Ухвала

від 03.08.2023 по справі 947/20110/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1154/23

Справа № 947/20110/22 1-кс/947/7455/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.06.2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160240001094 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.362, ч.2 ст.364, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.2 ст.209 КК України,

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення

Слідчий ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, вилученого 08.06.2023 року, в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого та накладений арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування власником та іншими особами, на вилучене під час проведення обшуку майно, а саме: зошит з обкладинкою зеленого кольору із зображенням спортивного авто та надписом «Don't Wait», із наявною у ньому рукописною заявою, підписаною ОСОБА_10 ; дві заяви на виїзд малолітнього ОСОБА_11 за кордон, підписані ОСОБА_8 та ОСОБА_10 ; два рахунки на оплату, підписані ОСОБА_8 ; рукописну заяву ОСОБА_10 на аркуші А4; одинадцять витягів, які знаходяться у дев`яти полімерних файлах, з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме земельні ділянки: 5125485200:01:001:0908; 5125485200:01:001:0775; 5125485200:01:001:0764; 5123984200:01:002:0287; 5121655500:01:001:0719; 5125485200:01:001:0764; 5125485200:01:001:0777; 5125485200:01:001:0759; 5125485200:01:001:0987, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , а також нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ; почесну грамоту Одеської обласної ради, виданої ОСОБА_10 - юристу ТОВ «Укрмежбуд»; знімний носій «HI-RALI» з об`ємом пам`яті 8 ГБ; системний блок «QUBE» з серійним номером AL214764.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що під час розгляду клопотання, встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

Приймаючи до уваги, правову підставу для арешту майна тобто виключення можливості втрати слідів злочину, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб, слідчий суддя вважав доведеною у судовому засіданні наявність обґрунтованих підстав для арешту зазначеного слідчим у клопотанні майна.

Зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, посилаючись на наступне.

- сторона захисту вважає, що оскільки арештоване майно не містить слідів скоєння злочину, а також інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, відсутні загрози приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, на яке накладено арешт, з метою захисту збереження майна, яке належить ОСОБА_12 , тому у слідчого судді не було законних підстав для накладення арешту на майно;

- клопотання слідчого було розглянуто без участі власників майна, що є позбавленням права власника майна на захист. Натомість, необхідність такого розгляду взагалі не обґрунтована ні клопотанням, ні ухвалою суду;

- арештоване майно було придбано ОСОБА_8 та його дружиною ОСОБА_10 та відношення до кримінального провадження не має, також системний блок «QUBE» з серійним номером AL214764 був подарунком для сина ОСОБА_12 та ОСОБА_10 - ОСОБА_13 та не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки комп`ютером користувався лише ОСОБА_13 ;

- слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_12 та ОСОБА_10 не с підозрюваними у цьому кримінальному провадженні

- оскаржувана ухвала постановлена без виклику власників майна, оскільки вони не були повідомлені про місце та час судового засідання. В подальшому, про результати розгляду вказаного клопотання власнику майна стало відомо від слідчого, в той же день надіслано заяву про отримання копії ухвали суду про арешт майна та отримано копію ухвали із загального доступу на сайті ЄДРСР.

Враховуючи, що ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12.06.2023 року було отримано 26.06.2023 р., з причин які не залежать від волі апелянта, сторона захисту вважає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Посилаючись на наведені доводи, адвокат ОСОБА_7 просить поновити строк на подачу апеляційної скарги, скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Позиції учасників апеляційного розгляду

Заслухавши доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити, прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Частиною третьою зазначеної норми кримінального процесуального закону передбачено, що, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У матеріалах провадження наявні відомості про дату отримання представником власника майна - адвокатом ОСОБА_7 копії оскаржуваної ухвали 26.06.2023 року, а апеляційну скаргу подано 28.06.2023 року, тому колегія суддів вважає, що строк на подачу апеляційної скарги не пропущений і у його поновленні не має потреби.

Вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення слідчого судді та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд дійшов висновку, що вказані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею виконані належним чином.

Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Крім того, частиною 3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, в тому числі, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У клопотанні слідчого зазначено, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160240001094 від 24.06.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 209 КК України, щодо заволодіння групою осіб майном АТ «Укрпошта» бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_4 , а також безпідставного виділення у власність ряду громадян земельних ділянок на території Роздільнянського району, для ведення особистого селянського господарства та ведення фермерського господарства.

Як вбачається з клопотання слідчого, під час досудового розслідування, 08.06.2023 року, в ході санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено зошит з обкладинкою зеленого кольору із зображенням спортивного авто та надписом «Don't Wait», із наявною у ньому рукописною заявою, підписаною ОСОБА_10 ; дві заяви на виїзд малолітнього ОСОБА_11 за кордон, підписані ОСОБА_8 та ОСОБА_10 ; два рахунки на оплату, підписані ОСОБА_8 ; рукописну заяву ОСОБА_10 на аркуші А4; одинадцять витягів, які знаходяться у дев`яти полімерних файлах, з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме земельні ділянки: 5125485200:01:001:0908; 5125485200:01:001:0775; 5125485200:01:001:0764; 5123984200:01:002:0287; 5121655500:01:001:0719; 5125485200:01:001:0764; 5125485200:01:001:0777; 5125485200:01:001:0759; 5125485200:01:001:0987, квартрира за адресою: АДРЕСА_2 , а також нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ; почесну грамоту Одеської обласної ради, виданої ОСОБА_10 - юристу ТОВ «Укрмежбуд»; знімний носій «HI-RALI» з об`ємом пам`яті 8 ГБ; системний блок «QUBE» з серійним номером AL214764.

За результатами проведення огляду вказаних вилучених речей та документів встановлено, що вони мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, та містять відомості, які мають доказове значення, у зв`язку з чим, мають бути визнані в якості речових доказів, та долучені до матеріалів вказаного кримінального провадження, у зв`язку з чим, з метою проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.

Крім того, в ході обшуку виявлено, та вилучено, документи які містять індивідуально визначені особливості, та на яких можливо містяться завідомо неправдиві відомості. Таким чином, з метою, встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме виявлення, експертами/спеціалістами індивідуально визначених особливостей які містяться на вилучених документах, та ймовірно документах, що містять завідомо неправдиві відомості, слідчим і було вилучено вищезазначену документацію та техніку.

Слідчий звертається з клопотанням про арешт майна, з метою забезпечення збереження вилучених в ході вищевказаного обшуку речей, з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, оскільки зазначені об`єкти зберегли на собі сліди злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто мають значення речового доказу.

Вилучені предмети, відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, згідно клопотання прокурора містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, вилучені речі необхідні з метою проведення подальшого експертного дослідження, а також з метою виключення можливості пошкодження, втрати та зникнення речових доказів, у зв`язку з чим виникла необхідність в накладенні арешту вилучене майно.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя обґрунтовано виходив з того, що вилучене майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучені речі можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, може міститися інформація, яка має відношення до кримінального провадження.

Вищевикладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою про визнання речовими доказами від 08.06.2023 року, відповідно до якої вилучені речі та документи визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження (а.п. 58-60).

Слідчий суддя дійшов вірного висновку, що метою накладення арешту є збереження вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні та з метою проведення судових експертиз з вилученим майном та зважаючи на те, що у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, вважав за необхідне на даному етапі досудового слідства накласти арешт на вказане в клопотанні майно, з метою збереження та дослідження вказаних речових доказів.

Апеляційний суд погоджується з висновками ухвали слідчого судді про те, що зазначене майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №12020160240001094.

Положеннями ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які, зокрема, зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими слідчим копіями матеріалів кримінального провадження дозволяють дійти висновку про наявність ознак складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 209 КК України.

Отже, слідчий довів достатність підстав вважати, що могло бути вчинене вказане кримінальне правопорушення, що може бути підставою для арешту майна. При цьому на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб та ступінь їх вини. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей визначає, що кримінальне правопорушення могло бути вчинено за описаних прокурором обставин.

На переконання апеляційного суду, відомості, які наявні або були видалені з вилучених телефонів, можуть використовуватися як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відповідно телефон, як матеріальний носій цих відомостей, має ознаки речового доказу і може бути використаний сторонами кримінального провадження. Цим спростовуються доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність вилучених речей критеріям, встановленим ст. 98 КП України.

Доводи апеляційної скарги що арештоване майно було придбано ОСОБА_8 та його дружиною ОСОБА_10 та відношення до кримінального провадження не має, а саме, системний блок «QUBE» з серійним номером AL214764 був подарунком для сина ОСОБА_12 та ОСОБА_10 - ОСОБА_13 та не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки комп`ютером користувався лише ОСОБА_13 є неприйнятними оскільки, апеляційним судом встановлено, що клопотання слідчого та обставини, на які посилається останній, як на обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, фактично відповідає вимогам ст.171 КПК та узгоджується з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Абзацом 2 с.3 ст.170 КПК регламентовано, що арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

При розгляді клопотання слідчого, слідчий суддя, пославшись на вимоги ст.170 КПК, задовольнив клопотання та наклав арешт на майно, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 , зазначивши про те, що воно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками слідчого судді та вважає, що вилучений в ході обшуку, вказаного в клопотанні, комп`ютер відповідає критеріям визначеним ст.98 КПК, а тому в даному кримінальному проваджені з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 209 КК України, це майно може бути речовими доказами та потребує детального дослідження в ході досудового розслідування.

Доводи апелянта відносно незаконності накладення арешту на вищевказаний ноутбук, у зв`язку із не врахування слідчим суддею відсутності пред`явленої підозри ОСОБА_12 , апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки діючий кримінальний процесуальний закон України не ставить в залежність можливість накладення арешту на майно з процесуальним статусом особи, у володінні якого воно перебуває на час вирішення клопотання щодо необхідності його арешту.

На даний час тривають необхідні слідчі дії. Таким чином, вилучене майно є речовими доказами у розумінні ст.98 КПК України, а тому є правомірним накладання арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, при цьому відповідно до ст. 170 ч.3 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відповідь до зазначеної норми завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати такого майна власником. Однак з накладенням арешту втрачається така можливість, а тому може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його приховування.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, на підставі всебічного та повного дослідження фактичних обставин провадження за клопотанням прокурора про арешт майна слідчий суддя вірно встановив, що наявні підстави, передбачені ст.170 КПК України, для застосування у кримінальному провадженні №12020160240001094 такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно, з метою збереження речових доказів, який відповідає принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, у зв`язку з чим апеляційний суд роз`яснює про те, що власник майна має право в подальшому звернутись до слідчого суді із клопотанням про скасування арешту майна.

Приписами п.1 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

За таких обставин апеляційний суд визнає необґрунтованою апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , діючої в інтересах ОСОБА_8 так як її доводи спростовуються вищенаведеним, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, оскільки вона відповідає вимогам чинного кримінального процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.06.2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160240001094 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.362, ч.2 ст.364, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.2 ст.209 КК України, вилученого 08.06.2023 року, в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4