Рішення

від 23.10.2024 по справі 199/8993/21

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/8993/21

(2/199/45/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

23.10.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Попружко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 04.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8/2007/840-К/1636-ПР, відповідно до умов якого Відкрите акціонерне товариством комерційний банк «Надра» надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 52000,00 доларів США на споживчі цілі на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності.

У забезпечення виконання зобов`язання, що випливають із вищевказаного договору, між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» був укладений Договір іпотеки №8/2007/840-К/1636-ПР/2 від 04.12.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А.В., реєстровий номер 7027.

Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_1 передано в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

У подальшому, ОСОБА_1 стало відомо про те, що право вимоги за вищезазначеним кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», проте жодних повідомлень з цього приводу позивачка не отримувала.

Згодом, із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №273183135 від 03.09.2021 року ОСОБА_1 стало відомо, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс» на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1356, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар?єю Володимирівною.

Запис про державну реєстрацію було внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59209168 від 09.07.2021 року, винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною.

На думку позивачки, відчуження квартири відбулося в порушення Закону України «Про мораторій на звернення стягнення майна громадян України, наданого з забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Крім того, відчуження квартири на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс» було здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» без достатніх правових підстав та з порушенням норм Закону України «Про іпотеку».

У зв`язку із вищевикладеним, позивачка просила суд:

-визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 , укладений 09.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., реєстровий №1356;

-скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2405366012101, за Товариством з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс», вчинену 09.07.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною;

-припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс» на квартиру АДРЕСА_1 ;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» адвокат Липовський Д.В. надав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що 29.04.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра Гарантія» було укладено договір №GL3N216867 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., реєстровий №624. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло право кредитора за кредитним договором №8/2007/840-К/1636-ПР від 04.12.2007 року. ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» повідомляло боржника цінним листом із описом вкладення про відступлення прав вимоги, а також іпотечні вимоги у порядку ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», на адресу, вказану у договорі іпотеки.

09.07.2021року міжТовариством зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Довіра таГарантія» таТовариством зобмеженою відповідальністю«2Х2Фінанс» булоукладено договіркупівлі-продажунерухомого майна,відповідно доякого ТОВ«2Х2Фінанс» набулоправо власностіна квартиру АДРЕСА_2 . Факт державної реєстрації права власності на майно підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.01.2021 року та договором купівлі-продажу нерухомого майна від 09.07.2021 року. Крім того, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки не здійснювалося відповідач набув право власності у добровільному порядку, за згодою позивачки на підставі застереження, встановленого сторонами в іпотечному договорі. Таким чином, рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно було прийнято на підставі згоди позивача, передбаченого іпотечним договором, а тому положення Закону України «Про мораторій на звернення стягнення майна громадян України, наданого в забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосовані у даному випадку.

Посилаючись на вказані обставини, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс» Сапьолко Ю.І. надав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що продаж іпотекодержателем предмета іпотеки третій особі відповідно до статей 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку» та згідно з умовами іпотечного застереження, визначеного у договорі іпотеки, є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Закон України про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку 37, 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі). Тобто, у відповідних правовідносинах задоволення вимог іпотекодержателя відбулося виключно поза дією мораторію у законний спосіб, тому на підставі вищевикладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 надала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що про проведення звернення стягнення на предмет іпотеки позивачку повинні були повідомити, однак, у порушення вимог діючого законодавства, таке повідомлення на адресу позивача не надсилалось, чим було порушено вимоги статті 35 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.07.2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «довіра та гарантія» та ТОВ «2Х2 Фінанс», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., реєстровий №1356, ціна договору складає 300194,00 гривень, що не відповідає вартості предмета у договорі іпотеки та є значно нижчою.

Крім того, єдиним житлом позивачки є вищевказана квартира, яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, її представник адвокат Бразалук С.С. надала до суду клопотання, яким позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила провести розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» адвокат Кожина Т.В. у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі та просила провести розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс» Сапьолко Ю.І. у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій заперечував проти задоволення позову у повному обсязі та просив провести розгляд справи за його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. у судове засідання не з`яв, причини неявки суду не повідомила, про день та час судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 02.08.2000 року, реєстровий №4-885, ОСОБА_1 належала квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру право власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.20).

04.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8/2007/840-К/1636-ПР, відповідно до умов якого Відкрите акціонерне товариством Комерційний банк «Надра» надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 52000,00 доларів США на споживчі цілі на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності (а.с.45-46).

У забезпечення виконання зобов`язання, що випливають із вищевказаного договору, між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» був укладений Договір іпотеки №8/2007/840-К/1636-ПР/2 від 04.12.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А.В., реєстровий номер 7027 (а.с.14-17).

Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_1 передано в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

30.09.2014 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська ухвалено заочне рішення по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги задоволені та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_2 , на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/1636-ПР від 04 грудня 2007 року в розмірі 598895,43 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту 48942,80 доларів США, що в еквіваленті складає 391199,80 грн.; заборгованість по процентам 15117,69 доларів США, що в еквіваленті складає 120835,70 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості 3146,31 доларів США, що в еквіваленті складає 25148,45 грн.; комісія 2520,69 доларів США, що в еквіваленті складає 20147,88 грн.; штрафи за невиконання зобов`язань за кредитним договором 5200,00 доларів США, що в еквіваленті складає 41563,60 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 3654,00 гривень, а всього 602549 (шістсот дві тисячі п`ятсот сорок дев`ять) гривень 43 копійки.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17.11.2014 року, 16.01.2015 року, 06.04.2015 року, 06.07.2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Пунктом 1.2. іпотечного договору від 04.12.2007 року, визначена сторонами вартість предмета іпотеки складає 406525,00 грн. що в еквіваленті при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день укладання цього договору складає 80500 доларів США 00 центів.

Згідно зі статтею 5 договору іпотеки сторони визначили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором.

Іпотекодавець у будь-який час до реалізації предмета іпотеки має право припинити звернення стягнення на нього виконанням зобов`язання в повному обсязі.

Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 5.3 цього договору.

29.04.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра Гарантія» було укладено договір №GL3N216867 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., реєстровий №624. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло право кредитора за кредитним договором №8/2007/840-К/1636-ПР від 04.12.2007 року (а.с.47-48).

31.07.2020 року, 23.11.2020 року та 24.11.2020 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» направило на поштову адресу ОСОБА_1 вимоги про усунення порушення, у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», зазначивши, що станом на 29.04.2020 року заборгованість останньої за кредитним договором №8/2007/840-К/1636-ПР від 04.12.2007 року складає 1832552,65 грн.. Також, у даних вимогах вказано, що відповідно до положень/умов кредитного та іпотечного договорів, враховуючи норми статті 37 Закону України «Про іпотеку», товариство має право задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку», продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Для запобігання вчиненню вказаних дій, зазначило про право позичальника протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, виконати основне зобов`язання, оскільки невиконання умов кредитного та іпотечного договорів, матиме наслідком задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття у власність товариством предмета іпотеки (а.с.55-73).

Доказів на підтвердження належного виконання позивачкою основного зобов`язання за кредитним договором №8/2007/840-К/1636-ПР від 14.12.2007 року матеріали справи не містять.

09.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ТОВ «2Х2 Фінанс» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.50-52).

У пункті 5 договору купівлі-продажу нерухомого майна зазначено, що згідно з висновком про вартість об`єкту незалежної оцінки від 06.07.2021 року, вартість квартири АДРЕСА_2 , складає 300194,00 гривень.

Відповідно до інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №273183135 від 03.09.2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59209168 від 09.07.2021 року з внесенням відповідного запису №42918458 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс» (а.с.18-20).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку";

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно із частиною першою статті 38 Закону України "Про іпотеку", якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України від 03 червні 2014 року №1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон №1304-VII), підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону N 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що

у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII "Про захист прав споживачів" (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" №1381-IX (набрав чинності 23 квітня 2021 року), Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., №28, ст. 940; 2015 р., №43, ст. 386; 2020 р., №38, ст. 279; із змінами, внесеними Законом України від 16 вересня 2020 року №895-IX) втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом - тобто 23 вересня 2021 року).

Згідно з пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Закон України "Про іпотеку" прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону №1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон №1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а (провадження №11-474апп19) виклала правовий висновок про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України "Про іпотеку", отже, зазначений договір є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності згоди іпотекодавця. Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону №1304-VII.

Крім того, у постанові від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18 (провадження №14-45цс20) Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання різного підходу до кваліфікації звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідним застереженням в іпотечному договорі як добровільного чи примусового стягнення (відчуження без згоди власника)).

Так, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на квартиру, яка підпадає під дію Закону №1304-VII, не може бути примусово звернуто стягнення (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно), у тому числі шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем, як забезпечення виконання позичальником (іпотекодавцем) умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.

Підсумовуючи наведене, позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку", а саме, шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, є примусовим зверненням стягнення на майно у розумінні Закону №1304-VII.

Оскільки ОСОБА_1 використовує спірну квартиру як місце свого постійного проживання, іншого нерухомого майна у власності позивачки немає, загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м, окремо згоди на відчуження спірного майна у примусовому порядку вона не надавала, тому відчуження 09.07.2021 року на підставі оспорюваного правочину Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» іпотечного майна за споживчим кредитом без згоди власника (іпотекодавця) суперечили Закону №1304-VII.

Таким чином, договір купівлі-продажу не відповідав вимогам частини першої статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Договір купівлі-продажу було укладено щодо майна, яке є предметом іпотеки та виступає як забезпечення виконання зобов`язань за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті у період дії Закону №1304-VII, тому дії кредитора з відчуження без згоди власниці предмета іпотеки не відповідають вимогам статті 203 ЦК України.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 року у справі №754/4361/21 (провадження №61-10420св23).

За змістом ч 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Згідно абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Крім того у відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2, та абз. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права та визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, та ст. 321 Цивільного кодексу України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Позивачем обрано спосіб захисту свого права власності, передбачений ст. 392 ЦК України, оскільки передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України наслідки недійсності правочину не є дієвим способом захисту прав позивача, та не здатні поновити порушені відповідачами права та інтереси позивача, зокрема і право власності позивача на квартиру, оскільки останній не є стороною оспорюваного договору.

У постанові Верховного суду від 05 липня 2018 року по справі №910/16594/15 суд зробив висновки, що застосування судами такого способу захисту прав позивача - не породжує у нього права власності, як нового права, а лише підтверджує належне позивачу право власності, яке набуте ним на законних підставах, однак, з тих чи інших причин оспорюється іншими особами". У Постановах Верховного Суду України від 07.11.2012 №6-107цс12, від 04.12.2012 у справі №26/133, від 29.04.2015 №903/134/13-г, зазначено, що у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього майна сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України, права такої особи підлягають захисту шляхом визнання права власності на належне цій особі майно.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на викладене, суд вважає що заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, задоволення вищевказаних вимог в даному випадку є ефективним способом захисту порушеного права позивача, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України на користь позивачки з відповідачів підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3478 гривень 90 копійок із кожного.

Керуючись ст.ст.12,13,19,80,81,82,89,131,141,223,258,259,263-265,ЦПК України,ст.ст. 203,215,514,589,593,611,625,1050,1054ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,Законом України «Про іпотеку», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності, - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 , укладений 09.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», код ЄДРПОУ 38750239, та Товариством з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс», код ЄДРПОУ 38618785, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., реєстровий №1356.

Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2405366012101, за Товариством з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс», код ЄДРПОУ 38618785, вчинену 09.07.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною.

Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс», код ЄДРПОУ 38618785, на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», код ЄДРПОУ 38750239, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 3478 (три тисячі чотириста сімдесят вісім) гривень 90 копійок.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс», код ЄДРПОУ 38618785, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 3478 (три тисячі чотириста сімдесят вісім) гривень 90 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г. Якименко