Рішення

від 13.07.2023 по справі 308/10618/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/10618/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

за участю секретаря судового засідання Філіп О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивує тим, що з 11 листопада 2017 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 від данного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 .

Зазначає, що протягом останніх декількох років стосунки подружжя розладились та фактично сім`я припинила своє існування, відповідачка перебуває за межами України з липня 2021 року, залишивши малолітнього сина ОСОБА_3 проживати з ним. З моменту припинення між ним та відповідачем подружніх стосунків, остання перестала проявляти належне піклування про сина і не бере участі у його вихованні, надаючи перевагу власним інтересам.

Зауважує, що малолітній син проживає разом з ним та перебуває на його повному утриманні. Також, обставини того, що він сам виховує сина, приводить і забирає його з дитячого садка підтверджується висновком органу опіки і піклування Баранинської сільської ради №437 від 07.07.2022 року. Також органом опіки стверджено і те, що під час інтернет зв`язку з відповідачем остання повідомила, що не проти проживання малолітнього сина з позивачем та що найближчим часом повертатися в Україну не планує.

Посилаючись на викладене, просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо її дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись із позовними вимогами, представником відповідача було подано відзив на позов, зміст якого зводиться до настпуного.

У поданному відзиві вказує, що позивач та відповідач мали усні домовленості щодо розподілу ролей у вихованні сина та його догляду, які сам позивач і порушив, коли вивіз дитину за кордон без згоди відповідача.

Також вказала, що доводи позивача про те, що відповідач не бере участі в утриманні сина є надуманими, оскільки ОСОБА_2 постійно надсилає кошти на утримання сина та самого позивача, періодично відправляє посилки для сина.

На підставі наведеного, просила у задоволенні позову відмовити.

Позивач не скористався правом на участь у судовому засіданні та в матеріалах справи міститься заява його предсатвника адвоката Шаранич С.С., відповідно до якої він просить розглянути справу у їх відсутності та задоволити позов.

Відповідач також не з`явилася у судове засідання та її представник ОСОБА_5 подала заяву, згідно якої просила відмовити у задоволенні позову з підстав та мотивів, зазначених у відзиві на позов.

Представник органу опіки та піклування Баранинської сільської ради у судове засідання не з`явився та начальник служби Пустовар Н. подала заяву, згідно якої просила провести розгляд справи без їх участі зазначивши, що суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 03.04.2018, виданого виконавчим комітетом Баранинської сільськрї ради Ужгородського району, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до наявного у матеріалах справи Висновку органу опіки та піклування Баранинської сільської ради №180 від 06.03.2023, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Одночасно, згідно поданої начальником служби у справах дітей Баранинської сільської ради заяви остання вказує, що з висновком органу суд може не погодитися, якщо він є недостатньо обгрунтованим чи суперечить інтересам дитини.

Згідно ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці…».

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватись з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є підставою, передбаченою п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Так, відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що мати дитини ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Так, суд зазначає, що згідно відомостей з програми документообігу суду Д3 рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.10.2022 шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, та залишено проживати разом батьком дитину ОСОБА_3 .

Одночасно, суд констатує, що позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками та наявність в її діях вини, а тому суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно її малолітньої дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Позивач ОСОБА_1 не довів та не надав суду доказів, в чому саме полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері ОСОБА_2 по відношенню до дитини батьківських прав та не надано доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові, судовий збір покладається на позивача, тому суд вважає за необхідне покласти витрати, пов`язані із розглядом справи на позивача.

Керуючись ЗУ «Про охорону дитинства», ст.ст. 164, 166, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 76, 81, 141, 191, 258, 265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Т.Р. Деметрадзе