Рішення

від 24.07.2023 по справі 755/12906/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1800/23

Справа №755/12906/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Універсал-Транс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася із позовом до відповідачів ПП «Універсал Транс», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.08.2021 року на вул. Миропільській у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Атаман д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та Хонда д/н НОМЕР_2 , що належить на праві власності позивачці ОСОБА_1 , та під її керуванням. В результаті ДТП автомобіль Хонда отримав механічні пошкодження, а власнику автомобіля була завдана матеріальна шкода. Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29.09.2021 року ОСОБА_3 визнаний винним у скоєній ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КпАП України. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована в АТ «СГ «ТАС». Позивач звернулась до Страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, в результаті чого їй було виплачено страхове відшкодування у розмірі 38225, 66 грн. Але відповідно до Акту виконаних робіт № 101 від 14.12.2021 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Хонда склала 54009, 00 грн. Також за страховим полісом встановлена франшиза у розмірі 1500, 00 грн. Таким чином, різниця між виплаченим страховим відшкодуванням та розміром заподіяної шкоди становить 15783, 34 грн. Оскільки вирішити питання відшкодування вказаних витрат добровільно не вдалося, позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідачів на її користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 15783, 34 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000, 00 грн. та судові витрати у справі.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.03.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди залишено без розгляду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.03.2023 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.03.2023 року до участі у справі залучено третю особу ПрАТ «Страхова група «ТАС».

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01.05.2023 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 17.05.2023 року витребувано докази у справі.

У судовому засіданні позивачка та представник позивачки позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своєму клопотанні просить проводити розгляд справи в його відсутність.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Вислухавши пояснення позивачки, представника позивачки, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 17.08.2021 року на вул. Миропільській у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Атаман д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та Хонда д/н НОМЕР_2 , що належить на праві власності позивачці ОСОБА_1 , та під її керуванням.

В результаті ДТП автомобіль Хонда отримав механічні пошкодження, а власнику автомобіля була завдана матеріальна шкода.

Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29.09.2021 року ОСОБА_3 визнаний винним у скоєній ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КпАП України.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована в АТ «СГ «ТАС», що підтверджується полісом страхування цивільно-правової відповідальності.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до АТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування, в результаті чого їй було виплачено страхове відшкодування у розмірі 38225, 66 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідно до Акту виконаних робіт № 101 від 14.12.2021 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Хонда склала 54009, 00 грн. Також за страховим полісом встановлена франшиза у розмірі 1500, 00 грн. Таким чином, різниця між виплаченим страховим відшкодуванням та розміром заподіяної шкоди становить 15783, 34 грн.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ПП «Універсал-Транс», що підтверджується відповідними письмовими доказами у справі.

Оскільки вирішити питання відшкодування вказаних витрат добровільно не вдалося, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання матеріальної та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1187 цього Кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 14 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.

Згідно з ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Як встановлено при розгляді справи, позивачці було завдано матеріальних та моральних збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ОСОБА_4 була застрахована у СГ «ТАС», була частково відшкодована страховою компанією, винна особа ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПП «Універсал-Транс», яке не бажає добровільно відшкодувати різницю між завданою шкодою та виплаченим страховим відшкодуванням.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що завдана позивачці матеріальна шкода повинна бути відшкодована відповідачем ПП «Універсал Транс» у розмірі 15783, 34 грн.

Також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і витрати на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу у розмірі 3000, 00 грн. Понесені витрати підтверджується відповідним платіжним документом.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 5 постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995р. № 4, розглядаючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, за яких обставин і якими діями вони завдані, яким є ступень вини заподіювана, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов`язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.

Згідно роз`яснень, даних у пункті 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України із змінами, внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом ВС України, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка просить стягнути моральну шкоду з ПП «Універсал Транс», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що належний їй автомобіль був основним засобом пересування, пошкодження автомобіля завдали позивачці душевних страждань та негативно вплинуло на її моральний стан через винні дії ОСОБА_3 .

Але суд вважає, що позивачкою не наведено достатньо підстав та не надано доказів для покладення відповідальності за відшкодування моральної шкоди саме на відповідача ПП «Універсал Транс», а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачкою наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, при цьому не надано доказів для відшкодування моральної шкоди, а тому і позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

А тому Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, у позовній заяві позивачем було заявлено про судові витрати, які він очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи.

З наданих суду письмових доказів вбачається, що 14.12.2021 року між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Конюшком Д.Б. укладений Договір про надання правової допомоги № 14/12/21.

11.11.2022 року адвокатом складений Акт виконаних робіт № 1 відповідно до Договору від 14.12.2021 року, в якому також вказаний детальний опис робіт, виконаних адвокатом.

Вказаний Акт підписаний позивачкою ОСОБА_1 .

Відповідно до вказаних документів загальна вартість робіт, виконаних адвокатом, становить 15000, 00 грн.

Позивачкою було сплачено на рахунок адвоката грошові кошти у розмірі 12000, 00 грн., в рахунок виконання зобов`язань за Договором від 14.12.2021 року.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, надані стороною позивача письмові докази, суд приходить до висновку про те, що витрати позивача на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 12000, 00 грн., відповідно до розміру сплачених позивачем коштів.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1984, 80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1194 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Універсал-Транс», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Універсал-Транс» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 15783, 34 грн., витрати на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу у розмірі 3000, 00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 12000, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1984, 80 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне підприємство «»Універсал Транс», код ЄДРПОУ 30056005, адреса: м. Київ, вул. Деснянська, 24Б.

Третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», адреса: м. Київ, пр.. Перемоги, 65.

Повний текст рішення виготовлений 04 серпня 2023 року.

Суддя О.В.Лісовська