Рішення

від 08.08.2023 по справі 908/1498/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/129/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2023 Справа № 908/1498/23

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТЕРМОЛІТ», код ЄДРПОУ 40000692 (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 63)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ім. А.М. Кузьміна», код ЄДРПОУ 00186536 (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81)

про стягнення суми 462745,02 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТЕРМОЛІТ» про стягнення з відповідача: Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ім. А.М. Кузьміна» суми 61258,82 грн 3% річних, суми 401486,20 грн інфляційних втрат, всього загальної суми 462745,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 11, 16, 202, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193 ГК України, умовами договору поставки № 11180081 від 01.02.2018 та мотивовано тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару за видатковими накладними № 38 від 20.04.2021 та № 103 від 01.11.2021, що є підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення до фактичної оплати, яка була здійснена 21.04.2023 в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду по справі №908/435/22. В позовній заяві зазначено, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із поданням даної позовної заяви в сумі 7500,00 грн, а також зазначив орієнтовний розрахунок судових витрат на правову (правничу) допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи в господарському суді.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 03.05.2023 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1498/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 09.05.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1498/23, присвоєний номер провадження 9/129/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України справу розглянуто 08.08.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №908/1498/23, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким копію ухвали було отримано відповідачем 15.05.2023.

25.05.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив вих. №2-15/23 від 23.05.2023, відповідно до якого відповідач заперечив проти позову просив у задоволенні позову відмовити або зменшити на 90% розмір інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню. Обґрунтовуючи свою правову позицію відповідач посилався на неправильність наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних внаслідок невірного зазначення сум вартості поставленого товару за накладними №38 від 20.04.2021 та №103 від 01.11.2021. Зазначав про наявність поважних, надзвичайних та невідворотних обставин (форс-мажорні обставини), які унеможливили здійснення несвоєчасного розрахунку за поставлений товар, а саме - введення в Україні воєнного стану в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Також посилався на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022, яким нарахування та стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, заборонено. Зауважив, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на вже погашену заборгованість та стягнення їх під час воєнного стану в Україні є збагаченням кредитора за рахунок боржника. Висловив свою незгоду щодо позиції позивача, що оплата вартості поставленого товару була отримана позивачем лише у зв`язку з примусовим виконання рішення суду. Заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн у зв`язку з відсутність будь-яких доказів їх понесення позивачем. Також зазначав, що при визначені вартості наданої правової допомоги позивачу адвокатом Пахомовою Д.А. вимоги ч. 4 ст. 126 ГПК України були порушені, оскільки вказана справа не є складною та час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (наданні послуг) та його вартість не є співмірними зі складністю справи. Просив суд відмовити позивачу у вимозі про стягнення витрат на правничу допомогу.

12.06.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява (вх. №12728/08-08/23 від 12.06.2023) відповідно до якого було повідомлено, що витрати понесені позивачем на правничу допомогу будуть підтверджені відповідними доказами в строк, що не перевищує п`яти днів, після ухвалення відповідного рішення по даній справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2018 між Приватним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузміна» (покупець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтермоліт» (постачальник, позивач у справі) укладений договір поставки № 11180081, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити вогнетриви та інші матеріали, на умовах викладених в цьому договорі.

Згідно з п. 1.2, 1.3, 1.4 договору товар поставляється узгодженими партіями на умовах DDR- склад покупця згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс-2010, які використовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також з урахуванням умов, обумовлених у цьому договорі. Асортимент товару, ціна, кількість, вимоги до якості, додаткові умови поставки кожної партії товару, що поставляється за цим договором, узгоджуються в додатках (специфікаціях) до цього договору, що є його невід`ємною частиною. Право власності на товар переходить з моменту поставки товару.

Розділом 4 договору визначені умови платежу, а саме: оплата кожної партії товару здійснюється в розмірі 100% її вартості протягом 90 календарних днів з дат прийняття товару та надання оригіналу рахунку. Якщо курс євро на дату оплати збільшиться або зменшиться понад 3%, то ціна повинна бути пропорційно перерахована за такою формулою: Ц2= Ц1*К2/К1, де Ц2 - ціна за одиницю , яка підлягає оплаті, гривень; Ц1- ціна за одиницю, зафіксована в додатках (специфікаціях), гривень; К2- курс євро НБУ на дату оплати; К1- курс євро , зафіксований в специфікації, партія товару по якій підлягає оплаті.

Позивач у позові зазначає, що 11.03.2021 сторонами договору була підписана Специфікація №5 до договору на загальну суму 2 669 841,60 грн., з урахуванням ПДВ - 444 973,60 грн. Умови оплати: по факту поставки, до 60 календарних днів відстрочка платежу. Строк постачання: 4-8 тижнів від дати отримання офіційної заяви.

18.05.2021 сторонами договору підписана Специфікація №6 до договору на загальну суму 1 075 137,60 грн., з урахуванням ПДВ - 179 189,60 грн. Умови оплати: по факту поставки, до 60 календарних днів відстрочка платежу. Строк постачання: 14 тижнів від дати підписання Специфікації.

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар за Специфікацією № 5 до нього на загальну суму 2 661 921,60 грн з т.ч. ПДВ, за Специфікацією №6 до нього на загальну суму 1 075 137,60 грн, в тому числі ПДВ.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати отриманого товару в рамках договору №11180081 від 01.02.2018, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.12.2022 у справі №908/435/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтермоліт» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» основного боргу - 2 272 494,18 грн., неустойки (пені) - 145 099,39 грн., 55 517,31 грн. - 3 % річних, інфляційних втрат - 179 023,76 грн. задоволено частково. З ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на користь ТОВ «Донтермоліт» стягнуто суму основного боргу в розмірі 1 916 223,29 грн., пені 171 609,63 грн., 3 % річних - 64 668,15 грн., інфляційних втрат 213 250,95 грн. В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 390 648,71 грн., провадження у справі закрито.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» задоволено частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 22.12.2022 у справі №908/435/22 в частині стягнення з ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» суми основного боргу, судового збору та закриття провадження змінено. Стягнуто з ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на користь ТОВ «Донтермоліт» суму основного боргу у розмірі 1 886 875,20 грн. Закрито провадження у справі в частині стягнення 419 996,80 грн. В решті частини рішення суду залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факти порушення строків оплати та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 1 886 875,20 грн згідно з Договором поставки №11180081 від 01.02.2018 були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи № 908/435/22, тому згідно статті 75 ГПК України вказані обставини не потребують додаткового доказування.

Відповідач остаточне перерахування позивачу стягнутої на підставі постанови Центрального апеляційного господарського суду по справі № 908/435/22 заборгованості, яка виникла в рамках договору поставки №11180081 від 01.02.2018, здійснив 21.04.2023.

У зв`язку з наявністю прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивач, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача (розрахунок наведений безпосередньо у позові та окремо додано до позову) 3% річних за порушення строків оплати поставленого товару та інфляційні втрати за видатковими накладними №38 від 20.04.2021, №103 від 01.11.2021.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні приписи зазначені в ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як вже зазначалося судом вище, під час розгляду справи №908/435/22 (суд першої інстанції та апеляційної інстанцій) надали правову оцінку порушенням відповідачем строків оплати отриманого товару та наявності заборгованості в рамках договору поставки №11180081 від 01.02.2018.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 року по справі № 908/1394/17 зазначено: «Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу».

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи містять докази погашення відповідачем заборгованості, стягнутої за постановою суду по справі 908/435/22 лише 21.04.2023

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності порушення відповідачем грошового зобов`язання до 21.04.2023 (дата погашення боргу) та наявності правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд також зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Відтак, з огляду на те, що відповідачем неналежним чином виконано його грошове зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

У відзиві на позов відповідач заперечив щодо наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат внаслідок неправильного зазначення сум поставленого товару за накладними №38 від 20.04.2021 та №103 від 01.11.2021. А саме, як зазначив відповідач, позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат за видатковою накладною №38 від 20.04.2021 на суму 1 075 137,60 грн, тоді як фактична поставка за вказаною накладною здійснена на суму 811 737,60 грн. Так само позивач нараховуючи компенсаційні санкції за видатковою накладною №103 від 01.11.2021 на суму 811 737,60 грн, тоді як поставка здійснена на суму 1 075 137,60 грн.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України, приймаючи до уваги наявні заперечення відповідача, суд перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» дійшов наступного висновку:

-сума 3% річних за період з 22.03.2022 по 20.04.2023 за видатковою накладною №38 від 20.04.2021 (на суму 811 737,60 грн) становить 26 353,67 грн;

-сума 3% річних за період з 22.03.2022 по 20.04.2023 за видатковою накладною №103 від 01.11.2021 (на суму 1 075 137,60 грн) становить 34 905,15 грн.

Загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню складає 61 258,82 грн.

-сума інфляційних втрат за період з квітня 2022 по березень 2023 (включно) за видатковою накладною №38 від 20.04.2021 (на суму 811 737,60 грн) становить 172 720,19 грн;

-сума інфляційних втрат за період з квітня 2022 по березень 2023 (включно) за видатковою накладною №103 від 01.11.2021 (на суму 1 075 137,60 грн) становить 228 766,01 грн.

Загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню складає 401 486,20 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги задовольняються судом в повному обсязі.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У розумінні наведених положень процесуального законодавства рішення з господарського спору може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 02.04.2019 у справі № 911/737/18.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази погашення відповідачем заборгованості, яка стягнута за рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.12.2022 по справі № 908/435/22 з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2023 по справі № 908/435/22 лише 21.04.2023. Відповідач доказів відсутності правових підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат суду не надав.

Стосовно посилань відповідача (викладених у відзиві) про застосування до вимог про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили), які виникли у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, який пролонґується на період дії воєнного стану на території України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Разом з тим, суд зазначає, що з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 14-1Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Втім, відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Таким чином, за загальним правилом, зацікавленій стороні у кожному конкретному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов`язання саме у зв`язку з введенням воєнного стану.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ «ДОНТЕРМОЛІТ») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на відшкодування визначених законом нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.

Таким чином посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, що є форс-мажорною обставиною та звільняє боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, є необґрунтованим та безпідставним.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022, яким нарахування та стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, заборонено, оскільки наведені норми права стосуються кредитних правовідносин та житлово-комунальних, в той час як предметом розгляду даної справи є стягнення 3% річних та інфляційних втрат за порушення виконання зобов`язання за договором поставки.

Так само судом відхиляються посилання відповідача на положення ст.ст. 551, 616 ЦК України та ст. 233 ГК України, оскільки наведені норми права дозволяють зменшити розмір збитків та неустойки, які не є предметом розгляду даної справи. Тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення на 90% розміру інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Питання про розподіл судових витрат в частині витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, станом на момент ухвалення судового рішення судом не розглядалося у зв`язку з відсутністю доказів понесення позивачем зазначених у позові витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ім. А.М. Кузміна», код ЄДРПОУ 00186536 (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТЕРМОЛІТ», код ЄДРПОУ 40000692 (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 63) суму 61 258 (шістдесят одну тисячу двісті п`ятдесят вісім) грн 82 коп. 3% річних, суму 401 486 (чотириста одну тисячу чотириста вісімдесят шість) грн 20 коп. інфляційних втрат.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ім. А.М. Кузміна», код ЄДРПОУ 00186536 (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНТЕРМОЛІТ», код ЄДРПОУ 40000692 (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 63) суму 6941 (шість тисяч дев`ятсот сорок одну) грн 18 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 08.08.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва