Рішення

від 02.08.2023 по справі 910/7365/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2023Справа № 910/7365/23

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та

Кредит ЛЕКС"

про стягнення 431 089,16 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит ЛЕКС" про стягнення 431 089,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 040412-11/01/2021 ШК-0806 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 11.01.2021, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 430 417,00 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані 3% річних у сумі 672,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.

14.06.2023 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 відзив відповідача залишено без розгляду.

12.07.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи.

24.07.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, м. Київ, вул. Іоана Павла II, буд.4/6, корп.А, кім. 803Б.

24.05.2023 відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

11.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит ЛЕКС" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040412-11/01/2021 ШК-0806 (далі - договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується постачати Покупцю партіями нафтопродукти в асортименті, скраплений газ, в подальшому іменовані Товар. а Покупець зобов`язується прийняти Товар від Постачальника та оплатити його вартість на умовах даного Договору. Асортимент та кількість Товару (об`єм товарної партії) погоджуються Сторонами у видаткових накладних на Товар.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору, ціна за одиницю виміру кількості Товару встановлюється за погодженням Сторін у видаткових накладних на Товар. Ціна включає податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України. Загальна сума Договору становить суму вартості Товару, поставленого протягом терміну дії даного Договору.

Пунктом 3.1, договору передбачено, що після погодження Сторонами асортименту, кількості та ціни Товару (товарної партії) Постачальник надає за видатковою накладною Покупцю картку (и) на пальне "WOG" встановленої форми відповідного номіналу (далі по тексту - картка(и) на пальне або картка()). Картка на пальне виготовляється на паперовому носії; глянцевому паперовому носії, заламінованого плівкою; пластиковому носії. Містить емблему торгової марки "WOG", вказівку на вид (марку) Товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Передача Покупцю карток на пальне "WOG" здійснюється по місцезнаходженню офісу Постачальника уповноваженій особі Покупця. Факт передачі карток на пальне від Постачальника Покупцю підтверджується підписанням Сторонами видаткової накладної на Товар Право власності на Товар переходить до Покупця 3 моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар.

Відповідно до п.3.2 товар, видається Покупцю лише на підставі та в обмін на картку на пальне, видану Постачальником Покупцеві на умовах, передбачених п. 3.1. даного Договору. Картка на пальне е товарно-розпорядчим документом на Товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) Товару за місцем знаходження Товару (АЗС). Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання Товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред`являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, і, на підставі цього, здійснює фактичну передачу (видачу) Товару відповідної марки та кількості. При видачі Товару, картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання Покупцем Товару відповідного асортименту та кількості.

Покупець зобов`язаний фактично отримати Товар в межах терміну (строку) дії карток на пальне. Термін (строк) дії карток на пальне вказується у видатковій накладній і погоджується Сторонами шляхом підписання видаткової накладної на Товар. У випадку якщо термін дії карток на пальне не вказаний у видатковій накладній, то термін дії карток на пальне становить 1 календарний рік від дати видаткової накладної. (п.3.4 договору)

Згідно з пп. 4.1, 4.2 договору, розрахунки між Сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Розрахунки за Товар здійснюються Покупцем на умовах 100% попередньої оплати, протягом робочого (банківського) дня 3 моменту виставлення Постачальником рахунку на оплату Товару Покупцю, якщо інший термін оплати не встановлений в рахунку на оплату Постачальника. У випадку неоплати прострочки оплати Покупцем Товару в строки, визначені в рахунку на оплату та/або Договором. Постачальник має право в односторонньому порядку переглянути та змінити ціну на Товар, вказану в рахунку.

Даний Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по даному Договору. У випадку, коли жодна із Сторін протягом одного місяця до закінчення строку дії даного Договору не заявила про намір його розірвати та продовжує надалі виконувати умови даного Договору, то Договір вважається таким, що діє на кожен наступний рік на умовах передбачених даним Договором. Постачальник вправі розірвати даний договір в односторонньому порядку, повідомивши про це Покупця за 10 (десять) календарних днів до бажаної дати розірвання Договору. (п.10.9 договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.2021 сторонами погоджено асортимент, кількість товару та ціну, що підтверджується видатковою накладною №437 від 11.01.2021 на суму 58 329,50 грн, видатковою накладною №8756 від 08.02.2021 на суму 51 891,50 грн, видатковою накладною №18675 від 09.03.2021 на суму 52 252,00 грн, видатковою накладною №24006 від 06.04.2021 на суму 55 607,55 грн, видатковою накладною №35106 від 06.05.2021 на суму 60 939,00 грн, видатковою накладною №53247 від 07.06.2021 на суму 60 420,00 грн, видатковою накладною №64533 від 05.07.2021 на суму 60 573,75 грн, видатковою накладною №79363 від 05.08.2021 на суму 52 281,00 грн, видатковою накладною №92853 від 08.09.2021 на суму 51 147,00 грн, видатковою накладною №97322 від 04.10.2021 на суму 57 960,00 грн, видатковою накладною №110808 від 03.11.2021 на суму 9 600,00 грн, видатковою накладною №119742 від 09.11.2021 на суму 107 150,00 грн, видатковою накладною №12771 від 06.12.2021 на суму 104 377,00 грн, видатковою накладною №136804 від 28.12.2021 на суму 339 057,00 грн, видатковою накладною №13946 від 09.02.2022 на суму 237 360,00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до довідки, виданої на запит позивача, про надходження на рахунок підприємства відкритого в АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень» грошових коштів від відповідача у період з 11.01.2021 по 08.02.2022, відповідачем сплачено суму у розмірі 1 359 080,55 грн за бензин.

Листом №578 від 25.08.2022 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку з 05.09.2022 на підставі пункту 10.9 договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 26.08.2022, фіскальним чеком від 26.08.2022 та накладною №4302702577927 від 26.08.2022. Відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» вищезазначене відправлення отримано одержувачем 07.09.2022.

18.10.2022 позивач повернув на рахунок відповідача кошти за непоставлений товар у розмірі 430 417,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1677539043 від 18.10.2022 із зазначенням призначення платежу: «повернення коштів по дог. №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.2021р., в .т.ч. ПДВ 20% зг. дог. №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.21 ПДВ 71736,17».

В той же час, відповідач звернувся до господарського суду Волинської області з позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" виконати умови договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 11.01.2021 № 04012-11/01/2021 ШК-0806, а саме: видати дизельне пальне ДП-3-Євро5-В0 у кількості 4080 л та бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 у кількості 9 700 л та зміну умов договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 11.01.2021 № 04012-11/01/2021 ШК-0806, а саме: змінити термін (строк) дії карток на пальне, отриманих але не використаних, за видатковими накладними від 06.12.2021 № 127771, від 28.12.2021 № 136804, від 09.02.2022 № 13946 і встановити новий строк 9 місяців з моменту набрання чинності рішенням суду.

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.11.2022 позов задоволено, зобов`язано відповідача виконати умови договору поставки, а саме: видати позивачу дизельне пальне ДП-3-Євро5-ВО в кількості 4080 л та бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 у кількості 9700 л, змінено умови договору поставки, а саме: змінено термін (строк) дії карток на пальне, стягнуто з відповідача на користь позивача, зокрема, 60 300 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 рішення Господарського суду Волинської області від 16.11.2022 у справі № 903/620/22 залишено без змін в частині задоволених позовних вимог та скасовано в частині розподілених сум судових витрат, а саме стягнення 60 300 грн витрат на професійну правничу допомогу, в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у стягненні.

Постановою Верховного Суду від 29.03.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 903/620/23 залишено без змін.

Листом №321 від 06.04.2023 позивач повідомив відповідача про добровільне виконання рішення суду від 16.11.2022 у справі № 903/620/22, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 06.04.2023, фіскальним чеком від 06.04.2023 та накладною №4302702921261 від 06.04.2023. Відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» вищезазначене відправлення отримано одержувачем 14.04.2023.

У період з 01.04.2023 по 26.04.2023 року відповідачем отримано пальне по картках на підставі договору №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.2021, що підтверджується звітом про отриманням пального по картах на пальне.

Листом №305 від 29.03.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти в сумі 430 417,00 грн, які були перераховані згідно з платіжним дорученням №1677539043 від 18.10.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 29.03.2023, фіскальним чеком від 29.03.2023 та накладною №4302702912408 від 29.03.2023. Відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» вищезазначене відправлення отримано одержувачем 05.04.2023.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач набув грошові кошти у розмірі 430 417,00 грн без достатніх правових підстав, оскільки дані кошти були перераховані відповідачу у зв`язку із розірванням договору, однак рішенням господарського суду Волинської області від 16.11.2022, яке набрало законної сили 25.01.2023, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" виконати умови договору поставки по зобов`язанням, які виникли до моменту розірвання договору. За таких підстав, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит ЛЕКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" безпідставно отримані кошти в сумі 430 417,00 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 672,16 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.2021 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом, 11.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит ЛЕКС" було укладено Договір поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.2021, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується постачати Покупцю партіями нафтопродукти в асортименті, скраплений газ, в подальшому іменовані Товар. а Покупець зобов`язується прийняти Товар від Постачальника та оплатити його вартість на умовах даного Договору. Асортимент та кількість Товар» (об`єм товарної партії) погоджуються Сторонами у видаткових накладних на Товар.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору ціна за одиницю виміру кількості Товару встановлюється за погодженням Сторін у видаткових накладних на Товар. Ціна включає податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України. Загальна сума Договору становить суму вартості Товару, поставленого протягом терміну дії даного Договору.

Пунктом 3.1, договору передбачено, що після погодження Сторонами асортименту, кількості та ціни Товару (товарної партії) Постачальник надає за видатковою накладною Покупцю картку (и) на пальне "WOG" встановленої форми відповідного номіналу (далі по тексту - картка(и) на пальне або картка()). Картка на пальне виготовляється на паперовому носії; глянцевому паперовому носії, заламінованого плівкою; пластиковому носії. Містить емблему торгової марки "WOG", вказівку на вид (марку) Товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Передача Покупцю карток на пальне "WOG" здійснюється по місцезнаходженню офісу Постачальника уповноваженій особі Покупця. Факт передачі карток на пальне від Постачальника Покупцю підтверджується підписанням Сторонами видаткової накладної на Товар Право власності на Товар переходить до Покупця 3 моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар.

На виконання умов договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.2021 сторонами погоджено асортимент, кількість товару та ціну, що підтверджується видатковою накладною №437 від 11.01.2021 на суму 58 329,50 грн, видатковою накладною №8756 від 08.02.2021 на суму 51 891,50 грн, видатковою накладною №18675 від 09.03.2021 на суму 52 252,00 грн, видатковою накладною №24006 від 06.04.2021 на суму 55 607,55 грн, видатковою накладною №35106 від 06.05.2021 на суму 60 939,00 грн, видатковою накладною №53247 від 07.06.2021 на суму 60 420,00 грн, видатковою накладною №64533 від 05.07.2021 на суму 60 573,75 грн, видатковою накладною №79363 від 05.08.2021 на суму 52 281,00 грн, видатковою накладною №92853 від 08.09.2021 на суму 51 147,00 грн, видатковою накладною №97322 від 04.10.2021 на суму 57 960,00 грн, видатковою накладною №110808 від 03.11.2021 на суму 9 600,00 грн, видатковою накладною №119742 від 09.11.2021 на суму 107 150,00 грн, видатковою накладною №12771 від 06.12.2021 на суму 104 377,00 грн, видатковою накладною №136804 від 28.12.2021 на суму 339 057,00 грн, видатковою накладною №13946 від 09.02.2022 на суму 237 360,00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Згідно з пп. 4.1, 4.2 договору розрахунки між Сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Розрахунки за Товар здійснюються Покупцем на умовах 100% попередньої оплати, протягом робочого (банківського) дня 3 моменту виставлення Постачальником рахунку на оплату Товару Покупцю, якщо інший термін оплати не встановлений в рахунку на оплату Постачальника. У випадку неоплати прострочки оплати Покупцем Товару в строки, визначені в рахунку на оплату та/або Договором. Постачальник має право в односторонньому порядку переглянути та змінити ціну на Товар, вказану в рахунку.

Відповідно до довідки, виданої на запит позивача, про надходження на рахунок підприємства відкритого в АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень» грошових коштів від відповідача у період з 11.01.2021 по 08.02.2022, відповідачем сплачено суму у розмірі 1 359 080,55 грн за бензин.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 10.9 договору даний Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по даному Договору. У випадку, коли жодна із Сторін протягом одного місяця до закінчення строку дії даного Договору не заявила про намір його розірвати та продовжує надалі виконувати умови даного Договору, то Договір вважається таким, що діє на кожен наступний рік на умовах передбачених даним Договором. Постачальник вправі розірвати даний договір в односторонньому порядку, повідомивши про це Покупця за 10 (десять) календарних днів до бажаної дати розірвання Договору.

Листом №578 від 25.08.2022 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку з 05.09.2022 на підставі пункту 10.9 договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 26.08.2022, фіскальним чеком від 26.08.2022 та накладною №4302702577927 від 26.08.2022. Відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» вищезазначене відправлення отримано одержувачем 07.09.2022.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що умовами договору передбачено право постачальника в односторонньому порядку розірвати вказаний договір, а позивач скористався своїм правом шляхом надіслання на адресу відповідача листа №578 від 25.08.2022, договір поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.2021 є розірваним з 06.09.2022 (26.08.2022 + 10 календарних днів)

18.10.2022 позивач повернув на рахунок відповідача кошти за непоставлений товар у розмірі 430 417,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1677539043 від 18.10.2022 із зазначенням призначення платежу: «повернення коштів по дог. №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.2021р., в .т.ч. ПДВ 20% зг. дог. №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.21 ПДВ 71736,17».

В той же час, відповідач звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" виконати умови договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 11.01.2021 №04012-11/01/2021 ШК-0806, а саме: видати дизельне пальне ДП-3-Євро5-В0 у кількості 4080 л та бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 у кількості 9 700 л та зміну умов договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 11.01.2021 № 04012-11/01/2021 ШК-0806, а саме: змінити термін (строк) дії карток на пальне, отриманих але не використаних, за видатковими накладними від 06.12.2021 № 127771, від 28.12.2021 № 136804, від 09.02.2022 № 13946 і встановити новий строк 9 місяців з моменту набрання чинності рішенням суду.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.11.2022 позов задоволено, зобов`язано відповідача виконати умови договору поставки, а саме: видати позивачу дизельне пальне ДП-3-Євро5-ВО в кількості 4080 л та бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 у кількості 9700 л, змінено умови договору поставки, а саме: змінено термін (строк) дії карток на пальне, стягнуто з відповідача на користь позивача, зокрема, 60 300 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 рішення Господарського суду Волинської області від 16.11.2022 у справі № 903/620/22 залишено без змін в частині задоволених позовних вимог та скасовано в частині розподілених сум судових витрат, а саме стягнення 60 300 грн витрат на професійну правничу допомогу, в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у стягненні.

Постановою Верховного Суду від 29.03.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 903/620/23 залишено без змін.

У вказаному рішенні суду встановлено, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Враховуючи те, що зобов`язання відповідача щодо поставки позивачу товару виникли до моменту розірвання договору поставки, такі зобов`язання незалежно від закінчення строку дії договору мають бути виконані.

Таким чином, посилання відповідача на те, що розірвання договору поставки є підставою для невиконання ним зобов`язань по поставці товару є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції, що такі висновки засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позову.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, судове рішення у справі № 903/620/22 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт розірвання договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.2021 підтверджено рішенням господарського суду Волинської області від 16.11.2022 у справі №903/620/22, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Листом №321 від 06.04.2023 позивач повідомив відповідача про добровільне виконання рішення суду від 16.11.2022 у справі № 903/620/22, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 06.04.2023, фіскальним чеком від 06.04.2023 та накладною №4302702921261 від 06.04.2023. Відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» вищезазначене відправлення отримано одержувачем 14.04.2023.

Таким чином, судом встановлено, що рішення Господарського суду Волинської області від 16.11.2022 по справі №903620/22 в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" виконати умови договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 11.01.2021 №04012-11/01/2021 ШК-0806, а саме: видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит ЛЕКС" дизельне пальне ДП-3-Євро5-В0 у кількості 4080 л та бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 у кількості 9 700 л та зміну умов договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 11.01.2021 № 04012-11/01/2021 ШК-0806 було виконано позивачем у добровільному порядку, що не заперечувалось відповідачем. В той же час, у зв`язку з розірванням вказаного договору до моменту виконання рішення господарського суду Волинської області від 16.11.2022 по справі №903620/22 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" 18.10.2022 повернуло на рахунок відповідача кошти за непоставлений товар у розмірі 430 417,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1677539043 від 18.10.2022 із зазначенням призначення платежу: «повернення коштів по дог. №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.2021р., в .т.ч. ПДВ 20% зг. дог. №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.21 ПДВ 71736,17».

Листом №305 від 29.03.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти в сумі 430 417,00 грн, які були перераховані згідно з платіжним дорученням №1677539043 від 18.10.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 29.03.2023, фіскальним чеком від 29.03.2023 та накладною №4302702912408 від 29.03.2023. Відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» вищезазначене відправлення отримано одержувачем 05.04.2023.

При зверненні до суду з вказаним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит ЛЕКС" безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 430417,00 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Судом встановлено, що у період з 01.04.2023 по 26.04.2023 року відповідачем отримано пальне по картках на підставі договору №040412-11/01/2021 ШК-0806 від 11.01.2021, що підтверджується звітом про отриманням пального по картах на пальне.

Вказаний товар був оплачений відповідачем в період дії договору, однак у зв`язку із розірванням договору, грошові кошти в сумі 430 417,00 грн за непоставлений товар були повернуті позивачем відповідачу на підставі платіжного доручення №1677539043 від 18.10.2022.

Листом №305 від 29.03.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти в сумі 430 417,00 грн, які були перераховані згідно з платіжним дорученням №1677539043 від 18.10.2022, оскільки дані кошти були перераховані відповідачу у зв`язку із розірванням договору, однак рішенням господарського суду Волинської області від 16.11.2022, яке набрало законної сили 25.01.2023, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" виконати умови договору поставки по зобов`язанням, які виникли до моменту розірвання договору. Відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» вищезазначене відправлення отримано одержувачем 05.04.2023.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" грошових коштів у розмірі 430 417,00 грн.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит ЛЕКС" про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 430 417,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 672,16 грн.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Відповідно до статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року по справі №910/10156/17.

Відповідно до ч.1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом №305 від 29.03.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти в сумі 430 417,00 грн, які були перераховані згідно з платіжним дорученням №1677539043 від 18.10.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 29.03.2023, фіскальним чеком від 29.03.2023 та накладною №4302702912408 від 29.03.2023. Відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» вищезазначене відправлення отримано одержувачем 05.04.2023.

Відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» вищезазначене відправлення отримано одержувачем 05.04.2023.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами у розмірі 430 417,00 грн, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 13.04.2023 по 01.05.2023 у розмірі 672,16 грн.

Отже, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит ЛЕКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 430 417,00 грн та 3% річних у розмірі 672,16 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит ЛЕКС" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2022 між Адвокатським об`єднанням «Золоті ворота» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" було укладено договір про надання правничої допомоги.

Додатковою угодою від 10.04.2023 року до договору про надання правничої допомоги від 01.02.2018 року (далі - додаткова угода) Сторони узгодили, що Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати Клієнту юридичні послуги, що полягають у наданні правничої (правової) допомоги при підготовці та поданні до господарського суду м. Києва позовної заяви про стягнення з ТОВ «ЮК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ ЛЕКС» безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 430 417,00 грн., 3 % річних, а також в процесі розгляду господарським судом справи, за даним позовом.

Згідно з п.2 додаткової угоди за здійснену правову допомогу та послуги, що надаються Виконавцем, Клієнт сплачує Виконавцю гонорар (винагороду) у фіксованому розмірі, що становить 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.).

Гонорар сплачується в готівковій або безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт). (п.3 додаткової угоди)

Відповідно до п.4. додаткової угоди Сторони дійшли згоди, що за результатами надання правової допомоги згідно цієї Додаткової угоди, сторони складають лише акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), що підписується Сторонами. Акт надсилається Клієнту Виконавцем одним із способів: факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, засобами електронного зв`язку.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано платіжну інструкцію №4071209631 від 04.07.2023 на суму 20 000,00 грн, Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04.07.2023.

Судом встановлено, що Мороз О.В. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА №1166 від 27.09.2019, інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної Асоціації Адвокатів України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі №922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, суд враховує, що наданий акт прийому передачі виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням заперечень відповідача проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн і саме вказаний розмір суд вважає співрозмірним по відношенню до обсягу фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Керуючись ст. 129, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Фінанси та Кредит ЛЕКС" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 4/6, корп.А, кім. 803-Б, ідентифікаційний код 32109975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" (43023, м. Луцьк, вул. Єршова, буд. 1, ідентифікаційний код 43603592) заборгованість у розмірі 430 417 грн. 00 коп., 3% річних - 672 грн. 16 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 6 466 грн. 34 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.08.2023

Суддя А.І. Привалов