Рішення

від 08.08.2023 по справі 314/1410/22

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/1410/22

Провадження № 2/314/111/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

(ПОВНЕ)

07.08.2023 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Капітонова Є.М.,

секретар судового засідання Кравець К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та припинення права власності, зобов`язання повернути земельну ділянку,

за участю представника позивача - прокурора Ігнатченко Ю.О.,

представника позивача ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області звернувся до суду в інтересах Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та припинення права власності, зобов`язання повернути земельну ділянку, де просить:

«Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 площею 0,2000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 19.03.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Морозовою В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 341, припинивши право приватної власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 площею 0,2000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1330794323215, номер запису про право власності 25305562).

Зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 площею 0,2000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , Михайлівській сільській раді Запорізького району Запорізької області (СДРПОУ: 04353238, адреса: вул. Слободчикова, буд. 17, с. Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70030)».

В обґрунтування позову посилається на те, що 18.08.2017 на підставі Державного акта на право власності на землю серії IV-ЗП № 027555 від 05.09.2002 ОСОБА_1 зареєстрував за собою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 площею 0,2000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.03.2018 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 набув ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки із кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 є ОСОБА_2

Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради у листі від 26.01.2022 № 167/02-01-46 повідомлено, що Державний акт на право власності на землю серії IV-ЗП № 027555 від 05.09.2002 не видавався, рішення Михайлівської сільської ради від 06.05.2001 № 06.05.2001, на яке є посилання в копії державного акта, не приймалось.

Наведене підтверджується також доповненням до історичної довідки Михайлівської сільської ради та її виконавчого комітету с. Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, відповідно до якої в 2001 році сільська рада скликалась на сесії третього скликання 22 лютого - 15-та сесія, 30 травня - 16-та сесія, 20 вересня - 17-та сесія, 04 грудня - 18-та сесія.

Листом виконавчого комітету Михайлівської сільської ради від 03.08.2021 року №2049/02-01-46 повідомлено, що земельній ділянці з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 площею 0,2000 га адреса « АДРЕСА_3 » не присвоювалась, також земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту.

Крім того, у листі від 05.08.2021 № 01-32/1-2201 Державним архівом Запорізької області надано інформацію, що в протоколах сесії та засідань виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за 2001 рік відсутнє рішення про виділення земельної ділянки у с. Вільноандріївка гр. ОСОБА_4 ; рішення від 06.05.2001 Михайлівською сільською радою не приймалось.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 28.08.2021 № 0-17-0.18.201/37-21 повідомлено, що у місцевому фонді документації із землеустрою відсутній Державний акт серії IV-ЗП № 027555 від 05.09.2002 на ім`я ОСОБА_1 .

У листі від 31.12.2021 № 10-8-0.6-6796/2-21 зазначено про те, що у місцевому фонді документації із землеустрою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області не обліковується та не зберігається технічна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115.

Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 перенесені до Державного земельного кадастру 04.08.2017 року на підставі Державного акта серії IV-ЗП № 027555 від 05.09.2002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Михайлівської сільської ради за № 3254. Розробником технічної документації і землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є ЗАТ «Земля ПЛЮС».

Листом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 31.12.2021 № 10-8-0.6-6796/2-21 повідомлено, що книга записів державних актів на право приватної власності на землю вилучена 18.06.2020 на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2020 у справі № 331/2358/19 (№/п 1 -кс/331/1347/2020) про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи.

З метою ознайомлення з Книгою записів державних актів на право приватної власності на землю, в рамках кримінального провадження № 12021082210000385 від 23.07.2021 за ч. 2 ст. 197-1 КК України слідчим слідчого відділення поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Линник А.А. отримано дозвіл на тимчасовий доступ до кримінального провадження №42019081020000010 від 16.01.2019 на підставі ухвали слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 16.02.2022 у справі №314/5456/21 (№/п 1-кс/314/281/2022).

В ході проведеного 09.03.2022 тимчасового доступу у приміщенні відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 2) у матеріалах кримінального провадження № 42019081020000010 від 16.01.2019 відсутні ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2020 у справі №331/2358/19 (№/п 1- кс/331/1347/2020) про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, протокол обшуку та Книга записів державних актів на право приватної власності на землю Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 належить до земель водного фонду у зв`язку з чим має особливий режим використання, що виключає можливість зміни її цільового призначення та передання у приватну власність громадян.

Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) 08.12.2021 проведено позаплановий захід в частині обстеження території прибережної захисної смуги р. Вільнянка, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 та суміжної земельної ділянки на предмет додержання режиму використання водоохоронної зони і прибережної захисної смуги р. Вільнянка Запорізького району Запорізької області на території Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

За результатами проведеного позапланового заходу складено акт обстеження території прибережної захисної смуги р. Вільнянка Запорізького району Запорізької області від 08.12.2021, з якого вбачається, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 доходять до урізу води р. Вільнянка.

В подальшому, відповідно до листів Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) від 04.02.2022 № 643/06/2-34/06/2-34 та Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я від 25.01.2022 № 130/08-03 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 розташована біля затоки Дніпровського водосховища (р. Дніпро).

Річка Дніпро має водозбірну площу басейну понад 50 000 кв.м, тому відноситься до великих річок, тому, враховуючи положення ст. 88 Водного кодексу України, земельна ділянка з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 знаходиться у 100 метровій зоні прибережної захисної смуги.

Представниками Михайлівської сільської ради проведено обстеження земельної ділянки площею 0,2 га з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115, що розташована за межами населеного пункту та Актом обстеження земельної ділянки від 27.06.2022 встановлено, що ділянка розташована безпосередньо на березі р. Дніпро, межі зі сторони ріки збігаються з береговою лінією, протилежна межа ділянки розташована на відстані 40 метрів від берега.

В судовому засіданні прокурор, представник позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідачі, представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до статей 13,19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України, стаття 1 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 59 ВК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до пункт «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

Прибережна захисна смуга частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Відповідно до частини третьої статті 85 ВК України у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 12 червня 2017 року № 217), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них»(далі - Порядку № 486), з урахуванням конкретної ситуації.

Порядок та умови виготовлення проекті в землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями50,55 Закону України «Про землеустрій».

Отже, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання.

За змістом частини п`ятої статті 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій (частина перша статті 17 Закону України «Про основи містобудування»).

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку № 486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83,84 цього Кодексу.

Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) 08.12.2021 проведено позаплановий захід в частині обстеження території прибережної захисної смуги р. Вільнянка, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 та суміжної земельної ділянки на предмет додержання режиму використання водоохоронної зони і прибережної захисної смуги р. Вільнянка Запорізького району Запорізької області на території Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

За результатами проведеного позапланового заходу складено акт обстеження території прибережної захисної смуги р. Вільнянка Запорізького району Запорізької області від 08.12.2021, з якого вбачається, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 доходять до урізу води р. Вільнянка.

В подальшому, відповідно до листів Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) від 04.02.2022 № 643/06/2-34/06/2-34 та Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я від 25.01.2022 № 130/08-03 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 розташована біля затоки Дніпровського водосховища (р. Дніпро).

Річка Дніпро має водозбірну площу басейну понад 50 000 кв.м, тому відноситься до великих річок, тому, враховуючи положення ст. 88 Водного кодексу України, земельна ділянка з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 знаходиться у 100 метровій зоні прибережної захисної смуги.

Представниками Михайлівської сільської ради проведено обстеження земельної ділянки площею 0,2 га з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115, що розташована за межами населеного пункту та Актом обстеження земельної ділянки від 27.06.2022 встановлено, що ділянка розташована безпосередньо на березі р. Дніпро, межі зі сторони ріки збігаються з береговою лінією, протилежна межа ділянки розташована на відстані 40 метрів від берега.

Отже, суд приходить до висновку, що предметом спору є земельна ділянка яка віднесена до земель водного фонду.

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року в справі № 707/2357/17 (провадження № 61-5391св21) з посиланням на пункти 51, 52, 109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) зроблено висновок, що «заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95 с18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України). Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші). Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші).

Відповідно до ст.178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

З урахуванням вищезазначеного об`єкт цивільного права - земля водного фонду є об`єктом вилученим з обороту відносно виникнення приватного власника.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За визначенням ч.1,2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Вирішуючи правове питання відносно визнання недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 площею 0,2000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 19.03.2018 року, суд, з урахуванням предмету договору - земельної ділянки, яка віднесена до земель водного фонду, що відповідно до Закону не може перебувати у приватній власності (в даному випадку), приходить до висновку, що зазначений правочин є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а отже не підлягає визнанню недійсним.

Суд зазначає, що правочин є нікчемним відносно об`єкта цивільних прав, які не можуть набуватись відповідними суб`єктами, визначеними Законом.

Сторонами вищезазначеного правочину, з достатньою передбачуваністю та обізнаністю, забезпечувалось визначення обставин того, що земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, межі земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 доходять до урізу води р. Вільнянка.

Відносно якості Закону, суд зауважує, що як вищезазначені нормативно-правові акти, так і чисельна, усталена судова практика вирішення спорів відносно даної категорії справ, є доступними, зрозумілими та очевидно передбачуваними, а отже, не можуть ставитись в обґрунтованість того, що сторони не знали чи не могли знати про наслідки вчинення такого правочину, а саме відсутності юридичних наслідків - набуття права власності та земельну ділянку, як відчужувачем так і набувачем.

Одночасно, суд зазначає, що визначення правочину нікчемним, в мотивувальній частині судового рішення, є правовою підставою для скасування державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 за ОСОБА_2 .

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про задоволення позову частково в частині зобов`язання повернення земельної ділянки.

Відносно визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд в задоволенні позовних вимог відмовляє, у зв`язку з визнанням правочину нікчемним, що в силу ч.2 ст.215 ЦК України не вимагає визнання судом такого правочину недійсним.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 141, 263 - 265, 268, 273, 280 - 283, 293, 294 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та припинення права власності, зобов`язання повернути земельну ділянку - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 площею 0,2000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , Михайлівській сільській раді Запорізького району Запорізької області (ЄДРПОУ: 04353238, адреса: вул. Слободчикова, буд. 17, с. Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70030).

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Запорізької обласної прокуратури (вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок: UА43 8201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, судові витрати на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі (2481,00 грн. + 1 240,50 грн.) 3 721,50 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

День складення повного судового рішення - 08.08.2023.

Суддя: Євген Миколайович Капітонов

08.08.2023