Постанова

від 12.12.2023 по справі 120/5971/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5971/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

12 грудня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс" (далі ТОВ "Авіс") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області, Управління), в якому просило:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області № 0104730703 від 26.12.2022 та №0104740703 від 26.12.2022 .

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року позов задоволено:

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0104730703 від 26.12.2022, яким ТОВ "Авіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунку платника у банку в розмірі 1968575,00 грн.;

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0104740703 від 26.12.2022, яким ТОВ "Авіс" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2199699,00 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, Управління посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, уповноважених представників в судове засідання не направили. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 27.10.2022 по 16.11.2020 відповідачем, на підставі направлення від 27.10.2022 № 3961, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області головному державному інспектору відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області Кривонос Ірині та наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 19.10.2022 № 3201к, виданого на підставі п.п. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 69.2 ст. 69, п. 200.11 ст. 200 підрозділу 10 розділу XX перехідних положень ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АВІС" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість № 9188176967 від 20.09.2022 (далі - Декларація) з урахуванням уточнюючого розрахунку від 17.10.2022 № 9212881606 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.11.2022 за №10247/02-32-07-03/13304871 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Авіс", в якому встановлено наступні порушення:

-п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки товариством завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2 199 699 грн. (р.21 Декларації «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду») за серпень 2022 року;

-п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.1, абзацу б) п. 200.4 ПК України, в результаті чого Товариством завищено ряд. 20.2.1. «Сума ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку)» за серпень 2022 року на 1 968 575 грн.

Скориставшись правом, наданим п.86.7 ст.86 ПК України, позивач подав до ГУ ДПС у Вінницькій області заперечення від 05.12.2022 за №556 на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 23.11.2022 за №10247/02-32-07-03/13304871.

Листом від 21.12.2022 за № 28281/6/02-32-07-01-14 ГУ ДПС у Вінницькій області повідомило ТОВ «Авіс» про те, що висновки, наведені в Акті перевірки залишено без змін, а заперечення позивача без задоволення.

В подальшому, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

-від 26.12.2022 за № 0104730703, яким ТОВ "Авіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунку платника у банку в розмірі 1968575,00 грн.;

-від 26.12.2022 за №0104740703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2199699,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України міститься визначення, що господарська діяльність-діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У підпункті 44.1 статті 44 ПУ України закріплено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом ст.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.134.1.1. ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, витрати платника, які зменшують базу оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість, мають бути реально понесеними, документально підтвердженими, а документи на обґрунтування таких витрат повинні містити повну та достовірну інформацію про учасників та умови господарських операцій.

Відповідно до п.185.1. ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі Закон №996-XIV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст.1 Закону №996-XIV первинний документ-це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо- безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Виходячи із вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Надаючи правову оцінку господарським взаємовідносинам позивача з ФОП ОСОБА_1 колегія суддів виходить із наступного.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, податковим органом сформовано висновок про те, що господарська операція, що мала місце в травні 2022 року між ТОВ "Авіс" та ФОП ОСОБА_1 з повернення раніше придбаного за договором поставки від 16.09.2021 №ДА-26 товару по своїй суті є операцією обміну подібними запасами, при здійсненні яких в платника ПДВ виникають певні податкові зобов`язання, які позивачем не виконані.

Так, перевіркою встановлено, що між ТОВ "Авіс" (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) 16.09.2021 укладено Договір поставки №ДА-26.

Згідно пункту 1.1 вказаного договору, Постачальник взяв на себе зобов`язання передати у власність Покупця, а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити соняшник в кількості 500 (п`ятсот) тонн (далі - Товар).

Право власності на товар у Покупця виникає в момент фактичного передання товару від Постачальника Покупцю з одночасними підписанням відповідних накладних на складі Покупця, який знаходиться за адресою: Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Тютюнника, 88.

Відповідно до п.2.1 Договору, Постачальник товару гарантує якість Товару, яка повинна відповідати ДСТУ 4694:2006.

Поставка товару здійснюється у період з 16.09.2021 по 31.12.2022. Датою поставки є дата передачі Покупцю Товару у місці поставки і яка зазначена у товарно-супровідних документах на Товар разом із пакетом товаросупровідних документів.

Розділом 6 Договору поставки №ДА-26 визначено умови прийняття-передачі товару. Так, Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим покупцем:

-за кількістю-шляхом перевірки та порівняння, відповідно до кількості місць (ваги) вказаної у накладних;

-за якістю-відповідно до результатів лабораторного дослідження Покупця.

Умови розрахунків за поставлений товар наведено в розділі 5 Договору поставки №ДА-26, згідно яких платежі за Товар здійснюються Покупцем у безготівковій формі в національній валюті України - гривні шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Покупець зобов`язаний провести повний розрахунок за Товар протягом п`яти банківських днів від дати отримання від Постачальника відповідного рахунку, але не раніше десяти банківських днів від дати поставки Товару у повному обсязі.

Згідно Додаткової угоди до Договору поставки №ДА-26, останній доповнено п. 3.4, згідно з яким поставка Товару здійснюється Постачальником окремими партіями. вартістю вважається кількість Товару незалежно від його найменування, що поставляється за однією видатковою накладною. Крім того, внесено зміни до п.5.3 Договору, та визначено що оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем протягом 25 банківських днів від дати отримання від Постачальника вимоги про оплату разом із рахунком , в яких зазначаються, зокрема, дійсні банківські реквізити Постачальника.

Додатковою угодою від 07.02.2022 до Договору поставки №ДА-26 внесено зміни до п. 1.1 Договору поставки №ДА-26 та викладено в наступній редакції: «Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та платити соняшник у кількості 1250 тон.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов Договору поставки №ДА-26 ФОП ОСОБА_1 в лютому 2022 року поставив ТОВ "Авіс" 732980 кг соняшнику на суму 14146514,00 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними. Дана обставина не заперечувалась представниками сторін під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Також, в судовому засіданні представник позивача повідомив, що кошти за соняшник ТОВ "Авіс" ФОП ОСОБА_1 не перерахувало. Станом на 28.02.2022 по рах. 631 "Розрахунки зх. вітчизняними постачальниками" рахувалася дебіторська заборгованість в сумі 14146514,00 грн. Вказане відображено на ст. 17 Акту перевірки.

Придбаний у ФОП ОСОБА_1 товар у лютому 2022 року реалізований позивачем на виконання Договору поставки від 12.04.2021 №ДА-16 ТОВ "Трейдгрін", що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Згідно укладеного між ТОВ "Авіс" (Зберігач) та ТОВ "Трейдгрін" (Поклажодавець) Договору відповідального зберігання №ДВЗ-3 від 12.04.2021, реалізований за Договором поставки від 12.04.2021 №ДА-16 соняшник в розмірі 732980,00 кг суму 16228177,20 грн переданий на відповідальне зберігання позивачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом №2 приймання-передачі на відповідальне зберігання.

В подальшому, ТОВ "Трейдгрін" повернув соняшник в кількості 732980,00 кг ТОВ "Авіс" (видаткова накладна на повернення №1 від 10.05.2022 на суму 16228177,20 грн).

В свою чергу, ТОВ "Авіс" згідно видаткової накладної на повернення №1 від 10.05.2022 на суму 5408246,00 без ПДВ та №2 від 10.05.2022 на суму 8738258 грн. без ПДВ повернуло ФОП ОСОБА_1 соняшник в кількості 732980 кг на загальну суму 14146514,00 грн.

Формування вказаних видаткових накладних на повернення № 1 та № 2 від 10.05.2022 є наслідком реалізації Додаткової угоди до Договору поставки №ДА від 16.09.2021, зі змісту якого слідує, що через настання форс-мажорних обставин (запровадження з 24.02.2022 військового стану). що мало наслідком зниження ринкових цін на Товар і Сторони договору не дійшли згоди щодо даного питання (ціни товару), який не був оплачений, Покупець погодився повернути Товар, а Постачальник погодився його прийняти й вивести зі складу Покупця за власний рахунок.

Також, сторони дійшли згоди про відсутність будь-яких фінансових та/або майнових претензій одна до одної.

Однак, під час проведення позапланової перевірки, перевіряючі дійшли висновку, що за своєю суттю вищезазначена господарська операція здійснена на виконання Додаткової угоди до Договору поставки №ДА-26 від 16.09.2021 з повернення раніше придбаного за вказаним Договором поставки товару, є операцією з обміну подібними запасами.

З огляду на зазначене, класифікуючи здійснену позивачем за Додатковою угодою від 09.05.2022 господарську операцію, як операцію з обміну подібними товарами, відповідач дійшов висновку, що така операція є об`єктом обкладення ПДВ.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про безпідставність таких висновків контролюючого органу, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії. а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб`єктами майново-господарських зобов`язань можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб`єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор.

Статтею 179 ГК України унормовано, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У ст. 180 ГК України закріплено, що зміст господарського договору становлять умови договоиу, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ст. 263 ГК України визначено, що господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійснюється товарний обіг, господарсько-торговельна діяльність виступає як внутрішня торгівля або зовнішня торгівля.

Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.

Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі- продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

В силу статті 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для пріоритетних державних потреб.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Статтею 266 ГК України врегульовано, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Статтею 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець мас право вимагати повернення неоплаченого товару.

За правилами статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні напери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Статтею 184 ЦК України встановлено, що є речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції в тій частині, що відповідач не правильно кваліфікував правовідносини між позивачем та його контрагентом, адже соняшник є річчю, що визначена саме родовими ознаками, а тому є замінною й вимірюється лише вагою, якість якої визначається державними стандартами України.

Крім того, відповідач залишив поза увагою ту обставину, що згідно зі ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

В даному ж випадку, мало місце саме повернення раніше придбаного за Договором поставки №ДА-26 від 16.09.2021 товару, за який позивачем ще не здійснено оплату. При цьому, таке повернення документально оформлене та було зумовлене саме настанням форс-мажорних обставин (введення з 24.02.2024 на території України військового стану), що вплинуло на ціну товару в бік її значного зменшення, в порівняні з періодом в який було укладено між позивачем та ФОП ОСОБА_1 . Договір поставки №ДА-26 від 16.09.2021.

Отже, як підставно зазначено судом першої інстанції, при реалізації позивачем Додаткової угоди від 09.05.2022 до Договору поставки № ДА-26 від 16.09.2021 в останнього не виникло податкового зобов`язання, а відтак є помилковим визначення позивачу грошового зобов`язання згідно ППР від 26.12.2022 за № 0104730703, яким ТОВ "Авіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунку платника у банку в розмірі 1968575,00 грн.

Визначаючись щодо господарських відносин, які виникли між позивачем та ПП "Галатея Таврія", колегія суддів виходить зі такого.

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2022 між ПП "Галатея Таврії" (Поклажодавець) та ТОВ "Авіс" (Зберігач) укладено Договір відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22, за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за Актом приймання-передачі майна, який є невід`ємною частиною цього Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього Договору соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки та врожаю 2020 року відповідно до регулювання ЄС у кількості 950 тон на загальну вартість 19331550,00 грн. у тому числі ПДВ.

Згідно з п.1.4 Договору майно зберігається на складі Зберігача, який знаходиться за адресою: Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Тютюнника, 88.

За умовами п. 3.1 зберігач гарантує, що є власником (користувачем) складських приміщень, в яких зберігається Майно.

Відповідальне зберігання за цим Договором є оплатним (п. 1.4 Договору №ДВЗ-24/02/22).

Пунктом 3.2.1 Договору відповідального зберігання визначено, що разом з відповідною партією Майна Паклажодавець зобов`язаний передати Зберігачу належним чином оформлений Акт приймання-передачі Майна.

Також, Поклажодавець зобов`язаний оплатити Зберігачу послуги із зберігання Майна із розрахунку 0,36 грн., у т.ч. ПДВ, за одну добу протягом семи банківських днів від дня фактичного отримання Майна від Зберігача та складання Акту приймання-передачі майна без зауважень.

02.05.2022 між сторонами укладено Додаткову Угоду до Договору відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22 від 24.02.2022, яким внесено зміни (доповнено) до розділу 7 Договору.

В Додатковій угоді зокрема визначено, що підписанням цієї угоди Поклажодавець повідомляє Зберігача про те, що Херсонська міська територіальна громада, на території якої зареєстроване місцезнаходження ПП «Галатея Таврії» і яке зазначене у Договорі, внесена до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації.

У зв`язку з цим, Поклажодавець змушений був без зміни реєстрації місцезнаходження (так як реєстри не працюють) переїхати до міста Одеса. Фактичною адресою місцезнаходження Поклажодавця є: м. Одеса, Французький бульвар, буд. 6-в, кв. 513.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за Договором відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22 стороною позивача до матеріалів позовної заяви, окрім самого договору та Додаткової угоди до нього, надано наступну первинну документацію:

-Акт приймання-передачі № 1 від 24.02.2022 до Договору відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22, згідно з яким Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання Соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки врожаю 2020 р. відповідно до Регулювань ЄС в кількості 249,320 м/т;

-Акт приймання-передачі № 2 від 25.02.2022 до Договору відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22, згідно з яким Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання Соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки врожаю 2020 р. відповідно до Регулювань ЄС в кількості 99,880 м/т;

-Акт приймання-передачі № 3 від 26.02.2022 до Договору відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22, згідно з яким Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання Соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки врожаю 2020 р. відповідно до Регулювань ЄС в кількості 249,36 м/т;

-Акт приймання-передачі № 4 від 27.02.2022 до Договору відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22, згідно з яким Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання Соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки врожаю 2020 р. відповідно до Регулювань ЄС в кількості 99,94 м/т;

-Акт приймання-передачі № 5 від 24.02.2022 до Договору відповідального зберігання №ДВЗ-24/02/22, згідно з яким Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання Соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки врожаю 2020 р. відповідно до Регулювань ЄС в кількості 249,39 м/т;

- товарно-транспортні накладні в кількості 38 шт., складені в період з 24.02.2022 по 28.02.2022, згідно яких вантажовідправником (замовником) значиться ПП "Галатея Таврії", вантажоодержувачем ТОВ "Авіс", вантаж "Соняшник врожаю 2020 р.", пункт розвантаження: Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Тютюника, 88, перевізниками визначено ФОП ОСОБА_2 або ФОП ОСОБА_3 ;

-виписаними ТОВ "Авіс" квитанціями №03353 від 24.02.2022 про отримання від ПП "Галатея Таврії" товару із зазначенням номерів транспортних засобів, якими здійснювалась поставка товару та його кількості (ваги).

В подальшому, між ПП "Галатея Таврії" (Продавець) та ТОВ-підприємство "Авіс" (покупець) укладено Договір поставки №02/06-2022 від 02.06.2022, згідно з яким Постачальник взяв на себе зобов`язання передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки врожаю 2020 року відповідно до регулювань ЄС.

Відповідно до п. 2.8 Договору поставки Постачальник зобов`язаний разом із кожною окремою партією Товару надати Покупцю документи, передбачені п. 2.7 Договору, а також видаткову накладну, ТТН, транзакційний сертифікат.

Ціна на Товар встановлюється в національній валюті України гривні з урахуванням податку на додану вартість і становить 18699,02 грн. за одну тону.

Оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у Договорі.

На виконання умов вказаного Договору поставки №02/06-2022 ПП "Галатея Таврії" на адресу позивача 08.06.2022 виписано видаткову накладу №31, згідно якої Постачальник поставив Покупцю соняшник високоолеїновий органічний для промислової переробки врожаю 2020 р. відповідно до регулювань ЄС в кількості 947,890 т на загальну суму 17724615,02 грн., в тому числі ПДВ 2 176 707,11 грн.

Факт оплати ТОВ "Авіс" отриманого від ПП "Галатея Таврії" товару підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які надавались перевіряючим та містяться в матеріалах справи.

Крім того, позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів- зовнішньоекономічних контрактів та додаткових угод до них, експертні висновки, міжнародні товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, Інвойси, митні декларації, які підтверджують подальшу реалізацію придбаного в ПП «Галатея Таврії» товару контрагентам EUROAVIS Sp z o o та EKO FARM UAB.

В свою чергу, відповідач на обгрунтування своїх доводів зазначив, що із наданих до перевірки 38 товарно-транспортних накладних встановлено, що автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_2 або ФОП ОСОБА_3 , вантажовідправником і замовником- ПП «ГАЛАТЕЯ ТАВРІЇ», а вантажоотримувачем- ТОВ "АВІС".

Згідно податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця 3 групи за ставкою 5% загальна сума доходу за І квартал 2022 року ФОП ОСОБА_2 становить - 0 грн.

В той же час, ФОП ОСОБА_2 , згідно поданого за І квартал податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) декларує 4 найманих працівників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Решта 4 водіїв у ФОП ОСОБА_2 не є найманими працівниками.

Згідно даних "НАІС ДДАІ" МВС України, транспортні засоби, зазначені в ТТН, належить ОСОБА_2 , крім двох автомобілів, які належать ОСОБА_2 .

При цьому, ФОП ОСОБА_7 , який вказаний автомобільним перевізником у частині ТТН, остання податкова звітність подана за червень 2022 року (декларація платника єдиного податку З групи на період дії воєнного стану). Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб сум утриманого з них податку у 2022 році підприємець не подавав, що свідчить про відсутність найманих працівників. ФОП ОСОБА_3 , згідно поданої податкової звітності не декларує жодного найманого працівника. Самостійно перевезти такий значний обсяг ТМЦ у відповідні дати лише водієм ОСОБА_3 неможливо. Крім того, згідно даних "НАІС ДДАГ МВС України жоден із транспортних засобів, зазначених в ТТН, не належить ФОП ОСОБА_3 (власником є ТОВ ТАЛА-ЮГ").

Також контролюючим органом зазначено, що з метою найбільш повного та достовірного аналізу, проводилось дослідження господарських операцій з придбання послуг перевезення ПП "ГАЛАТЕЯ ТАВРІЇ" у фізичних осіб- перевізників. Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1- ДФ) ПП "ГАЛАТЕЯ ТАВРІЇ" за 1 кв. 2022 року підприємством не відображалося нарахування чи виплата доходу з ознакою 157 "дохід виплачений самозайнятій особі", що не дає змоги підтвердити перевезення соняшника даними фізичними особами. В усіх ТТН в графі "Пункт навантаження" зазначено: Херсонська обл., Новотроїцький р-н., с. Громівка. Згідно отриманих відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вказаною адресою об`єктів нерухомості не зареєстровано.

Таким чином, факт транспортування соняшника з с.Громівка не підтверджується наявною податковою інформацією.

Також, до перевірки представлено відповідно до п.2.7 Договору транзакційний сертифікат, виданий Сертифікаційним центром Латвії 27.06.2022, на партію органічного соняшника вагою 947890 кг LOT SS20/L.

Згідно даного Сертифікату: Трейдер: - ПП Талатея Таврії, перший вантажоотримувач-ТОВ "АВІС", виробник продукції - сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Леніна (с.Громівка, Новотроїцький район. Херсонська область).

Згідно баз даних ДПС України СВК ім. Леніна 02.02.2021 року перейменовано на СВК Громівський код ЄДРПОУ 03784048, та змінено адресу на вул. Власенко С.Т. буд 1-А, с.Громівка, Новотроїцький район, Херсонська область.

Отже, за сертифікатом виробником соняшника високоолеїнового органічного для промислової переробки врожаю 2020 року відповідно до Регулювань ЄС є-СВК ім. Леніна, тоді як в результаті опрацювання податкової інформації, зібраної відповідно до ст.72, ст.74 Кодексу та Єдиного реєстру податкових накладних, тобто, відповідно до інформації, задекларованої IIIІ «Галатея Таврії» в періоді 2020 р.-серпень 2022р. відсутнє придбання підприємством соняшника високоолеїнового органічного для промислової переробки врожаю 2020 року. Підприємство також не декларувало в деклараціях з ПДВ придбання ТМЦ без податку на додану вартість у відповідних обсягах (більше 15,5 млн.грн.)

Крім того, у ПП "Галатея Таврії" відсутня можливість для зберігання такого значного обсягу соняшника (947,89 т) врожаю 2020 року протягом значного періоду часу (2020-2022р.), підприємство також не декларує придбання відповідних послуг по його зберіганню. Відповідно до поданої за 2021 рік "Фінансової звітності малого підприємництва" станом на 31.12.2021року СГД відображає залишок Запасів у сумі 4475,5 тис.грн., в тому числі; готова продукція в сумі 4145,5 тис.грн. Тобто на 01.01.2022 року ППГАЛАТЕЯ ТАВРІЇ не мало в залишку соняшнику, який реалізовано ТОВ-підприємство АВІС (15547,9 тис.грн.), а згідно з даними ЄРПН у 2022 році соняшник високоолеїновий органічний не придбавався.

Також ПП "Галатея Таврії" не могла бути виробником зазначених ТМЦ, у зв`язку із відсутністю відповідних ресурсів для виробництва (відсутність власних та орендованих земельних ділянок, необхідної чисельності працівників та сільськогосподарських машин для здійснення сільськогосподарського виробництва).

Згідно даних бухгалтерського обліку по взаєморозрахунках із ПП "Галатея Таврії" станом на 01.01.2022 року та станом на 31.08.2022 року заборгованість відсутня.

Визначаючись щодо доводів відповідача в цій частині колегія суддів вказує на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Вказане узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 05 жовтня 2022 року (справа № 826/9671/18), від 02 листопада 2022 року (справа № 813/4565/15), від 08 листопада 2022 року (справа № П/811/374/16) та від 14 вересня 2022 року.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що відсутність у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів, не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки контрагент не позбавлений права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах від 01 квітня 2021 року (справа № 818/395/15), від 22 вересня 2021 року (справа №640/12589/19), від 02 лютого 2022 року (справа № 300/718/20) та від 05 жовтня 2022 року (справа №826/9671/22).

Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги доводи відповідача в тій частині, що водії зазначені в ТТН не можуть бути перевізниками, оскільки відомості про доходи останніх починаючи з 2022 року відсутні у податковій звітності, оскільки позивач є лише отримувачем продукції за договорами перевезення і не відповідає за перевезення товару.

Варто зазначити, що 06.12.2023 відповідачем подано до суду клопотання про долучення доказів, до якого додано копію листа №58.15/5/02-32-07-01-11 від 17.04.2023 року, яким ГУ ДПС у Вінницькій області направлено матеріали документальної перевірки ТОВ "АВІС", акт від 23.11.2022 року №10247/02-32-07-03/13304871 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні та серпень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету до Бюро економічної безпеки України; копію листа від 25.04.2023, яким Бюро скерувало дані матеріали до ТУ БЕБ в Одеській області для розгляду та прийняття рішення в порядку ст.214 КПК України, а також копія листа №16341/5/02-32-05-04-08 від 05.12.2023р., яким ГУ ДПС у Вінницькій області звертається з запитом про стан розгляду матеріалів документальної перевірки ТОВ "АВІС".

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №826/18952/14 висловлено думку, що доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 6 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 та від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а.

Крім цього, колегія судді зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Відповідно до положень частини другої статті 77 КАС встановлено, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Водночас, виходячи із принципу змагальності в адміністративному судочинстві, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

За висновком Великої Палати (постанова від 07.07.2022 року у справі № 160/3364/19) сам факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 28 грудня 2022 року (справа № 520/1284/19).

При цьому, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №815/253/16 зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Наведений висновок узгоджується з висновками, що викладені в постановах від 29 жовтня 2019 року (справа №815/8539/13-а), від 18 березня 2020 року (справа №817/822/16) та від 07 лютого 2020 року (справа №820/2344/16).

Таким чином, взаємовідносини контрагентів позивача з іншими суб`єктами господарювання та можлива їх незаконна діяльність не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарських операцій, вчинених ними з ТОВ "Авіс".

Верховним Судом у постановах по справах №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 та № 640/6854/20 від 01.03.2023 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, надано критичну оцінку посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

При цьому, Верховний Суд у постанові від 13 січня 2022 року у справі № 200/11698/19-а зазначає, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19.

Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В той же час контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що грунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності засвідченої наданими ТОВ "Авіст" документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості вказані в цих документах неповні, недостовірні чи суперечливі.

Колегія суддів звертає увагу, що висновки відповідача в основному ґрунтуються на припущеннях та податковій інформації стосовно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді позивача з останніми, що, в свою чергу не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.