Ухвала

від 07.08.2023 по справі 380/3526/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 серпня 2023 року

м. Київ

справа №380/3526/20

адміністративне провадження № К/990/25427/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,

перевірив касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі № 380/3526/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Солонківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

В травні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив:

визнати протиправними дії Міністерства юстиції України в частині надання висновку щодо того, що ОСОБА_1 вважається таким, що не пройшов спеціальну перевірку у Державному реєстрі прав, яке оформлено електронним листом № 17434/5602-26-20/19.2.3 від 14.04.2020 року;

вважати ОСОБА_1 таким, що пройшов спеціальну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі запиту Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 505 від 05.03.2020;

вважати ОСОБА_1 таким, що пройшов спеціальну перевірку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі запиту Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 505 від 05.03.2020.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Міністерства юстиції України в частині надання висновку про те, що ОСОБА_1 вважається таким, що не пройшов спеціальну перевірку у Державному реєстрі прав № 17434/5602-26-20/19.2.3 від 14.04.2020;

зобов`язано Міністерство юстиції України скласти висновок про визнання ОСОБА_1 таким, що пройшов спеціальну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі запиту Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 505 від 05.03.2020;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року скасовано і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі № 380/3526/20 скасовано.

Прийнято нову постанову, якою рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у справі № 380/3526/20 залишено без змін.

19 липня 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач в касаційній скарзі вказав на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та послався на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Заявник касаційної скарги вважає, що дана справа стосується здійснення відповідачем контролю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема, права формувати висновок про негативний результат проходження спеціальної перевірки у разі порушення порядку проведення державної реєстрації прав, що, у свою чергу, має на меті виправлення та попередження нових порушень під час проведення державної реєстрації прав і відсутність такого дієвого контролю тягне за собою порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, то Міністерство юстиції України вважає, що касаційна скарга по справі № 380/3526/20 стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Верховний Суд зазначає, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.

Проте наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов, скаржник жодним чином не посилається на різноманітність такої практики, не зазначає норму права та правовідносини, які вона врегульовує, що потребують висновку Верховного Суду стосовно питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1- 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі № 380/3526/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Солонківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська М.І. Смокович