Постанова

від 26.06.2023 по справі 522/21456/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4032/23

Справа № 522/21456/21

Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Мокана В.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто», в інтересах якого діє адвокат Баєнко Ярослав Володимирович

на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 20 вересня 2022 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Адіс-Авто» в якому просить: визнати недійсним договір № 83 купівлі-продажу від 28.04.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто» та ОСОБА_1 ; застосувати наслідки недійсного правочину - договору №83 купівлі-продажу від 28.04.2020 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто» та ОСОБА_1 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 100000 гривень, сплачених за договором купівлі-продажу №83 від 28.04.2020 року, та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.04.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Адіс-Авто» був укладений договір №83 купівлі-продажу автомобілю.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця новий автомобіль марки MITSUBISHI. Покупець в свою чергу, зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов п. 4.1. договору, позивач в день підписання договору 28.04.2020 року сплатив 100000 гривень.

Відповідно до п. 3.1. договору, продавець зобов`язався поставити товар не пізніше 5 банківських днів з дати підписання договору.

Протягом 5-ти банківських днів з 29.04.2020 року по 07.05.2020 року відповідач не повідомив про готовність передати товар за наданими ним засобами зв`язку.

Відсутність повідомлення від відповідача про готовність передати автомобіль призвело до необхідності виконати п. 3.2 договору, відповідно до якого Покупець зобов`язаний не пізніше строку вказаного у п. 3.1 звернутися до Продавця для отримання товару.

В травні, червні 2020 року, позивач неодноразово звертався до менеджера відповідача з вимогою розірвати договір та повернути 100000 гривень.

Його звернення були мотивовані тим, що 30.04.2020 року невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа належними йому грошовими коштами в розмірі 37700 доларів США. Представники відповідача у телефонних розмовах неодноразово повідомляли йому, що проблем з розірванням договору не буде та кошти сплачені ним за договором будуть поверненні після продажу автомобілю іншій особі. Листом від 25.06.2020 №01-05/81, відповідач повідомив його про готовність продавця передати товар та необхідність внесення повної оплати до 02.07.2020 року, а також відповідачем у листі було зазначено, що у разі невиконання вимоги про повну оплату автомобіля, договір вважається розірваним відповідно до п.4.5. Договору та застосовуються передбачені п.5.3. та п.5.5. штрафні санкції. Листом від 07.07.2020 №01-05/90 відповідач повідомив його про розірвання договору, а також зазначив, що сплачені ним кошти в сумі 100000 гривень будуть зараховані на оплату пені та утримання штрафу відповідно до п. 4.5, 5.3, 5.5. договору. Зазначеним листом відповідач також надіслав йому для підписання додаткову угоду до договору про розірвання договору. Зазначена додаткова угода ним підписана не була, у зв`язку з непогодженням її змісту.

Зазначив, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України, «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено якіумови договору є несправедливими, при цьому цейперелік не є вичерпним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Так, в п. 4.5. договору передбачено право Продавця на розірвання договору в односторонньому порядку, реалізувати Товар, а внесені Покупцем кошти з вирахуванням суми, вказаної в п.п 5.5., 5.6. договору повернути останньому. При цьому аналогічне право на розірвання договору та повернення сум внесених за Договором у випадку неналежного виконання обов`язків за договором Продавцем не надається Покупцю, що дискримінує Покупця.

Умови п. 5.5 та п. 5.6 є цілком недобросовісними, оскільки надають Продавцю права стягувати з Покупця штрафні санкції на свій розсуд без встановлення вини Покупця у неналежному виконанні зобов`язання.

Окрім того, несправедливість умов договорів полягає в тому, що п. 1.2. який встановлює назву товару не передбачає більш детальних ознак майна, крім марки автомобіля його кольору, моделі, року, виготовлення, кузову.

В той же час згідно п. 3.6. Договору, Покупець зобов`язаний прийняти товар згідно комплектності та якості у відповідності до Додатку №1 (Специфікації) до договору.

Всупереч зазначеним положенням договору, Продавець не надав для підписання специфікацію до договору (додаток №1), що дозволяє Продавцю у подальшому при передачі Товару зловживати своїми правами та надати Товар невизначеної якості та комплектації. Зазначене приводить к порушенню прав Покупця.

У порушення п. 6.8. договору Продавець не ознайомив його, як Покупця зі змістом «Сервісної книжки» ні до підписання договору, ні після.

Згідно п 9.6 договору, зазначені у п. 1.2., 1.3. додатки є його невід`ємними частинами, при цьому у п. 1.2. договору не зазначений жодний додаток.

Враховуючи ненадання Продавцем для підписання йому, як Покупцю додатку №1 (Специфікація) та «Сервісної книжки» для ознайомлення, укладаючи договір, продавець не ознайомив його у повному обсязі з умовами договору.

Спірний договір забезпечує захист інтересів лише Продавця, що свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов`язками сторін. Нечітке визначення предмету поставки (враховуючи відсутність специфікації до договору), можливість розірвання договору тільки за ініціативи Продавця, відсутність порядку та строків повернення раніше сплачених сум, надає лише одному учаснику правовідносин права захистити свої інтереси та позбавляє цієї можливості іншого учасника правовідносин.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 20 вересня 2022 року ухвалено позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення коштів, - задовольнити.

Визнати недійсним договір № 83 купівлі-продажу від 28.04.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто» (код ЄДРПОУ: 34251784) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто» (код ЄДРПОУ: 34251784) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошові кошти в сумі 100000,00 (сто тисяч) гривень, сплачених за договором купівлі-продажу №83 від 28.04.2020 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто» (код ЄДРПОУ: 34251784) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1908 (одна тисяча дев`ятсот вісім) гривень.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ряд умов Договору № 83 купівлі-продажу від 28.04.2020 року є несправедливими, що вказує на порушення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку з чим є всі підстави для визнання даного договору недійсним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Адіс-Авто» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 20.09.2022 року по цивільній справі № 522/21456/21, яким задоволено позов ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «АДІС-АВТО» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення коштів.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «АДІС-АВТО» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення коштів, - відмовити у повному обсязі. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Узагальнені доводиособи,яка подалаапеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо несправедливих умов Договору є хибними. З аналізу умов Договору, не вбачається істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позивачу, правам та обов`язкам позивача кореспондуються обов`язки та права відповідача. Обом сторонам гарантовано право на розірвання договору.

Узагальнені доводита запереченняінших учасниківсправи

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Рахнянська С.В. просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Пояснення учасників справи

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 надав усні пояснення по суті справи, доводи скарги підтримав, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача адвокат Рахнянська С.В. у судовому засіданні надала пояснення, в яких зазначила, що суд першої інстанції правомірно вирішив цей спір, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

28.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто» та ОСОБА_1 був укладений договір №83 купівлі-продажу нового автомобілю марки MITSUBISHI.

Згідно п. 2.2 Договору загальна ціна продажу товару 1044000,00 гривень.

Згідно п.4.1. Оплата товару здійснюється на рахунок продавця у банківській установі, вказаній у наданому продавцем рахунку на оплату наступним чином:

- у розмірі 9,6%від загальної ціни продажу товару, що складає 100000 гривень в момент підписання договору.

- залишок ціни продажу товару, що складає 944000,00 гривень не пізніше ніж за 2 банківських дні до строку поставки товару зазначеного у п. 3.1 Договору або дати поставки Товару у відповідності до п. 3.3 Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, строк поставки товару Продавцем Покупцю: не пізніше 5 банківських днів з дати підписання Договору. Про готовність передати товар Продавець може повідомити Покупця за наданим ним засобом зв`язку, зазначеним у реквізитах сторін за договором.

Відповідно до п. 3.2 Договору Покупець зобов`язаний не пізніше строку, вказаного в п.3.1 цього Договору, звернутись до Продавця для отримання Товару (а.с.7-10).

Як вбачається з квитанції №49022552 від 28.04.2020 ОСОБА_1 на виконання умов п. 4.1. договору №83 купівлі-продажу автомобілю сплатив 100000 гривень (а.с.11).

25.06.2020 товариство з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто» надіслало листа на адресу ОСОБА_1 , згідно якого попередило, про необхідність здійснення повної оплати вартості товару до 02.07.2020. У разі невиконання цієї вимоги, договір буде розірвано у відповідності до п.4.5 Договору та застосування передбачених п.п. 5.3 та 5.5 штрафних санкцій (а.с.12).

03.07.2020 позивач звернувся до ТОВ «Адіс-Авто» з листом, з вимогою про повернення сплачених ним коштів в розмірі 100 000 гривень (а.с.15 - 17).

Листом від 07.07.2020 №01-05/90 ТОВ «Адіс-Авто» повідомив ОСОБА_1 про розірвання договору, а також зазначив, що сплачені ним кошти в сумі 100000 гривень будуть зараховані на оплату пені та утримання штрафу відповідно до п. 4.5, 5.3, 5.5. Договору. Зазначеним листом відповідач також надіслав позивачу для підписання додаткову угоду щодо розірвання договору №83 (а.с. 13, 14).

09.12.2020 ОСОБА_1 звернувся з листом до Головного управління державної служби України з питань безпеки харчових продуктів та захисту прав споживачів з проханням розібратися в ситуації, що склалась між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто» та зобов`язати ТОВ «Адіс-Авто» повернути ОСОБА_1 сплачені кошті в розмірі 100000 гривень (а.с.21-23).

У листі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 19.01.2021 на адресу ОСОБА_1 повідомлено про те, що за результатами позапланової перевірки ТОВ «Адіс-Авто» встановлено порушення Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11.11.2009 №1200 року. Транспортний засіб, що був визначений умовами договору купівлі-продажу № 83 від 28.04.2020 перебував в наявності у продавця з січня 2020 року. Також повідомлено, що відповідно до ст. 16 ЦК України позивач має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу (а.с.24-26).

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12020100100003793, 30.04.2020 приблизно о 12 годині 30 хвилин за адресою: м. Київ вул. Білоруська, 5-А, невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в розмірі 37700 доларів США, які належать ОСОБА_1 (а.с.28).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Колегія суддів вважає, що таким вимогам закону, оскаржене рішення відповідає в повній мірі.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно доч.1,2ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст.81ЦПК Українивстановлено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.3ст.89ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зст.203, 215 ЦК України зміст правочинуне можесуперечитиЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування.

Як вбачаєтьсязі змістуст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3,ч.3ст.509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідноіз ч.3ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, зокрема, згідно з Договором передбачено право Продавця на розірвання договору в односторонньому порядку, реалізацію Товару, а внесені Покупцем кошти з вирахуванням суми, вказаної в п.п 5.5., 5.6. договору підлягають поверненню останньому у разі, якщо затримка в оплаті товару перевищує 3 (три) банківських дні з дати зазначеної у п.3.1 Договору (п. 4.5.).

Пунктом 5.5 Договору визначено, що у разі розірвання договору за ініціативою чи по вині Покупця та його відмови від отримання Товару, Покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від загальної вартості Товару за цим договором. Названа сума утримується Продавцем з сум внесених за цим договором або у порядку встановленому чинним законодавством.

Відповідно до пункту 5.6. Договору у разі розірвання договору за ініціативою чи по вині покупця та його відмови від отримання Товару після реєстрації товару в органах Сервісного центру МВС України і якщо при цьому відсутня вина Продавця, Покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 20% від загальної вартості Товару за цим договором. Названа сума утримується Продавцем з сум внесених за цим договором або у порядку встановленому чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що Договір № 83 купівлі-продажу від 28.04.2020 року по своїй суті спрямований на захист інтересів Продавця і на звуження його відповідальності, що свідчить про суттєву диспозицію між правами та обов`язками сторін, оскільки передбачає право Продавця стягувати з Покупця штрафні санкції на власний розсуд без встановлення вини Покупця у неналежному виконанні зобов`язання, та не передбачає право позивача, як споживача, на відміну від права відповідача, за його ініціативи розірвати Договір та повернути внесені суми у випадку неналежного виконання Продавцем відповідних обов`язків передбачених цим Договором, що є порушенням принципів добросовісності розумності, справедливості, рівності сторін у договорі та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків і завдає шкоди споживачеві, а тому такі умови договору є несправедливими в розумінністатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Окрім цього, суд першої інстанції правильно зазначив, що на момент укладення оспорюваного Договору покупець був позбавлений можливості ознайомитися з комплектністю та якістю товару, на який робиться посилання у змісті Договору, однак який до Договору не додавався.

Так, Продавцем не надано для підписання, як Покупцю додатку №1 (Специфікація) та «Сервісної книжки» для ознайомлення, не ознайомлено позивача, як споживача, у повному обсязі з умовами Договору.

Пунктом 1.2. укладеного між сторонами Договору який, встановлює назву товару не передбачено більш детальних ознак майна, крім марки автомобіля його кольору, моделі, року, виготовлення, кузову, що надає можливість ТОВ «Адіс-Авто» в односторонньому порядку змінювати комплектність та якість автомобіля, що є несправедливим відповідно до п.12 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Загальними засадамицивільного судочинстває,зокрема,справедливість,добросовісність тарозумність (п.6ч.1ст. 3 ЦК України).

Відповідно доположень ч.ч.1,2ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно ст.ст.5,21,ч.8ст.18,ч.9ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав; захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом; нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача; під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити із припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

Відповідно доч.ч.5,6ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано входив з того, що ряд умов Договору № 83 купівлі-продажу від 28.04.2020 року є несправедливими та за вищевикладених обставин вказує на порушення ст. 18 Закону України, «Про захист прав споживачів», у зв`язку з чим є всі підстави для визнання даного договору недійсним.

Стаття 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У цьому разі кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На виконання договору, позивачем було сплачено на користь відповідача 100 000 грн, а тому ці кошти підлягають стягненню з відповідача на його користь.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Твердження вапеляційній скарзіпро те,що судомпорушено встановленийЗУ «Про захист прав споживачів» порядок визнаннядоговору недійсним,оскільки судомне встановлено,що одніположення договорузумовлюють змінуінших положеньдоговору,і затаких обставинвідсутні підставивідповідно доч.6ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» визнавати договірнедійсним визнаютьсяколегією суддівтаким,що незаслуговує наувагу,оскільки договірвизнано недійснимв зв`язкуз визнаннямположень договорунесправедливими,та застосованоспосіб захиступрав,обраний позивачем,який відповідаєст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуТовариства зобмеженою відповідальністю«Адіс-Авто»,в інтересахякого дієадвокат БаєнкоЯрослав Володимирович,залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 20 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький