Ухвала

від 07.08.2023 по справі 472/712/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 серпня 2023 року

місто Київ

справа № 472/712/22

провадження № 61-10534ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Губська Юлія Олександрівна, на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, просила визнати поважною причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у три місяці від дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, у позові відмовлено.

Встановивши, що позивачка є матір`ю померлого (спадкодавця), суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що незалежно від наявності заповіту на ім`я іншої особи, ОСОБА_1 , у випадку наміру прийняти спадщину, мала звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції відхилив довід апеляційної скарги про те, що після складання заповіту, спадкування за законом не відбувається, а спадщину може набути виключно особа, яка визначена в заповіті

Суди відхилили наведені позивачкою причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, як то необізнаність про смерть особи, яка була визначена спадкоємцем за заповітом спадкодавця ОСОБА_2 , хворобою матері позивачки та її догляд, оскільки відповідно до сталої практики Верховного Суду такі обставини не є поважними причинами для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

За наведених обставин суди дійшли висновку, що позивачка не надала належних доказів на підтвердження обставин, що унеможливили її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у визначені законом строки та належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця позивача на вчинення таких дій.

Стислий виклад позиції заявника

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційного скаргою на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, просить зазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Щодо вимог процесуального закону до викладу підстав касаційного оскарження судових рішень

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Положеннями зазначеної статті передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

При визначенні справ із подібними правовідносинами підлягають врахуванню предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має враховувати, що у разі посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі необхідно зазначити, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі має бути зазначено певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з наведенням обґрунтувань таких доводів.

Виконання зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідних пунктів згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених вище правових норм.

Оцінка визначених заявницею підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі

Як на підстави касаційного оскарження судових рішень заявниця посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Водночас заявниця не конкретизувала таких підстав та випадків, відповідно до частини другої статті 389, частин першої, третьої статті 411 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявниця посилається на зміст висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 369/1913/17, від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20 у контексті свободи заповіту, як принципу спадкового права, а отже, вони не стосуються предмету спору у цій справі, яким є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Інших підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, які оскаржуються заявницею повністю, у касаційній скарзі не наведено та не обґрунтовано.

Посилання на неправильну оцінку досліджених судом доказів зводяться до їх переоцінки, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Висновок

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що подана заявницею касаційна скарга не містить належного викладу підстав, передбачених процесуальним законом для оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Брула Гомез де ла Торе проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявниця не виконала вимоги процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 185, 389, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Губська Юлія Олександрівна, на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини неподаною та повернути заявниці.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко