Ухвала

від 07.08.2023 по справі 521/17034/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/17034/23

Номер провадження:1-кс/521/2951/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 року м. Одеса

Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУ НП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Азербайджан, громадянина України, українця, з вищою освітою, який офіційно не працює, одруженого, маючого на утриманні малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимого,

підозрюваного в кримінальному провадженні за №42023160000000042, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.01.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Старший слідчий СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

З клопотання вбачається, що в провадженні СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 42023160000000042 від 27.01.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

Так, відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Термін дії воєнного стану в подальшому продовжено на 30 днів указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 та від 18.04.2022 № 259/2022, які затверджено Верховною Радою України відповідними Законами України «Про затвердження Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». Термін дії воєнного стану в подальшому продовжено на 90 діб Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022, який затверджено Верховною Радою України відповідними Законами України «Про затвердження Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021 якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч обов`язку неухильного дотримання вказаних актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення стала на злочинний шлях та вступив у попередню злочинну змову з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з яким умисно вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовими розслідуванням час та місце, однак не пізніше кінця січня 2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 діючи у групі з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , керуючись злочинним умислом, спрямованим на власне незаконне збагачення, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь та бажаючи настання таких наслідків, розробили єдиний стійкий злочинний план, згідно якого здійснювали ряд дій, спрямованих на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, доведення таких дій до кінцевого результату та керівництво такими діями.

Так, за встановленими в ході досудового розслідування обставинами, ОСОБА_4 , діючи у групі з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , починаючи з кінця січня 2023 року з метою реалізації свого злочинного умислу, відповідно до розробленого плану, розподілили між собою ролі таким чином, що ОСОБА_4 координував дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час здійснення ними заходів, направлених на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, разом із цим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підшукували осіб для організації подальшого незаконного переправлення їх через державний кордон України, передавали ОСОБА_4 дані осіб, яких необхідно незаконно переправити через кордон, для виготовлення підробних документів, які у подальшому слугували б безперешкодному переправленню цих осіб через державний кордон, контролювали виконання підробних документів, при цьому ОСОБА_8 здійснювала організацію безпосереднього переправлення осіб через кордон, а ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , в свою чергу, була відведена функція виконання підробних документів особам відповідно до наданих їм анкетних даних.

У подальшому, 09.02.2023 у вечірній час ОСОБА_8 діючи у групі з ОСОБА_9 , із застосуванням кросплатформової системи миттєвого обміну дзвінками «WhatsApp» зв`язалась із ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з якими познайомилась напередодні при невстановлених в ході досудового розслідування обставин, та в ході телефонної розмови повідомила останньому про те, що зможе організувати і здійснити незаконне переправлення через державний кордон України до Республіки Молдови ОСОБА_11 за допомогою тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та висновка військово-лікарської комісії.

З метою здійснення безперешкодного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон ОСОБА_8 у невстановлений в ході досудового розслідування час надала ОСОБА_4 повні анкетні дані ОСОБА_11 для виготовлення тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та висновку військово-лікарської комісії, які власне надають можливість перетину державного кордону особам призивного віку, на що ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 вартість виготовлення підробних документів, а саме 4200 доларів США, яка, в свою чергу повідомила ОСОБА_11 про те, що вказана організація переправлення його через державний кордон буде коштувати 4200 доларів США, на що останній погодився. Одночасно ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_11 , що організація незаконного переправлення через державний кордон ОСОБА_11 , полягатиме у підготовці документів, які б у подальшому давали б підставу у безперешкодному виїзді його за кордон. При цьому функцію з виготовлення документів було відведено ОСОБА_4 , який здійснював підробку документів, а саме тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та висновка військово-лікарської комісії, за допомогою наявного у останнього спеціального приладдя, що складалося з бланків офіційних документів, наявності у останнього даних посадових осіб, які мають право підпису при видачі вказаних документів, а також відтисків печаток, які було вилучені 29.06.2023 за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та координуючи їх дії, з метою доведення їх спільного з ОСОБА_4 умислу до кінця, в ході розмови, демонстрували свою обізнаність щодо різних способів незаконного перетину кордону, можливість усунення перешкод щодо незаконного перетину кордону через свої міцні зв`язки, надавала поради та вказівки ОСОБА_11 щодо його дій в момент самого перетинання кордону, шлях його перетину з конкретним зазначенням послідовних дій та морального стану, а також інші поради незаконного перетину державного кордону, за що ОСОБА_11 повинен був заплатити грошові кошти в сумі 4 700 доларів США у зв`язку із його, зі слів ОСОБА_8 , юним віком (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 29.06.2023 становило 137 498 гривень).

Так, у невстановлений в ході досудового розслідуванні час та місці ОСОБА_4 виготовив документи, що складалися з Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії та номер НОМЕР_1 та Довідки військово-лікарської комісії № 50/46/4519/124 від 15.03.2023, на анкетні дані особи, а саме: на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які у подальшому у невстановлений в ході досудового розслідування час ОСОБА_4 передав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

У подальшому, 29.06.2023 о 13.10 годині ОСОБА_9 діючи у групі з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , реалізуючи злочинний умисел, направлений на вчинення організації та керівництва незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України, керуючись корисливим мотивом, бажаючи довести свій злочинний намір, направлений на організацію переправлення особи через державний кордон України, до кінця, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 73, зустрівся із ОСОБА_12 , якому передав документи, що складалися з Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії та номер НОМЕР_1 та Довідки військово-лікарської комісії № 50/46/4519/124 від 15.03.2023, які зі слів ОСОБА_9 давали ОСОБА_11 право безперешкодного виїзду за кордон України, які ОСОБА_12 повинен був у подальшому передати ОСОБА_11 , при цьому, ОСОБА_12 передав ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 4700 доларів США за виконання вказаних документів, які надав йому напередодні ОСОБА_11 .

Цього ж дня о 13 годині 40 хвилин, ОСОБА_12 , який перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 73, видав співробітникам УСБУ в Одеській області документи на ім`я ОСОБА_11 , а саме: Тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серії та номер НОМЕР_1 та Довідку військово-лікарської комісії № 50/46/4519/124 від 15.03.2023, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в свою чергу, того ж дня було затримано за підозрою в організації незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Азербайджан, громадянину України, азербайджанцю, з вищою освітою, який офіційно не працює, одруженому, маючий на утриманні малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимого

У діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто - організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, а також сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усунення перешкод, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб..

Підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколами допитів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , протокол обшуку автомобілю, яким користується ОСОБА_4 , протоколом затримання ОСОБА_4 та іншими процесуальними документами.

04.08.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

04.08.2023 ОСОБА_4 затримано відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу.

Необхідно взяти до уваги, що вказане діяння має високу суспільну небезпеку, оскільки руйнує економіку, соціальну сферу, підвищує рівень злочинності, руйнує моральні підвалини суспільства, вражає своїм негативним впливом населення України, виникають аморальні та незаконні джерела доходів.

Крім обґрунтованої підозри висунутої ОСОБА_4 , до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу містить посилання про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_4 без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може вчиняти спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчить наступне:

1. Вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

2. Тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у скоєнні якого він обґрунтовано підозрюється.

Про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_4 без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може вчиняти спроби впливати на свідка, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України.

Про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_4 , без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може вчинити інше кримінальне правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчить наступне:

1. Ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

2. Майновий стан підозрюваного, а саме той факт, що ОСОБА_4 офіційно не працює, у зв`язку з чим не має постійного джерела доходу.

У зв`язку із тим, що не всі речові докази, на даний момент органом досудового розслідування встановлені, ОСОБА_4 безпосередньо або через інших осіб може знищити їх або змінити на свою користь, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 побоюючись покарання (у вигляді позбавлення волі) може впливати на показання свідків, з якими безпосередньо контактувала при організації незаконного перетину державного кордону, знає їх у обличчя, особисті данні осіб та засоби зв`язку із ними вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії», Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість» передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.

При цьому враховується, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчинених злочинів та наслідкам, які були завдані вчиненням злочинів. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Сукупність даних фактів свідчить про те, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення відносно інших осіб, чим вплинути на їх показання, а саме під час ознайомлення із додатками до матеріалів клопотання, в протоколах наявні анкетні дані свідків, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України. За таких обставин, зазначені в клопотанні ризики є належно обґрунтованими.

При цьому, слідчий просить суд оцінити суворість можливого покарання ОСОБА_4 та визнати за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Окрім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Також слід зазначити, що за свої послуги ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , ОСОБА_9 отримували 4700 доларів США. Враховуючи, що під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_4 , а саме в квартирі АДРЕСА_2 вилучено 1223 бланків довідок ВЛК та приписних посвідчень з відмітками про зняття з військового обліку та велику кількість печаток та штампів ТРЦК різних районів, приходжу до висновку, що в наслідок своєї злочинної діяльності ОСОБА_4 та співучасники заробили 5 748100 доларів США.

Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 керував діями ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , які діяли виключно за вказівкою ОСОБА_4 так як останній, завжди погрожував, що у разі повідомлення правоохоронним органам про злочину діяльність групи, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 будуть покарані насильно.

Відповідно до ч. 4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження уявляється доцільним обрати щодо ОСОБА_4 , відповідно п.п. 2, 3 ч.3 ст.182 КПК України У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Таким чином, сторона обвинувачення звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , мотивуючи клопотання тим, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , мотивуючи його тим, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підозрюваний та захисник у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на докази, які на їх думку підтверджують їх правову позицію. Сторона захисту просила врахувати, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має дружину та малолітню дитину, місце реєстрації та місце проживання.

Підозрюваний ОСОБА_4 , на запитання судді, розповів, що має місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , однак тривалий час проживає з сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 , раніше працював за контрактами з іноземними судновласниками на посаді капітана, з останнього відрядження прибув перед війною, взимку 2022 року. Після 24 лютого 2022 року, виїжджав за межі України, оскільки за станом здоров`я мав таку можливість. Повернувшись до України, разом з дружиною займався підприємницькою діяльністю пов`язаною з крипто валютою.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результату розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду. Тобто, у положеннях даної статті наголошується на тому, що у разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу, вина особи не є ще доказаною. Відповідно до положень ч.1 ст.94 КПК України слідчий суддя, суд під час здійснення кримінального провадження, й зокрема під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу оцінюють докази з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності. Відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Під час обрання запобіжного заходу суд не повинен досліджувати питання доведеності вини підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, слідчий суддя в ухвалі про застосування запобіжного заходу не повинен обґрунтовувати вину особи, оскільки на вимогу п.1ч.1 ст.178 КПК України він лише оцінює вагомість доказів, або їх достатність, переконливість. У такому випадку, слідчий суддя, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, встановлює достатньо чи недостатньо доказів, наданих стороною обвинувачення щоб вважати, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Досліджувати сутність доказів, викладених у клопотанні про застосування запобіжних заходів, або сутність доказів наданих стороною захисту, слідчий суддя не повинен. Фактично слідчий суддя перевіряє кількісну складову, а не якісну.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої, на даному етапі, підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, саме вказаний ризик був доведений прокурором під час судового розгляду.

При цьому ризик переховування від суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України) підтверджується тяжкістю злочину у вчинені якого підозрюється ОСОБА_4 .

Вказана позиція, також, зазначена у рішенні ЄСПЛ «Мамедова проти Росії», (№7064/05 від 01 червня 2006 року) де зазначено, що суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя та вчинення нових злочинів. Проте, в цьому рішенні також зазначено, що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до увагу тільки тяжкість злочину. В зв`язку з викладеним слідчий суддя наводить і інші доводи з цього приводу.

Так, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду підтверджується обставинами які встановлені в судовому засіданні, та яким слідчий суддя надає оцінку з урахуванням вимог ст. 178 КПК України, а саме оцінюючи ступень міцності соціальних зв`язків підозрюваного за місцем його мешкання. Відповідно до встановлених обставин ОСОБА_4 , одружений, має на утриманні малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, однак, зі слів самого підозрюваного встановлено, що він займається підприємницькою діяльністю пов`язаною з криптовалютою.

Слідчий суддя вважає, що враховуючи суспільну значущість кримінального правопорушення у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 , буде достатнім та необхідним для належної поведінки підозрюваного і таким, що зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено.

В судовому засіданні підозрюваний зазначав, що за станом здоров`я не підлягає мобілізації, однак стороною захисту суду не надавалося будь-яких медичних документів, які підтверджують поганий стан здоров`я підозрюваного, зокрема документів, які б свідчитли про заборону тримання підозрюваного в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України - судом не встановлено.

Вирішуючи питання щодо застосування запобіжних заходів не пов`язаних з триманням під вартою суд вважає, що вони не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч.3 ст. 5 Конвенції звільнення особи може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання, проте сторона захисту не надала таких гарантій.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України з урахуванням ч.4 ст. 182 КПК України.

Визначаючи розмір застави слідчий суддя враховує вимоги ч.4 ст. 182 КПК України. При встановлені розміру застави слідчий суддя враховує обставин кримінального правопорушення - розмір шкоди у заподіянні якої підозрюється ОСОБА_4 , майновий стан підозрюваного, який одружений, та доведені ризики, які передбачені ст. 177 КПК України. При цьому розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Таким чином, достатнім розміром застави для ОСОБА_4 , з урахуванням відомостей, які викладені вище, зокрема зайняття підприємницькою діяльністю у сфері купівлі-продажу крипто валюти, який буде гарантувати виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України є розмірі 1 677 (одна тисяча шістсот сімдесят сім) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При встановлені процесуальних обов`язків, які необхідно покласти на підозрюваного, слідчий суддя бере до уваги ч.5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 131, 132, 176-178, 183, 193, 194 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И Л А :

Клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУ НП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, у розмірі 1 677 (одна тисяча шістсот сімдесят сім) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 4 501 068 (чотири мільйони п`ятсот одна тисяча шістдесят вісім) грн., яку дозволити внести на депозитний рахунок, призначення платежу - застава за відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

2) не відлучатися з населеного пункту в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали слідчого судді обчислюється з моменту фактичного затримання, а саме з 04.08.2023 року та припиняє свою дію 30.08.2023 року.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1