Ухвала

від 08.08.2023 по справі 911/2383/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі

"08" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2383/23

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Христенко О.О., розглянув матеріали позовної заяви

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Паккор Україна», м. Київ

доРосійської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації,

Російська Федерація, м. Москва

про 316 722,48 доларів США (що станом на день подання позовної заяви є

еквівалентом 11 582 097,07 грн)

Встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява від 21.07.2023 (вх. № суду 2046/23 від 03.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Паккор Україна» до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією Російської Федерації проти України у сумі 316 722,48 доларів США (що станом на день подання позовної заяви є еквівалентом 11 582 097,07 грн).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті воєнної агресії Російської Федерації внаслідок ракетного обстрілу було знищено складський комплекс у селі Стоянка Київської області, на якому зберігалися майно, яке належить позивачу. Внаслідок пожежі було знищено майно позивача вартістю 273 044,33 доларів США (що становить еквівалент 9 984 848,89 грн). Також позивач заявляє до стягнення 43 678,15 доларів США (що становить еквівалент 1 597 0248,08 грн) упущеної вигоди, що не отримав позивач в результаті знищення (пошкодження) належного йому майна.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням такого.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

За частиною 4 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Водночас, міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій, однак, ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у судовому процесі.

У рішенні від 14 березня 2013 року у справі «Олєйніков проти Росії» Європейський суд з прав людини вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються «відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її», і Суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).

У рішенні від 23 березня 2010 року у справі «Цудак проти Литви» (Cudakv.Lithuania) Європейський суд з прав людини також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, держава не має права посилатись на імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю людини чи майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19.

З огляду на вказане, після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Російська Федерація не має права посилатись на судовий імунітет, відтак, звернення до суду з позовом до Російської Федерації - обґрунтоване.

Крім того, у зв`язку із розривом Україною дипломатичних відносин з вказаною державою, відсутня можливість направлення кореспонденції до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

Судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17 (провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58)).

Відтак, позивач позбавлений можливості направити копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу, відповідно до частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України. Проте, позивачем додано до позовної заяви лист від 29.07.2023, направлений на адресу Посольства Російської Федерації в Польщі, де позивач зазначає, що на адресу Посольства Російської Федерації в Польщі направляється примірник позовної заяви з додатками про стягнення з Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паккор Україна» завданої шкоди у розмірі 316 722,48 доларів США (що станом на день подання позовної заяви є еквівалентом 11 582 097,07 грн), який буде подано до Господарського суду Київської області. Одночасно з цим, ТОВ «Паккор Україна» просить забезпечити повідомлення та передання направлених документів органу, уповноваженому на представництво інтересів Російської Федерації в іноземних судах - Генеральній прокуратурі Російської Федерації.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, враховуючи ціну позову, яка перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обраний позивачем спосіб захисту, обсяг та характер доказів у справі, які мають бути зібрані та досліджені, господарський суд дійшов висновку, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання цієї ухвали на адресу відповідача, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснюватиметься шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

Керуючись статтями 162, 164, 172, 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Постановив:

1. Прийняти позовну заяву від 21.07.2023 (вх. № суду 2046/23 від 03.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Паккор Україна» до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією Російської Федерації проти України у сумі 316 722,48 доларів США (що станом на день подання позовної заяви є еквівалентом 11 582 097,07 грн) до розгляду та відкрити провадження у справі № 911/2383/23 за правилами загального позовного провадження.

2. Проведення підготовчого засідання суду призначити на 30.08.2023 об 11:50. Повідомити учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108 (зал судових засідань № 3).

3. Відповідач має право подати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі. До відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача та докази надіслання відзиву іншим учасникам справи. Копія відзиву та доданих до нього документів має бути надіслана іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду (ст. 165 ГПК України).

4. Учасникам справи письмові докази, які подаються до господарського суду, оформлювати відповідно до вимог ст. 91 ГПК України. Зобов`язати учасників справи всі заяви, пояснення, клопотання, заперечення у справі викладати виключно у письмовій формі (ч. 2 ст. 169 ГПК України).

Подача документів здійснюється через канцелярію господарського суду Київської області з супровідним листом.

5. Попередити відповідача про те, що відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами

6. Роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, за ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

7. Рекомендувати учасникам справи необхідні документи надсилати в електронному вигляді на електронну адресу суду: inbox@ko.arbitr.gov.ua, або шляхом реєстрації у підсистемі «Електронний суд», або поштою. Звернути увагу учасників справи на вимоги ч. 8 ст. 42 ГПК України щодо необхідності скріплення електронних документів ЕЦП.

8. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються договором про надання правової допомоги, довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Повноваження особи, яка представляє інтереси учасника справи в порядку самопредставництва, підтверджуються наказом про призначення на посаду, посадовою інструкцією, положенням про відділ, статутом, трудовим договором (контрактом) тощо.

9. Інформацію по справі, що розглядається, сторони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (http://court.gov.ua/fair/).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 08.08.2023 та не може бути оскаржена окремо від судового рішення, яким закінчиться провадження у даній справі.

Суддя О.О. Христенко