Справа № 202/9413/23
Провадження № 2/202/2121/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Пеки Д.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, -
ВСТАНОВИВ:
19 травня 2023 року представником ОСОБА_3 сформовано в системі «Електронний суд» Індустріального районного суду м. Дніпропетровська подано позовну заяву до ОСОБА_4 , третя особа Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про звільнення від сплати заборгованості по аліментам.
В обґрунтування позовних вимог посилаючись на те, що з 03 грудня 2015 року по 06. червня 2018 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 . Від даного шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з дітьми сторони мешкали в Лиманському районі с. Ямпіль. Через професійну діяльність позивачки, діти залишилися проживати з батьком. Відповідно до судового наказу Краснолиманського міського суду Донецької області від 15.08.2018 року, ухваленому у справі №236/2485/18, з позивачки на користь відповідача було стягнуто аліменти на утримання синів в розмірі 1/3 часини її заробітку (доходу) до досягнення старшим сином повноліття, після досягнення старшою дитиною повноліття стягувати щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу) до досягнення молодшою дитиною повноліття, починаючи з 30.07.2018 року.
Судовий наказ виконувався позивачкою сумлінно. Заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.06.2020 року відсутня, що підтверджується відповідною довідкою державного виконавця.
Однак після ухвалення судом судового наказу до теперішнього часу значно змінився сімейний стан позивачки, що потягло погіршення фінансового становища, а саме: 02.11.2019 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_7 та від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивачки народилась донька, ОСОБА_8 . З самого народження донька має ряд захворювань. Сімейне життя з чоловіком, батьком ОСОБА_9 не склалося та шлюб розірвано. Батько самоусунувся від надання матеріальної допомоги на утримання доньки та не сплачує аліменти. Починаючи з 31.07.2020 року позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років та через стан здоров`я дитини відпустку продовжено. Таким чином з 31.07.2020 року по теперішній час позивачка жодного особистого прибутку не має. На доньку ОСОБА_9 позивачка отримує допомогу від держави в розмірі 860 грн. на місяць та перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі. Має борги з комунальних платежів та кредитну заборгованість, які стягненні рішеннями суду.
Через виключні обставини та скрутний фінансовий стан у позивачки зі сплати аліментів на користь відповідача на утримання їх синів за період з травня 2020 (тобто з початку декретної відпустки позивачки) по березень 2023 року, тобто станом на 01.04.2023 року утворилася заборгованість в розмірі 88715 грн., погасити яку в неї не має жодної можливості станом на теперішній час.
За цих підстав позивачка, посилаючись на положення статті 197 Сімейного кодексу України, просить звільнити її від сплати заборгованості по аліментам за період з 01.05.2020 року по 31.03.2023 року в розмірі 88715 грн. на користь відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягнутих 15.08.2018 року судовим наказом Краснолиманського міського суду Донецької обл. по справі № 236/2485/18 (виконавче провадження АСВП № 57575737).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 травня 2023 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 29 травня 2023 року вказану позовну заяву було залишено без руху у зв`язку із наявністю її недоліків та позивачу було надано строк для їх усунення.
03 липня 2023 року на виконання ухвали судді від 29 травня 2023 року представником позивача були усунуті недоліки позовної заяви.
В порядку ч.ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, 07 липня 2023 року суддею сформовано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_4 , на який надано відповідь № 140867 від 07.07.2023.
Розпорядженням голови Верховного Суду від 15.03.2022 року № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)» територіальна підсудність справ Краматорського міського суду Донецької області визначена Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою судді від 10 липня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
31 липня 2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну в якій вказала на те, що позовні вимоги не визнають в повному обсязі. Звернула увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо розміру доходу позивачки та її майнового стану, що унеможливлює встановлення обставин щодо погіршення майнового стану позивачки. Крім того, позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності або відсутності у неї інших доходів, наявності або відсутності у неї нерухомого або рухомого майна, що не надає оцінити її майновий стан, в тому числі і погіршення майнового стану. Зазначила, що позивачка є особою працездатного віку, має у власності нерухоме майно тобто на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів із позивача і на теперішній час (в позовній заяві позивачка самостійно вказує, що є власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ). Також нею не надано довідки про інвалідність, яка б могла свідчити про наявність тяжкого хронічного захворювання, яке б могло стати причиною для часткової, або повної втрати працездатності. Позивачкою не спростовано розмір нарахованої заборгованості по аліментам і не доведено наявність обставин, які є суттєвими та могли б бути підставою для звільнення її від сплати існуючої заборгованості по аліментах, які стягненні з неї за рішення суду. А наявність у позивачки заборгованості за комунальні послуги та стягнення заборгованості на користь АТ КБ «ПриватБанк» з позивачки не відноситься до розгляду саме цієї справи. Сам же по собі факт народження дитини у іншому шлюбі не свідчить про погіршення матеріального становища позивачки. Посилання позивачки на заборгованість зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_10 та на своє утримання, відповідно до виконавчих листів не має відношення до розгляду даної позовної заяви, тим паче доказів, що позивачка зверталася до поліції з заявою про батька дитини про злісне ухиляння від сплати аліментів в матеріалах даної справи відсутнє. Просила суд відмовити в позові.
31.07.2023 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій вказала, що позивачка з моменту народження дитини та до теперішнього часу працює сапером (розмінування) 1 категорії в Представництві ОСОБА_11 в Україні. Отже вона має місце роботи, де працевлаштована офіційно, однак за місцем роботи вона не має заробітної плати, що підтверджується наказами підприємства про декретну відпустку та продовження декретної відпустки. Необхідність продовження декретної відпустки викликана саме станом здоров`я дитини, яка потребує домашнього догляду за висновками лікарів.
Жодних прибутків станом на теперішній час позивачка не має через що позивачка і опинилася у вкрай скрутному матеріальному становищі і зараз виживає виключно завдяки допомозі друзів та волонтерів.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та наполягала на його задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала з підстав, наведених у відзиві на позов.
Представник третьої особи Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Заяв та клопотань не надійшло.
Суд, заслухавши представників сторін, з`ясувавши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Судом установлено, що сторони з грудня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 06 червня 2018 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 розірвано.
В шлюбі народилися сини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Судовим наказом Краснолиманського міського суду Донецької області від 15.08.2018 року у справі №236/2485/18, з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання синів в розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу) до досягнення старшим сином повноліття, після досягнення старшою дитиною повноліття стягувати щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу) до досягнення молодшою дитиною повноліття, починаючи з 30.07.2018 року.
Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_13 аліментів перебуває на виконанні у Костянтинівському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ВП №57575737 та заборгованість станом на 01.06.2020 року відсутня.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість по аліментам за період з 01.05.2020 року по 31.03.2023 року у виконавчому провадженні №57575737 складає 88715 грн.
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з того, що згідно з частиною 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст.179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до Закону, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, та лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Відповідно до статті 197СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 22 постанови пленумуВерховного СудуУкраїни «Прозастосування судамиокремих нормСК Українипри розглядісправ щодобатьківства,материнства тастягнення аліментів»№ 3від 15.05.2006 суд, у випадках передбачених ст.197СК України може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.
З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
При цьому,слід звернутиувагу нате,що утакий спосібзаконодавцем визначеноправо,а необов`язок,суду звільнитиплатника аліментіввід сплатизаборгованості.При вирішеннітаких спорівнеобхідно виходитиз інтересівособи якійприсуджено аліменти,оскільки аліментиза рішеннямсуду присудженіна утримання особи з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка є особою працездатного віку, має у власності нерухоме майно тобто на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів із позивачки на теперішній час. Нею не надано довідки про інвалідність, яка б могла свідчити про наявність тяжкого хронічного захворювання, яке б могло стати причиною для часткової, або повної втрати працездатності.
Наявність у позивачки заборгованості за комунальні послуги та стягнення заборгованості на користь АТ КБ «ПриватБанк» з позивачки не має відношення до розгляду даної позовної заяви.
Обставини,зазначені позивачем,а саме: народження удругому шлюбідоньки, ОСОБА_8 ,хвороба доньки,розірвання шлюбута усуненнябатька віднадання матеріальноїдопомоги наутримання донькиі несплату нималіментів,перебування з31.07.2020року увідпустці подогляду задитиною дотрьох років,яка черезстан здоров`ядитини продовжена,відсутність прибутку стосуються її матеріального та сімейного стану.
Однак факт народження дитини в іншому шлюбі сам по собі не свідчить про погіршення матеріального стану позивачки, оскільки позивачкою не надано будь-яких відомостей щодо доходу позивачки та її майнового стану, що унеможливлює встановлення обставин щодо погіршення майнового стану позивачки. А посилання позивачки на заборгованість зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_10 та на своє утримання, відповідно до виконавчих листів також не стосується даної справи.
Статтями 12,81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
ОСОБА_3 не доведено суду тієї обставини, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з її вини. Є встановленим, що рішення суду нею належно не виконувалось, що призвело до виникнення заборгованості, а тому вимоги щодо звільнення ОСОБА_3 від сплати заборгованості не підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 оскільки вони є необґрунтованим та не підтверджується належними доказами.
Отже, законних підстав для звільнення позивача від сплати аліментів на утримання синів з період з 01.05.2020 року по 31.03.2023 року немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позову позивачу відмовлено, то судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 76-81, 133, 141, 229, 258, 259 263-265, 273,354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (78454, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, с. Добротів, вул. Незалежності, буд.41) про звільнення від сплати заборгованості по аліментам - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст буде складено 07.08.2023 року
Суддя Л.П. Слюсар
Суд | Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська |
Дата ухвалення рішення | 02.08.2023 |
Оприлюднено | 09.08.2023 |
Номер документу | 112681123 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про стягнення аліментів |
Цивільне
Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
Слюсар Л. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні