Постанова

від 07.06.2023 по справі 396/516/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2023 року м. Кропивницький

справа № 396/516/21

провадження № 22-ц/4809/626/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Гончар В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне підприємство Агрофірма «Зоря»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Кіровоградська регіональна філія Центру Державного земельного кадастру,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства Агрофірма «Зірка» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області (суддя Русіна А. А.) від 14 лютого 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

14 квітня 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діяв представник адвоката Петренко Ксенія Олександрівна, пред`явила позов до Приватного підприємства Агрофірма «Зоря» (далі ПП Агрофірма «Зірка») про скасування державної реєстрації речового права (права оренди на строк до 20 листопада 2027 року) за угодою б/н від 17 квітня 2017 року про внесення змін до договору земельної ділянки зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України 20 травня 2011 року за № 352408644001685 за приватним підприємством «Агрофірма «Зірка» на земельну ділянку площею 7,6130 га, кадастровий номер 3524086400:02:000:0138, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та обмежень від 25 травня 2017 року індексний номер 35361420 приватного нотаріуса Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Полякової Н. В.

Позов обґрунтовано тим, що між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма «Зірка» укладено договір оренди земельної ділянки, який 20 травня 2011 року зареєстрований у Кіровоградській філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі за № 352408644001685.

Цей договір укладено строком на 10 років.

24 березня 2021 року позивачка направила відповідачу письмове повідомлення про відсутність у неї наміру поновлювати договір оренди земельної ділянки на новий строк та бажання самостійно обробляти земельну ділянку. На цей лист відповідач не відповів.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачці стало відомо, що 25 травня 2017 року приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Полякова Н. В. зареєструвала в реєстрі продовження строку належного ПП Агрофірма «Зірка» права оренди земельної ділянки кадастровий номер 3524086400:02:000:0138 до 20 листопада 2027 року на підставі угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки б/н від 17 квітня 2017 року.

Позивачка стверджувала, що ні підпис, ні рукописний текст, виконані від її імені у додатковій угоді від 17 квітня 2017 року, їй не належить.

Вказала, що цей правочин вона не укладала з відповідачем, а тому державна реєстрація за відповідачем права оренди належної їй земельної ділянки на строк до 20 листопада 2027 року не має підстав та створює їй перешкоди у реалізації правомочностей власника.

Короткий зміст рішення суду

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до ПП Агрофірма «Зірка» задоволено. Суд скасував державну реєстрацію речового права (права оренди на строк до 20 листопада 2027 року) за угодою б/н від 17 квітня 2017 року про внесення змін до договору земельної ділянки зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України 20 травня 2011 року за № 352408644001685 за приватним підприємством «Агрофірма «Зірка» на земельну ділянку площею 7,6130 га, кадастровий номер 3524086400:02:000:0138, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та обмежень від 25 травня 2017 року індексний номер 35361420 приватного нотаріуса Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Полякової Н. В. Крім того, суд стягнув з ПП Агрофірма «Зірка» на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 908,00 грн, а також 2250,24 грн витрат на проведення почеркознавчої експертизи.

Суд першої інстанції встановив, що підпис у додатковій угоді від 17 квітня 2017 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. З цього суд виснував, що вказаний правочин є неукладеним, не створює для його сторін передбачених ним правових наслідків, а здійсненна на підставі такого правочину державна реєстрація права оренди земельної ділянки за відповідачем порушує права позивача, як власника земельної ділянки.

Порушене право позивачки підлягає захисту у спосіб, визначений нею, шляхом скасування державної реєстрації речового права, який в цій справі є ефективним.

Крім того, суд відхилив заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності вказавши, що про порушення свого права позивачка дізналася з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухове майно від 09 квітня 2021 року, а не 11 червня 2016 року, на що вказував відповідач.

Додатковим рішенням від 02 березня 2023 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області стягнув зПП «Агрофірма «Зірка» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу в сумі 7500,00 грн.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

У поданій до суду апеляційній скарзі ПП Агрофірма «Зірка» просить скасувати рішення Новоукраїнськогорайонного судуКіровоградської областівід 14лютого 2023року повністю та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі стверджується, що рішення суду є незаконним через порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідач наполягає на тому, що між ним і позивачкою, як сторонами договору оренди земельної ділянки від 20 травня 2011 року, було досягнуто в письмовій формі домовленість про внесення змін до договору в частині строку його дії в бік збільшення. 17 квітня 2017 року сторони підписали відповідну додаткову угоду, якою визначили строк дії договору оренди землі до 20 листопада 2027 року.

Відповідач вважає, що суд неправильно встановив, що підпис від імені орендодавця у додатковій угоді від 17 квітня 2017 року виконано від імені ОСОБА_1 іншою особою, бо висновок експерта № СЕ-19/112-22/838-ПЧ від 22 лютого 2022 року, яким обґрунтовано висновки суду, не є допустимим доказом у цій справі так, як експертиза проведена з істотним порушенням, яке виявилося в ігноруванні експертом переліку договорів по ПП АФ «Зірка» на видачу за 2017 рік, де міститься зразок підпису позивачки.

В порушення принципів цивільного судочинства таких, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи. Тим самим суд позбавив відповідача можливості надати суду докази в обґрунтування своїх заперечень на позов.

Крім того, суд неправильно визначив початок перебігу позовної давності. На думку відповідача, перебіг цього строку розпочався 11 червня 2017 року, коли позивачка отримала примірник додаткової угоди до договору оренди. З позовом до суду вона звернулася 14 травня 2021 року, тобто з пропуском загальної позовної давності.

З огляду на ці обставини, на думку відповідача, суд першої інстанції ухвалив помилкове рішення.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

01 травня 2023 року від відповідачки ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвоката Петренко К. О., до Кропивницького апеляційного суду надій відзив на апеляційну скаргу, який надано з пропуском визначеного в ухвалі апеляційного суду від 07 квітня 2023 року строку.

У зв`язку з цим ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 07 червня 2021 року візив на апеляційну скаргу залишено без розгляду та повернуто заявнику.

Позиції сторін, висловлені учасниками справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 07 червня 2023 року.

Відповідач (апелянт) ПП Агрофірма «Зірка» повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2500800894719, згідно з яким відповідачу судову повістку-повідомлення вручено 11 травня 2023 року.

У переддень судового засідання, а саме 06 червня 2023 року, від представника апелянта адвоката Дмитруха Д. М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з сімейними обставинами.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідач в апеляційнійскарзі реалізував своє право на викладення своїх аргументів на спростування законності та обґрунтованості рішення суду, а також зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції та достатність у справі доказів для ухвалення апеляційним судом рішення, беручи до уваги, що представник відповідача не вказав конкретну причину своєї неявки до суду, а вжитий ним вислів «сімейні обставини» насправді не містить відомості про обставини, які суд міг би оцінити на предмет об`єктивності та непереборності перешкод, які завадили представнику відповідача з`явитися у судове засідання. Тому колегія суддів апеляційного суду постановила ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Позивачка ОСОБА_1 повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 25008008947279, згідно якого їй судову повістку-повідомлення вручено 09 травня 2023 року. Однак вона особисто в тсудове засідання не з`явилася, а її представник - адвоката Петренко К. О. апеляційну скаргу не взнала, висловом свої заперечення проти доводів відповідача.

Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини справи:

20 травня 2011 року в Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України зареєстровано за № 352408644001685 договір б/н оренди земельної ділянки площею 7,61 га ріллі, укладений між ОСОБА_1 (орендодавець за договором) та ПП Агрофірма «Зірка» (орендар за договором) строком на 10 років (а. с. 11).

Відповідно до додаткової угоди б/н від 17 квітня 2017 року до договору оренди земельної ділянки б/н, зареєстрованого в Кіровоградській філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 20 травня 2011 рокуза № 352408644001685, ОСОБА_1 та ПП Агрофірма «Зірка» внесли зміни до абзацу 1 пункту 8 вказаного договору, виклавши його в такій редакції: «Строк дії договору: слова «договір оренди укладається на строк починаючи із терміну його державної реєстрації і закінчується 20.05.2021 року» замінити на «договір оренди укладається на строк починаючи із терміну його державної реєстрації і закінчується 20.11.2027 року» (а. с. 12).

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,613 га, кадастровий номер 3524086400:02:000:0138, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в с. Сотницька-Балка Новоукраїнського району Кіровоградської області. Право оренди цієї земельної ділянки належить ПП Агрофірма «Зірка» та зареєстроване 19 травня 2017 року (а. с. 15-16).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 252008222 від 09 квітня 2021 року, 19 травня 2017 року приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Поляковою Н. В. здійснила державну реєстрацію речового права права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 3524086400:02:000:0138 площею 7,613 га за суб`єктом іншого речового права орендарем ПП Агрофірма «Зірка» на підставі договору оренди земельної ділянки від 20 травня 2011 року та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 17 квітня 2017 року, строк дії зареєстрованого речового права - до 20 листопада 2027 року (а. с. 17).

24 березня 2021 року ОСОБА_1 письмово повідомила ПП Агрофірма «Зірка» про відсутність у неї наміру поновлювати договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 20 травня 2011 року, на новий строк після його закінчення, оскільки вона бажає самостійно обробляти свою земельну ділянку та господарювати на ній (а. с. 14).

Цього ж дня, ОСОБА_1 письмово повідомила ПП Агрофірма «Зірка» про намір припинити «Угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки» від 17 квітня 2017 року, оскільки вона її не підписувала (а. с. 13).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/112-22/838-ПЧ від 22 лютого 2022 року підпис, розташований в графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» в угоді про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17 квітня 2017 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с. 143 - 149).

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги та рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Стосовно правильності встановлення судом обставин підписання додаткової угоди

У цій справі спірним є факт укладення між сторонами по справі угоди від 17 квітня 2017 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 20 травня 2011 року.

Правильність встановлення цієї обставини має істотне значення для справи, оскільки у ч. 2 ст. 11 ЦК України законодавець вказав на договір, як підставу виникнення цивільних прав та обов`язків, яка, своєю чергою, ґрунтується на засаді свободи договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України), що передбачає волю сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6 , ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Повною мірою це стосується оренди землі, яка за змістом ст. 792 ЦК України, ст. 1, ст. 6, ст. 13, ст. 16 Закону України «Про оренду землі» являє собою засноване надоговорі (підставанабуття)строкове платневолодіння ікористування земельноюділянкою,яка маєвласника,необхідною орендареві,не власнику,для проведенняпідприємницької таінших видівдіяльності.

Вимоги до форми договору встановлені ст. 14 Закону України «Про оренду землі» і передбачають, що такий договір належить укладати у письмовій формі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, підписи сторін договору оренди земельної ділянки є обов`язковим елементом письмової форми цього правочину, який підтверджує їх волевиявлення та ідентифікацію.

До такого ж по суті висновку щодо значення підпису сторін письмового правочину дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Оскільки право оренди земельної ділянки є строковим, то ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов відповідного договору визначає строк його дії.

З огляду на це, а також зміст ч. 1 ст. 628, 638, 639 ЦК України, укладаючи договір оренди земельної ділянки його сторони повинні дійти згоди, зокрема, щодо троку його дії.

Умова укладеного договору оренди землі про строк є обов`язковою для виконання сторонами, що випливає зі змісту ст. 629 ЦК України.

Поряд з цим, відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Отже, впродовж строку дії договору оренди землі його сторони можуть змінити цей строк, уклавши в письмовій формі відповідний правочин, але при цьому строк дії договору не може перевищувати 50 років, оскільки таке обмеження встановлене ст. 9 Закону України «Про оренду землі».

Тож, чи дійсно сторони договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 та ПП Агрофірма «Зірка», уклали угоду від 17 квітня 2017 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, якою збільшили строк дії договору до 20 листопада 2027 року?

Відповідаючи на це питання, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов ствердної відповіді.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 78 ЦПК України про допустимість доказів суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Одним із засобів доказування, передбачених ст. 76 ЦПК України, є висновки експертів.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 102 ЦПК України).

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 102 ЦПК України).

Відповідно до п. 1.1. розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу від 26 грудня 2012 року № 1950/5), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

За клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 , яка оспорює укладення нею угоди з відповідачем 17 квітня 2017 року, суд, зі згоди представника відповідача, у підготовчому судовому засіданні призначив судову почеркознавчу експертизу.

Для проведення експертного дослідження суд надав експерту матеріали цивільної справи № 396/516/21, експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 в кількості 10 арк., експериментальні зразки почерку ОСОБА_1 в кількості 10 арк., оригінал угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17 квітня 2017 року на 1 арк., копія переліку договорів по ПП АФ «Зірка» на видачу за 2017 рік, вільні зразки почерку ОСОБА_1 на 7 арк., а саме: оригінал довідки про умови кредитування Акцент-Банку із зазначенням в графі «клієнт» прізвища, ініціалів, підпису та дати ОСОБА_1 ; оригінал Заяви-приєднання № 77/0211304 до договору добровільного страхування майна із зазначенням в графі «підпис страхувальника» прізвища, ініціалів, підпису ОСОБА_1 ; оригінал заяви позичальника ANW3F4132660012405 із зазначенням в графі «підпис» дати та підпису ОСОБА_1 ; оригінал Довідки про умови кредитування А-Банку та сукупну вартість споживчого кредиту із зазначенням в графі «клієнт» прізвища, ініціалів та підпису ОСОБА_1 ; оригінал Графіку погашення кредиту із зазначенням в графі «клієнт» прізвища, ініціалів та підпису ОСОБА_1 ; оригінал заяви позичальника № АВНОR3132661010 із зазначенням в графі «клієнт» прізвища, ініціалів та підпису ОСОБА_1 ; оригінал графіку погашення кредиту до договору№ АВНОR3132661010 із зазначенням в графі «клієнт» прізвища, ініціалів та підпису ОСОБА_1 .

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/112-22/838-ПЧ від 22 лютого 2022 року досліджуваний підпис, розташований в графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» в угоді про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17 квітня 2017 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с. 143 - 149).

Відповідач не визнав висновок експертизи з тієї причини, що експерт не взяв до уваги наданий йому зразок підпису позивачки у копії переліку договорів по ПП АФ «Зірка» на видачу за 2017 рік.

Досліджуючи висновок експерта за участю сторін, місцевий суд за клопотанням представника відповідача заслухав пояснення експертки Кіровоградського НДЕКЦ МВС України Луговської О. В. стосовно проведеного нею дослідження підпису та наданого висновку. Суду експертка пояснила, що нею для дослідження використані всі зразки підпису та почерку ОСОБА_1 , які надані судом у достатній кількості, крім переліку договорів по ПП АФ «Зірка» на видачу за 2017 рік так, як вказаний документ наданий експерту у копії.

Таке пояснення експерта ґрунтується на змісті п. 3.5. Розділу ІІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а також п. 1.1. Розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 у редакції наказу від 26 грудня 2012 року № 1950/5, за змістом яких для проведення почеркознавчих досліджень рукописні записи та підписи надаються лише в оригіналах, проведення таких експертиз за фотознімками або копіями об`єктів не допускається.

Отже, експертка обґрунтовано не взяла до уваги зразок підпису, який поданий у копії.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що володільцем переліку договорів по ПП АФ «Зірка» на видачу за 2017 рік є саме відповідач і саме він надав до суду копію цього документа, а не оригінал, що підтверджується клопотанням від 26 листопада 2021 року (Т. 1, а. с. 87).

Крім того, за достатності загальної кількості порівняльних зразків підпису ОСОБА_1 для проведення дослідження, саме лише неврахування експертом помилково наданого йому судом для проведення експертизи недопустимого зразка підпису (копії), не може викликати сумніву у правильності висновока експерта.

З матеріалів справи відомо, що 18 травня 2022 року представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, зокрема з висновком експерта, який на той час був долучений судом до матеріалів справи (Т. 1, а. с. 176), та до закриття підготовчого провадження, тобто до 19 липня 2022 року (Т. 1, а. с. 185), не подав до суду клопотань про призначення повторної експертизи, а просив лишень викликати експерта в судове засідання (Т. 1, а. с. 182). Суд це клопотання задовольнив.

При цьому, як вказано в наданому відповідачем після початку розгляду справи по суті клопотанні від 14 лютого 2023 року про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, сумніви у правильності висновку експерта від 22 лютого 2022 року № СЕ-9/112-22/838-ПЧ у відповідача виникли ще під час ознайомлення з ним, тобто ще 12 травня 2022 року (Т. 1, а. с. 12 13).

Суд першої інстанції взяв до уваги зміст висновку експерта, пояснення експерта, врахував передбачені ч. 2 ст. 113 ЦПК України підстави для призначення повторної експертизи та обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання відповідача, оскільки мотиви цього клопотання не дають підстав для сумніву у правильності, обґрунтованості висновку експерта чи його відповідності іншим матеріалам справи.

Звісно, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за загальними правилами оцінки доказів.

Суд першої інстанції врахував, що у справі відсутні докази, які б відповідали вимогам належності, допустимості, достовірності й у своїй сукупності давали б змогу дійти висновку про те, що підпис в угоді від 17 квітня 2017 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки виконаний особисто ОСОБА_1 , а тому правильно виснував, що позивачка цю угоду не підписувала.

Щодо висновку суду першої інстанції про неукладеність угоди про зміни до договору

Зогляду нате,що судпершої інстанціївстановив,що позивачкане підписувалаугоду від17квітня 2017року,він правильновиснував,що цяугода єнеукладеною тане змінюєумови укладеногоміж ОСОБА_1 і ППАгрофірма «Зірка»договору орендиземельної ділянки,який зареєстрованийв Кіровоградськійфілії ДПЦентр ДЗКпри Держкомземі України,в частиністроку йогодії.

Твердження апелянта, що між ним і позивачкою була досягнена в належній формі домовленість про внесення змін до договору оренду земельної ділянки в частині його строку дії суперечить доказам у справі.

Отже, на час пред`явлення позову чинними у відносинах сторін є умови абз. 2 розділу ІІ та абз. 1 розділу Х вказаного договору оренди земельної ділянки про те, що він є чинним з 20 травня 2011 року впродовж 10 років з урахуванням періоду ротації сівозміни.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у редакції Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI зі змінами внесеними Законом від 09 грудня 2011 року № 4152- VI державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Здійснена 19 травня 2017 року приватним нотаріусом Поляковою Н. В. державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 3524086400:02:000:0138 за орендарем ПП Агрофірма «Зірка» на підставі, зокрема, додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 17 квітня 2017 року на строк до 20 листопада 2027 року не має підстав, оскільки угода від 17 квітня 2017 року є неукладеною.

Враховуючи, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому державна реєстрація за відповідачем права оренди земельної ділянки на строк до 20 листопада 2027 року на підставі угоди, яка є неукладеною, не відповідає змісту дійсних прав і обов`язків сторін у цій справі, визначених договором, та вказує на порушення прав позивачки, як власника земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Колегія суддів апеляційного суду відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у вже згаданій вище постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, а саме: «7.26.Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.Разом із тимВелика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушенимшляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

7.27.Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від28 листопада 2018 року у справі№ 504/2864/13-ц(пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97))».

Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду у випадку, коли спірний договір оренди землі є неукладеним, а земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Проте у справі, яка переглядається в апеляційному порядку на час пред`явлення позову, тобто станом на 14 квітня 2021 року, перебіг десятирічного строку дії договору оренди земельної ділянки від 20 травня 2011 року не закінчився, тобто належне відповідачу право оренди земельної ділянки є чинним, хоча фактичний строк такого права є меншим, ніж це вказано під час державної реєстрації такого права.

З огляду на це позивачка не мала підстав заявити вимогу про повернення їй земельної ділянки, але це не означає, що її право є непорушеним відповідачнм (право набувачем, заявником) і вона не має права на судовий захист.

Відповідно дочастин 1,2статті 5ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з урахуванням обставин цієї справи обраний позивачкою спосіб захисту права (скасування державної реєстрації права оренди) є ефективним для захисту її порушеного права у спірних правовідносинах та таким, що передбачений ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому через скасування рішенням суду державної реєстрації права оренди земельної ділянки, набуте раніше відповідачем відповідно до закону та договору таке право зберігає свою чинність до спливу строку дії договору, на підставі якого воно виникло.

З огляду на те, що за своїм змістом пред`явлений позивачкою позов є негаторним, як такий, що направлений на усунення існуючих у неї перешкод у користуванні належним їй майно, тобто порушення її прав є триваючим у часі, то наслідки спливу позовної давності, про застосування яких просив суд відповідач, у цій справі не можуть бути застосовані.

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не застосував до вимог позивача позовну давність є недоречними.

Висновок суду першої інстанції про те, що до правовідносин сторін застосовується позовна давність, але цей строк позивачкою не пропущений є помилковим, проте не вплинув на правильність рішення суду загалом.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аргумент апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні цієї справи місцевий суд на підставі досліджених ним доказів правильно і повно встановив обставини справи, визначив характер правовідносин сторін, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Про судові витрати

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Довитрат, пов`язаних з розглядом справи, належатьвитрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В апеляційній скарзі відповідач заявив про свої судові витрати у формі судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Позивачка про свої судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції не заявляла.

Принцип розподілу судового збору закріплений у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні апеляційної скарги відповідача суд апеляційної інстанції відмовляє, то підстав для присудження йому компенсації спаченого судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 367,374,375,382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги Приватного підприємства Агрофірма «Зірка» залишити без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 04 серпня 2023 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

С. І. Мурашко