Ухвала

від 31.07.2023 по справі 199/8993/21

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/8993/21

(2-з/199/112/23)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2023 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Якименко Л.Г., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання права власності.

Позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила накласти заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , та у порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванні заяви позивач зазначила, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке оскаржується, зареєстровано за ТОВ «2Х2 Фінанс», отже відповідач має можливість у будь-який час розпорядитися зазначеним нерухомим майном (продати, внести до статутного фонду, тощо), що у випадку постановлення рішення та задоволення позову значно ускладнить його виконання та взагалі зробить його виконання неможливим.

Крім того, звертає увагу суду на те, що у квартирі АДРЕСА_1 , проживає неповнолітня дитина, тобто у разі відчуження відповідачем квартири, може бути здійснено примусове виселення позивача та членів її сім?ї, внаслідок чого можуть бути порушені права на житло неповнолітньої дитини.

Відповідно до ч. ч. 1,2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходівзабезпечення позову.Забезпечення позовудопускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК Українизаявапро забезпечення позовурозглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, заявник має обґрунтувати необхідність застосування саме такого виду заходу забезпечення позову, який вказаний у заявіпро забезпечення позову.

Статтями12,81 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заявпро забезпечення позову" №9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заявупро забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питанняпро забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Крім того, у пункті 20 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ" від 7 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті151,152 ЦПК), наприклад,накласти арештна майно,заборонитивідповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном),заборонитидержавному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно достатті 976 ЦК(судовий секвестр).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Арешт майна являє собою заборону розпорядження майном до набрання рішенням законної сили або до скасування ухвалипро забезпечення позову. Арешт майна складається з проведення його опису, оголошення заборони розпоряджатися ним, а за необхідності обмеження права користування майном або його передача на зберігання іншим особам.

Заявником не доведено доцільність, не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, як арешт нерухомого майна.

Таким чином, у суду відсутні підстави для накладання арешту на майно, з метою забезпечення позову. Відсутній причинно-наслідковий зв`язок між можливістю виконання судового рішення у цивільній справі та вжиттям судом вказаного заходу забезпечення.

Відповідно до п.2 ч.1ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Приймаючи до уваги, те що невжиття заходів щодо забезпечення позову може перешкодити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, вважаю заяву задовольнити частково та накласти заборону на відчуження будь-яким шляхом, будь-яким особам, у будь-який спосіб, у тому числі внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відносно майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання права власності, підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст.149,150,153 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання права власності, задовольнити частково.

Із метою забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання права власності, накласти заборону на відчуження будь-яким шляхом, будь-яким особам, у будь-який спосіб, у тому числі внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відносно майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , на час розгляду цивільної справи №199/8993/21 та до набрання законної сили рішення суду.

Ухвала набирає чинності з дня постановлення 31.07.2023 року, але може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Суддя Л.Г. Якименко