Рішення

від 03.08.2023 по справі 914/2918/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2023 Справа № 914/2918/22

за позовом: ОСОБА_1 , м.Дрогобич Львівської області,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАЛЬ ГРУП», м.Дрогобич Львівської області,

до відповідача 2: ОСОБА_2 , м.Дрогобич Львівської області,

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ ВЕЛЕС», м.Дрогобич Львівської області,

про визнання правочинів недійсними,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , О.Луців,

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: не з`явився,

від відповідача 3: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2918/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАЛЬ ГРУП», ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ ВЕЛЕС» про визнання правочинів недійсними, а саме: визнання недійсним виходу ОСОБА_2 з ТзОВ «АВІАЛЬ ГРУП», вчиненого ним 30.08.2021; визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна від 31.08.2021 (реєстраційні номера №№745-748); скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.08.2021, на підставі якого внесено запис про право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4610600000:01:018:0187 загальною площею 0,0670 га; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.08.2021, на підставі якого внесено запис про право власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю (складські та офісні приміщення) загальною площею 653,9 кв.м.; визнання недійсним акту приймання-передачі від 01.09.2021; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.09.2021 №60111632; визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.09.2021 (реєстраційний №750 та №751); скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.09.2021 №60111194. Також зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу складатиме 30'000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.07.2023 позовні вимоги задоволено; визнано недійсним вихід ОСОБА_2 з ТОВ «АВІАЛЬ ГРУП», вчинений ним 30.08.2021; визнано недійсними акти приймання-передачі нерухомого майна від 31.08.2021 та від 01.09.2021; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.08.2021 та від 01.09.2021 за такими; присуджено до стягнення з ТОВ «АВІАЛЬ ГРУП» на користь ОСОБА_1 22'329,00 грн судового збору.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Під час розгляду справи по суті представник позивача заявив, що докази понесення витрат будуть подані у порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

10 липня 2023 представник позивача подав суду заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№2730/23 від 13.07.2023) з доказами її надіслання відповідачам, а 17.07.2023 - клопотання про долучення доказів (вх.№17582/23). До поданої заяви долучено остаточний розрахунок суми судових витрат, копію акту приймання-передачі наданих послуг №01 від 10.07.2023 на суму 41'000,00 грн та копію рахунку №007-23/01 від 10.07.2023 на суму 41'000,00 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.07.2023 заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.07.2023 заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду на 03.08.2023. Явка сторін обов`язковою не визнавалась. Ухвала суду була надіслана сторонам за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

Позивач та його представник у судовому засіданні 03.08.2023 вимоги підтримали, просили задоволити заяву про стягнення судових витрат.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися. Відповідач 1 доказів неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката не подав.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 статті 126 ГПК України суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №04-10/22-01 від 04.10.2022 з додатковою угодою до нього, укладений ОСОБА_1 (клієнт) та АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ «АКСЕЛО». Предметом договору є надання професійної правничої допомоги клієнту. Гонорар, порядок здійснення розрахунків погоджено сторонами у розділі 4 договору. 04.10.2022 сторони підписали додаткову угоду про встановлення розміру гонорару (додаток №1 до договору), у якій погодили розмір та порядок сплати гонорару. Так, вартість 1 год роботи адвоката визначена 1'000,00 грн; складання позовної заяви та відзиву на заяву - по 15'000,00 грн.; складання інших заяв по суті справи - по 7'500,00 грн; складання заяв про забезпечення доказів або позову - по 2'500,00 грн; складання заяв, клопотань з процесуальних питань - по 500,00 грн; представництво інтересів у суді - 2'000,00 грн (в межах м. Львова).Оплата послуг за надання правової допомоги здійснюється на підставі рахунка упродовж 5 банківських днів з дня отримання такого рахунка та підписання акту приймання-передачі наданих юридичних послуг (правової допомоги)

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.12.2021 у справі №922/3812/19).

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено правову позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

На підставі зазначеного, під час вирішення питання про розподіл судових витрат у цій справі суд встановив, що згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 10.07.2023 АО «АКСЕЛО» надало наступну правничу допомогу: підготовка позовної заяви (15'000,00 грн); складення заяви про забезпечення позову (2'500,00 грн); підготовка відповіді на відзив (7'500,00 грн) та участь в судових засіданнях 09.02.2023, 02.03.2023, 20.04.2023, 02.05.2023, 23.05.2023, 06.06.2023, 20.06.2023 та 04.07.2023 (16'000,00 грн). Позовна заява, відповідь на відзив, а також інші заяви, що подавались до суду від імені позивача, підписані адвокатом.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до висновку Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Верховний Суд у постанові від 30.1.2023 у справі №910/7032/17 відзначив, зокрема, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматися від вчинення дій, що у подальшому спричинять необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Разом з тим, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При цьому, господарський суд враховує, що клопотання відповідача в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не надходило.

Суд звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.11.2022 у задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх.№3817/22 від 21.11.2022) про забезпечення позову відмовлено. Тому покладатити такі витрати на відповідача 1 (2'500,00 грн) не правильно і вони залишають за позивачем.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи, пов`язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, застосовуючи зазначені вище критерії реальності та розумності розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката до відшкодування, їх необхідності та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, рівності усіх учасників, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт і витраченим ним часом, є понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 38'500,00 грн

Керуючись ст.ст.13, 74, 86, 126, 126, 129, 130, 221, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАЛЬ ГРУП» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Кн.Ольги, 1/7; ідентифікаційний код 37504146) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 38'500,00 грн витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 07.08.2023.

Додаткове рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Б. Яворський.