Постанова

від 02.08.2023 по справі 906/803/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/803/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 (колегія суддів: Тимошенко О. М., Миханюк М. В., Крейбух О. Г.) у справі

за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Іршанського ліцею Житомирської області, 2) Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області, 3) Іршанської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 126 191,47 грн,

за участю представника Офісу Генерального прокурора - Зарудяної Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У 2020 році керівник Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Іршанського ліцею Житомирської області (далі - Іршанський ліцей), Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області, Іршанської селищної ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (далі - ТОВ "Житомиргаз збут") про визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, укладених між Іршанським ліцеєм та ТОВ "Житомиргаз збут", та стягнення з останнього на користь Іршанського ліцею 126 191,47 грн безпідставно сплачених бюджетних коштів.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що додаткові угоди укладалися за ініціативою постачальника та на підставі доказів, які не підтверджували коливання ціни товару на ринку в бік збільшення в період між їх укладенням. У результаті таких дій ціна за 1000 м3 газу була безпідставно збільшена з 8 500,00 грн до 12 087,36 грн або на 42,2 %. Зазначене суперечить пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 4.3 Тендерної документації, затвердженої рішенням тендерного комітету Іршанського НВК від 12.12.2018, а також призвело до порушення законності в бюджетній системі через нераціональне та неефективне витрачання бюджетних коштів в сумі 126 191,47 грн.

3. У процесі розгляду справи прокурором подано заяву про відмову від позову в частині визнання недійсними додаткових угод, оскільки в силу вимог статей 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі" останні є нікчемними.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.04.2022 позов задоволено в частині вимог про стягнення 126 191,47 грн. У частині вимог про визнання недійсними додаткових угод провадження у справі закрито.

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених вимог. Прийнято в цій частині нове рішення про залишення позову без розгляду. В іншій частині рішення залишено без змін.

6. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Іршанський ліцей, в особі якого прокурором подано позов в інтересах держави, не є органом державної влади, місцевого самоврядування або суб`єктом владних повноважень. Тому цей ліцей як юридична особа спроможний захищати в суді свої права та законні інтереси в разі їх порушення, тоді як підстави для представництва прокурором інтересів держави у справі в особі цього ліцею відсутні.

Короткий зміст касаційної скарги

7. Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

8. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зокрема, статей 22, 26 Бюджетного кодексу України, статей 6, 19 Конституції України, статей 17, 43, 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. Іршанський ліцей просить здійснювати розгляд справи без участі його повноважних представників.

Позиція Верховного Суду

10. Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

11. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

12. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

13. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

14. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

15. Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

16. Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

17. Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

18. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 підтвердила свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватися з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. При цьому наголосила, що у контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі України "Про прокуратуру" інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

19. У справі № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Комунальний заклад "Канівська санаторна школа Черкаської обласної ради" у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

У відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звернулася mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпунктах 6.27- 6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30- 6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18.

Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі школи та погодилася з висновками судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі школи, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Стосовно позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що суди попередніх інстанцій встановили, що рада є засновником школи, управляє закріпленим за нею майном, затверджує обласний бюджет, з якого фінансується цей комунальний заклад, і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету. Школа підпорядкована раді (засновнику), а органом управління цим закладом відповідно до делегованих повноважень є Управління.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Черкаської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Черкаської області.

Отже, оскільки засновником школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема, законність та ефективність використання школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

У контексті заявлених Прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь школи Велика Палата Верховного Суду звернула також увагу на свої висновки, викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

20. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що Іршанський ліцей, в особі якого прокурором подано позов в інтересах держави, не є органом державної влади чи місцевого самоврядування та не є суб`єктом владних повноважень. Відповідно останній як окрема юридична особа спроможний захищати в суді свої права та законні інтереси в разі їх порушення, а підстави для представництва прокурором інтересів держави у справі в особі Іршанського ліцею відсутні.

21. Водночас суд дійшов висновку про те, що позов в інтересах держави в особі позивачів - Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області та Іршанської селищної ради заявлено прокурором з дотриманням вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

22. Проте, проаналізувавши обставини дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та зробивши висновок про підставне заявлення позову в інтересах держави в особі позивачів - Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області та Іршанської селищної ради, суд апеляційної інстанції не зробив будь-яких висновків чому, в такому випадку, позов заявлений в їх інтересах залишається без розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

24. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).

25. За наведених мотивів, ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід частково задовольнити, а оскаржену постанову - скасувати в частині залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області та Іршанської селищної ради, з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду в цій частині; у частині залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі Іршанського ліцею, підстави для зміни чи скасування прийнятого у справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

26. Розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється, оскільки справа передається для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 скасувати в частині залишення без розгляду позову керівника Коростишівської окружної прокуратури, поданого в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області та Іршанської селищної ради. Справу в цій частині передати до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

В іншій частині постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач