Постанова

від 31.07.2023 по справі 910/8301/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2023 р. Справа№ 910/8301/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Артюхов Д.С., Серпутько Я.С. ;

від відповідача: Найда Т.І.;

від третьої особи: Шевченко Ю.А.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Експо»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 (повний текст складено 01.02.2023)

у справі № 910/8301/21 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Експо»

до Національного банку України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про відшкодування шкоди 499 623 824,00 грн -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард-Експо» (далі - ТОВ «Авангард-Експо», Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Національного банку України (далі - НБУ) 499 623 824,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає, що воно є акціонером Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк»), якому належать акції статутного капіталу ПАТ «Златобанк», сумарна вартість яких становить 97,9395 %, що складає 521 528 000,00 грн.

Посилаючись на прийняття Правлінням НБУ постанови НБУ №105 від 13.02.2015 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до неплатоспроможних», протиправність якої встановлена судовими рішеннями в межах розгляду адміністративної справи №826/2184/17 за позовом ТОВ «Авангард-Експо» до НБУ про визнання протиправними та скасування рішень, позивач вважає, що йому як учаснику ПАТ «Златобанк» було завдано майнову шкоду шляхом незаконного позбавлення його корпоративних прав, посвідчених акціями.

На думку позивача, механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позбавив акціонерів банку їх корпоративних прав, не передбачаючи можливості виплати грошових коштів акціонерам банку або відновлення корпоративних прав у майбутньому.

На підтвердження розміру шкоди позивач надав суду Висновок про вартість акцій ПАТ «Златобанк» у розмірі власності позивача 97,9395%, що складає 499 623 824,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у задоволенні позову ТОВ «Авангард-Експо» відмовлено повністю.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів, а суд не встановив прямого причинно-наслідкового зв`язку між винесеною постановою Правління НБУ №105 від 13.02.2015 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до неплатоспроможних», яку надалі було скасовано, та шкодою, що її, як зазначає позивач, він зазнав. Враховуючи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між постановою Правління НБУ №105 від 13.02.2015 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до неплатоспроможних» та шкодою, якої, як зазначав позивач, він зазнав у зв`язку з позбавленням його корпоративних прав (що не відповідає вимогам закону), суд дійшов висновку про відсутність усіх елементів складу правопорушення НБУ для застосування такої міри деліктної відповідальності як відшкодування шкоди.

Місцевий господарський суд також зазначив, що позивач продовжує бути акціонером ПАТ «Златобанк», а тому його не було позбавлено права власності на акції. Більше того, в силу ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів», ст. 319 ЦК України було лише обмежено право позивача на управління банком, а отже, на переконання суду, відсутня шкода.

Суд також зауважив, що до моменту завершення процедури ліквідації банку, відповідно до ст. 104 ЦК України, та ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто до дня внесення до ЄДР запису про припинення юридичної особи визначити наявність шкоди та її розмір неможливо, оскільки до внесення відповідного запису в ЄДР про ліквідацію ПАТ «Златобанк» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд) повинен затвердити та скласти ліквідаційний баланс і звіт, а лише тоді припиняються всі права та обов`язки ПАТ «Златобанк», у т.ч. і щодо розрахунків з акціонерами. Крім того, лише після задоволення вимог усіх кредиторів, у разі якщо залишилися кошти, що одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів банку), проводиться розрахунок з акціонерами.

Таким чином, проведення розрахунків з акціонерами є заключним етапом ліквідації банку, а тому до моменту завершення ліквідації банку неможливо визначити наявність шкоди та її розмір.

Господарський суд першої інстанції констатував, що позивач продовжує бути акціонером банку, права власності на зазначені акції банку його позбавлено не було, а лише обмежено на певний період право позивача на управління банком. Відтак, оскільки процедура ліквідації ПАТ «Златобанк» триває, то факт завдання шкоди та її розміру на момент звернення позивача до суду є необґрунтованим.

За наведених вище підстав місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем усіх обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог у цій справі.

