Рішення

від 07.08.2023 по справі 904/2689/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2689/23Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Танмар ЛТД", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Миргородської Людмили Григорівни, м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 131 394, 47 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Танмар ЛТД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Миргородської Людмили Григорівни про стягнення заборгованості за договором оренди №17 від 01.04.2021 у розмірі 131 394, 47 грн., з яких:

- 54 279, 00 грн. - борг з орендної плати за квітень, травень, червень 2022;

- 1 625, 42 грн. - інфляційні втрати за період з 19.04.2022 по 30.06.2022;

- 2 280, 22 грн. - пеня за період з 19.04.2022 по 30.06.2022;

- 3 172, 47 грн. - 50 % річних за користування чужими грошима за період з 19.04.2022 по 30.06.2022;

- 36 186, 24 грн. - штраф у розмірі 50 % від суми вартості орендної плати орендаря за місяць прострочення понад десять днів сплати орендної плати за березень, квітень, травень, червень 2022;

- 33 851, 12 грн. - неустойка за затримку повернення орендованого приміщення з оренди за період з 03.07.2022 по 31.07.2022.

Ухвалою від 30.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

16.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив.

03.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

04.07.2023 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 33 000,00 грн.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи викладене, а також перебування судді Назаренко Н.Г. з 31.07.2023 по 04.08.2023 у відпустці, 07.08.2023 здійснено розгляд справи по суті в межах розумного строку.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 17 від 01.04.2021 в частині своєчасної оплати орендних платежів.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечила, укладення Договору оренди №17 щодо користування приміщенням загальною площею 188 кв. м., розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча 23В підтвердила, вказала, що зазначене приміщення було отримано у користування ФОП Миргородською Л.Г. 01.04.2021.

01.01.2022 між ТОВ «Танмар ЛТД» та ФОП Миргородською Л.Г. було укладено додаткову угоду, якою продовжено дію відповідного договору оренди до 30.06.2022.

31.03.2022 у зв`язку з введенням військового стану та неможливістю продовження ведення господарської діяльності відповідач у відповідності до пунктів 9.1 - 9.4 Договору оренди, направила на адресу позивачу лист № 1/2022, відповідно до якого повідомила Позивачу, що визнання військової агресії форс-мажорною обставиною підтверджується Торгово-промисловою палатою України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Дана подія має безпосередній вплив на роботу магазину, який є зачиненим та не працює через низку причин, які склалися в країні.

У зв`язку з вищезазначеним, позивача повідомлено, що відповідач більше не має змоги виплачувати орендну плату.

Також, Відповідач просила Позивача зарахувати гарантійний платіж в рахунок заборгованості за комунальні послуги, різницю (якщо така буде) зобов`язалась погасити.

Крім того, зазначеним листом № 1/2022 Позивача повідомлено, що приміщення буде звільнено з 01.04.2022.

Таким чином, на думку відповідача, вона фактично перестала використовувати Об`єкт оренди з 01.04.2022, та попередила про це Орендодавця.

Посилання Позивача на наявні у відповідача зобов`язання щодо проведення відновлювальних робіт, на думку відповідача, не підтверджуються матеріалами справи, ані у договорі оренди, ані в інших документах, наданих до суду, не визначене подібне.

Відповідач звертає увагу суду на те, що він не здійснював жодного демонтажу опалювальних систем у приміщенні, яким користувався.

Відповідач зазначив, що своїм листом від 01.04.2022 скористався своїм правом на припинення договору у зв`язку з тим, що фактично перестав використовувати об`єкт оренди.

Таким чином, з наведених приписів чинного законодавства та умов договору оренди вбачається, що, у разі припинення договору, орендар наділений обов`язком повернути орендоване майно, а орендодавець зобов`язаний вчинити дії щодо прийняття такого майна. Наведені дії сторін оформляються відповідним документом (актом) та у разі виявлення пошкодження майна, такі недоліки відображаються у вказаному акті.

У зв`язку з наведеним вбачається, що Відповідачем здійснені всі необхідні дії для повернення орендованого майна ТОВ «Танмар ЛТД». В свою чергу Позивач не здійснив жодної дії для належного прийняття орендованого приміщення.

Відповідач вважає, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідач, як орендар, мав можливість передати орендоване майно, але умисно цього обов`язку не виконав, а отже відсутня вина (умисел чи необережність) відповідача, що також унеможливлює застосування неустойки, як форми майнової відповідальності за порушення орендних відносин в даному спорі.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, що станом на 27.06.2023, тобто через 16 місяців після введення військового стану на території України відповідач підприємницьку діяльність не припинила.

Крім того, позивач зазначає, що лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. не є беззаперечним доказом настання для відповідача форс-мажорних обставин під час виконання обов`язків за спірним договором.

Позивач наголосив, що відповідач не надала сертифікату ТПП, що було б належним доказом настання форс-мажорних обставин за даним договором.

Щодо листа від 31.03.2022 на адресу Позивача, як постановлення нею питання про дострокове розірвання Договору оренди, який в силу додаткової угоди до Договору оренди від 01.01.2022 діяв до 30.06.2022 включно, позивач зазначив, що, відповідно до вимог п. 8.4.3 Договору оренди, лист Відповідачки від 31.03.2022 можна вважати повідомленням про дострокове розірвання Договору оренди за 60 днів до припинення. Тобто, за таких обставин датою розірвання Договору за таких умов є 01.06.2022.

Тому, за вищезазначених обставин та умов п. 8.4.3 Договору оренди Орендар не мав права ставити перед Орендодавцем питання про дострокове розірвання цього Договору оренди саме з 01.04.2022.

Отже, на думку позивача, правових підстав вважати достроково припиненим (розірваним) Договір оренди саме з 01.04.2022 на підставі лише направляння 31.03.2022 Відповідачем листа Позивачу не існувало.

У разі бажання розірвати Договір оренди достроково з 01.04.2022, Орендар відповідно до умов Договору оренди мав би письмово повідомити про це Орендодавця не менше як за 60 (шістдесят) календарних днів до дати припинення, тобто не пізніше 31.01.2022.

За таких обставин, позивач вважає, що Договір оренди не можна вважати припиненим (розірваним) з 01.04.2022 навіть після надіслання 31.03.2022 Відповідачем на адресу Орендодавця листа № 1/2022.

Тому навіть після направляння 31.03.2022 листа № 1/2022 Орендар був зобов`язаний продовжувати виконувати умови Договору оренди у повному обсязі, у тому числі і в частині здійснення оплати всіх передбачених Договором оренди платежів Орендодавцю до моменту фактичної передачі та підписання Сторонами акту приймання-передачі (повернення) Приміщення з оренди.

Позивач також зазначив, що обов`язок щодо складання акта приймання-передачі щодо повернення майна з оренди покладений згідно з умовами Договору оренди саме на Відповідача, отже, вона повинна була надати Позивачу для підписання складений саме нею акт приймання-передачі (повернення) Приміщення.

Позивач 26.04.2022 отримав поштове повідомлення від ФОП Миргородської Л.Г. з трек-номером 4910706279564, відправлене нею через Укрпошту 19.04.2022, в якому знаходились 2 екземпляри Акта прийому передачі майна з оренди до Договору оренди № 17 від 01.04.2022, підписаного відповідачем.

Позивач вказує, що в пункті 7.1.4 Договору узгоджено, строк позовної давності за цим Договором для вимог Орендодавця щодо стягнення з Орендаря заборгованості з орендної плати, усіх інших платежів за цим Договором, збитків, пені, штрафів, тощо складає п`ять років.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є наявність підстав для стягнення заборгованості за договором оренди №17 від 01.04.2021, правомірність нарахування штрафних санкцій та судових витрат у вигляді правничої допомоги.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Танмар ЛТД" (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Миргородською Людмилою Григорівною (далі - орендар) укладено договір оренди №17 від 01.04.2021.

Відповідно до п.1.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування частину приміщення заводоуправління, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 23В, далі іменоване «приміщення» та/або «орендоване майно», а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі, та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Приміщення передається в оренду для ведення господарської діяльності та буде використовуватись як магазин (офіс, склад, тощо). (п. 1.1.2 договору).

Згідно п. 1.2.1 договору загальна площа приміщення, що передається в оренду, становить 188,0 кв.м., у т.ч. приміщення заводоуправління - 188,0 кв.м.

У відповідності до п. 1.3.1. договору передача приміщення в оренду орендарю та повернення приміщення з оренди орендодавцю оформлюється актом приймання-передачі приміщення.

Обов`язки щодо складання акта приймання-передачі приміщення покладаються на сторону договору, яка передає приміщення (п. 1.3.3. договору).

У момент підписання акту приймання-передачі сторона договору, яка передає приміщення, передає іншій стороні договору ключі від приміщення, що орендується. (п. 1.3.6. договору).

Згідно п. 2.1. договору, строк оренди починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що за користування Приміщенням орендованим майном) Орендар зобов`язаний кожного місяця сплачувати подавцю орендну плат, яка сумарно складається з:

А - плати за користування орендованим Приміщенням;

Б - відшкодування витратна енергозабезпечення;

В - відшкодування втрат електроенергії в лінії електропередач;

Г - відшкодування витрат на обслуговування електромереж;

Д - відшкодування втрат на водопостачання та водовідведення;

Е - відшкодування витрат на обслуговування мереж водопостачання та водовідведення;

Ж - відшкодування витрат на опалення (при його наявності);

З - плати за користування орендованим обладнанням (при його наявності),

а) розмір плати за користування орендованим Приміщенням за звітний період (місяць) (А) розраховується наступним чином: загальна площа орендованого Приміщеннія у кв.м. згідно п 1.2.1 Договору оренди помножується на ціну оренди 1 кв.м. орендованої площі, яка є різною в залежності від цільового призначення будівлі, в якій розташоване орендоване Приміщення, а саме: ціна оренди 1 кв.м в приміщенні заводоуправління складає -96,24 грн.;

б) розмір витрат на відшкодування енергозабезпечення з ПДВ за звітний період (місяць) розраховуються наступним чином (Б): кількість фактично спожитих Орендарем кВт/годин електроенергії за звітний період (місяць) згідно з показниками електричного лічильника помножується на тариф вартості 1 кВт /год електроенергії енергопостачальної організації;

в) відшкодування втрат електроенергії в лінії електропередач з ПДВ розраховуються наступним чином (В): - вартість спожитої Орендарем електроенергії за звітний період (місяць) помножується на 14 % (відсотків);

г) відшкодування втрат на обслуговування електромереж з ПДВ розраховуються наступним чином (Г): вартість спожитої орендарем електроенергії за звітний період (місяць) з урахуванням втрат електроенергії в лінії електропередач помножується на 10%;

д) відшкодування витрат на водопостачання та водовідведення з ПДВ розраховується наступним чином (Д): кількість фактично спожитих кубічних метрів води згідно з показниками лічильника, а при його відсутності згідно балансових норм водовідведення та водоспоживання, затверджених Дніпропетровським облводресурсом, які складають 0,047 м. куб. на 1 квадратний метр площі в місяць помножується на тариф вартості 1 куб. м. водопостачальної організації;

е) відшкодування витрат на обслуговування мереж водопостачання та водовідведення з ПДВ розраховується наступним чином (Е): вартість фактично спожитої води за звітний період (місяць) помножується на 10 (десять) відсотків;

ж) відшкодування витрат на опалення (при його наявності) за звітний період (місяць) розраховується наступним чином (Ж): загальна площа орендованих приміщень в кв.м. згідно п. 1.2 Договору оренди помножується на вартість опалення 1 кв.м. площі, яка складає 38,22 грн.

з) плата за користування орендованим обладнанням за звітний період (місяць) (при його наявності), (З): 105,60 грн. з ПДВ. одну кран-балку.

До 25 числа кожного поточного місяця оренди Орендарем здійснюється попередня передоплата у розмірі 100 % (відсотків) повної вартості договірної величини споживання електричної енергії на підставі письмово заявленого Орендарем Орендодавцю до 10 числа поточного місяця оренди ліміту споживання електричної енергії у кожному звітному періоді (місяці). При використанні у розрахунковому періоді (місяці) Орендарем електричної енергії більше заявленого та попередньо сплаченого ліміту, Орендар сплачує Орендодавцю перевищення споживання електричної енергії у двократному розмірі вартості у строк до 10 числа місяця, наступною за розрахунковим. У разі несплати орендарем Орендодавцю перевищення споживання електричної енергії у двократному розмірі вартості у строк до 10 числа місяця.

Місячний розмір орендної плати (ОП) за Договором розраховується за наступною формулою: ОП=А+Б+В+Г+Д + Е + Ж + 3.

Пунктами 3.2. та 3.3. Договору передбачено, орендна плата сплачується орендарем у гривнях у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставлених Орендодавцем рахунків-фактур в формі електронних документів в порядку, передбаченому розділом 8.2. цього Договору.

У разі неотримання рахунків-фактур в формі електронних документів в порядку, передбаченому розділом 8.2. цього Договору, Орендар, до відновлення обміну документами в електронному вигляді, зобов`язаний самостійно отримати у орендодавця паперовий рахунок для оплати оренди протягом 3 календарних днів та оплатити його протягом 3 календарних днів після отримання.

У разі невиконання Орендарем зобов`язання щодо самостійного отримання рахунків у Орендодавця для здійснення оплати за оренду та комунальні платежі з будь-яких причин, Орендар зобов`язаний:

- починаючи з 16-го числа поточного (розрахункового) місяця протягом 3 календарних днів сплатити орендну плату; а протягом п`яти календарних днів місяця, наступного за розрахунковим місяцем - комунальні послуги, у розмірах не менших, ніж вони були сплачені Орендарем у попередньому розрахунковому періоді (місяці). Після оплати оренди Орендар зобов`язаний протягом 5 робочих днів ініціювати перед Орендодавцем та здійснити разом з Орендодавцем перерахунок вартості орендної плати. У разі перевищення сплаченої орендарем суми над розрахунковою, сума перевищення зараховується до розміру орендної плати Орендаря за наступний розрахунковий період (місяць). У разі якщо сплачена Орендарем сума менш ніж розрахункова, Орендар зобов`язаний доплатити різницю протягом 2 робочих днів після здійснення перерахунку.

Згідно п. 3.4. договору, разом з виставленими рахунками-фактурами за надання робіт (послуг) Орендодавець складає два екземпляри Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) в формі електронних документів в порядку, передбаченому розділом 8.2. цього Договору. У разі неотримання Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) в формі електронних документів в порядку, передбаченому розділом 8.2. цього Договору, Орендар, до відновлення обміну документами між Сторонами в електронному вигляді, зобов`язаний самостійно отримати у Орендодавця протягом останнього дня розрахункового місяця Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) в паперовому вигляді в двох екземплярах та впродовж 5 (п`яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, підписати, скріпити печаткою (у разі наявності та використання) та повернути Орендодавцю два екземпляри Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) в паперовому вигляді або надати письмову мотивовану відмову від його підписання, причому в такому випадку Орендар складає двосторонній протокол із зазначенням відповідних вимог і термінів їх виконання. Якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання Акту здачі-приймання робіт Орендарем у будь-якому вигляді (електронному чи паперовому) Орендодавець не одержить підписані Орендарем та скріплені печаткою Орендаря (у разі наявності та використання) Акти здачі-приймання робіт або мотивовану відмову від його прийняття, вони (роботи, послуги) вважаються прийнятими Орендарем. За невиконання Орендарем обов`язку щодо самостійного одержання у Орендодавця двох екземплярів Акту здачі-прииймання робіт (надання послуг) у разі необхідності в паперовому вигляді в останній робочий день розрахункового місяця та неповернення їх орендодавцю підписаними та скріпленими печаткою протягом 5 (п`яти) робочих днів, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку - штраф у розмірі 5 відсотків від вартості орендної плати Орендаря за звітний розрахунковий період згідно рахунку-фактури, на вимогу Орендодавця.

Розмір орендної плати, передбачений цим Договором, може бути змінений за письмовою згодою сторін Договору шляхом укладання та підписання додаткової угоди до даного Договору, або шляхом внесення відповідних змін до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг). (п. 3.5. договору).

Згідно п. 8.4.1 договору, цей Договір може бути розірваний або припинений відповідно до умов Договору або законодавства України.

У разі розірвання, припинення, визнання недійсним Договору, не припиняються і залишаються в силі ті умови і положення Договору, які стосуються наслідків його розірвання, припинення, сплати заборгованості, сум неустойки і збитків. (п.п. 8.4.2. договору).

З дня закінчення строку дії Договору, розірвання, припинення, визнання недійсним, Орендар втрачає право користування Приміщенням, включаючи проведення будь-якої підприємницької діяльності в Приміщенні. (п. 8.4.4. договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу майно, а саме приміщення заводоуправління площею 188,0 кв.м., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2021.

Додатковою угодою від 01.01.2022 сторони продовжили строк дії договору до 30.06.2022.

Так, позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, орендну плату в розмірі 18 093,12 грн./міс за період квітень 2022-червень 2022 не сплатила, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 54 279,36 грн.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати вартості орендної плати в розмірі 54 279,00 грн. матеріали справи не містять.

Суд не приймає посилання відповідача на звільнення спірного приміщення 01.04.2022, оскільки повернення майна з оренди повинно відбуватись за участю представника позивача, як того вимагає п. 1.3.6. договору.

Крім того, згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність підписаного сторонами акту приймання-передачі (повернення) майна за спірним договором, нежитлове приміщення не можна визнати таким, що повернуто орендодавцеві.

Щодо твердження відповідача про те, що своїм листом від 01.04.2022 вона скористалася своїм правом на припинення договору у зв`язку з тим, що фактично перестала використовувати об`єкт оренди, суд зазначає, що п. 8.4.3. договору встановлено, що орендар має право ставити питання про дострокове розірвання цього Договору, про що зобов`язаний повідомити Орендодавця: в письмовому Повідомленні не менше як за 60 (шістдесят) календарних днів до дати припинення. У випадку наявності згоди Сторін на дострокове розірвання Договору Сторони підписують додаткову угоду до Договору.

Як вбачається з доданих до листа вих. №1/2022 опису вкладення та накладної, вказаний лист про припинення користування майном було надіслана відповідачем позивачу 19.04.2022 (а.с. 27), тобто без дотримання вимог п. 8.4.3. договору.

Крім того, матеріали справи не містять відповідну додаткову угоду до договору про дострокове розірвання договору.

Суд не приймає посилання відповідача про те, що позивач здійснив заміну замків у приміщенні, таким чином вона 01.04.2022, прибувши до спірного приміщення, не передала ключі до нього, та вважає, що позивач фактично прийняв об`єкт оренди, оскільки воно не підтверджене належним та допустимими доказами.

Також суд не приймає посилання позивача, що демонтажу відповідачем опалювальної системи, оскільки воно не підтверджене належним та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення боргу з орендної плати в розмірі 54 279,00 грн.

Правомірність нарахування неустойки.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення неустойки за період з 03.07.2022 по 31.07.2022 у розмірі 33 851,12 грн. слід зазначити таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Обов`язок наймача повернути річ негайно має тлумачитись як на наступний день після спливу останнього дня строку, впродовж якого відповідно до договору наймач має право користуватися річчю, яку передав йому наймодавець.

Пунктами 8.5.1. - 8.5.2. договору встановлено, що після закінчення строку дії Договору, а також у разі його розірвання або припинення, Орендар зобов`язаний звільнити Приміщення від будь-якого майна і повернути Приміщення Орендодавцеві протягом 2 календарних днів з дня настання однієї із згаданих в цьому пункті обставин.

Зазначений в цьому пункті дводенний строк надається Орендареві виключно для звільнення Приміщення, і не може бути використаний для проведення будь-якої підприємницької діяльності в Приміщенні.

Повернення Приміщення Орендарем і його передача Орендодавцеві здійснюється на підставі Акту приймання-передачі (повернення) Приміщення, який підписується Сторонами. Орендар зобов`язаний повернути Приміщення Орендодавцеві в стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, що забезпечує можливість його подальшого використання в цілях, передбачених цім Договором.

У разі прострочення Орендарем виконання зобов`язання по поверненню Приміщення в зазначений в п. 8.5.1. цього Договору строк, Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві пеню у розмірі 200% від місячної орендної плати за цим Договором за весь строк порушення (п. 8.5.4 договору).

Враховуючи те, що договір припинив свою дію 30.06.2022, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем майна, суд, перевіривши розрахунок позивача, задовольняє позовні вимоги в цій частині в розмірі 33 851,22 грн.

Правомірність нарахування 50% річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 7.1.9. договору сторони, керуючись приписами ст. 536 Цивільного кодексу України, погодили, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти за весь період користування чужими грошовими коштами у розмірі 50 відсотків річних. При цьому періодом користування чужими грошовими коштами для цілей цього пункту цього Договору визнається проміжок часу, що починається з першого дня прострочення виконання боржником свого обов`язку передати (сплатити, перерахувати) грошові кошти за цим Договором і закінчується у день повного виконання ним цього обов`язку. Проценти за користування чужими грошовими коштами нараховуються на суму невиконаного або несвоєчасно виконаного боржником обов`язку передати гротові кошти за цим Договором.

Позивачем надано розрахунок 50% річних за загальний період прострочення оплати Відповідачем орендної плати з 19.04.2022 по 30.03.2022 на суму 3 172,47 грн.

Суд перевірив розрахунки позивача, помилок не виявив, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 3 172,47 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Пунктом. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат за загальний період прострочення з травня 2022 по червень 2022, згідно якого, сума відповідних нарахувань склала 1 625,42 грн.

Суд перевірив розрахунки позивача, помилок не виявив, таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 1 625,42 грн.

Правомірність нарахування пені та штрафу.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача за пені в розмірі 397 314,85 грн. за загальний період прострочення з 19.04.2022 по 30.06.2022, а також штрафу в розмірі 50 % від суми вартості орендної плати в розмірі 36 186,24 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У разі прострочення Орендарем виконаній зобов`язань по сплаті орендної плати, Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день прострочення платежу у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, а за прострочення понад десять днів додатково сплатити штраф у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків від суми вартості орендної плати Орендаря за місяць за цим Договором.

Сторони, керуючись положеннями ст. 259 Цивільного кодексу України, домовилися, що строк позовної давності за цим Договором для вимог орендодавця щодо стягнення з Орендаря заборгованості з орендної плати, усіх інших платежів за цим Договором, збитків, пені, штрафів, тощо складає п`ять років. (п. 7.1.3. - 7.1.4. договору).

При перевірці розрахунків судом помилок не виявлено, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача пені в розмірі 2 280,22 грн. та штрафу в розмірі 36 186,24 грн.

Суд відхиляє, заперечення відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності, оскільки, як вже зазначалося, п. 7.1.4. договору сторони за взаємною згодо збільшили позовну давність до 5 років.

Щодо посилання позивача на зменшення неустойки, суд зазначає наступне

За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (Постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.

Розглядаючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд встановив відсутність належних доказів, які надані відповідачем на підтвердження винятковості випадку відповідача, вжитих відповідачем заходів задля належного виконання зобов`язання, неможливості належно виконати взяті на себе зобов`язання за договором тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи №904/4685/18).

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Таким чином, враховуючи викладене, господарський суд не знайшов підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій. Доказів спрямованих на належне виконання взятих на себе зобов`язань відповідач суду не надав.

Щодо посилання відповідача на настання у неї форс-мажорних обставин, у зв`язку із введенням військового стану на території України, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. 19.1, 19.4 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору у разі дії форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від Сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання цього Договору.

Під обставинами непереборної сили Сторони розуміють надзвичайні і непереборні сили - стихійні лиха, війни, озброєні конфлікти, масові заворушення, терористичний акт, блокада, повінь, землетрус, пожежа і інші події, що не підпадають під вплив контролю Сторін.

У разі дії форс-мажорних обставин Сторони діють відповідно до законодавства України.

Виникнення і термін дії форс-мажорних обставин повинно бути засвідчено документом Торгово-промислової палати України.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого:

- засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, навіть у разі наявності сертифікату ТПП про форс-мажор суд оцінюватиме цей доказ у сукупності з іншими.

Вже після повномасштабної російської збройної агресії проти України КГС ВС у своїй постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 підтвердив: "…форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку".

Відтак, керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді форс-мажорних спорів наразі суд виходить з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. При цьому суди звертають увагу на наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, безвідносно до змісту Листа ТПП.

Таким чином, обов`язок доказування непереборної дії форс-мажорних обставин покладено на особу, що заявляє про такі обставини, тобто на відповідача.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодекс України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань.

Аналізуючи положення чинного законодавства та судову практику, господарський суд дійшов висновку, що особа звільняється від відповідальності лише у разі, якщо вона довела те, яким чином форс-мажорні обставини унеможливили виконання зобов`язання.

Доводи відповідача щодо неможливості виконання грошового зобов`язання через збройну агресію російської федерації, а саме припинення підприємницької діяльності та невикористання орендованого приміщення, не можуть вважатися тими обставинами, що повністю виключають можливість здійснення орендної плати, оскільки всі ці обставини та дії не мають майнового характеру в контексті відсутності коштів до сплати.

Відтак, суд вважає форс-мажорні обставини не доведеними.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 54 279, 00 грн., 1 625, 42 грн. - інфляційних втрат, 2 280, 22 грн. - пені, 3 172, 47 грн. - 50 % річних, 36 186, 24 грн. - штрафу, 33 851, 12 грн. - неустойки.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Танмар ЛТД" (клієнт) та Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Валерія Гейка" (адвокатське бюро) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №1.

Згідно п. 1 договору клієнт в порядку та на умовах визначених цим Договором дає завдання-доручення, а адвокатське бюро зобов`язується відповідно до

завдання-доручення клієнта надати йому за плату правничу допомогу щодо здійснення представництва і захисту прав та інтересів Клієнта в усіх без

виключення органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування,

у судах всіх інстанцій та юрисдикцій, правоохоронних органах тощо.

Клієнт зобов`язується сплатити адвокатському бюро гонорар - винагороду за надання правничої допомоги клієнту, що надасться шляхом оплати виставлених адвоктським бюро рахунків за надання правничої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня отримання рахунку, в порядку почасової оплати виходячи із розрахунку вартості: -1 (одна) година правничої допомоги - 3000,00 грн, 1 (один) судодень - 3000,00 грн, шляхом оплати готівкою або в безготівковому порядку на банківський рахунок адвокатського бюро. Датою оплати гонорару є дата надходження готівкових грошових коштів або на банківський рахунок адвокатського бюро. Під годиною, витраченою адвокатським бюро, співробітниками, партнерами у даному пункті розуміється кожна розпочата година незалежно від кількості витрачених у ній хвилин. Під «судоднем» у даному пункті розуміється будь-яке судове засідання, яке відбулось за участі адвоката-засновника, партнера адвокатського бюро або не відбулось із незалежних від адвоката-засновника, партнера причин за умови, що адвокат-засновник, партнер прибув до суду для участі у судовому засіданні (п. 3.1. договору).

Пунктом 3.5. договору встановлено, що за результатами надання правничої допомоги складається Акт про надання правничої допомоги, який підписується повноважними представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро правничої допомоги і її вартість. На письмову вимогу клієнта адвокатське бюро може надавати Акти про надання правничої допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правничої допомоги із конкретизацією видів наданої допомоги. Акт надається клієнту особисто, або надсилається нарочним, факсимільним зв`язком, електронною поштою або поштою за адресою клієнта, зазначеною в цьому договорі.

В Акті про надання правничої допомоги сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи розмір гонорару. В цьому випадку в питаннях щодо розміру гонорару та порядку його оплати сторони керуються умовами Акту про надання правничої допомоги. (п. 3.8. договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє 5 (п`ять) років. (п. 5.1. договору).

17.05.2023 сторони уклали додаткову угоду до договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 01.01.2023.

Згідно п. 1 додаткової угоди клієнт в порядку та на умовах, визначених Договором про надання правничої (правової) допомоги №1 від 01.01.2023, дає завдання-доручення, а адвокатське бюро зобов`язується відповідно до узгодженого сторонами завдання-доручення клієнта надати йому за плату наступну правничу (правову) допомогу:

1. Вивчення, попереднє опрацювання та правовий аналіз матеріалів, наданих Клієнтом щодо правових відносин, які виникли у Клієнта з Фізичною особою-підприємцем Миргородською Людмилою Григорівною, ід.код НОМЕР_1 , в межах дії договору оренди нежитлового приміщення №17 від 01.04.2021 стосовно стягнення з Фізичної особи-підприємця Миргородської Людмили Григорівни заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №17 від 01.04.2021.

2. Опрацювання законодавчої бази та судової практики, що регулюють виниклі спірні відносини.

3. Формування правової позиції клієнта щодо захисту прав та законних інтересів стосовно стягнення з Фізичної особи-підприємця Миргородської Людмили Григорівни заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №17 від 01.04.2021.

4. Підготовка позовної заяви клієнта до господарського суду Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця Миргородської Людмили Григорівни про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №17 від 01.04.2021.

5. Представництво інтересів клієнта по справі у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

6. Підготовка усіх необхідних процесуальних документів для представництва інтересів клієнта, захисту його прав і законних інтересів під час розгляду спору у національних судах всіх інстанцій - у судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій.

Також позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги за Договором про надання правничої (правової) допомоги № 1 від 01.01.2023, складений 01.07.2023, а також акт про надання правової допомоги від 01.07.2023, згідно яких адвокатське бюро надало наступні послуги:

-18.05.2023-20.05.2023: вивчення, попереднє опрацювання та правовий аналіз матеріалів, наданих Клієнтом щодо предмету спору з ФОП Миргородська Л.Г., ід. код 2354317849. Опрацювання законодавчої бази та судової практики, що регулюють спірні відносини Клієнта та ФОП Миргородська Л.Г. Формування правової позиції клієнта. Консультування Клієнта щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), 6 год., загальна вартість послуг 18 000,00 грн.,

- 23.05.2023: підготовка, складання та оформлення заяви по суті - позовної заяви клієнта до ФОП Миргородської Л.Г. до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №17 від 01.04.2021, 1 год., загальна вартість послуг 3 000,00 грн.,

- 29.06.2023: підготовка, складання та оформлення Відповіді Клієнта на відзив на позов представника відповідача ФОП Миргородської Л.Г. на позовну заяву ТОВ «Танмар ЛТД» по справі №904/2689/23, 3 год., загальна вартість послуг 9 000,00 грн.,

-30.06.2023: підготовка, складання та оформлення заяви Клієнта про розподіл судових витрат по справі №904/2689/23, акту виконаних робіт, детального опису робіт, виконаних адвокатом, 1 год., загальна вартість послуг 3 000,00 грн.

Адвокатське бюро виставило позивачу рахунок № 01/07/23 від 01.07.2023 на оплату винагороди (гонорару) за надання правничої (правової) допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги № 1 від 01.01.2023 у розмірі 33 000,00 грн.

Позивач не надав доказів оплати вартості наданих послуг.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

За змістом положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74, ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин та участь у судових засіданнях, зважаючи на заперечення відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000,00грн. є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим на їх надання.

Зважаючи на викладене, суд частково задовольняє заяву позивача зі стягненням з відповідача 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

28000,00 грн. витрат на правничу допомогу покладаються на позивача.

Щодо судового збору.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Танмар ЛТД" до Фізичної особи-підприємця Миргородської Людмили Григорівни про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 131 394, 47 грн. - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Миргородської Людмили Григорівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Танмар ЛТД" (49112, м. Дніпро, вул. Електрична, буд. 4; ідентифікаційний код 36208610) заборгованість з орендної плати в розмірі 54 279, 00 грн., 1 625, 42 грн. - інфляційних втрат, 2 280, 22 грн. - пені, 3 172, 47 грн. - 50 % річних, 36 186, 24 грн. - штрафу, 33 851, 12 грн. - неустойки., судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано -07.08.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко