Ухвала

від 08.08.2023 по справі 300/4747/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

08 серпня 2023 року

м. Київ

справа №300/4747/22

адміністративне провадження №К/990/25551/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі за позовом Державної служби геології та надр України до Приватного підприємства «Сендем» про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами,

У С Т А Н О В И В:

До Верховного Суду 20.07.2023 надійшла касаційна скарга Державної служби геології та надр України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Спірні правовідносини у справі виникли у зв`язку із зверненням Державної служби геології та надр з позовом до Приватного підприємства «Сендем» про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, судові рішення, які прийняті в порядку спрощеного позовного провадження, можуть бути оскаржені у виняткових випадках, доведення яких покладається на скаржника.

Разом з тим, приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої та підпункти «а», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі № 260/2928/21, від 08.12.2021 у справі № 240/5395/18, від 25.05.2021 у справі № 822/2402/17, від 18.10.2018 у справі № 812/1735/17, від 22.01.2019 у справі № 810/3865/17, від 12.08.2020 у справі № 813/2441/16.

Однак колегія суддів вважає нерелевантними посилання скаржника на вказані висновки Верховного Суду з огляду на таке.

Так, висновки Верховного Суду у справах № 240/5395/18, № 822/2402/17 стосувалися припинення права користування надрами у зв`язку з недопуском посадових осіб Держгеонадр до здійснення державного нагляду (контролю), у справі № 810/3865/17 - у зв`язку із заборгованістю з рентної плати, у справі № 812/1735/17 - у зв`язку з неподанням надрокористувачем щорічного звітування щодо руху запасів корисних копалин.

Натомість у справі, що розглядається, підставу для припинення права на користування надрами позивач обґрунтовує неусуненням відповідачем порушень вимог законодавства у сфері надрокористування, встановлених приписом № 683-21/02 від 30.11.2021, а саме видобування суглинків на Саджавському родовищі здійснюється за відсутності плану розвитку гірничих робіт на 2021 рік; за відсутності документів, що посвідчують право на земельну ділянку для потреб, пов`язаних з користуванням надрами; радіаційний контроль видобутої сировини в кар`єрі та продукції з неї не проводився.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанції виходили з того, що враховуючи виявлені позивачем порушення та вчинення відповідачем дій по їх усуненню в розумні строки, анулювання спеціального дозволу на користування надрами як найсуворіший захід впливу на порушника законодавства про надра буде непропорційним, з огляду на ступінь тяжкості таких порушень, оскільки призведе до недотримання балансу між несприятливими наслідками для підприємства внаслідок припинення його права користування надрами Саджавського родовища, та тими цілями, на які спрямоване вжиття такого заходу.

Водночас у касаційній скарзі скаржник не спростовує висновки судів першої та апеляційної інстанції, а лише зазначає про загальні положення, відповідно до яких невиконання припису має наслідком припинення права надрокористувача на користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами, а також в контексті вказаного покликається на висновки Верховного Суду у справі № 260/2928/21.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на висновки Верховного Суду у справі № 813/2441/16, оскільки при розгляді вказаної справи Верховний Суд зазначив про передчасність висновку судів попередніх інстанцій про те, що ненадходження до Держгеонадра від надрокористувача заперечень щодо припиненням права користування надрами є доказом відсутності таких заперечень та, відповідно, спору з цього питання, у зв`язку з чим відсутні підстави для анулювання спеціального дозволу у судовому порядку, та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому в справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій було встановлено, що листом № 26 від 12.08.2022 ПП «Сендем» повідомив позивача, що не погоджується на припинення права користування надрами Саджавського родовища згідно спеціального дозволу № 5643 від 25.09.2012.

Отже, висновки Верховного Суду у справі № 813/2441/16 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у цій справі.

Таким чином, скаржником не зазначено прийнятних судом підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів звертає увагу, що оскарження судових рішень в справах незначної складності, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв`язку із частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням вищевикладеного, скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2481,00 грн.

Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, становить 4962,00 грн (2481*200%).

Проте скаржником не надано доказу сплати судового збору, у зв`язку із чим вказаний недолік підлягає усуненню.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Отже, касаційну скаргу Державної служби геології та надр України слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом уточнення підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України; подання документа про сплату судового збору.

Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Залишити без руху касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі за позовом Державної служби геології та надр України до Приватного підприємства «Сендем» про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

2. Надати Державній службі геології та надр десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

3. Надіслати Державній службі геології та надр копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя С.Г. Стеценко