Постанова

від 15.01.2024 по справі 908/1498/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2024 року м. Дніпро Справа № 908/1498/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів Коваль Л.А., Мороза В.В.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна

на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2023 (, рішення складено та підписано 08.08.2023, суддя Боєва О.С.) у справі № 908/1498/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Донтермоліт

до відповідача Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна

про стягнення суми 462 745, 02 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Донтермоліт звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна про стягнення заборгованості у розмірі462745,02 грн, з яких: 61258,82 грн 3% річних, 401486,20 грн - інфляційних втрат, всього загальної суми

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань відповідно договору поставки №№ 11180081 від 01.02.2018 в частині своєчасної та повної поставки товару за договором, у зв`язку з чим позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення до фактичної оплати, яка була здійснена 21.04.2023 в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду по справі №908/435/22.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.08.2023 у даній справі позов задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузміна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Донтермоліт суму 61 258 грн 82 коп. 3% річних, суму 401 486 грн 20 коп. інфляційних втрат, 6941 грн 18 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на те, що відповідачем неналежним чином виконано його грошове зобов`язання з оплати поставленого товару, тому нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.

Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузміна звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступні обставини:

- наявність воєнного стану є поважними, надзвичайними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють здійснювати виконання зобов`язань згідно із умовами договору, законодавчими та іншими нормативними актами;

- відповідно до п.4.1 договору сторони фактично погодили між собою, що втрати позивача в цій справі від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються перерахунком відповідно до зміни курсу іноземної валюти, а відтак вимога щодо стягнення інфляційних втрат є безпідставною та задоволенню не підлягає;

- Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану №2120-ІХ від 15.03.2022, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, якими встановлено заборону, під час дії воєнного стану в України, нарахування та стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Частиною 3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В., суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2023 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/1498/23; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2023 у справі №908/1498/23 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Запорізької області.

Розпорядженням керівника апарату суду від 13.09.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В. (для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім.А.М. Кузьміна на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2023 у справі №908/1498/23.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25.09.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді Березкіної О.В.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.09.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В., суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2023 призначено повторний автоматизований розподілу судової справи у зв`язку зі звільненням у відставку судді Березкіної О.В. на підставі рішення Вищої ради правосуддя №939/0/15-23 від 28.09.2023р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2023 колегією суддів у наведеному вище складі прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2023 у справі №908/1498/23; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 15.01.2024р. на 14 годин 30 хвилин; задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення у Господарському суді Запорізької області.

15.01.2024 у судове засідання з`явився представник відповідача, який надав відповідні пояснення.

Позивач наданим йому процесуальним право не скористався та не забезпечив у судове засідання явку повноважного представника.

15.01.2024 на електронну адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Донтермоліт про розгляд справи за відсутністю його представника.

Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а неявка представника позивача не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутністю його представника.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2018 між Приватним акціонерним товариством Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузміна (покупець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Донтермоліт (постачальник, позивач у справі) укладений договір поставки № 11180081, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити вогнетриви та інші матеріали, на умовах викладених в цьому договорі.

Згідно з п. 1.2, 1.3, 1.4 договору товар поставляється узгодженими партіями на умовах DDR- склад покупця згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс-2010, які використовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також з урахуванням умов, обумовлених у цьому договорі. Асортимент товару, ціна, кількість, вимоги до якості, додаткові умови поставки кожної партії товару, що поставляється за цим договором, узгоджуються в додатках (специфікаціях) до цього договору, що є його невід`ємною частиною. Право власності на товар переходить з моменту поставки товару.

Розділом 4 договору визначені умови платежу, а саме: оплата кожної партії товару здійснюється в розмірі 100% її вартості протягом 90 календарних днів з дати прийняття товару та надання оригіналу рахунку. Якщо курс євро на дату оплати збільшиться або зменшиться понад 3%, то ціна повинна бути пропорційно перерахована за такою формулою: Ц2= Ц1*К2/К1, де Ц2 - ціна за одиницю, яка підлягає оплаті, гривень; Ц1- ціна за одиницю, зафіксована в додатках (специфікаціях), гривень; К2- курс євро НБУ на дату оплати; К1- курс євро, зафіксований в специфікації, партія товару по якій підлягає оплаті.

Позивач у позові зазначає, що 11.03.2021 сторонами договору була підписана специфікація №5 до договору на загальну суму 2 669 841,60 грн, з урахуванням ПДВ - 444973,60 грн. Умови оплати: по факту поставки, до 60 календарних днів відстрочка платежу. Строк постачання: 4-8 тижнів від дати отримання офіційної заяви.

18.05.2021 сторонами договору підписана специфікація №6 до договору на загальну суму 1 075137,60 грн., з урахуванням ПДВ 179 189,60 грн. Умови оплати: по факту поставки, до 60 календарних днів відстрочка платежу. Строк постачання: 14 тижнів від дати підписання специфікації.

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар за Специфікацією № 5 до нього на загальну суму 2 661 921,60 грн з т.ч. ПДВ, за Специфікацією №6 до нього на загальну суму 1 075 137,60 грн, в тому числі ПДВ.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати отриманого товару в рамках договору №11180081 від 01.02.2018, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.12.2022 у справі №908/435/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Донтермоліт про стягнення з Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна основного боргу - 2 272 494,18 грн., неустойки (пені) - 145 099,39 грн., 55 517,31 грн. - 3 % річних, інфляційних втрат - 179 023,76 грн. задоволено частково. З ПрАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна на користь ТОВ Донтермоліт стягнуто суму основного боргу в розмірі 1 916 223,29 грн., пені 171 609,63 грн., 3 % річних - 64 668,15 грн., інфляційних втрат 213 250,95 грн. В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 390 648,71 грн., провадження у справі закрито.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу ПрАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім.А.М. Кузьміна задоволено частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 22.12.2022 у справі №908/435/22 в частині стягнення з ПрАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна суми основного боргу, судового збору та закриття провадження змінено. Стягнуто з ПрАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна на користь ТОВ Донтермоліт суму основного боргу у розмірі 1886875,20 грн. Закрито провадження у справі в частині стягнення 419 996,80 грн. В решті частини рішення суду залишено без змін.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, як-от: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України) суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин (п.60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №917/1338/18)..

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, тобто факти, а не правова їх оцінка. Преюдиційні факти істотно відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, від 17.02.2021 у справі № 914/1257/18 та інші).

Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2022 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі №908/435/22 набрала законної сили, а відтак встановлений судами у цій справі факт щодо порушення відповідачем строків оплати та наявності заборгованості перед позивачем у сумі 1886 875,20 грн згідно з договором поставки №11180081 від 01.02.2018 не потребує додаткового доказування.

Відповідач остаточне перерахування позивачу стягнутої на підставі постанови Центрального апеляційного господарського суду по справі № 908/435/22 заборгованості, яка виникла відповідно до договору поставки №11180081 від 01.02.2018, здійснив 21.04.2023.

У зв`язку з наявністю прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивач, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за видатковими накладними №38 від 20.04.2021, №103 від 01.11.2021.

Предметом спору у даній справі є вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін).

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Матеріали справи містять докази погашення відповідачем заборгованості, стягнутої за постановою суду по справі 908/435/22 лише 21.04.2023

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у загальному розмірі 61 258,82 грн, з яких: за період з 22.03.2022 по 20.04.2023 за видатковою накладною №38 від 20.04.2021 (на суму 811 737,60 грн) у розмірі 26 353,67 грн; за період з 22.03.2022 по 20.04.2023 за видатковою накладною №103 від 01.11.2021 (на суму 1 07137,60 грн) становить 34 905,15 грн, а також інфляційні втрати у загальному розмірі 401 486,20 грн, з яких: за період з квітня 2022 року по березень 2023 року (включно) за видатковою накладною №38 від 20.04.2021 (на суму 811 737,60 грн) 172 720,19 грн; за період з квітня 2022 року по березень 2023 року (включно) за видатковою накладною №103 від 01.11.2021 (на суму 1 075 137,60 грн) 228 766,01 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, апеляційний господарський суд вважає, що цей розрахунок, є арифметично правильним та нарахованим відповідно до чинного законодавства, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на вже оплачену заборгованість під час дії воєнного стану.

Так, статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п.10.1 договору у разі неможливості виконання зобов`язань, що випливають з цього договору, внаслідок обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору, в результаті непередбачених подій надзвичайного характеру (війна, ембарго, стихійні лиха, дії уряду, створюють неможливість виконання зобов`язань за договором), сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань, повинна в 5-денний термін з моменту настання таких обставин повідомити іншу сторону за договором.

У випадку, якщо форс-мажорна обставини триватимуть більше 90 днів, кожна із сторін має право розірвати договір в односторонньому порядку. Достатнім підтвердженням наявності форс-мажорних обставин є відповідний документ Торгово-промислової палати України (п.10.2 договору).

З урахуванням наведеного на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, саме по собі введення воєнного стану, без доведення учасником справи причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та неможливістю своєчасного виконання зобов`язання за договором, не свідчить про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

За приписами ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, за відсутності в матеріалах даної справи поданих у встановленому процесуальним законом порядку доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином, не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Апеляційний господарський суд зауважує, що посилання скаржника на Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану №2120-ІХ від 15.03.2022, яким, зокрема, заборонено нарахування та стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість є безпідставними, оскільки наведені норми права стосуються кредитних та житлово-комунальних правовідносин. Водночас предметом розгляду даної справи є стягнення 3% річних та інфляційних втрат за порушення виконання зобов`язання за договором поставки.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на погодження сторонами, що витрати позивача в цій справі від знецінення національної валюти внаслідок інфляції встановлюються перерахунком відповідно до зміни курсу іноземної валюти, оскільки якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов`язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку (в даному випадку прийняття Центральним апеляційним господарським судом постанови від 03.04.2023 у справі №908/435/22) відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов`язання (подібний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 910/11249/17).

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні, яке відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст.277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду відсутні.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2023 у справі №908/1498/23 - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції та строки оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 17.01.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз