Ухвала

від 16.04.2024 по справі 369/11148/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/11148/23

Провадження № 2/369/1687/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про передачу справи за підсудністю)

16.04.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі судового засідання Херенкової К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/11148/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за попереднім Договором купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні постало питання про передачу цивільної справи № 369/11148/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за попереднім Договором купівлі-продажу, за підсудністю до Господарського суду Вінницької області, у зв`язку з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 у справі №902/1014/23.

16квітня 2024року досуду надійшлазаява представника відповідача адвоката Козира С.В. про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки у разі коли судом першої інстанції встановлено, що спір у справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд у порядку статей 186, 255 ЦПК України відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо воно було відкрите. До аналогічного висновку прийшов Київський апеляційний суд у свої постанові від 15.01.2024 року у справі № 369/5940/23 скасовуючи ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.07.2023 року.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини другоїстатті 247 ЦПК Україниу зв`язку з неявкою учасників справи фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПКУкраїни датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому справу слід передати за підсудністю.

Встановлено, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року відкрито провадження у справі №902/1014/23 про неплатоспроможність боржникафізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 року та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно положень пункту 8 частини 1статті 20ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно доПодаткового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначенихПодатковим кодексом України.

21.10.2019 року набрав чинностіКодекс України з процедур банкрутства. Відповідно до статті 7 Кодексу спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченимиГосподарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно доГосподарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначенимиГосподарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 607/6254/15-ц викладено правовий висновок про те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Згідно правового висновку, викладеного у вищенаведеній постанові, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржниката його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя вказаної статті). Законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. Не можна погодитися з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення.

Таким чином, спір у цій справі між сторонами виник з правовідносин, що відповідають ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.

До аналогічних висновків дійшов Київський апеляційний суд м. Києва у справі № 369/13065/19 скасовуючи рішення першої інстанції та передаючи справу на розгляд до господарського суду.

На підставі вказаного, враховуючи те, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1014/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_2 про неплатоспроможність суд приходить до висновку, що справу №369/11148/23 слід передати до Господарського суду Вінницької області.

Заява представника відповідача про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню судом, оскільки доводи представника відповідача, що суд має закрити провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не ґрунтуються на вимогах закону та не узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц.

Керуючись ст.ст. 353-355 ЦПК України, п. 8 ч. 1ст. 20 ГПК України,ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Цивільну справу № 369/11148/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за попереднім Договором купівлі-продажу, передати на розгляд до Господарського суду Вінницької області (21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 29), де перебуває справа №902/1014/23 за заявою фізичної особи позовом ОСОБА_2 про неплатоспроможність.

У задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2ст. 261 ЦПК України.

Суддя Інна ФІНАГЕЄВА