Постанова

від 02.08.2023 по справі 925/1340/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2023 р. Справа№ 925/1340/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Савенко Ю.М.

від відповідача: не з`явився

від ДВС: Колесник А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АЗОТ"

на ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 (про відмову у задоволенні скарги ПрАТ "АЗОТ" про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. та зобов`язання вчинити дії) (повний текст ухвали складено 18.04.2023)

у справі № 925/1340/18 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "АЗОТ"

до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго

про стягнення 58 911 982,59 грн

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.03.2019 позов Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" задоволено повністю та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на користь публічного акціонерного товариства "АЗОТ" 40 000 000,00 грн неповернутої фінансової допомоги, 10 861 742,30 грн інфляційних втрат, 2 540 821,92 грн 3 % річних на підставі договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 310-304 від 07.10.2016 та 616 700,00 грн відшкодування сплаченого судового збору.

01.04.2019 на виконання рішення господарського суду Черкаської області від 05.03.2019 видано відповідний наказ.

Згідно відомостей з автоматизованої системи виконавчого провадження ВП №68951636, 05.05.2022 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською О.М. винесені постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 01.04.2019 №925/1340/18, про розмір витрат виконавчого провадження ВП 68951636 та про стягнення виконавчого збору.

Також, 05.05.2022 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською О.М. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12. ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» до вирішення питання по суті, у зв`язку з включенням боржника до переліку об`єктів малої приватизації згідно з наказом № 5 від 06.01.2022 Фонду державного майна України.

30.11.2022 Приватне акціонерне товариство «Азот» (ПрАТ «Азот») звернулось до відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із клопотанням про поновлення вчинення виконавчих дій. Клопотання мотивоване тим, що наказом Фонду державного майна України № 5 від 06.01.2022 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році» прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 46 % статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго». Оскільки пакет акцій, які підлягають приватизації становить менш ніж 50 % статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго», правові підстави для зупинення вчинення виконавчих дій в порядку п.12 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень Закону України №2468-ІХ від 28.07.2022, відпали.

13.12.2022 ПрАТ «Азот» звернулось до господарського суду Черкаської області зі скаргою № 501-06/372 від 12.12.2022, в якій просило суд: визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. щодо неприйняття рішення про продовження (відновлення) вчинення виконавчих дій у ВП №68951636 з виконання наказу №925/1340/18, виданого 01.04.2019 господарським судом Черкаської області; зобов`язати головного державного виконання відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Торбинську О.М. усунути порушення шляхом поновлення вчинення виконавчих дій у ВП №68951636, про що винести відповідну постанову.

В обґрунтування скарги стягувач зазначив, що державним виконавцем не вчинено дій по продовженню (відновленню) примусового виконання наказу від 01.04.2019 №925/1340/18, враховуючи, що обставини, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, усунені.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 у справі №925/1340/18, яка є предметом апеляційного оскарження, в задоволенні зазначеної скарги відмовлено.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що внесення законом змін до вимог щодо розміру пакету акцій для приватизації логічно не може вважатися обставиною (яка була підставою для зупинення вчинення виконавчих дій), як така, що була усунута. Зміни до вимог щодо розміру пакету акцій є зміною вимог закону, а не зміною обставин, які раніше були застосовані у відносинах боржника і органу ДВС для зупинення вчинення виконавчих дій. Таким усуненням обставин може бути лише виключення пакету акцій відповідача із переліків об`єктів приватизації, або завершення самої приватизації, але не внесення змін до закону про нові вимоги для зупинення виконавчих дій щодо розміру пакету акцій. Щодо доводів позивача про розмір пакету акцій ПАТ «Черкасиобленерго», які виставлені на приватизацію, суд звернув увагу, що одночасність внесення до переліків приватизації пакетів акцій відповідача ПАТ «Черкасиобленерго» в розмірі 46% державної частки та 99,6585% частки держави у ПрАТ "Українська енергозберігаюча сервісна компанія" (код 20077482), яка володіє 25% статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго», свідчить про те, що в процедурі приватизації сукупно (прямо чи опосередковано) задіяно 71% акцій ПАТ «Черкасиобленерго», які підлягають відчуженню державою. Суд зазначив, що збережена редакція ч. 5 ст. 35 у Закону України «Про виконавче провадження», яка застосована ДВС у постанові від 04.05.2022 вказує, що для боржника поновлення вчинення виконавчих дій відбудеться лише після усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження, або якщо виконавець застосує нову норму ч. 7 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» і вкаже у своїй постанові інший строк для закінчення зупинення вчинення виконавчих дій шляхом внесення до неї змін. У державного виконавця відсутня правова підстава для поновлення ВП №68951636. Право позивача при цьому не порушено.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ПрАТ «Азот» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу ПрАТ «Азот» № 501-06/372 від 12.12.2022.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що наказом Фонду державного майна України № 1 від 04.01.2022 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році» прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 46 % статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго». Оскільки пакет акцій, які підлягають приватизації становить менш ніж 50 % статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго», правові підстави для зупинення вчинення виконавчих дій в порядку п.12 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», відпали. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що визначені ч. 7 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» строки стосуються саме приватизації 50 і більше відсотків пакетів акцій (часток) боржника, як визначено новою редакцією закону. В оскаржуваній ухвалі місцевий суд не зазначив, на якій правовій підставі виконавче провадження має залишатися та продовжувати перебувати в стані зупинення. Місцевий суд проігнорував посилання сторони на правові позиції Верховного Суду (постанови від 24.11.2020 у справі №620/517/20, від 11.01.2022 у справі №17-14-01/1494) та рішення Конституційного Суду України від 12.07.2019 у справі №5-р(І)2019.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на відсутність правових підстав для поновлення виконавчого провадження №68951636, оскільки до переліків державних пакетів акцій одночасно включено 46% державної частки ПАТ «Черкасиобленерго» та 99,6585% частки держави у ПрАТ «Українська енергозберігаюча сервісна компанія», яка володіє 25 % статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго», тобто сукупно пакет акцій становить 71%. Зазначає, що введення законодавцем нових вимог щодо підстав для зупинення вчинення виконавчих дій не може впливати на ту частину відносин боржника та органу ДВС, які вже вчинені та завершені (виконавчі дії зупинено постановою від 05.05.2022) за старими вимогами закону, бо законодавцем не вказано, що потрібно заново врегулювати стосунки боржника і органу ДВС у відповідності до нових вимог закону (а фактично анулювати вчинену виконавчу дію, яка вважає позивач). Також вказує на принцип незворотності дії законів у часі у спірних правовідносинах.

ПАТ «Черкасиобленерго» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на правомірність дій державного виконавця в частині зупинення виконавчого провадження. Стверджує, що введення законодавцем нових вимог щодо підстав для зупинення вчинення виконавчих дій не може впливати на ту частину відносин боржника та органу ДВС, які вже вчинені та завершені (виконавчі дії зупинено постановою 08.06.2022). Внесення законом змін до вимог щодо розміру пакету акцій для приватизації не може вважатися обставиною (яка була підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, як така, що була усунута). Вважає, що до відносин сторін у даному спорі підлягає застосуванню ст. 5 ЦК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023 справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 витребувано з господарського суду Черкаської області копії матеріалів справи № 925/1340/18, необхідних для розгляду скарги та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «АЗОТ» на ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 у справі № 925/1340/18 до надходження матеріалів із суду першої інстанції.

Після надходження до суду матеріалів, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 за клопотанням ПрАТ «АЗОТ» поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 та відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1340/18; апеляційну скаргу призначено до розгляду на 21.06.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 за клопотанням ПрАТ «АЗОТ» розгляд справи № 925/1385/18, призначений на 21.06.2023, постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 розгляд справи відкладено на 02.08.2023 та продовжено строк її розгляду.

У судовому засіданні 02.08.2023 взяв участь представник ПрАТ «АЗОТ», який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

У судове засідання 02.08.2023 з`явився представник органу державної виконавчої служби, який заперечив проти апеляційної скарги і просив відмовити в її задоволенні.

ПАТ «Черкасиобленерго» явку свого представника у судове засідання 02.08.2023 не забезпечило. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлено належним чином.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено стягувачу у задоволенні його скарги про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частинами 1, 2 ст. 1291 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

05.05.2022 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №68951636 з примусового виконання наказу від 01.04.2019 у справі №925/1340/18 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», до вирішення питання по суті.

Зупиняючи вчинення виконавчих дій головний державний виконавець зазначив, що згідно наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 боржник - ПАТ «Черкасиобленерго» включено до об`єктів малої приватизації.

Пунктом 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону, чинного на час винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій) передбачалось, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Законом України від 28 липня 2022 року № 2468-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави» було внесено зміни в п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», в результаті чого цей пункт був викладений в наступній редакції: виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Наказом Фонду державного майна України № 5 від 06.01.2021 «Про затвердження об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» затверджено перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році згідно із додатками.

Додатком № 1 до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 затверджено перелік державних пакетів акцій (часток) господарських товариств та інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності. До вказаного переліку включено ПрАТ «УкрЕСКО» (код 20077482) - державна частка 99,6585% та ПАТ «Черкасиобленерго» (код 22800735) - державна частка 46%.

Наказом Фонду державного майна України №145 від 05.02.2021 «Про прийняття рішення про приватизацію державного пакета акцій Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (код за ЄДРПОУ 22800735) прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 46% статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго».

Наказом Фонду державного майна України №1 від 04.01.2022 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році», затверджено, зокрема, згідно з додатком №1 приватизацію пакета акцій розміром 46% статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго». Департаменту приватизації та регіональним відділенням Фонду державного майна України було також наказано забезпечити здійснення заходів із приватизації об`єктів включених до Переліків, а також продовжити приватизацію об`єктів включених до Переліків, по яких рішення про приватизацію прийняті.

Наказом Фонду державного майна України №140 від 27.01.2023 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04 січня 2022 року №1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (із змінами) внесено до додатка 2 Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, до додатка 3 Перелік окремого майна, додатка 5 Перелік об`єктів соціально-культурного призначення, затверджених наказом Фонду державного майна України від 04 січня 2022 року №1 відповідні зміни.

За правилами п.5 ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», до об`єктів малої приватизації належать пакети акцій акціонерного товариства, утвореного у процесі приватизації або корпоратизації, акції (частки), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами, крім пакетів акцій акціонерних товариств, що належать до об`єктів великої приватизації.

Разом із тим, до об`єктів великої приватизації належать об`єкти державної або комунальної власності (єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій (часток) суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) та пули, вартість активів яких (для пулу - загальна вартість активів об`єктів приватизації, з яких сформовано пул) згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 мільйонів гривень (ч. 3 ст. 5 вищевказаного Закону).

Тобто, сам факт віднесення державного пакету акцій статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго» до об`єктів малої приватизації підтверджує те, що до приватизації включено пакет акцій боржника у розмірі менше 50 відсотків.

Колегія враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11 січня 2022 року у справі №17-14-01/1494, в якій останній зазначив, що оскільки пакет акцій становить менш ніж 50% статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго», то його віднесено до об`єктів малої приватизації.

Наказом Фонду державного майна України від 25.04.2018 № 550 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 99,6585% статутного капіталу ПрАТ «УкрЕСКО», яка володіє 25% акцій ПАТ «Черкасиобленерго».

Будь-якого рішення органу приватизації в розумінні Закону України Про приватизацію державного та комунального майна Фондом державного майна України про приватизацію саме вказаних 25% акцій ПАТ «Черкасиобленерго», не приймалось.

Метою Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» як закону в цілому, так і окремих його положень, є суттєве удосконалення, спрощення і скорочення процедур приватизації для досягнення високих темпів приватизації, прозорості та відкритості приватизаційного процесу, залучення широкого кола інвесторів до придбання державної власності. Для цього законодавцем передбачено окремі процедури та засоби, які прямо спрямовані на досягнення визначеної законом мети.

Як вбачається із змісту пояснювальної записки до проекту Закону України «Про приватизацію державного майна» (в подальшому назва Закону, зареєстрованого за №7066 від 04 вересня 2017 року, номер акта № 2269-VIII від 18 січня 2018 року змінена, а зазначений Закон прийнято Верховною Радою України у другому читанні та в цілому під назвою Закон України Про приватизацію державного і комунального майна), під час підготовки та прийняття зазначеного Закону, законодавцем враховано, що соціально - економічна ситуація в Україні вимагає кардинального прискорення проведення реформування економіки, управління державною власністю.

Законодавцем враховано те, що понад 90% державних активів введено в експлуатацію 50-150 років тому, затримка з приватизацією цих об`єктів призводить до їх подальшого руйнування, зниження інвестиційної привабливості. Відсутність джерел потрібних для модернізації виробництва інвестицій впливає на конкурентоспроможність державних підприємств, неефективне управління доводить їх до банкрутства. Тобто, законодавцем положення Закону України Про приватизацію державного і комунального майна спрямовано на вирішення проблемних питань, які перешкоджають прискоренню процесів приватизації, спрощення процедури приватизації об`єктів державної власності та скорочення термінів її проведення, можливість визначення ціни об`єктів приватизації платоспроможним попитом, посилення захисту прав інвесторів.

Зокрема, законодавець, визначаючи імперативні положення в ч.5 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» виходив з загальних принципів закону, за умови дотримання яких наслідком такого закриття та проведеної приватизації має бути фінансове оздоровлення підприємства, і відповідно задоволення вимог кредиторів. У зв`язку з чим, приватизація такого підприємства має бути узгоджена і проведена у відповідності до норм діючого законодавства.

З цих підстав, Верховний Суд у постанові від 11.01.2022 у справі № 17-14-01/1494 зазначив, що державний пакет акцій ПАТ «Черкасиобленерго» в розмірі 25%, якими володіє ПрАТ «УкрЕСКО», та які фактично (опосередковано) належать державі, не є об`єктом приватизації відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», відтак, на цей час відсутні підстави для застосування положень частини 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», які виникають у разі прийняття рішення про включення пакетів акцій ПАТ «Черкасиобленерго» 46% та 25% відповідно до переліку об`єктів приватизації.

Крім того, Указом Президента України №452/2021 від 28 серпня 2021 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 30 липня 2021 року «Про заходи з нейтралізації загроз в енергетичній сфері» зобов`язано Кабінет Міністрів України разом з Фондом Державного майна України до 31 серпня 2021 року виключити з переліку об`єктів великої приватизації державної власності належні державі пакети акцій операторів систем розподілу електричної енергії з подальшим визначенням Міністерства енергетики України органом управління такими пакетами.

Відповідно пункту 56) частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

ПАТ «Черкасиобленерго» є оператором систем розподілу електричної енергії в розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії» та здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на підставі відповідної ліцензії.

Також, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року №1222-р внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року №36 «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності», відповідно до якого зобов`язано Фонд державного майна України припинити приватизацію державних пакетів акцій ПАТ «Черкасиобленерго» в розмірі 46% та ПрАТ «УкрЕСКО» у розмірі 99,6585%, що вказує на вчинення державними органами дій щодо припинення приватизації державного пакету акцій ПАТ «Черкасиобленерго», а також ПрАТ «УкрЕСКО», що вказує на вчинення державними органами дій щодо припинення приватизації державного пакету акцій ПАТ «Черкасиобленерго», а також ПрАТ «УкрЕСКО».

Верховний Суд у постанові від 11.01.2022 у справі №17-14-01/1494 наголосив на тому, що господарські суди, які здійснюють провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, повинні враховувати обов`язкову вимогу законодавця та застосувати імперативні вимоги частини 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» щодо припинення (закриття) провадження у таких справах у разі прийняття компетентним органом рішення про приватизацію державного підприємства-боржника на будь-якій стадії провадження у справі, незалежно від того, яка судова процедура банкрутства застосовується до боржника і на яких стадіях розгляду перебуває ця справа про банкрутство (розпорядження майном, санація, ліквідація).

Положення частини 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» є імперативними.

Водночас, Верховний Суд за наслідками розгляду справи №17-14-01/1494 в касаційному порядку дійшов висновку, що підстав для закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго» в порядку передбаченому частиною 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» немає, у зв`язку з чим залишив постанову суду апеляційної інстанції без змін. Тобто, суд дійшов висновку, що ПАТ «Черкасиобленерго» не є тим товариством щодо якого застосовується названа вище імперативна норма Закону.

У справі №17-14-01/1494 ПАТ «Черкасиобленерго», в обґрунтування свого клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство, також посилалося на ту обставину, що держава Україна володіє контрольним пакетом акцій ПАТ «Черкасиобленерго», який в сукупності складає 71% в статутному капіталі боржника.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пункт 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній редакції) як і частина 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» регулює правовідносини, що стосуються боржників, зокрема, державних підприємств та/або господарських товариств, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, та щодо яких прийнято рішення про приватизацію.

Наслідком прийняття рішення про приватизацію державного підприємства є зупинення виконавчого провадження, у якому це підприємство є боржником, а також закриття провадження у справі про банкрутство.

Близький за змістом висновок викладений в п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16.

Отже, враховуючи, що пакет акцій, які підлягають приватизації, становить менш ніж 50 % статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго», відтак відсутні правові підстави для застосування ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» та зупинення вчинення виконавчих дій.

Таким чином, з дня набрання чинності Законом України від 28.07.2022 № 2468-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави» в частині внесення ним змін до пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» правова підстава для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні відпала.

З цих підстав суд вважає помилковими доводи ПАТ «Черкасиобленерго» про те, що після внесення законодавцем змін до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця не було законних підстав для відновлення зупиненого виконавчого провадження.

12.12.2022 у зв`язку зі змінами в законодавстві, що усунули підстави для зупинення вчинення виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні, ПрАТ «Азот» звернулось до відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із клопотанням №501-06/372, у якому просило поновити вчинення виконавчих дій у ВП №68951636.

Вказане клопотання отримано відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 02.12.2022, що підтверджується інформацією про відстеження поштового відправлення на сайті Укрпошти (т.1, а.с.119).

Однак на момент звернення до суду зі скаргою, так і під час розгляду справи судом першої інстанції, виконавцем не вчинено дій по продовженню (відновленню) примусового виконання рішення суду у даній справі, що є очевидною бездіяльністю виконавця, яка є протиправною з таких підстав.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Проте, строки розгляду заяв та клопотань сторін зазначеним законом не встановлені.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, суд вважає, що в даному випадку державний виконавець був зобов`язаний у розумні строки розглянути клопотання стягувача та прийняти з цього питання відповідне рішення чи вчинити дії.

Будь-які докази, що підтверджують розгляд державним виконавцем клопотання стягувача від 29.11.2022, в матеріалах справи відсутні.

За змістом ч. 7 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову (ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»).

З 28.07.2022 підстави для зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №68951636 відсутні як такі.

У зв`язку зі змінами законодавства щодо підстав для зупинення вчинення виконавчих дій в разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, відпала обставина, що стала підставою для зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №68951636, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України був зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, тобто з моменту отримання 02.12.2022 клопотання ПрАТ «Азот» про поновлення вчинення виконавчих дій з відповідним обґрунтуванням, продовжити (відновити) примусове виконання судового наказу.

Ні 03.12.2022, ні на час звернення ПрАТ «Азот» зі скаргою до суду, виконавцем не вчинено дій по продовженню (відновленню) примусового виконання рішення суду у даній справі, у зв`язку з чим допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення щодо продовження (відновлення) вчинення виконавчих дій у ВП №68951636 з виконання наказу №925/1340/18 від 01.04.2019.

Згідно ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що скарга є обґрунтованою, оскільки через зміни, які відбулися у законодавстві і підстави для подальшого зупинення виконавчого провадження відпали, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з моменту отримання клопотання стягувача безпідставно не вчинив дій по продовженню примусового виконання рішення суду у порядку, встановленому Законом, та всупереч ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» не виніс відповідної постанови з цього питання.

У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г, відповідно до якої, стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.

Скарга на бездіяльність державного виконавця подана в межах передбаченого процесуальним законом строку.

Щодо посилань ПАТ «Черкасиобленерго» та державного виконавця на ст. 5 ЦК України та неможливість поновлення вчинення виконавчих дій через незворотність дії законів у часі, слід зазначити таке.

Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності , і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення КСУ від 2 липня 2002 року № 13-рп/2002).

При цьому не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акту в часі).

Даний висновок узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 620/517/20 щодо дії у часі Закону України «Про виконавче провадження», що набрав чинності з 28 серпня 2018 року.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(І)/2019, за змістом частини першої статті 58 Конституції України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Тобто, з набранням чинності Закону України № 2468-ІХ від 28.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави», яким у статтю 34 Закону України "Про виконавче провадження" внесено зміни, до триваючих правовідносин щодо примусового виконання рішення у справі № 925/1340/18 державний виконавець повинен безпосередньо застосовувати нормативний акт прямої дії у часі.

Отже, оскільки в зв`язку зі змінами в Законі України «Про виконавче провадження» змінилася правова форма регулювання відносин в частині зупинення виконавчих дій під час примусового виконання, а обставини, що стали підставою для зупинення виконавчого провадження № 68951636 на теперішній час відпали, а тому є вірним висновок суду першої інстанції, що державний виконавець з моменту отримання клопотання ПрАТ «АЗОТ» безпідставно не вчиняв дій по продовженню примусового виконання рішення суду у порядку, встановленому Законом, та всупереч ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» не прийняв відповідної постанови з цього питання.

У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Отже, судова колегія вважає, що підстави апеляційного оскарження, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час перегляду справи, що є підставою для її задоволення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 у справі №925/1340/18 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким скаргу Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" № 501-06/372 від 12.12.2022 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. щодо неприйняття рішення про продовження (відновлення) вчинення виконавчих дій у ВП №68951636 з виконання наказу №925/1340/18, виданого 01.04.2019 господарським судом Черкаської області.

Зобов`язати головного державного виконання відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Торбинську О.М. усунути порушення шляхом поновлення вчинення виконавчих дій у ВП №68951636, про що винести відповідну постанову.

Стягнути з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького,13 код ЄДРПОУ 00015622) на користь Приватного акціонерного товариства «Азот» (18028, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826) 2 684, 00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 07.08.2023.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко