Ухвала

від 04.08.2023 по справі 369/11148/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/11148/23

Провадження № 2/369/5203/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2023 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Буняк Юрія Ігоровича про забезпечення позову у цивільній справі №369/11148/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за попереднім Договором купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Буняк Юрій Ігорович звернувся 18 липня 2023 року доКиєво-Святошинського районного суду Київської області із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за попереднім Договором купівлі-продажу.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Буняком Юрієм Ігоровичем подано до суду через підсистему «Електронний суд» 04 серпня 2023 року заяву за вхідн. №37070 про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що позовні вимоги стосуються повернення авансу у зв`язку невиконанням Відповідачем свого обов`язку із будівництва та введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку. Тобто, порушення Відповідачем вказаного обов`язку стосується не лише Позивача, а й одночасно багатьох інших осіб покупців інших квартир у будинку. Зазначена гіпотеза підтверджується наявністю декількох судових рішень, які набрали законної сили про задоволення аналогічних вимог інших осіб до Відповідача тобто стягнення коштів, сплачених інвесторами на підставі попередніх договорів про укладення договору купівлі-продажу квартир, які мали бути розташовані в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема, це рішення Тиврівського районного суду Вінницької області: від 19 липня 2022 р. по справі №145/156/22; від 11 квітня 2023 р. по справі №145/201/22; від 15 листопада 2022 р. по справі №145/751/22; від 15 листопада 2022 р. по справі № 145/864/22; від 02 лютого 2023 р. по справі №145/1420/21 (копії яких містяться в додатках №№3-7). Також наявна низка аналогічних судових справ за позовами до Відповідача, провадження в яких ще триває (справи №145/488/22; №369/7066/23; №369/9195/23; №145/200/22; №369/10286/23; №369/10280/23; №369/6681/23; №369/4784/23; №369/10365/23). Отже, наявність чинних судових рішень про стягнення коштів з того самого боржника свідчить про неминуче зменшення його майна, а відтак реальну загрозу вибуття і його залишку задля уникнення Відповідачем інших стягнень. Недобудований багатоквартирний житловий будинок, в якому мали знаходитися вказані квартири, вже двічі було виставлено на продаж в системі електронних торгів арештованим майном (докази чого містяться в додатках №№8-11). Отже це також свідчить, що вже відбувається примусове стягнення з Відповідача, а відтак, обсяг його майна вже зменшується та Відповідач не може не розуміти, що наступні судові стягнення призведуть до аналогічних результатів, а тому намагатиметься вивести з володіння решту майна. Віднайти Відповідача для врегулювання спору про повернення авансу в позасудовому порядку не вдається можливим, оскільки останній на зв`язок не виходить. Телефони з реклами та за якими відбувалось погодження попереднього договору не відповідають. Також, як слідує із аналізу судових рішень у справах №145/156/22, №145/201/22, №145/751/22, № 145/864/22, №145/1420/21 Відповідач в судові засідання не з`являється, не зважаючи на повідомлення його про час та місце розгляду справ у встановленому законом порядку.

На думку позивача, все в сукупності свідчить, що Відповідач насправді не планує виконувати ні свої договірні зобов`язання, ухиляється від їх виконання, а також аналогічно не буде виконувати судового рішення, відтак його виконання буде утрудненим, а якщо не арештувати наявне на цей час майно, то через його вибуття в подальшому неможливим.

Представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведене до неможливості ефективного захисту прав Позивача, а рішення суду про задоволення позову буде лише формальним без можливості реального виконання.

Представник позивача просив накласти арешт на майно Відповідача: Квартиру площею 29,3 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 10438805, та направити копію ухвали про забезпечення позову на виконання у відповідні державні органи.

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.

З поданої заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів вбачається, що у разі прийняття рішення на користь позивача у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за попереднім Договором купівлі-продажу, можуть виникнути труднощі у подальшому при виконанні такого рішення, оскільки наявна низка аналогічних судових справ за позовами до Відповідача, провадження в яких ще триває, а наявність чинних судових рішень про стягнення коштів з того самого боржника свідчить про зменшення його майна.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 339475486 від 18 липня 2023 року майно, реєстраційний номер № 10438805, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 та предметом позовних вимог, оскільки, застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому, можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

При цьому, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки, матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачам, а також, в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбаченихст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Дослідивши письмові матеріали справи, та враховуючи, що вид забезпечення позову, вказаний у заяві позивача, а саме накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 є співмірним з заявленим позовом та буде достатніми для забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст. ст.149,150,153-154,353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер об`єкта: 10438805), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

ПОЗИВАЧ:

ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ВІДПОВІДАЧ :

ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: І.О. Фінагеєва