Рішення

від 31.07.2023 по справі 120/5971/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 липня 2023 р. Справа № 120/5971/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю секретаря судового засідання: Галюк Аліни Леонідівни,

представника позивача: Волошенюк О.В.,

представника відповідача: Дубіцької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулость товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" (далі позивач, ТОВ «Авіс») з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі відповідач, ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 26.12.2022 за №0104740703, 0104730703, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи.

Ухвалою суду від 12.05.2023 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 25.05.2023.

В підготовче судове засідання призначене на 25.05.2023 сторони не з`явились. подали клопотання про відкладення розгляду справи.

В зв`язку з цим, розгляд справи відкладено на 12.06.2023.

Ухвалою від 12.06.2023 постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче судове засідання відкладено на 27.06.2023.

В судове засіданні 27.06.2023 сторони не з`явились, в зв`язку з чим підготовче судове засідання відкладено на 10.07.2023.

Ухвалою віл 10.07.2023 постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначено на 31.07.2023.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі. Також, заперечила щодо аргументів відповідача наведених у відзиві на позовну заяву. Вказала, що такі спростовуються наведеним в позовній заяві обґрунтуванням та доданими до матеріалів справи первинними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила, просила в задоволені позову відмовити покликаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву від 02.06.2023 за вх. № 29856/23, запереченнях від 27.06.2023 за №35712, а також в усних поясненнях наданих по суті заявлених позовних вимог. Зокрема, представник відповідача зазначила, що під час проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Авіс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке зазначене з урахуванням від`ємного значення задекларованого у попередніх звітних періодах та поданих уточнюючих розрахунках, встановлено завищення товариством від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 299699,00 грн. та завищено рядок 20.2.1 «Сума ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника податків» за серпень 2022 року на 1968575,00 грн.

Зокрема, з приводу завищення показників в рядку 20.2.1 «Сума ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника податків» за серпень 2022 року на 1968575,00 грн. представник відповідача зауважила, що відповідні висновки податковим органом було сформовано за наслідком проведеного аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_1 . Так, оскільки соняшник придбаний у лютому 2022 року у ФОП ОСОБА_1 був реалізований ТОВ «Трейдгрін» з переходом права власності на товар та списанням із балансу, то відповідач дійшов висновку. що в травні 2022 року ФОП ОСОБА_1 повернуто інший подібний товар придбаний у інших постачальників. Тобто, на переконання представника податкового органу мало місце не повернення раніше придбаного товару, а відбулась операція міни (бартеру) до якої застосовуються загальні положення ПК України щодо купівлі-продажу.

Відповідач зауважила, що незалежно від моменту переходу права власності на товар податкові зобов`язання бартером нараховуються за датою відвантаження товару покупцю. Відповідно, податковий кредит виникає на дату отримання товарів від покупця.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 не є платником податку на додану вартість (використовує рощену систему оподаткування за ставкою 5%) то при придбанні у даного СПД соняшника у ТОВ «Авіс» відсутній податковий кредит. При постачанні ФОП ОСОБА_1 подібного товару-соняшнику, відповідно до п.185.1 ст. 185 ПКУ у ТОВ «Авіс» виникає податкове зобов`язання.

За справедливу вартість поставленого ФОП ОСОБА_1 10.05.2022 року соняшника прийнято договірну вартість визначену Договором поставки від 16.09.2021 року №ДА-26 (оскільки по своїй суті це є бартерна операція). Виходячи з даного податкове зобов`язання з ПДВ становитиме 14146514 грн. х 14% = 1980512,00 грн.

Таким чином, на переконання відповідача, на порушення п.185.1 ст..185, п. 186.1 ст.186, п. 187.1 ст.187 та п. 188.1 ст.188 ПК України ТОВ «Авіс» занизило суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість за травень 2022 року на 1 980 512 грн. в результаті не нарахування ПДВ на вартість поставленого ФОП ОСОБА_1 соняшнику в обмін на подібний товар.

Щодо завищення товариством від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 299699,00 грн. представник відповідача вказала наступне.

Відповідні висновки податковим органом було сформовано за наслідком проведеного аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Галатея Таврії». При цьому, під час перевірки податковий орган дійшов висновку, що відповідний контрагент позивача не міг бути виробником поставлених ТОВ «Авіс» ТМЦ, у зв`язку з відсутністю відповідних ресурсів для виробництва (відсутність власних та орендованих земельних ділянок, необхідної чисельності працівників та сільськогосподарських машин для здійснення господарського виробництва).

Враховуючи вищевикладене, на переконання представника відповідача, задекларовані ТОВ «Авіс» операції з придбання товару у вищезазначеного контрагента не можуть вважатися операціями, що дають право на податковий кредит згідно умов ст. 198.1Податкового кодексу України.

Крім того, представник відповідача заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. з підстав не співмірності заявлених до відшкодування сум.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що в період з 27.10.2022 по 16.11.2020 відповідачем, на підставі направлення від 27.10.2022 № 3961, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області головному державному інспектору відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області Кривонос Ірині та наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 19.10.2022 № 3201к, виданого на підставі п.п. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 69.2 ст. 69, п. 200.11 ст. 200 підрозділу 10 розділу XX перехідних положень ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ - підприємство «АВІС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість № 9188176967 від 20.09.2022 (далі - Декларація) з урахуванням уточнюючого розрахунку від 17.10.2022 № 9212881606 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.11.2022 за №10247/02-32-07-03/13304871 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ-підприємство "Авіс"" (далі Акт перевірки), в якому встановлено наступні порушення:

- п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки товариством завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2 199 699 грн. (р.21 Декларації «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду») за серпень 2022 року;

- п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.1, абзацу б) п. 200.4 ПК України, в результаті чого Товариством завищено ряд. 20.2.1. «Сума ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку)» за серпень 2022 року на 1 968 575 грн.

Зокрема, податковим органом сформовано висновок про те, що господарська операції, що мала місце в травні 2022 року між ТОВ «Авіс» та ФОП ОСОБА_1 з повернення раніше придбаного за договором поставки від 16.09.2021 №ДА-26 товару по своїй суті є операцією обміну подібними запасами, при здійсненні яких в платника ПДВ виникають певні податкові зобов`язання, які позивачем не були виконані.

Також, податковим органом сформовано висновок про те, що контрагентом ТОВ «Авіс», а саме: ПП «Галатея Таврії» (код ЄДРПОУ 35787898), здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з постачання товарів на користь ТОВ "Авіс" при використанні відповідних товарів не у господарській діяльності.

Також, скориставшись правом, наданим п.86.7 ст. 86 ПК України, позивач подав до ГУ ДПС у Вінницькій області заперечення від 05.12.2022 за №556 на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 23.11.2022 за №10247/02-32-07-03/13304871, в якому просив вищенаведені висновки акту перевірки не брати до уваги як хибні (том 1 а.с. 49-55).

Листом від 21.12.2022 за № 28281/6/02-32-07-01-14 ГУ ДПС у Вінницькій області повідомило позивача про те, що висновки, наведені в Акті перевірки залишено без змін, а заперечення позивача без задоволення.

В подальшому, за вказаними в Акті перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 26.12.2022 за № 0104730703, яким ТОВ "Авіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунку платника у банку в розмірі 1968575,00 грн.;

- від 26.12.2022 за №0104740703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2199699,00 грн.

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд в першу чергу враховує, що згідност. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції Українипередбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції України, законів України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниподатковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК Українипостачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За положенням підпункту14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК Українипродаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажом товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК Українирозумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності;

Відповідно до положень підпункту14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниосновні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Підпунктами16.1.2,16.1.4 п. 16.1 ст. 16вказаногоКодексувстановлено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті198.2 ст.198 ПК Українизазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом198.3 ст.198 ПК Українивизначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК Україниплатник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту189.1 статті 189цьогоКодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно достатті 196 цього Кодексу(крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом196.1.7 пункту 196.1 статті 196цьогоКодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом197.1.28 пункту 197.1 статті 197цьогоКодексута операцій, передбачених пунктом197.11 статті 197цьогоКодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту201.1 ст.201 ПК Українина дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом201.8 ст.201 ПК Україниправо на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченомустаттею 183 цього Кодексу.

Пунктом201.10 ст.201 ПК Українипри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановленийЗаконом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХIV(далі - Закон №996).

Згідно із ст.1Закону №996первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2 ст.3Закону №996передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону №996 підставоюдлябухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування обробленняданихнапідставіпервинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженимНаказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 р. №88, відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливобезпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

З матеріалів справи вбачається, що в провину позивачу, окрім іншого ставиться не проведення в травні 2022 року нарахування податкового зобов`язання на вартість поставленого ФОП ОСОБА_1 соняшнику в обмін на подібний товар всупереч п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, що призвело до завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за серпень 2022 року на 1968575,00 грн.

Такого висновку відповідач дійшов проаналізувавши господарську операцію між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , що мала місце в травні 2022 року.

Зокрема, перевіркою було встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що між ТОВ підприємство «Авіс» (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) 16.09.2021 було укладено Договір поставки №ДА-26.

Пунктом 1.1 вказаного договору Постачальник взяв на себе зобов`язання передати у власність Покупця, а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити соняшник в кількості 500 (п`ятсот) тонн (далі - Товар).

Право власності на товар у Покупця виникає в момент фактичного передання товару від Постачальника Покупцю з одночасними підписанням відповідних накладних на складі Покупця, який знаходиться за адресою : Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Тютюнника, 88.

Згідно п. 2.1 Постачальник товару гарантує якість Товару, яка повинна відповідати ДСТУ 4694:2006 (п. 2.1 Договору).

Поставка товару здійснюється у період з 16.09.2021 по 31.12.2022. Датою поставки є дата передачі Покупцю Товару у місці поставки і яка зазначена у товарно-супровідних документах на Товар разом із пакетом товаросупровідних документів.

Розділом 6 Договору поставки №ДА-26 визначено умови прийняття-передачі товару. Так, Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим покупцем:

- за кількістю - шляхом перевірки та порівняння, відповідно до кількості місць (ваги) вказаної у накладних;

- за якістю - відповідно до результатів лабораторного дослідження Покупця.

Умови розрахунків за поставлений товар наведено в розділі 5 Договору поставки №ДА-26, згідно яких платежі за Товар здійснюються Покупцем у безготівковій формі в національній валюті України - гривні шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Покупець зобов`язаний провести повний розрахунок за Товар протягом п`яти банківських днів від дати отримання від Постачальника відповідного рахунку, але не раніше десяти банківських днів від дати поставки Товару у повному обсязі.

Згідно Додаткової угоди до Договору поставки №ДА-26, останній доповнено п. 3.4, згідно з яким поставка Товару здійснюється Постачальником окремими партіями. вартістю вважається кількість Товару незалежно від його найменування, що поставляється за однією видатковою накладною. Крім того, внесено зміни до п.5.3 Договору, та визначено що оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем протягом 25 банківських днів від дати отримання від Постачальника вимоги про оплату разом із рахунком , в яких зазначаються, зокрема, дійсні банківські реквізити Постачальника.

Додатковою угодою від 07.02.2022 до Договору поставки №ДА-26 внесено зміни до п. 1.1 Договору поставки №ДА-26 та викладено в наступній редакції: «Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та платити соняшник у кількості 1250 тон.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки №ДА-26 ФОП ОСОБА_1 в лютому 2022 року поставив ТОВ підприємство «Авіс» 732980 кг соняшнику на суму 14146514,00 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними. Дана обставина не заперечувалась представниками сторін у судовому засіданні.

Також, в судовому засіданні представник позивача повідомив, що кошти за соняшник ТОВ підприємство «Авіс» ФОП ОСОБА_1 не перерахувало. Станом на 28.02.2022 по рах. 631 «Розрахунки зх. вітчизняними постачальниками» рахувалася дебіторська заборгованість в сумі 14146514,00 грн. Відповідні обставини також відображено на ст. 17 Акту перевірки.

Встановлено, що придбаний в ФОП ОСОБА_1 . Товар був в лютому 2022 року реалізований позивачем на виконання Договору поставки від 12.04.2021 №ДА-16 ТОВ «Трейдгрін» (код ЄДРПОУ 44133393) згідно видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи (том 1 а.с. 108-117).

Згідно укладеного між ТОВ підприємство «Авіс» (Зберігач) та ТОВ «Трейдгрін» (Поклажодавець) Договору відповідального зберігання №ДВЗ-3 від 12.04.2021, реалізований за Договором поставки від 12.04.2021 №ДА-16 соняшник в розмірі 732980,00 кг суму 16228177,20 грн був переданий на відповідальне зберігання позивачу. В підтвердження чого до матеріалів справи долучено Акт №2 приймання-передачі на відповідальне зберігання (том 1 а.с. 120-121).

В подальшому, згідно видаткової накладної на повернення №1 від 10.05.2022 на суму 16228177,20 грн (том 1 а.с. 122) ТОВ «Трейдгрін» повернув соняшник в кількості 732980,00 кг ТОВ-підприємство «Авіс».

В свою чергу, ТОВ підприємство «Авіс», згідно видаткової накладної на повернення №1 від 10.05.2022 на суму 5408246,00 без ПДВ та №2 від 10.05.2022 на суму 8738258 грн. без ПДВ повернуло ФОП ОСОБА_1 соняшник в кількості 732980 кг на загальну суму 14146514,00 грн. (том 1 а.с. 106-107).

Формування вказаних видаткових накладних на повернення № 1 та № 2 від 10.05.2022 є наслідком реалізації Додаткової угоди до Договору поставки №ДА від 16.09.2021, зі змісту якого слідує, що через настання форс-мажорних обставин (запровадження з 24.02.2022 військового стану). що мало наслідком зниження ринкових цін на Товар і Сторони договору не дійшли згоди щодо даного питання (ціни товару), який не був оплачений, Покупець погодився повернути Товар, а Постачальник погодився його прийняти й вивести зі складу Покупця за власний рахунок.

Також, сторони дійшли згоди про відсутність будь-яких фінансових та/або майнових претензій одна до одної.

З акту перевірки та наведених у відзиві на позовну заяву обґрунтувань, судом встановлено, що під час проведення позапланової перевірки, перевіряючи дійшли висновку, що за своєю суттю вищезазначена господарська операція здійснена на виконання Додаткової угоди до Договору поставки №ДА-26 від 16.09.2021 з повернення раніше придбаного за вказаним Договором поставки товару, є операцією з обміну подібними запасами.

Таким чином, класифікуючи здійснену позивачем за Додатковою угодою від 09.05.2022 господарську операцію, як операцію з обміну подібними товарами, відповідач дійшов висновку, що така операція є об`єктом обкладення ПДВ.

Суд вищенаведені висновки податкового органу оцінює критично виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (ГК України) цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно із ст. З ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержания прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно- господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно - господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб`єкта господарювання, та відносини суб`єкта господарювання з його структурними підрозділами.

За приписами ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії. а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб`єктами майново-господарських зобов`язань можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб`єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор.

Статтею 179 ГК України унормовано, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договоиу, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

За приписами ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ГК України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійснюється товарний обіг, господарсько-торговельна діяльність виступає як внутрішня торгівля або зовнішня торгівля.

Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.

Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі- продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Статтею 264 ГК України передбачено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для пріоритетних державних потреб.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно із ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Статтею 266 ГК України унормовано, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Статтею 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець мас право вимагати повернення неоплаченого товару.

Статтею 177 ЦК України передбачено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні напери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Статтею 184 ЦК України встановлено, що є речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

За приписами п. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у Постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014р. у справі № 29/441- 09 зазначено, що відповідно до частини другої статті 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною. Отже, зернові, зернобобові та олійні культури, визначені у контракті, вимірюються числом, вагою та мірою, якість яких визначається державними стандартами України, наділені родовими ознаками і можуть бути замінені урожаєм наступного року, тому висновок Вищого господарською суду України щодо незамінності спірної сільськогосподарської продукції не відповідне вимогам законодавства.

З урахуванням вищенаведених висновків суду касаційної інстанції, під час розгляду даної адміністративної справи, з огляду на встановлені фактичні обставини, суд дійшов до переконання, що відповідач не правильно кваліфікував правовідносини між позивачем та його контрагентом, адже соняшник є річчю, що визначена саме родовими ознаками, а тому є замінною й вимірюється лише вагою якість якої визначається державними стандартами України

Крім того. Відповідач не врахував, що згідно із ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

В даному ж випадку, мало місце саме повернення раніше придбаного за Договором поставки №ДА-26 від 16.09.2021 Товару, за який позивачем ще не було здійснено оплату. При цьому, таке повернення документально оформлене та було зумовлене саме настанням форс-мажорних обставин (введення з 24.02.2024 на території України військового стану), що вплинуло на ціну товару в бік її значного зменшення, в порівняні з періодом в який було укладено між позивачем та ФОП ОСОБА_1 . Договір поставки №ДА-26 від 16.09.2021.

В контексті наведеного суд також враховує, що згідно приписів пп. 14.1.10 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у не грошовій формі в рамках одного договору.

Вищезазначені положення законодавства не відповідають юридичній природі Договору поставки № ДА-26 від 16.09.2021, який був укладений позивачем й ФОП ОСОБА_1 і тому не можуть бути до нього застосовані.

За Договором Товар був проданий в кредит. Позивач за нього не розрахувався. Постачальник (продавець) зажадав повернення неоплаченого Товару.

В даному випадку, з Додаткової угоди від 09.05.2022 слідує, що позивач не поставляв ФОП ОСОБА_1 товар, а повернув той, що був не оплачений

Крім того, суд враховує, що у Додатковій угоді від 09.05.2022 до Договору поставки № ДА-26 від 16.09.2021 мова йде про повернення Товару, однорідного поставленому, а не про подібний, як то вказує відповідач у відзиві на позовну заяву.

За наведених фактичних обставин справи та вищенаведеного чинного законодавства, суд вважає, що при реалізації позивачем Додаткової угоди від 09.05.2022 до Договору поставки № ДА-26 від 16.09.2021 в останнього не виникло податкового зобов`язання, а відтак висновки Акту перевірки в цій частині є помилковими.

Як наслідок, є помилковим визначення позивачу грошового зобов`язання згідно ППР від 26.12.2022 за № 0104730703, яким ТОВ-підприємство "Авіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунку платника у банку в розмірі 1968575,00 грн.

Надаючи оцінку твердженням відповідача щодо безпідставного включення ТОВ-підприємством "Авіс" до складу податкового кредиту в червні 2022 року суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Галатея Таврія» всього на суму 2176707,00 грн, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.02.2022 між ПП «Галатея Таврії» (Поклажодавець) та ТОВ-підприємством "Авіс" (Зберігач) укладено Договорі відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22 (том 1 а.с. 124-125), за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за Актом приймання-передачі майна, який є невід`ємною частиною цього Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього Договору соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки та врожаю 2020 року відповідно до регулювання ЄС у кількості 950 тон на загальну вартість 19331550,00 грн. у тому числі ПДВ.

Згідно п. 1.4 Договору майно зберігається на складі Зберігача, який знаходиться за адресою : Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Тютюнника, 88.

За умовами п. 3.1 зберігач гарантує, що є власником (користувачем) складських приміщень, в яких зберігається Майно.

Відповідальне зберігання за цим Договором є оплатним (п. 1.4 Договору №ДВЗ-24/02/22).

Пунктом 3.2.1 Договору відповідального зберігання визначено, що разом з відповідною партією Майна Паклажодавець зобов`язаний передати Зберігачу належним чином оформлений Акт приймання-передачі Майна.

Також, Поклажодавець зобов`язаний оплатити Зберігачу послуги із зберігання Майна із розрахунку 0,36 грн., у т.ч. ПДВ, за одну добу протягом семи банківських днів від дня фактичного отримання Майна від Зберігача та складання Акту приймання-передачі майна без зауважень.

02.05.2022 між сторонами укладено Додаткову Угоду до Договору відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22 від 24.02.2022, яким внесено зміни (доповнено) до розділу 7 Договору.

Так, окрім іншого, в Додатковій угоді визначено, що підписанням цієї угоди Поклажодавець повідомляє Зберігача про те, що Херсонська міська територіальна громада, на території якої зареєстроване місцезнаходження ПП «Галатея Таврії» і яке зазначене у Договорі, внесена до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації …

У зв`язку з цим, Поклажодавець змушений був без зміни реєстрації місцезнаходження (так як реєстри не працюють). переїхати до міста Одеса. Фактичною адресою місцезнаходження Поклажодавця є: м. Одеса, Французький бульвар, буд. 6-в, кв. 513 (том 1 а.с. 126).

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій за Договором відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22 стороною позивача до матеріалів позовної заяви, окрім самого договору та Додаткової угоди до нього, надано наступну первинну документацію (том 1 а.с. 127 - ):

Акт приймання-передачі № 1 від 24.02.2022 до Договору відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22, згідно з яким Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання Соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки врожаю 2020 р. відповідно до Регулювань ЄС в кількості 249,320 м/т;

Акт приймання-передачі № 2 від 25.02.2022 до Договору відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22, згідно з яким Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання Соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки врожаю 2020 р. відповідно до Регулювань ЄС в кількості 99,880 м/т;

Акт приймання-передачі № 3 від 26.02.2022 до Договору відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22, згідно з яким Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання Соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки врожаю 2020 р. відповідно до Регулювань ЄС в кількості 249,36 м/т;

Акт приймання-передачі № 4 від 27.02.2022 до Договору відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22, згідно з яким Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання Соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки врожаю 2020 р. відповідно до Регулювань ЄС в кількості 99,94 м/т;

Акт приймання-передачі № 5 від 24.02.2022 до Договору відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22, згідно з яким Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання Соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки врожаю 2020 р. відповідно до Регулювань ЄС в кількості 249,39 м/т;

- товарно-транспортні накладні в кількості 38 шт., складені в період з 24.02.2022 по 28.02.2022, згідно яких вантажовідправником (замовником) значиться ПП Галатея Таврії», вантажоодержувачем ТОВ підприємство «Авіс», вантаж «Соняшник врожаю 2020 р.», пункт розвантаження: Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Тютюника, 88, перевізниками визначено ФОП ОСОБА_2 або ФОП ОСОБА_3 ;

- виписаними ТОВ підприємством «Авіс» квитанціями №03353 від 24.02.2022 про отримання від ПП «Галатея Таврії» товару із зазначенням номерів транспортних засобів, якими здійснювалась поставка товару та його кількості (ваги).

В подальшому, між ПП «Галатея Таврії» (Продавець) та ТОВ-підприємство "Авіс" (покупець) укладено Договорі поставки №02/06-2022 від 02.06.2022 (том 1 а.с. 209-213), згідно з яким Постачальник взяв на себе зобов`язання передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки врожаю 2020 року відповідно до регулювань ЄС.

Згідно з п. 2.8 Договору поставки Постачальник зобов`язаний разом із кожною окремою партією Товару надати Покупцю документи, передбачені п. 2.7 Договору, а також:

- видаткову накладну;

-ТТН;

- транзакційний сертифікат.

Ціна на Товар встановлюється в національній валюті України гривні з урахуванням податку на додану вартість і становить 18699,02 грн. за одну тону.

Оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у Договорі.

На виконання умов вказаного Договору поставки №02/06-2022 ПП «Галатея Таврії» на адресу позивача 08.06.2022 виписано видаткову накладу №31, згідно якої Постачальник поставив Покупцю соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки врожаю 2020 р. відповідно до регулювань ЄС в кількості 947,890 т на загальну суму 17724615,02 грн., в тому числі ПДВ 2176 707,11 грн. (том 1 а.с. 214).

Факт оплати ТОВ-підприємство "Авіс" отриманого від ПП «Галатея Таврії» товарупідтверджується відповідними платіжними дорученнями, які надавались перевіряючим та містяться в матеріалах справи (том 2 а.с. 73-80).

Також, з аналізу доданих до матеріалів справи первинних документів судом встановлено, що фактично за Договором поставки №02/06-2022 ПП «Галатея Таврії» реалізувало ТОВ-підприємство "Авіс" Товар, який знаходився в останнього на відповідальному зберіганні за Договором №ДВЗ-24/02/22 від 24.02.2022, про що, окрім іншого, свідчить сформований сторонами договірних відносин Акт №6 від 08.06.2022 приймання-передачі до Договору відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22 від 24.02.2022, згідно з яким Зберігач передав, а Поклажодавець прийняв з відповідального зберігання соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки врожаю 2020 року відповідно до регулювань ЄС в кількості 947,890 т (том 2 а.с. 81).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що придбаний позивачем в контрагента товар було повністю оплачено, а господарські операції належним чином оподатковані (у визначених чинним законодавством розмірах до державного бюджету України відраховані податки і збори), що не заперечується і самим відповідачем.

В контексті встановлених фактичних обставин, суд також враховує, що акт перевірки не містить будь-яких зауважень щодо повноти та якості наданих на підтвердження реальності господарських операцій з придбання позивачем ТМЦ у ПП «Галатея Таврії».

Більш того, супровідним листом від 10.07.2023 за вх. №38972 стороною позивача суду надано належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують подальшу реалізацію придбаного в ПП «Галатея Таврії» Товару контрагентам EUROAVIS Sp z o o та EKO FARM UAB, як то зовнішньоекономічні контракти та додаткові угоди до них, експертні висновки, міжнародні товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, Інвойси, митні декларації, тощо (том 2 а.с. 204 - 250, том 3 а.с. 1-65).

Втім, вся аргументація як акту перевірки, так і відзиву на позовну заяву зводиться до того, що діяльність контрагента позивача в частині джерел отримання реалізованого позивачу товару, а також методів доставки такого товару до місця його зберігання, викликають сумніви щодо їх законності (реальності).

Відповідні аргументи сторони відповідача суд також оцінює критично, адже інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації. Відповідна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 814/788/14, від 30 листопада 2018 року у справі № 820/4698/17, від 14 лютого 2018 року у справі № 804/15887/14

Також суд погоджується з наведеними в позовній заяві доводами сторони позивача, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі № 826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що: "Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента...".

Також, в у постанові від 16 квітня 2019 у справі N 804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Висновок Верховного Суду, викладений, зокрема в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19 категоричний: відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Аналогічна правова позиція висловлена 10 листопада 2020 року Верховним Судом в рамках справи № 440/3779/18, касаційне провадження №К/9901/23882/19.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 у справі № 803/2094/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 815/4992/16.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в даному випадку господарські угоди між позивачем та його контрагентом ПП «Галатея Таврії» були реально виконані сторонами, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена.

Суд враховує. що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи можна дійти висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення ТОВ-підприємством «Авіс» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є, зокрема, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів свідчать на користь того, що висновки акта перевірки про порушення ТОВ-підприємством «Авіс» ПК України в частині завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до податкового кредиту є помилковими, а зменшення позивачу суми податкового кредиту - протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування ППР №0104730703 від 26.12.2022, яким ТОВ - підприємство "Авіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунку платника у банку в розмірі 1968575,00 грн. та ППР №0104740703 від 26.12.2022, яким ТОВ - підприємство "Авіс" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2199699,00 грн. є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 3статті 2 КАС України,у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно достатті 19 Конституції України, органи державної влади таорганимісцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини 1 статті71 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановленихстаттею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується ч. 1ст. 139 КАС Українивідповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд присуджує ТОВ - підприємство "Авіс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області здійснені ним документально підтверджені судові витрати (судовий збір ) в сумі 26840,00 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3ст. 132 КАС Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3ст. 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як видно з поданих документів,між позивачем та адвокатом Волошенюк О.В. укладено Договір про надання правової допомоги №К-7 від 05.05.2023.

Згідно з пунктом 1 Договору адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та законних інтересів останнього, зокрема, в судах вісіх юрисдикцій та інстанцій, в процесі розгляду спраив за позовом Клієнта до ГУ ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування ППР від 26.12.2022 № 0104730703, №0104740703.

Також, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, представником позивача надано:

- акт приймання-передачі наданих послуг від 12.06.2023;

- Видатковий касовий ордер №461 від 08.05.2023 на суму 10000,00 грн. Підставою визначено Договір №К-7 від 05.05.2023.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, а також зважаючи те, що справа розглядалась в порядку загального позовного провадження, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Відтак, витрати на правничу допомогу понесені позивачем підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0104730703 від 26.12.2022, яким Товариству з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунку платника у банку в розмірі 1968575,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0104740703 від 26.12.2022, яким Товариству з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2199699,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 26840,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень 00 коп.).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" (вул. Пирогова, буд. 150, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 13304871)

Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Повний текст виготовлено та підписано: 07.08.2023

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна