Постанова

від 27.07.2023 по справі 539/5299/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/5299/21 Номер провадження 22-ц/814/3021/23Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О.С. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Дряниці Ю.В., Карпушина Г.Л.,

секретар: Андрейко Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Іванченко Олександра Олексійовича

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 січня 2023 року, постановлене суддею Алтуховою О.С.

по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Окіпське", третя особа Лубенська районна державна адміністрація Полтавської області Центр надання адміністративних послуг про скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ФГ «Окіпське» про скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5322885400:04:008:0248, а ОСОБА_2 земельна ділянка з кадастровим номером 5322885400:04:008:0249, цільове призначення яких для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в межах території Окіпської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

01 червня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали з фермерським господарством «Окіпське» договори оренди щодо вказаних земельних ділянок.

Відповідно до пункту 31 спірних договорів оренди землі обов`язком відповідача, як орендаря, було протягом 5 (п`яти) робочих днів із дня підписання договору сторонами звернутися до реєстраційної служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області для реєстрації права оренди.

Проте, відповідач даного обов?язку у вказаний термін не виконав.

03 листопада 2014 року ОСОБА_1 було видано довіреність (реєстраційний запис № 129), якою уповноважено ОСОБА_3 на вчинення дій щодо реєстрації речового права на нерухоме майно (земельну ділянку) належну позивачу згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія І-ПЛ № 031227. Дана довіреність була дійсна до 03 грудня 2014 року.

03 листопада 2014 року ОСОБА_2 було видано довіреність (реєстраційний запис №128), якою уповноважено ОСОБА_3 на вчинення дій щодо реєстрації речового права на нерухоме майно (земельну ділянку) належну позивачу згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія І-ПЛ № 031228. Дана довіреність була дійсна до 03 грудня 2014 року.

12 січня 2017 року позивачі отримали від відповідача копії оскаржуваних Договорів оренди землі без кількох сторінок, а також відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як виявилося, 11 грудня 2014 року на підставі заяв ОСОБА_3 реєстраційною службою Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області було проведено державну реєстрацію права оренди за відповідачем на земельну ділянку площею 2,63 га, кадастровий номер: 5322885400:04:008:0248 (номер запису про інше речове право: 8042750) та земельну ділянку, площею 2,35 га, кадастровий номер: 5322885400:04:008:0249 (номер запису про інше речове право: 8042507).

Тобто, державна реєстрація права оренди за відповідачем на земельну ділянку площею 2,63 га, кадастровий номер: 5322885400:04:008:0248 (номер запису про інше речове право: 8042750) та земельну ділянку, площею 2,35 га, кадастровий номер: 5322885400:04:008:0249 (номер запису про інше речове право: 8042507) була проведена, на підставі нечинних довіреностей.

При цьому, відповідач протиправно збільшив термін спірних Договорів оренди землі на 2 (два) роки 6 (шість) місяців 11 (одинадцять) днів.

Крім того, навесні 2017 року відповідач видав позивачам, розроблену сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_4 технічні документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, а саме: належної на праві приватної власності ОСОБА_1 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія І-ПЛ № 031227, площею 2,63 га, та присвоєно кадастровий номер: 5322885400:04:008:0248 та належної на праві приватної власності ОСОБА_2 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія І-ПЛ № 031228, площею 2,35 га, та присвоєно кадастровий номер: 5322885400:04:008:0249.

Позивачі зазначають, що вказана технічна документація на земельні ділянки кадастровий номер: 5322885400:04:008:0248 та кадастровий номер: 5322885400:04:008:0249 розроблялася без відома та відповідно дозволу позивачів.

Вважають, що спірні договори оренди землі не набрали чинності, у відповідача не виникло право оренди щодо земельних ділянок кадастровий номер: 5322885400:04:008:0248 та кадастровий номер: 5322885400:04:008:0249, оскільки вони були зареєстровані по недійсним довіреностями в установленому законодавством порядку, хоча дані правочини підлягають державній реєстрації, а тому зазначені договори не є укладеними.

Тому наявні усі підстави щодо усунення перешкод у здійсненні позивачами права користування та розпорядження майном, а саме земельними ділянками кадастровий номер: 5322885400:04:008:0248 та кадастровий номер: 5322885400:04:008:0249, а відтак державна реєстрація спірних Договорів оренди землі щодо земельних ділянок кадастровий номер: 5322885400:04:008:0248 та кадастровий номер: 5322885400:04:008:0249 має бути скасована, а вказані земельні ділянки повернуті позивачам, оскільки останні перебувають у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що дійсність спірних договорів оренди землі вже встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, тому позовні вимоги у даній справі є необґрунтованими, оскільки позивачами недоведено факту порушення їхніх прав відповідачем.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Іванченко Олександр Олексійович, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з?ясуваня обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченомуст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до положень ч. 3ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 2,63 га, кадастровий номер: 5322885400:04:008:0248, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтведжується копією Державного актуна право власності на землю серії І-ПЛ № 0312227, виданогоОкіпською сільською радоюЛубенського району Полтавської області 17.03.2003, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 335 (а.с. 24).

Згідно копіїДержавного актуна право власності на землюсерії І-ПЛ № 0312228, виданого Окіпською сільською радоюЛубенського району Полтавської області 17.03.2003, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 334 позивачу ОСОБА_2 , на праві приватної власності, належить земельна ділянка, площею 2,35 га, кадастровий номер: 5322885400:04:008:0249, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 23).

01 червня 2012 року між позивачами та ФГ «Окіпське» було укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок (а.с. 25-27, 29-31).

Відповідно до п. 1, п. 8договоріворенди землі, позивачі передали відповідачу в оренду вищевказаніземельні ділянки в строкове платне користування, без зміни їхцільового використаннястроком на 20 років.

03 листопада 2014 року позивачі уповноважили ОСОБА_3 на вчинення дій щодо реєстрації речового права на земельну ділянку, що підтверджується відповідними довіреностями (а.с. 33-34).

Вказано, що термін дії довіреності становить 3 місяці, дійсна до 03 грудня 2014 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 11 грудня 2014 року на підставі заяв ОСОБА_3 реєстраційною службою Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області було проведено державну реєстрацію права оренди за відповідачем на земельну ділянку площею 2,63 га, кадастровий номер: 5322885400:04:008:0248 (номер запису про інше речове право: 8042750) та земельну ділянку, площею 2,35 га, кадастровий номер: 5322885400:04:008:0249 (номер запису про інше речове право: 8042507) (а.с. 21-22).

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина першастатті 16 ЦК України).

Відповідно достатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Устатті 11 ЦК Українинадано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 11 ЦК Україниє договори та інші правочини.

Відповідно до положеньстатті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір як приватно-правова категорія є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин та має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За змістом статті 1вказаного Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 4ст. 124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до положень статті 13Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

З огляду на викладене, встановлені судом у іншій цивільній справі, у якій беруть участь ті самі особи, обставини є обов`язковими для суду, що вирішує зазначений цивільній спір з питань, чи мали такі обставини місце.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від19.10.2017 року по справі № 539/1449/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ФГ «Окіпське» про визнання договорів оренди землі недійсними в задоволенні позовних вимог відмовлено.При розгляді даної справі суд встановив, що датою набраннячинності спірних договорів є 18.11.2014 року.

Крім того, в даномурішенні судвже визначив свою позицію щодо посилання позивачів в цьому позові на порушення вимогивідповідачем п. 31 договорів, оскільки відповідач лише через 2 роки та 5 місяців провів державну реєстрацію договорів. Однак, вказане порушення договору не є підставою для визнання договорів недійсними. У цьому випадку позивачі можуть захистити своє право в інший спосіб, зокрема - відшкодування збитків. Таким чином, при розгляді справи№ 539/1449/17 судом не було встановлено обставини, з якими законодавець пов`язує недійсність договорів оренди землі. Вказані договори укладені з дотриманням чинного законодавства, сторони обумовили всі істотні умови (а.с. 105-107).

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 19.12.2017 рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19.10.2017 залишено без змін. Суд погодився з висновкамиЛубенського міськрайонного суду щодо того, що позивачі у своєму позовіщодовизнання недійсними договорів оренди земельної ділянки не надали до судудоказів порушення їхніх права та охоронюваних інтересів (а.с. 108-111).

Постановою Верховного Суду від 03.05.2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишена без задоволення, рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19.10.2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 19.12.2017 залишено без змін.

В даній постанові зазначено, що доводи касаційної скарги стосовно помилковості встановленої судом дати набрання чинності спірними договорами на обґрунтованість висновку суду щодо відсутності підстав для задоволення позову не впливають. Та обставина, що реєстрація спірних договорів не проведена в установлений п`ятиденний строк не може бути підставою для визнання таких договорів недійсними (а.с. 112-117)

Таким чином, чинність оскаржуваних договорів оренди землі вже була предметом судового розгляду, а тому згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України вищевказана обставина не підлягає доказуванню у даній справі.

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.

Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

В матеріалах справи наявні копії довіреностей, виданих 03.11.2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчених секретарем виконавчого комітету Окіпської сільської ради Лубенського району Полтавської області, якими позивачі уповноважили ОСОБА_3 вчиняти дії щодо реєстрації речового права на земельні ділянки.

Суд першої інстанції при досліженні даних довіреностей прийшов до обгрунтованого висновку, що вказані довіреності підтверджують наявність волевиявлення позивачів на реєстрацію речового права на земельні ділянки. Строк дії довіреностей є суперечливим, оскільки в них зазначено, що видані вони на три місяці, а дійсні до третього грудня 2014 року, проте позивачами не надано доказів, що реєстрація права оренди була проведена саме на підставі даних довіреностей.

Оскільки оспорювані договори оренди є дійсними, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому підстав для скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок позивачам колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Згідно вимогст. 367 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст.367, ст.374ч. 1 п. 1, ст.375, ст.382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката ІванченкоОлександра Олексійовича залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: Ю. В. Дряниця

Г. Л. Карпушин