Ухвала

від 08.08.2023 по справі 917/805/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

08.08.2023 Справа № 917/805/23

Суддя Тимощенко О.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання "Хорс" (вх. № 9349 від 31.07.2023 року) про забезпечення позову по справі № 917/805/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання "Хорс", вул. Ярославів Вал, 38, літ. Б, м. Київ, 01034,

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Харкіське котлобудівельне підприємство "Котлоенергопроект", вул. Родникова, 3, к. 115, м. Харків, 61184, фактичне місцезнаходження: пр. Героїв Харкова, 299А м. Харків, 61001

про стягнення грошових коштів у розмірі 111 879 742,40 грн та визнання договору розірваним, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання "Хорс" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Харкіське котлобудівельне підприємство "Котлоенергопроект" про стягнення заборгованості у розмірі 111 879 742,40 грн за договором №1917 генерального підряду від 01.10.2019 року та про визнання вказаного договору розірваним (868/23).

Ухвалою від 18.05.2023 року суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання "Хорс" без руху та надав позивачу строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

22.05.2023 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2023 року про залишення позовної заяви без руху. До даної заяви позивачем додано копію платіжної інструкції №1620 від 22.05.2023 рок на суму 940 742,00 грн, докази направлення вказаної заяви на адресу відповідача та зазначено, що заходи забезпечення позову до подання позовної заяви не здійснювалися (вх. № 6447, без ЕЦП).

22.05.2023 року до суду від позивача надійшла ідентична заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2023 року про залишення позовної заяви без руху (додатками) (вх. № 6623).

Ухвалою суду від 29.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.06.2023 року на 11:00 год.

31.07.2023 року до суду від позивача надійшла заява (вх. № 9349), в якій позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному акціонерному товариству «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» (місцезнаходження: 61184, Україна, м.Харків, вул. Родникова, буд. З, кв. 115, Фактичне місцезнаходження: 61001, м.Харків, пр. Героїв Харкова, 299-А, Ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 31631883) в межах суми 42 207 670,79 грн.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що, позивачем в рамках договору генпідряду №1917 від 01.10.2019 року було оплачено на рахунок генпідрядника (відповідача) грошових коштів на суму 117 490 390,00 грн. Різниця між сумою коштів, яка оплачена позивачем на рахунок відповідача за договором генпідряду, та сумою коштів, яку генпідрядник перерахував субпідрядникам та іншим своїм контрагентам для виконання своїх зобов`язань за договором генпідряду, складає 42 207 670,79 грн. Ця значна сума грошових коштів, яка добросовісно була сплачена позивачем з метою виконання договірних зобов`язань, не була використана за своїм цільовим призначенням та просто зникла.

Заявник зазначає, що на даний час, за матеріалами УСБУ в Полтавській області, слідчим управлінням ГУНП в Полтавській області розслідується кримінальне провадження, відомості про яке 14.09.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170000000453 за ст. 191 КК України щодо заволодіння службовими особами ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» грошовими коштами потерпілого ТОВ «Об`єднання «Хоре» під час виконання будівельних робіт з реконструкції технологічних потоків на ПрАТ «КЗТВ», з подальшою їх легалізацією та виведенням за меж України.

Управлінням служби безпеки України в Полтавській області за дорученням слідчого під час аналізу руху коштів ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» по рахунку в АТ «Банк «Грант» встановлені сумнівні операції, які свідчать про можливе обготівкування та привласнення коштів директором ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» Ліфшицем В.Д. Так, частина коштів в сумі 6,198 млн грн була знята готівкою, надано позик працівникам на суму 1,41 млн грн (які в подальшому не зараховувалися на рахунок підприємства), значна частина коштів була перерахована на рахунки інших підприємств, засновником яких також є ОСОБА_1 (в сумі 2,01 млн грн - на рахунок ТОВ «Екоті» (ідентифікаційний код 32951136); в сумі 1,219 млн грн - на рахунок ТОВ «Теплотехніка» (ідентифікаційний код 31632185)).

Крім того, сума 2,578 млн грн була перерахована ФОП Степаненко Н.С. за технічну документацію, 5,196 млн грн за виготовлення технічної документації ФОП Пономаренко С.Н., 0,91 млн грн - ФОП Лещенко Р.О. за проектні роботи.

Про виведення коштів за межі України свідчить той факт, що в березні 2021 Ліфшиць В.Д. став одним із засновників юридичної особи, зареєстрованої в російській федерації - ООО «СИТ «ЗК» (ИНН 3123318896), при цьому статутний капітал цієї юридичної особи одночасно був збільшений з 10 000,00 руб. до 7 594 620 руб.

Крім того, з матеріалів виконавчого провадження №71345654, відкритого з примусового виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 20.03.2023у справі № 917/322/23, вбачається, що в результаті протиправних дій відповідача залишки грошових коштів на рахунках відповідача практично відсутні, що може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист інтересів позивача.

На думку позивача, наведені в даній заяві факти та обставини прямо підтверджують, що грошові кошти, які були оплачені позивачем на рахунок відповідача в рамках виконання договору генпідряду, відсутні у відповідача та не були використані за їх цільовим призначенням в сумі 42 207 670,79 грн, а наявних у відповідача грошових коштів недостатньо для захисту інтересів позивача, що унеможливить здійснення належного захисту майнових прав та законних і охоронюваних інтересів ТОВ «Об`єднання «Хорс» та виконання судового рішення (в разі задоволення позову).

Крім того, ТОВ «Об`єднання «Хорс» зазначає про відсутність пропозиції, щодо зустрічного забезпечення позову, посилаючись на те, що метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків Відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020у справі №646/6171/18, від 17.02.2021 у справі №760/19023/18, від 27.07.2021у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021).

Також позивач посилається на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №904/661/19, від 10.10.2019 у справ №916/1572/19, де зазначено, що зважаючи на ч.4 ст.141 ГПК, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому ст.13 ГПК.

При розгляді заяви суд враховує наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відтак, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення/істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю (грошових коштів) або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Означена позиція також узгоджується з постановами Верховного Суду, зокрема у справах №911/207/20 від 16.06.2020, №910/12641/19 від 15.06.2020 та №910/18384/15 від 10.06.2020.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову суд бере до уваги подані докази (завірені копії): лист Управління Служби безпеки України в Полтавській області вих. № 66/5/2/25-1235 від 17.08.2022 року щодо вчинення кримінального правопорушення, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12022170000000453), доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України №6232/115/24/05-2022 від 21.09.2022 року, лист Управління Служби безпеки України в Полтавській області вих. № 66/5/2/8-3145 від 01.11.2022 року щодо виконання доручення слідчого, лист Управління Служби безпеки України в Полтавській області вих. № 66/5/2/8-3391 від 11.11.2022 року щодо виконання доручення слідчого (в доповнення до реєстр. №66/5/2/8-3145 від 01.11.2022), лист Управління Служби безпеки України в Полтавській області вих. № 66/5/2/8-1943 від 07.06.2023 року щодо виконання доручення слідчого, лист АТ "Східно-Український банк "Грант" від 28.03.2023 року №77/08-2 БТ щодо надання інформації ДВС про залишки коштів на рахунках, лист АТ "Перший Український міжнародний банк" від 06.04.2023 року №116/1943/19 БТ щодо надання інформації ДВС про залишки коштів на рахунках, роздруківка з сайту YOU CONTROL щодо зв`язків ПрАТ "Харкіське котлобудівельне підприємство "Котлоенергопроект" з країною-агресором, роздруківка щодо реєстраційних даних юридичної особи, зареєстрованої в Російській Федерації - ООО "СИТ "ЗК", засновником якої є директор відповідача Ліфшиць В. Д.

Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме він необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми 42 207 670,79 грн, дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Разом із тим, застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на кошти, не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Отже, суд вважає, що накладення арешту на кошти у межах суми 42 207 670,79 грн (різниця між сумою коштів, яка оплачена позивачем на рахунок відповідача за договором генпідряду, та сумою коштів, яку генпідрядник перерахував субпідрядникам та іншим своїм контрагентам для виконання своїх зобов`язань за договором генпідряду №1917 генерального підряду від 01.10.2019 року) гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки залежить від наявності у відповідача грошових коштів у значному розмірі.

Накладення арешту в межах суми 42 207 670,79 грн забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення суду у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами задля запобігання перешкод, у майбутньому, у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, підставою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що для Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права (рішення у справі "Каіч та інші проти Хорватії").

Саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2023 року суд зазначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Суд зазначає, що відповідач жодним чином не заперечив проти задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому, суд звертає увагу на те, відповідно до доказів, наданих заявником, слідчим управлінням ГУНП в Полтавській області розслідується кримінальне провадження, відомості про яке 14.09.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170000000453 за ст. 191 КК України щодо заволодіння службовими особами ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» грошовими коштами потерпілого ТОВ «Об`єднання «Хорс» під час виконання будівельних робіт з реконструкції технологічних потоків на ПрАТ «КЗТВ», з подальшою їх легалізацією та виведенням за меж України. Управлінням СБУ в Полтавській області за дорученням слідчого під час аналізу руху коштів ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» по рахунку в АТ «Банк «Грант» встановлені сумнівні операції, які свідчать про можливе обготівкування та привласнення коштів директором ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» Ліфшицем В.Д.з матеріалів виконавчого провадження №71345654, відкритого з примусового виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 20.03.2023у справі № 917/322/23, вбачається, що в результаті протиправних дій відповідача залишки грошових коштів на рахунках відповідача практично відсутні, що може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист інтересів позивача.

Також заявник акцентує увагу на тому, що про виведення коштів за межі України свідчить той факт, що в березні 2021 Ліфшиць В.Д. став одним із засновників юридичної особи, зареєстрованої в російській федерації - ООО «СИТ «ЗК» (ИНН 3123318896), при цьому статутний капітал цієї юридичної особи одночасно був збільшений з 10 000,00 руб. до 7 594 620 руб.

Отже зазначена інформація свідчить про недобросовісні дії відповідача задля ухилення від сплати боргу.

Суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Суд приходить до висновку про те, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на кошти, не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання "Хорс" про забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову розглянута 08.08.2023, оскільки з 13.06.2023 року по 04.08.2023 року включно суддя Тимощенко О. М. знаходилася у відпустці, що позбавило її можливості дослідити матеріали заяви та постановити ухвалу. Тому ухвала постановлена, а її текст підготовлено та підписано після виходу судді з відпустки.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання "Хорс" (вх. №9349 від 31.07.2023 року) про забезпечення позову у справі №917/805/23 - задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня) так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному акціонерному товариству «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» (місцезнаходження: 61184, Україна, м. Харків, вул. Родникова, буд. 3, кв. 115, фактичне місцезнаходження: 61001, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 299-А, Ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 31631883) в межах суми 42 207 670,79 грн.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднання "Хорс" (вул. Ярославів Вал, буд. 38, літ. Б, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 21509268).

Боржник: Приватне акціонерне товариство "Харківське котлобудівельне підприємство "Котлоенергопроект" (пр. Героїв Харкова, 229-А, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 31631883).

Ухвала є виконавчим документом в розумінні Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала постановлена 08.08.2023 року.

Ухвала набрала законної сили 08.08.2023 року.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання по 08.08.2026 року.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено у строки та в порядку, визначеному ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О. М. Тимощенко