Постанова

від 08.08.2023 по справі 460/25721/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 460/25721/22

адміністративне провадження № К/990/14039/23 , К/990/13716/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бучик А.Ю., судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Лупу Ю.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Туровича Б.М., Морозової К.Б.,

представника відповідача Парчук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в інтересах малолітніх ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

до Рівненської міської ради,

третя особа Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради,

про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційними скаргами: Рівненської міської ради, Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Обрізко І.М., Іщук Л.П., Шинкар Т.І. від 22 березня 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2022 року ОСОБА_2 в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_6 , ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в інтересах малолітніх ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (далі - позивачі) звернулися до суду із позовом до Рівненської міської ради (далі - Рівненська МР, відповідач), третя особа - Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління освіти, третя особа), в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської МР «Про реорганізацію Рівненської загальноосвітньої школи (ЗОШ) І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської МР» від 8 липня 2022 року № 2124.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що спірне рішення Рівненської МР порушує право їхніх дітей на початкову освіту, зокрема на доступність її отримання у закладі, максимально наближеному до місця проживання, а також на безоплатність середньої освіти, рівність умов її отримання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року у задоволені позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено і позивачами не заперечується належне оприлюднення проєкту спірного у справі рішення, його розгляд постійними комісіями ради та ухвалення цього рішення на пленарному засіданні більшістю голосів.

5. При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження позивачів про те, що спірне рішення прийнято без урахування думки батьків, як членів територіальної громади, з огляду на те, що в силу вимог статті 32 Закону України «Про повну загальну середню освіту», громадське обговорення проєкту відповідного рішення засновника, як обов`язкова умова реорганізації і ліквідації закладів загальної середньої освіти, вимагається лише для сільської місцевості. Суд також встановив, що серед батьків та учнів проводилися роз`яснення стосовно майбутньої реорганізації, досліджувалася думка зацікавлених осіб з цього приводу, проте незгода окремих жителів громади з відповідним рішенням не може свідчити про його незаконність.

6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволено, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

7. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що профільна комісія з питань науки, освіти, культури, туризму, духовного відродження, молоді, спорту, зв`язків з громадськими об`єднаннями, засобами масової інформації, захисту прав людини, законності, правопорядку, розвитку місцевого самоврядування, регламенту, депутатської діяльності та етики Рівненської МР розглянула проєкт рішення «Про реорганізацію Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської МР». Однак, проєкт не отримав необхідної кількості голосів на підтримку, тому вважався таким, що виноситься на розгляд сесії ради. У подальшому такий проєкт рішення був уже переданий на розгляд іншої постійної комісії, а саме - комісії з питань бюджету, фінансів та управління комунальною власністю Рівненської МР, яка його і підтримала. Крім того, за висновком суду апеляційної інстанції, громадські обговорення проєкту спірного рішення є обов`язковими з огляду на зміст питання, яке вирішується у цьому рішення, а саме - права дітей на освіту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Рівненська МР та Управління освіти звернулися з касаційними скаргами до Верховного Суду, в яких просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. У касаційних скаргах скаржники зазначають, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 32 Закону України «Про повну загальну середню освіту», статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також помилково застосував положення Закону України «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 року № 651-XIV, який втратив чинність, у зв`язку із чим дійшов хибних висновків про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення.

10. Рівненська МР у касаційній скарзі також наголошує, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 290/791/16-а, де Суд у аналогічних правовідносинах встановив відсутність вчинених суб`єктом владних повноважень процедурних порушень при прийнятті рішення про реорганізацію та, зокрема, вказав, що норма, яка передбачала наявність обов`язкової згоди територіальної громади на вчинення реорганізації і ліквідації загальноосвітніх навчальних закладів втратила чинність.

11. Крім того, Управління освіти вказало, що судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки та необґрунтовано не взято до уваги доводи третьої особи про відсутність підстав для застосування Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» від 3 листопада 2010 року № 996 (далі - Постанова № 996). Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що сфера дії цієї Постанови не охоплює діяльність відповідача, як органу місцевого самоврядування; пункт 5 Постанови № 996 лише рекомендує, а не зобов`язує органи місцевого самоврядування під час проведення консультацій з громадськістю та утворення громадських рад при органах місцевого самоврядування керуватися затвердженими цією постановою Порядком і Типовим Положенням. На думку скаржника, такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, що міститься у постанові від 27 січня 2023 року у справі № 300/5730/21, в якій, поміж іншим, зазначається про необхідність дотримання відповідачем процесу проведення громадських слухань перед прийняттям оспорюваного рішення.

12. Від Управління освіти надійшов відзив на касаційну скаргу Рівненської МР, в якій третя особа підтримує доводи касаційної скарги відповідача, зазначаючи що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема застосовано норми Закону України «Про загальну середню освіту», що втратив чинність; просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

13. Від інших учасників справи відзиву на касаційні скарги Рівненської МР та Управління освіти не надходили, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку. При цьому відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень з ідентифікаторами № 0102938144513, № 0102938144505, № 0102938144530, № 0102938144521, № 0102938188740, № 0102937988580, № 0102938188782 ухвали Верховного Суду від 9 травня 2023 року та від 27 червня 2023 року про відкриття касаційного провадження у справі № 460/25721/22 позивачі отримали 3, 11 та 14 липня 2023 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14. Касаційні скарги подано до Верховного Суду 18 та 19 квітня 2023 року.

15. Ухвалами Верховного Суду від 9 травня 2023 року та від 27 червня 2023 року відкрито касаційні провадження у справі № 460/25721/22, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційні скарги Рівненської МР та Управління освіти.

16. Ухвалою Верховного Суду від 6 липня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Управління освіти про зупинення виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року до закінчення розгляду справи у касаційному порядку та призначено розгляд цієї справи у відкритому судовому засіданні на 8 серпня 2023 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 є батьками малолітніх дітей, які навчалися у Рівненській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської МР або ж повинні при досягненні шкільного віку бути зараховані до 1 класу цього навчального закладу відповідно до закріпленої за закладом середньої освіти території обслуговування.

18. 31 травня 2022 року на сайті Рівненської МР було опубліковано проєкт рішення «Про реорганізацію Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської МР», в якому зазначалось про приєднання Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської МР (код ЄДРПОУ 22561762) до Рівненського академічного ліцею «Престиж» імені Лілії Котовської Рівненської МР (код ЄДРПОУ 33408716).

19. Судами попередніх інстанцій з витягу з протоколу засідання постійної комісії з питань науки, освіти, культури, туризму, духовного відродження, молоді, спорту, зв`язків з громадськими об`єднаннями, засобами масової інформації, захисту прав людини, законності, правопорядку, розвитку місцевого самоврядування, регламенту, депутатської діяльності та етики Рівненської МР від 14 червня 2022 року № 44 встановлено, що профільна комісія розглянула проєкт рішення «Про реорганізацію Рівненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської міської ради». За результатами розгляду проєкт не отримав необхідної кількості голосів на підтримку, тому вважався таким, що виноситься на розгляд сесії міськради.

20. Витягом з Протоколу засідання постійної комісії з питань бюджету, фінансів та управління комунальною власністю Рівненської МР від 30 червня 2022 № 59 підтверджується, що за результатами голосування членів постійної комісії (за - 5, проти - 0, утрималися - 1) ухвалено підтримати проєкт рішення «Про реорганізацію Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської МР».

21. 8 липня 2022 року Рівненська МР прийняла рішення «Про реорганізацію Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської МР» № 2124, яким з метою оптимізації мережі закладів освіти Рівненської територіальної громади, зокрема, вирішила:

1) реорганізувати Рівненську ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської МР (код ЄДРПОУ 22561762) шляхом приєднання до Рівненського академічного ліцею «Престиж» імені Лілії Котовської Рівненської МР (код ЄДРПОУ 33408716);

2) вважати Рівненський академічний ліцей «Престиж» імені Лілії Котовської Рівненської МР правонаступником майна, прав та обов`язків Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської МР.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

23. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

24. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

25. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

26. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року не відповідає, а викладені у касаційних скаргах доводи скаржників є обґрунтованими з огляду на наступне.

27. У касаційних скарзі скаржники вказують на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положення статті 32 Закону України «Про повну загальну середню освіту», статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», внаслідок чого, на думку скаржників, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованих висновків про необхідність застосування до спірних правовідносин Постанови № 996.

28. Скаржники також вказують про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 30 листопада 2021 року у справі № 290/791/16-а та від 27 січня 2023 року у справі № 300/5730/21.

29. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючись правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

30. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

32. Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

33. Стаття 52 Конституції України визначає, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

34. Статтею 53 Конституції України передбачено, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

35. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 4 березня 2004 року № 5-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті конституційного подання положення частини третьої статті 53 Конституції України «держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах» у контексті частин першої, другої, четвертої зазначеної статті необхідно розуміти так:

- доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права;

- безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України.

36. У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

37. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

38. Крім того, відповідно до статті 28 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей.

39. Забезпечення якнайкращих інтересів дитини є одним із базових міжнародних принципів, який закріплений, зокрема, у статті 24 Хартії основних прав Європейського Союзу. Зміст цього принципу полягає у тому, що при здійсненні будь-яких дій по відношенню до дітей, як з боку органів державної влади, так і з боку приватних установ, вищі інтереси дитини повинні розглядатися як пріоритетні.

40. Верховний Суд неодноразово наголошував на пріоритетності положень зазначених міжнародних актів, зокрема у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17(2-а/337/236/2017), від 25 квітня 2019 року у справі № 226/1056/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 815/1729/16, від 25 березня 2020 року у справі № 387/168/17(2-а/387/8/17) та від 26 травня 2020 року у справі №303/5848/16-а.

41. Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

42. Згідно зі статтями 5 та 8 Закону України «Про охорону дитинства» місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують: проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших, передбачених законодавством, умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей; організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям»; можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів; вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім`ям з дітьми відповідно до законодавства; контроль за дотриманням в ігрових залах, комп`ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей; вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.

43. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про повну загальну середню освіту» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в Україні створюються рівні умови для здобуття повної загальної середньої освіти.

Кожному забезпечується доступність та якість повної загальної середньої освіти.

44. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про повну загальну середню освіту» доступність повної загальної середньої освіти - сукупність умов, що сприяють задоволенню освітніх потреб осіб та забезпечують кожній особі можливість здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до державних стандартів, у тому числі наявність достатньої кількості закладів освіти, що забезпечують безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти, відсутність дискримінації за будь-якою ознакою чи обставиною, надання учням підтримки в освітньому процесі.

45. Зі змісту вищенаведених правових норм убачається, що обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні в межах визначених законом повноважень умов для комфортного та безпечного життя дитини, отримання освіти, соціального захисту, всебічного розвитку тощо. Відтак, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом повноважень, умов для отримання дитиною освіти, забезпечення її доступності шляхом, зокрема, належного функціонування розгалуженої мережі навчальних закладів.

46. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 359/6814/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 822/3692/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 442/8337/17, від 5 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 1 червня 2021 року у справі № 0440/6514/18 та від 14 лютого 2023 року у справі № 580/1374/22.

47. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що спірне рішення Рівненської МР «Про реорганізацію Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської МР» від 8 липня 2022 року № 2124 прийнято з метою оптимізації мережі закладів освіти Рівненської територіальної громади.

48. Як встановлено судами і не є спірним у справі, підставою прийняття цього рішення стала обставина того, що мережа Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської МР не є оптимальною з огляду на те, що середня наповнюваність учнів у 5-11 класах цієї школи становить 23,8, у той час, як розрахункова наповнюваність розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами - 27,5.

Крім того, Управлінням освіти проаналізовано реєстр обліку дітей шкільного віку закладів освіти Рівненської міської територіальної громади i з`ясовано, що 592 дитини, які проживають на території обслуговування Рівненської ЗОШ № 4, навчаються в інших закладах загальної середньої освіти, зокрема: в ЗОШ № 18 - 122 дитини; ЗОШ № 9-95 дітей; СпШ № 15 - 58 дітей; НВК № 2 - 48 дітей; НВК№ 12 - 45 дітей: ЗОШ № 10 - 40 дітей тощо.

49. Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що впродовж останніх років Рівненська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської МР набирала один десятий клас, що унеможливлювало перепрофілювання такої школи в ліцей, оскільки однією з вимог до освітньої діяльності ліцею є функціонування не менше двох 10-12 класів за трьома профілями навчання.

50. Відповідно до пояснювальної записки до проєкту спірного рішення Рівненської МР від 8 липня 2022 року № 2124. злиття двох закладів освіти передбачає, що:

- учні 2-11 класів ЗОШ № 4 продовжуватимуть навчання у приміщенні ЗОШ № 4;

- педагогічні та технічні працівники ЗОШ № 4 залишаються працювати на своїх місцях зі своїми учнями;

- батьки майбутніх першокласників за бажанням або залежно від місця проживання можуть обирати заклади, які знаходяться в межах пішохідної доступності.

51. Надаючи правову оцінку підставам та обґрунтуванню проведення реорганізації ЗОШ № 4 Рівненської МР шляхом приєднання до Рівненського академічного ліцею «Престиж» імені Лілії Котовської Рівненської МР, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що внаслідок прийняття спірного рішення право учнів Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської МР на освіту було обмежено.

Також суд першої інстанції вказав, що спірне рішення Рівненської МР від 8 липня 2022 року № 2124 відповідає принципу пропорційності, який є складовою принципу верховенства права, та включає три елементи: адекватність (міра адекватна для досягнення завчасно встановленої цілі, якщо бажаний результат може бути досягнуто тільки за умови звертання до цієї міри); необхідність (міра є законною з найменш можливими обмеженнями при умові досягнення легітимної цілі); пропорційність як сувора вимога (серйозність втручання та серйозність причин, які виправдовують це втручання, повинні бути пропорційними одна до іншої).

52. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

53. Статтею 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема: забезпечення здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти; забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти на відповідній території.

54. Згідно з положеннями статті 32 Закону України «Про повну загальну середню освіту» рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти приймає засновник (засновники).

Мережа закладів загальної середньої освіти формується відповідно до законодавства з урахуванням соціально-економічної та демографічної ситуації, а також відповідно до культурно-освітніх та інших потреб територіальної громади та /або суспільства.

Рішення про утворення комунальних початкових шкіл, гімназій як окремих юридичних осіб, їх реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) приймають міські, сільські, селищні ради.

Рішення про утворення комунальних ліцеїв як окремих юридичних осіб, їх реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні, сільські ради відповідно до вимог законодавства.

Для започаткування та проведення освітньої діяльності комунального ліцею засновник має забезпечити відповідність такого закладу освіти вимогам, що визначені цим Законом, положенням про ліцей та ліцензійними умовами, у тому числі щодо:

функціонування не менше двох класів за трьома профілями навчання на рівні профільної середньої освіти (протягом 10-12 років навчання учнів);

функціонування ліцею як окремої юридичної особи, відокремленої від початкової школи та гімназії, крім випадків, визначених цим Законом;

забезпечення здобуття учнями профільної середньої освіти відповідно до профілів навчання з навчальним навантаженням та з можливістю обрання учнями навчальних предметів (інтегрованих курсів, інших освітніх компонентів) в обсягах, що визначаються законодавством;

створення безпечного, інклюзивного та цифрового освітнього середовища відповідно до вимог законодавства;

підвезення (у разі потреби) учнів і педагогічних працівників до закладу освіти (місця навчання, роботи) та у зворотному напрямку до місця проживання (за потреби) на відстань, що визначається законодавством;

забезпечення проживання учнів у пансіонах у разі, якщо час їхнього доїзду до ліцею буде більше норми, визначеної законодавством;

забезпечення учасникам освітнього процесу вільного і безоплатного бездротового доступу до мережі Інтернет з характеристиками, що відповідають вимогам законодавства, у приміщеннях закладу освіти, у тому числі у пансіоні;

забезпечення здобувачів освіти харчуванням у порядку та відповідно до вимог, визначених Кабінетом Міністрів України;

відповідності іншим вимогам, визначеним законодавством.

Рішення про утворення початкової школи як структурного підрозділу у складі гімназії, його реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) приймає (приймають) засновник (засновники) такого закладу.

З метою задоволення духовних потреб громадян приватні заклади освіти, зокрема засновані релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, мають право визначати релігійну спрямованість своєї освітньої діяльності.

Під час утворення закладу загальної середньої освіти засновник зобов`язаний враховувати вимоги ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.

У разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов`язаний забезпечити учням можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти на відповідному рівні освіти.

Реорганізація, зміна типу, ліквідація закладу загальної середньої освіти у сільській місцевості допускається лише після громадського обговорення проекту відповідного рішення засновника, який оприлюднюється не менше ніж за один рік до прийняття відповідного рішення.

Реорганізація і ліквідація спеціальних закладів загальної середньої освіти допускаються лише після погодження проекту відповідного рішення засновника центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Заклади загальної середньої освіти можуть бути передані засновниками у комунальну чи державну власність відповідно до законодавства.

55. Отже, однією із гарантій права на освіту є доступність освіти, що виражається у забезпеченні належного фінансування закладів освіти, яке здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом передачі такому закладу освіти цільового обсягу коштів у розмірі фінансового нормативу (з урахуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів) бюджетної забезпеченості одного учня, який здобуває повну загальну середню освіту.

56. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 442/8337/17.

57. З огляду на вищезазначене, належне фінансування загальної середньої освіти, оптимальність використання бюджетних коштів з урахуванням розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами, є однією з гарантій забезпечення доступу до загальної середньої освіти.

58. Іншою гарантією доступності освіти є територіальна доступність повної загальної середньої освіти, яка відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про повну загальну середню освіту» забезпечують у межах повноважень органи державної влади та органи місцевого самоврядування шляхом:

формування та утримання мережі закладів освіти, у тому числі опорних, їхніх структурних підрозділів (філій);

функціонування міжшкільних ресурсних центрів;

закріплення території обслуговування за комунальними закладами освіти (їхніми структурними підрозділами), що забезпечують здобуття початкової та/або базової середньої освіти;

підвезення учнів та педагогічних працівників до закладу освіти і у зворотному напрямку;

створення та утримання пансіонів;

сприяння запровадженню з урахуванням вибору батьків дітей або осіб, які досягли повноліття, різних форм здобуття повної загальної середньої освіти, їх забезпечення та підтримки тощо.

Згідно з частиною другою цієї ж статті кожна дитина має право на здобуття початкової та базової середньої освіти у найбільш доступному та наближеному до місця її проживання закладі освіти (його структурному підрозділі).

Право дитини на здобуття початкової та базової середньої освіти у комунальному закладі освіти (його структурному підрозділі), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає дитина, гарантується, що не обмежує право батьків дитини або особи, яка досягла повноліття, обирати інший заклад освіти відповідно до законодавства.

Для належного та ефективного визначення і закріплення за закладом освіти території обслуговування місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування ведуть облік дітей дошкільного та шкільного віку, враховують спроможність кожного закладу освіти і демографічну ситуацію на відповідній території та у разі необхідності забезпечують створення додаткових класів. При цьому кількість класів початкової школи має забезпечувати здобуття початкової освіти всіма дітьми, які проживають на території обслуговування відповідного закладу освіти.

59. Зі змісту наведених норм права вбачається, що доступність повної загальної середньої освіти як складова конституційного права на освіту забезпечується, зокрема територіальною доступністю, яка полягає у створенні достатньо розгалуженої мережі закладів повної загальної середньої освіти, яка б дозволяла кожній дитині здобувати середню освіту у найбільш наближеному до її місця проживання закладі, а у разі неможливості організації такої мережі - забезпечення підвезення учнів до відповідного закладу, а також належним фінансуванням закладів повної загальної середньої освіти, яке здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом передачі такому закладу освіти цільового обсягу коштів у розмірі фінансового нормативу бюджетної забезпеченості одного учня, який здобуває повну загальну середню освіту.

60. Суд також враховує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 290/791/16-а, чинним законодавством встановлено обов`язковість загальної середньої освіти, однак не встановлено обов`язковості її здобуття лише у конкретному навчальному закладі.

61. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що у межах пішохідної доступності до території обслуговування ЗОШ № 4 Рівненської МР, знаходиться низка інших навчальних закладів, зокрема ЗОШ № 9, ЗОШ № 18, що можуть бути обраними батьками тих учнів, яких не влаштовує нове місце знаходження реорганізованої ЗОШ № 4 (фактично для учнів 1 класу - місце розташування Рівненського академічного ліцею «Престиж» імені Лілії Котовської Рівненської МР).

62. До того ж судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що відповідно до даних електронного сервісу «Googlemaps» маршрут від вул. Архітектора Бургіньйона (Жуковського), 30 (місцезнаходження ЗОШ № 4) до вул. Данила Галицького, 15 в м. Рівне (місцезнаходження ліцею «Престиж») становить 1,5 км.

63. При цьому пунктом 3 розділу І Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства здоров`я України від 25 вересня 2020 року № 2205, передбачено, що учні, які проживають на відстані від закладу освіти понад 2 км, забезпечуються підвезенням у порядку, визначеному засновником (засновниками) закладу освіти відповідно до законодавства.

64. З огляду на зазначене, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у даному випадку норма пішохідної доступності до 2 км дотримана, отже, дотримана й вимога щодо територіальної доступності закладу повної загальної середньої освіти.

65. Разом з тим, суд апеляційної інстанції визнав протиправним та скасував рішення Рівненської МР від 8 липня 2022 року № 2124, виходячи з того, що відповідачем не проведено консультації з громадськістю у порядку, встановленому статтею 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Постановою № 996.

66. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

67. Відповідно до абзацу 2 пункту тридцятого частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

68. Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

69. Згідно з положеннями статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування України» територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов`язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

70. Відповідно до пункту 3 Постанови № 996 консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

71. Пунктом 11 Постанови № 996 передбачено, що консультації з громадськістю проводяться у формі публічного громадського обговорення, електронних консультацій з громадськістю (безпосередні форми) та вивчення громадської думки (опосередкована форма).

72. Згідно з пунктом 12 цієї Постанови в обов`язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які: стосуються конституційних прав, свобод та обов`язків громадян; стосуються життєвих інтересів громадян, у тому числі впливають на стан навколишнього природного середовища; передбачають провадження регуляторної діяльності у певній сфері; визначають стратегічні цілі, пріоритети і завдання у відповідній сфері державного управління (у тому числі проекти державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішення стосовно їх виконання); стосуються інтересів територіальних громад, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих органам виконавчої влади відповідними радами; визначають порядок надання адміністративних послуг тощо.

73. Пунктом 13 Постанови № 996 визначено, що публічне громадське обговорення передбачає організацію і проведення публічних заходів: конференцій, форумів, громадських слухань, засідань за круглим столом, зборів, зустрічей (нарад) з громадськістю; Інтернет-конференцій, відеоконференцій.

74. Зі змісту наведених норм права вбачається, що консультації з громадськістю проводяться в обов`язковому порядку, зокрема з приводу розроблення та реалізації програм економічного, соціального і культурного розвитку, зокрема, якщо рішення впливає на таке важливе конституційне право, як право на освіту, що є безумовною підставою для врахування думки територіальної громади при прийнятті таких рішень.

75. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 359/6814/17, від 6 лютого 2019 року у справі № 720/1536/16-а, від 17 жовтня 2019 року у справі № 1640/3147/18, від 30 листопада 2021 року у справі № 290/791/16-а та від 27 січня 2023 року у справі № 300/5730/21.

76. Разом з тим, зі змісту Постанови № 996 вбачається, що консультації з громадськістю можуть проводитися у різних формах, зокрема у формі публічного громадського обговорення, електронних консультацій або вивчення громадської думки; проведення громадського обговорення може здійснюватися шляхом організації конференцій, форумів, зустрічей, проведення інформаційно-роз`яснювальної роботи тощо.

77. Правовий висновок про те, що опублікування проєкту відповідного рішення, пояснювальної записки до нього, проведення інформаційну-роз`яснювальної роботи з педагогічним колективом та батьківською громадськістю, розгляд та надання відповідей на звернення окремих батьків, а також проведення зустрічей з батьками є допустимою формою консультації з громадськістю міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 387/168/17(2-а/387/8/17), від 30 листопада 2021 року у справі № 290/791/16-а та від 27 січня 2023 року у справі № 300/5730/21.

78. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що проєкт рішення Рівненської МР «Про реорганізацію Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської МР» було розміщено на офіційному сайті відповідача 31 травня 2022 року, тобто більше, ніж за місяць до його прийняття, що давало змогу зацікавленим особам висловити думку щодо такого рішення.

79. Крім того, адміністрацією ЗОШ № 4 Рівненської МР організовано зустрічі з батьками учнів цього навчального закладу; у засобах масової інформації проведено інформаційно-роз`яснювальну роботу з доведення до зацікавлених мешканців територіальної громади м. Рівне підстави, причини та наслідків прийняття рішення про реорганізацію ЗОШ № 4.

80. З огляду на вищезазначене, Суд доходить висновку, що відповідачем під час розробки та прийняття спірного рішення «Про реорганізацію Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської МР» від 8 липня 2022 року № 2124 Рівненською МР загалом забезпечено дотримання вимог статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування України» та Постанови № 996, що у сукупності з іншими встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи дає підстави для висновку, що спірне рішення відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.

Водночас, доводи скаржників про те, що положення Постанови № 966 не поширюється на спірні правовідносини є помилковими.

81. Верховний Суд, зокрема у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 804/3108/16, від 28 квітня 2021 року у справі № 1.380.2019.003061, від 18 травня 2022 року у справі № 280/988/19 та від 14 лютого 2023 року у справі № 640/24975/21, неодноразово вказував, що у справах, пов`язаних із захистом конституційних прав особи, а також суспільного (публічного) інтересу, важливим є досягнення оптимального балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принцип пропорційності), що є вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави, а також складовою принципу верховенства права.

82. У цій справі під час прийняття спірного рішення від 8 липня 2022 року № 2124 Рівненською МР було забезпечено розумне співвідношення (пропорційність) між метою, на досягнення якої спрямоване це рішення, а саме - покращення матеріально-технічних умов для отримання дітьми загальної середньої освіти, підвищення якості освіти, оптимізація розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами, та несприятливими для окремих осіб наслідками, що виражаються у збільшені відстані до навчального закладу у межах допустимої норми та з урахуванням наявності інших навчальних закладів на відповідній території. З огляду на це, спірне рішення Рівненської МР від 8 липня 2022 року № 2124 відповідає принципу найкращих інтересів для дітей (у розумінні кількісних та якісних характеристик майбутніх доведених позитивних змін у аспектів всіх дітей, інтереси яких зачіпає це рішення) та не є таким, що обмежує право на повну загальну середню освіту.

83. З огляду на таке, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що спірне рішення «Про реорганізацію Рівненської загальноосвітньої школи (ЗОШ) І-ІІІ ступенів № 4 Рівненської МР» від 8 липня 2022 року № 2124 прийнято Рівненської МР у межах встановлених законом повноважень та у визначеному законодавством порядку, оскільки під час його прийняття відповідач вжив належних заходів щодо реалізації мешканцями міста Рівне гарантованого Конституцією України права на освіту, на доступ до освіти, належні умови отримання освіти, а також діяв у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

84. При цьому суд апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови допустив неправильне застосування положень статті 32 Закону України «Про повну загальну середню освіту», статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктів 3 та 12 Постанови № 996 з огляду, зокрема на неврахування правових висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 30 листопада 2021 року у справі № 290/791/16-а та від 27 січня 2023 року у справі № 300/5730/21, що зумовило скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону. Крім того, суд апеляційної інстанції помилково послався на положення статті 11 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 року № 651-XIV, який втратив чинність на підставі Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX.

85. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

86. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

87. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

88. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).

89. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

90. Також у пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

91. До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. the Netherlands», заява № 16034/90, пункт 59).

92. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcia Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. the Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

93. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).

94. Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

95. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалася стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

96. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційні скарги Рівненської МР та Управління освіти слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити у силі, як таку, що є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

97. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають, а сплачений скаржниками судовий збір за подання касаційної скарги не повертається.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Рівненської міської ради та Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року скасувати.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року залишити у силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: А.Ю. Бучик

Н.В. Коваленко