьому, на суд покладено обов?язок здійснити ефективний захист порушенного права.

Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Верховного Суду у справі № 916/3156/17 від 4 червня 2019 р.).

З огляду на вищевикладене, належним та ефективним способом захисту порушенного права позивачів буде скасування відомостей про державну реєстрацію щодо права оренди земельної ділянки договору оренди землі від 06 серпня 2018 року, який було зареєстровано за № 42396360 державним реєстратором Добропільської районної державної адміністрації Бровко І.М., оскільки наявність державної реєстрації права оренди СТОВ «Возрождение» на підставі договору, укладеного поза волею власників земельної ділянки, не може вважатись законним, а, враховуючи ухвалення судом рішення щодо витребування цієї земельної ділянки, скасування відомостей державну реєстрацію щодо права оренди земельної ділянки, розміром 5,87 га (рілля), яка розташована на території Ганнівської сільської ради, кадастровий номер 1422081100:01:000:029, буде належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачів на користування та розпорядження своїм майном.

Вимоги ж позивачів в частині розірвання Договору оренди землі від 24.07.2018 року, укладеного між СТОВ «Возрождение» та Ганнівською сільською радою, задоволенню не підлягають, оскільки застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, незастосовується при вирішенні питання про витребування майна від добросовісного набувача, адже, сам факт витребування майна, яке незаконно вибуло із володіння власника, є належним та ефективним способом відновлення порушеного права.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у зв`язку з чим скасовує рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, згідно п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та приймає нове рішення про часткове задоволенн позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, з відповідачів Добропільської міської ради та СТОВ «Возрождение» на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 706,85 грн з кожного, виходячи з наступного розрахунку: загальний розмір судового збору 4241,13 грн : 3 = 1413,70 грн; 1413,70 грн : 2 = 706,85 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збірдоказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, щопри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції,висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру судових витрат, понесених позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу, суду надано Договір про надання правничої допомоги від 02 жовтня 2020 року та Додаткову угоду до нього від 28 липня 2021 року (а.с. 47-48), Договір про надання правничої допомоги від 15 липня 2020 року та Додаткову угоду до нього від 03 серпня 2021 року (а.с. 49-50), Договір про надання правничої допомоги від 02 жовтня 2020 року та Додаткову угоду до нього від 28 липня 2021 року (а.с. 51-52), згідно яких, кожним з позивачів, сплачено по 3 500,00 грн., що підтверджено відповідними квитанціями (а.с. 173-175).

З урахуванням складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені кожним із позивачів, в розмірі 3 500,00 грн. не є завищеними та їх розмір не суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому колегія суддів стягує ці судові витрати з відповідачів Добропільської міської ради та СТОВ «Возрождение», що становить по 1750,00 грн. з кожного (3500,00 грн : 2 = 1750,00 грн).

Керуючись ст.ст. 367, 374, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені та в інтересах яких діє адвокатМакєєв Олександр Володимирович, задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Добропільської міської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Возрождение» про витребування з чужого незаконного володіння та повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди задовольнити частково.

Витребувати з володіння та користування СТОВ «Возрождение» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 5,8700 га, з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області (кадастровий номер земельної ділянки 1422081100:01:000:029), яка належить їм на праві власності згідно свідоцтв про право на спадщину від 02 червня 2021 року.

Скасувати відомості про державну реєстрацію щодо права оренди земельної ділянки договору оренди землі від 06 серпня 2018 року, який було зареєстровано за № 42396360 державним реєстратором Добропільської районної державної адміністрації Бровко І.М.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Добропільської міської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Возрождение» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 706 (сімсот шість) гривень 85 (вісімдесят п?ять) копійок з кожного.

Стягнути з Добропільської міської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Возрождение» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі по 3500 (три тисячі п?ятсот) гривень 00 (нуль) копійок з кожного.

Стягнути з Добропільської міської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Возрождение» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі по 706 (сімсот шість) гривень 85 (вісімдесят п?ять) копійок з кожного.

Стягнути з Добропільської міської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Возрождение» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі по 3500 (три тисячі п?ятсот) гривень 00 (нуль) копійок з кожного.

Стягнути з Добропільської міської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Возрождение» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі по 706 (сімсот шість) гривень 85 (вісімдесят п?ять) копійок з кожного.

Стягнути з Добропільської міської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Возрождение» на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі по 3500 (три тисячі п?ятсот) гривень 00 (нуль) копійок з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2023 року.

Головуючий:

Судді: