Ухвала

від 31.07.2023 по справі 902/753/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

"31" липня 2023 р. м. Вінниця Cправа № 902/753/21

Суддя Господарського суду Вінницької області Міліціанов Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Красилівської житлово-експлуатаційної контори, вул. Щаслива, 9, м. Красилів, Хмельницька область, 31000, код - 03356200

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія", вул. Промислова, буд. 4, с. Широка Гребля, Хмільницький район, Вінницька область, 22065, код - 34680933

про зобов`язання виконати гарантійний ремонт дороги

за участю секретаря судового засідання: Московчук Є.В.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/753/21 Красилівської житлово-експлуатаційної контори до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія" про зобов`язання виконати гарантій ремонт ділянки дорожнього покриття на об`єкті "Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Грушевського (1-46) м. Красилів, Хмельницької області у відповідності вимогам ДБН В.2.3-4:2015 рівність асфальтобетонного покриття дороги.

Ухвалою суду від 28.07.2021 року відкрито провадження у справі № 902/753/21 за правилами загального позовного провадження та призначити до розгляду в підготовчому судовому засідання на 02.09.2021 року.

Ухвалою суду від 06.06.2023 року позов Красилівської житлово-експлуатаційної контори до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія" про зобов`язання виконати гарантій ремонт ділянки дорожнього покриття на об`єкті "Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Грушевського (1-46) м. Красилів, Хмельницької області у відповідності вимогам ДБН В.2.3-4:2015 рівність асфальтобетонного покриття дороги залишено без розгляду.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн та витрати на проведення експертизи в сумі 17 161,00 грн залишено за позивачем.

12.06.2023 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 09.06.2023 року) про стягнення судових витрат, в якій останній просить суд стягнути з Красилівської житлово-експлуатаційної контори на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 15.06.2023 року призначено судове засідання для вирішення питання з приводу розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 902/753/21 на 31.07.2023 року.

У судовому засіданні 31.07.2023 року представники позивача та відповідача правом участі не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

При цьому, суд зазначає, що у матеріалах справи наявне клопотання представника Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінорбіт" про проведення судового засідання за його відсутності.

У відповідності до п. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому судом вирішено розглянути заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У клопотанні (б/н від 09.06.2023 року) відповідач просить суд стягнути з Красилівської житлово-експлуатаційної контори на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 02.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія" (Клієнт) та адвокатом Федчук Тетяною Мирославівною (Виконавець) укладено договір (т. 2, а.с. 57-58).

Відповідно п. 1 Договору Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе доручення клієнта про надання юридичних послуг, яка полягає в наданні правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення , в правовому обґрунтуванні позиції та вимог клієнта, юридичному аналізі обставин справи, відшукуванні та збиранні доказів, та вчинення інших дій, які необхідні у зв`язку з підготовкою до розгляду у суді вимог КП "Красилівська житлова експлуатаційна контора" щодо зобов`язання виконати гарантійний ремонт у справі № 902/753/21, представництво в суді першої та апеляційної інстанцій та інших будь-яких установах, підприємствах, перед ФОП та фізичними особами без обмеження повноважень, з усіма правами, які надані клієнту відповідно до чинних норм законодавства України, у тому числі з правом внесення оплати, підпису та подання будь-яких заяв та скарг відповідно до вимог законодавства, у тому числі через підсистему "Електронний суд" відкритого середовища ЄСІТС.

Клієнт (або його представник) зобов`язуються оплатити винагороду за дії виконавця з надання правової допомоги (юридичних послуг) обумовленої вище, а також оплатити (у разі оплати виконавцем компенсувати йому) фактичні витрати, пов`язані з виконанням доручення, зокрема оплата праці фахівців, чиї висновки запитуються виконавцем, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, судових витрат тощо (п. 2 Договору).

Згідно п. 3 Договору винагорода обчислюється за домовленістю сторін у фіксованому розмірі гонорару у сумі 15 000,00 грн, який клієнт вносить з розстрочкою платежу рівними частками щомісячно по 5 000,00 грн протягом 3-х місяців з моменту підписання цього договору, перший платіж клієнт вносить протягом робочого дня з моменту підписання цього акту, останній не пізніше 30.11.2021 року, що не виключає права дострокового виконання клієнтом свого зобов`язання щодо оплати.

09.06.2023 року Виконавцем підписано акт/звіт виконаних робіт згідно якого Виконавцем надані Клієнту наступні юридичні послуги, на які витрачено 17 робочих годин 40 хвилин, без врахування часу представництва у засіданнях: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, зокрема відзиву, заперечення щодо клопотання позивача, клопотання про експертизу, заяви про стягнення судових витрат, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, в правовому обґрунтуванні позиції та вимог клієнта, юридичному аналізі обставин справи, відшукуванні та збиранні доказів, та вчинення інших дій, які необхідні у зв`язку з підготовкою до розгляду у суді вимог КП "Красилівська житлова експлуатаційна контора" щодо зобов`язання виконати гарантійний ремонт у справі № 902/753/21. представництво в суді першої інстанції, а також участь в засіданнях суду, (за часом зазначеним в протоколах/журналах засідання).

Оплата (винагорода), визначена як фіксована в розмірі 15 000,00 грн отримана.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

В якості підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем долучено до справи договір від 02.08.2021 року, акт/звіт виконаних робіт від 09.06.2023 року, платіжні інструкції № 1125 від 27.09.2021 року на суму 10 000,00 грн та № 1126 від 27.09.2021 року на суму 5 000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 267 від 19.12.2003 року на ім`я Федчук Т.М.

Верховний Суд прийшов до висновку, що «витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено» (Правова позиція Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.

При цьому, відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі №550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

У статті 130 ГПК України "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду" закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі.

Відповідно до частини 3 статті 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Разом з тим, частиною 5 статті 130 ГПК України унормовано, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду у справі суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі №922/3787/17, від 21 січня 2020 року у справі №922/3422/18, від 26 квітня 2021 року у справі №910/12099/17, від 01 грудня 2022 року у справі 922/2017/17, від 12 січня 2023 року у справі №908/2702/21, від 20 червня 2023 року у справі №925/1372/21.

Стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових ухвалах Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №910/14162/17 та від 12 липня 2021 року у справі №903/254/20, від 01 грудня 2022 року у справі 922/2017/17.

Однак, на підставі ст. ст. 2, 4, 14 ГПК України, згідно з якими право на звернення до господарського суду у встановленому цим Кодексом порядку гарантується, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена.

Звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом Красилівської житлово-експлуатаційної контори, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, якими передбачено безумовний доступ до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 06.06.2023 року позов Красилівської житлово-експлуатаційної контори до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія" про зобов`язання виконати гарантій ремонт ділянки дорожнього покриття на об`єкті "Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Грушевського (1-46) м. Красилів, Хмельницької області у відповідності вимогам ДБН В.2.3-4:2015 рівність асфальтобетонного покриття дороги залишено без розгляду, за заявою представника позивача.

Водночас, залишення позову без розгляду є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Подання заяви про залишення позову без розгляду не є проявом необґрунтованих дій позивача, а лише реалізацією, передбачених процесуальним законодавством, прав, якими учасники справи розпоряджаються на власний розсуд.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі №922/2017/17, ГПК України не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Під такими діями можна розуміти подання завідомо безпідставного позову та/або штучне ініціювання судового провадження.

У свою чергу, суд враховує, що ГПК України не покладає на сторону обов`язку щодо викладення у заяві мотивів залишення позову без розгляду.

За матеріалами справи, звертаючись з позовом до суду Красилівська житлово-експлуатаційна контора не могла бути обізнаною про результати висновку експертизи, яким визначено відповідність якості ділянки дорожнього покриття на об`єкті "Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Грушевського (1-46) м. Красилів, Хмельницької області у відповідності вимогам ДБН В.2.3-4:2015.

Тобто, звертаючись з відповідним позовом до суду, клопочучи про призначення експертизи та провівши оплату її вартості, Красилівська житлово-експлуатаційна контора діяла добросовісно та належним чином виконувала процесуальні обов`язки.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія" у контексті приписів частини 5 статті 130 ГПК України, не доведено, які саме необґрунтовані дії були здійснені Красилівською житлово-експлуатаційною конторою на момент звернення до суду та у процесі розгляду справи, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії відповідача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

Таким чином, судом не встановлено, що спір у справі виник внаслідок необґрунтованих або неправильних дій Красилівської житлово-експлуатаційної контори, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, що понесені відповідачем.

Керуючись статтями 123, 129, 130, 234, 235, 255 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницька будівельна компанія" про стягнення з Красилівської житлово-експлуатаційної контори (б/н від 09.06.2023 року) судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн - відмовити.

2. Копію додаткової ухвали направити учасникам справи в електронній формі на офіційні електронні адреси; за відсутності офіційної електронної адреси - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку за наступними електронними адресами: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 07.08.2023 року.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити ухвалу суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення (ухвали) шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Щаслива, 9, м. Красилів, Хмельницька область, 31000)

3 - відповідачу (вул. Промислова, буд. 4, с. Широка Гребля, Хмільницький район, Вінницька область, 22065)