Щодо заяви НБУ про застосування позовної давності суд зазначив, що оскільки суд при розгляді даної справи дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з підстав чого і відмовлено у його задоволенні, така заява НБУ не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2023, ТОВ «Авангард-Експо» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов, стягнути з НБУ на користь ТОВ «Авангард-Експо» 499 623 824,00 грн майнової шкоди.

ТОВ «Авангард-Експо» посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність викладених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновків встановленим обставинам справи.

Скаржник вважає, що не підлягає до застосування у цій справі застосований господарським судом першої інстанції висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 28.02.2018 у справі №910/13134/17, який передбачає, що віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації банку не має наслідком припинення права власності акціонера на належні йому акції. Під час здійснення ліквідаційної процедури банку акціонер не позбавляється права власності на акції банку, а в силу ст. 319 ЦК України та ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» лише обмежується на певний період у праві на управління банком.

Апелянт вважає, що обставини у цій справі та у справі №910/13134/17 є відмінними, підстави позову у цих справах є різними, оскільки у справі №910/13134/17 жодне рішення НБУ, на яке посилався позивач, не було скасовано. Крім того, висновок Верховного Суду у справі №910/13134/17 є недоречними, оскільки в межах цих проваджень досліджувалися обставини про завдання шкоди шляхом позбавлення позивача права власності на акції, у той час як спір у даній справі стосується позбавлення позивача корпоративних прав при формальному збереженні права власності на акції. Крім того, формальність застосування судом наведеного висновку у справі №910/13134/17 полягає у тому, що законодавством не передбачено відновлення за акціонером можливості управління банком, як і здійснення інших корпоративних прав. У цьому випадку законодавство передбачає лише неминучу втрату і власності на акції у зв`язку з тим, що єдиним варіантом продовження та завершення ліквідаційної процедури є ліквідація банку. Жодного іншого варіанта законодавство не допускає.

Оскільки, на думку скаржника, висновок у справі №910/13134/17 не враховує вказаних обставин, то у суду першої інстанції не було підстав для його застосування у цій справі. З огляду на це, помилковим є висновок суду першої інстанції, що механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку, який введено НБУ постановою відносно ПАТ «Златобанк», саме обмежив, а не позбавив акціонерів банку у їх корпоративних правах.

За цих же підстав скаржник не погоджується з висновком суду, який базується на цій же постанові Верховного Суду, про обмеження його на певний період у праві на управління банком, а не позбавлення такого права.

Не погоджуючись з висновками місцевого господарського суду в частині Звіту, скаржник зазначає, що невідповідність Звіту судом не мотивована. Єдиним висновком суду зазначено те, що за змістом вказаного Звіту суб`єкт оцінювання здійснив оцінку у т.ч. і питання права, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 98 ГПК України. Яке саме питання права оцінено у Звіті та чи (як) воно впливає а розгляд справи, суд не зазначив. Тобто, такий висновок суду є немотивованим та зробленим без належного обґрунтування.

Апелянт зазначає, що він подав клопотання про проведення судової економічної експертизи у справі з метою встановлення (підтвердження, спростування) розміру майнової шкоди, з урахуванням уточнень від 17.11.2022 в частині питань до експерта, у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 17.11.2022. Скаржник зауважує, що з моменту введення тимчасової адміністрації в банку ТОВ «Авангард-Експо» не може мати жодного доступу до всіх документів, які були в ПАТ «Златобанк», і визначення розміру шкоди відбувалося на підставі документів, які можливо було отримати за адвокатськими запитами та документами, які офіційно публікуються та є у відкритому доступі на офіційному вебсайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (АРІФРУ) або Stock market infrastructure development agency of Ukraine (SMIDA) (https://smida.gov.ua). НБУ заперечував проти Звіту суб`єкта оціночної діяльності ФОП Арашина О.Л. від 07.04.2021, проте не надав жодних належних доказів на підтвердження того, що сума шкоди є відмінною від тієї, яка зазначена в Звіті та стягується в цій справі.

Скаржник вважає, що суд не врахував обставин того, що у справі № 826/2184/17 визнані протиправними та скасовані постанови НБУ, якими запроваджено процедури як тимчасової адміністрації, так і ліквідації банку.

Також, на думку апелянта, помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями НБУ та майновою шкодою, завданою ТОВ «Авангард-Експо», у вигляді втрати корпоративних прав, посвідчених акціями ПАТ «Златобанк». Вказане підтверджує наявність неправомірних дій цього НБУ, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, тобто наявність усіх елементів для настання відповідальності НБУ відповідно до ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.

Позивач не погоджується з висновком суду, що незалежно від скасування в судовому порядку актів НБУ та ФГВФО Фонд продовжує здійснювати ліквідацію банку. Скаржник зазначає, що станом на момент заподіяння шкоди (неправомірних дій НБУ) ст. 79-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», як і змін, внесених Законом №590-IX від 13.05.2020, не існувало взагалі. Всі дії щодо заподіяння шкоди та судові рішення у справі №826/2184/17 були прийняті до Закону №590-IX від 13.05.2020. Зазначена норма не може застосовуватися до врегулювання відносин, які відбулися до моменту набрання нею законної сили. За таких обставин посилання на застосування ст. ст. 79, 79-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є безпідставним з точки зору дії норми в часі. Крім того, у разі застосування положень ст. 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції Закону №590-IX від 13.05.2020 вказана норма не спростовує неправомірність дій НБУ. Крім того, у разі застосування положень ст. 79-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції Закону №590-IX від 13.05.2020 вказана норма не містить посилання на єдиний можливий спосіб визначення розміру шкоди. Вказані обставини не спростовують як неправомірність дій НБУ, так і не спростовують розміру шкоди завданої такими діями ТОВ «Авангард-Експо».

Скаржник робить висновок, що продовження ліквідаційної процедури не впливає на наявність шкоди та обґрунтованість її розміру; у той же час законодавчого обмеження щодо кола доказів, які підтверджують розмір шкоди, не існує.

Апелянт також не погоджується з висновком суду, що до моменту завершення процедури ліквідації банку, відповідно до ст. 104 ЦК України, та ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто до дня внесення до ЄДР запису про припинення юридичної особи, визначити наявність шкоди та її розмір неможливо. Скаржник вважає, що такий висновок взято з постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №910/9095/18, який в свою чергу зроблений з посиланням на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/13134/17.

Наведене у сукупності свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями НБУ та майновою шкодою, завданою ТОВ «Авангард-Експо», у вигляді втрати корпоративних прав, що є підставою для настання відповідальності НБУ відповідно до ст. 1173, 1174 ЦК України та задоволення позову про стягнення 499 623 824,00 грн майнової шкоди.

Позиції учасників справи.

НБУ надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ТОВ «Авангард-Експо» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване. Відповідач вважає, що суд під час прийняття оскаржуваного рішення вирішив усі питання, які виникли під час розгляду справи, що відображено у змісті рішення.

Відповідач зазначає, що ТОВ «Авангард-Експо» у апеляційній скарзі не зазначило, які саме обставини, що мають значення для справи, не з`ясовані господарським судом першої інстанції; які обставини, котрі мають значення для справи, що їх суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними; які висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи; в чому полягає порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На думку НБУ, зміст апеляційної скарги зведений до висловлення незгоди з тим, що місцевий суд взяв до уваги висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, висловлені у справах №910/9095/18, №757/60479/19-ц та №910/13134/17, з посиланням на неможливість застосування до врегулювання спірних відносин ст. ст. 79, 79-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2023 справу № 910/8301/21 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8301/21, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/8301/21.

06.03.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Авангард-Експо» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/8301/21 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 клопотання ТОВ «Авангард-Експо» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/8301/21 задоволено. Поновлено ТОВ «Авангард-Експо» процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/8301/21 до перегляду його в апеляційному порядку. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною ТОВ «Авангард-Експо» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/8301/21. Розгляд справи призначено на 25.04.2023.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В. (у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Авангард-Експо» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/8301/21 прийнято до свого провадження колегією у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 заяву колегії у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В. про самовідвід від розгляду справи №910/8301/21 задоволено. Відведено суддів Північного апеляційного господарського суду Яковлєва М.Л., Шапталу Є.Ю., Тищенко О.В. від розгляду справи №910/8301/21. Матеріали справи №910/8301/21 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Авангард-Експо» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/8301/21 до провадження у визначеному складі суду. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 відкладено судове засідання на 05.07.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 на задоволення відповідного клопотання представника позивача адвоката Серпутька Я.С. відкладено судове засідання на 31.07.2023.

ТОВ «Авангард-Експо» звернулось з клопотанням про призначення судової економічної експертизи, у якому просило його задовольнити, доручити проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення судової економічної експертизи поставити наступні питання: яка вартість власного капіталу ПАТ «Златобанк» була в 2013 році, 2014 році та станом на 13.02.2015; чи відповідає вартість власного капіталу ПАТ «Златобанк» станом на 13.02.2015 ринковій вартості 100% корпоративних прав, посвідчених пакетом акцій ПАТ «Златобанк» на 13.02.2015; якщо відповідає, то скільки складе ринкова вартість корпоративних прав, посвідчених 97,9395% пакету акцій ПАТ «Златобанк» на 13.02.2015; якщо не відповідає, то яка ринкова вартість корпоративних прав, посвідчених 97,9395% пакету акцій ПАТ «Златобанк» на 13.02.2015.

В обґрунтування поданого клопотання ТОВ «Авангард-Експо» зазначає, що у цій справі одним з обов`язкових елементів, які підлягають доказуванню, є розмір шкоди. Визначений позивачем розмір шкоди складає 499 623 824,00 грн (вартість 97,9395% пакету акцій ПАТ «Златобанк», що належать ТОВ «Авангард-Експо» на момент віднесення банку до категорії неплатоспроможних) та підтверджується Звітом про оцінку акцій від 07.04.2021, складеним суб`єктом оціночної діяльності ФОП Арашиним О. Л. З метою підтвердження розміру шкоди заявник вважає за необхідне підтвердити вартість корпоративних прав, посвідчених акціями, за якими йому завдано матеріальної шкоди на суму 499 623 824,00 грн. Необхідність об`єктивного підтвердження вказаного розміру, у разі задоволення позову, впливає на суму стягнення. За таких підстав позивач вважає обґрунтованим призначити економічну експертизу з метою визначення вартості корпоративних прав, які витікають з права власності на акції Банку. Позивач також зазначає, що необхідність у проведенні економічної експертизи пов`язана з предметом спору та невизнанням НБУ розміру шкоди.

Розглянувши заявлене ТОВ «Авангард-Експо» клопотання, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Враховуючи наведене, доводи клопотання та предмет спору у справі у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для призначення у цій справі судової економічної експертизи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

ТОВ «Авангард-Експо» було учасником ПАТ «Златобанк» з часткою у статутному капіталі 97,9395 %, що складало 521 528 000,00 грн.

Постановою правління НБУ від 13.03.2015 №105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до неплатоспроможних» ПАТ «Златобанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління НБУ від 13.03.2015 №105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до неплатоспроможних» виконавчою дирекцією ФГВФО було прийняте рішення №30 від 13.02.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Златобанк», згідно з яким з 14.02.2015 в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Златобанк». Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Златобанк» запроваджено строком на 3 місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно.

12.05.2015 постановою Правління НБУ було прийнято постанову №310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк».

Далі, на підставі вказаної постанови Правління НБУ, виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення №99 від 13.05.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи ФГВФО Славінського В.І. строком на 1 рік з 18 год. 00 хв. 13.05.2015 до 12.05.2016.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №826/2184/17 адміністративний позов ТОВ «Авангард-Експо» задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 13.02.2015 року №105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до неплатоспроможних». Визнано протиправним та скасовано рішення ФГВФО від 13.02.2015 №30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в AT «Златобанк». Визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 12.05.2015 №310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк». Визнано протиправним та скасовано рішення ФГВФО від 13.05.2015 №99 «Про початок процедури ліквідації AT «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку». Визнано протиправним та скасовано рішення ФГВФО від 18.05.2015 №100 про внесення змін до рішення виконавчої Дирекції Фонду від 13.05.2015 №99 «Про початок процедури ліквідації AT «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку». Визнано протиправним та скасовано рішення ФГВФО від 24.03.2016 №391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації AT «Златобанк» на два роки до 13.05.2018 включно. Зобов`язано НБУ надати ПАТ «Златобанк» строк, встановлений ч. 7 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за винятком використаного строку, який вичерпаний, для проведення дій з фінансового оздоровлення ПАТ «Златобанк» після проведення заходів з його ліквідації. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у справі №826/2187/17 апеляційні скарги НБУ, ФГВФО та уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Златобанк» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ «Авангард-Експо» задоволено. Змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №826/2184/17. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №826/2184/17 залишено без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2019 №826/2187/17 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №826/2184/17 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у справі №826/2187/17 залишено без змін.

З огляду на встановлення протиправності рішень НБУ та ФГВФО, а також їх скасування у судовому порядку, вважаючи, що механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позбавив акціонерів банку їх корпоративних прав, не передбачаючи можливості виплати грошових коштів акціонерам банку або відновлення корпоративних прав у майбутньому, чим було завдано майнову шкоду шляхом незаконного позбавлення корпоративних прав, посвідчених акціями, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом у цій справі та просить стягнути з НБУ шкоду, заподіяну такими рішеннями.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За визначенням ч. 1 ст. 152 ЦК України акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства» акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч. 1 ст. 167 ЦК України).

Пункт 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає корпоративні права як сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За ч. 1 ст. 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Особливим видом майна суб`єктів господарювання є цінні папери (ч. 7 ст. 139 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Таким чином, корпоративні права ТОВ «Авангард-Експо», посвідчені акціями ПАТ «Златобанк», є майном (майновими правами).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 319 ЦК України).

ТОВ «Авангард-Експо» у позовній заяві стверджує, що йому як акціонеру ПАТ «Златобанк» постановою Правління НБУ №105 від 13.02.2015 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до неплатоспроможних» було завдано майнову шкоду, яка полягає у позбавленні корпоративних прав.

За змістом Глави 82 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним, є зокрема, зменшення майна потерпілого.

Водночас, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з порушенням його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з ч. 2 цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою для відшкодування шкоди за загальними правилами є наявність таких чотирьох елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України надає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органом державної влади, його посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. ст. 1173,1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади, їх посадових або службових осіб наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Так, необхідною підставою для притягнення органу державної влади та її посадових осіб до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу (посадової особи), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

За висновком об`єднаної палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.02.2022 у справі №910/9095/18, до закінчення перегляду якої зупинялось провадження у справі №910/8301/21 (яка розглядається), аналіз норм ст. ст. 4, 55, 66, 67 Закону України «Про Національний банк України» свідчить, що НБУ бере участь у виконанні функцій держави в банківському секторі та наділений при цьому певними владно-розпорядчими повноваженнями для виконання своїх функцій, що притаманно органам державної влади.

Враховуючи викладені у вказаній постанові висновки щодо юридичного статусу НБУ, змісту його прав та обов`язків у спірних правовідносинах, підставою для притягнення НБУ до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Водночас положення про можливість застосування ст. 1173 ЦК України у справах за позовами до НБУ про відшкодування шкоди містяться, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.05.2019 у справі №757/72592/17, від 28.01.2020 у справі №369/11928/17, від 15.04.2020 у справі №757/27124/19-ц, від яких Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №910/6175/19 не відступила.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Враховуючи вимоги позову ТОВ «Авангард-Експо» та покладені в їх обґрунтування підстави, для стягнення з НБУ збитків ТОВ «Авангард-Експо» має довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки НБУ як заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки відповідача.

Суд встановив, що ТОВ «Авангард-Експо» було учасником ПАТ «Златобанк» з часткою у статутному капіталі 97,9395 %, що складало 521 528 000,00 грн.

Постановою правління НБУ від 13.03.2015 №105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до неплатоспроможних» ПАТ «Златобанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних. На підставі цієї постанови Правління НБУ виконавчою дирекцією ФГВФО відповідним рішенням з 14.02.2015 в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Златобанк».

В подальшому 12.05.2015 Правління НБУ №310 прийняло постанову «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк», на підставі якої виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення про початок процедури ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи ФГВФО Славінського В.І. строком на 1 рік з 18 год. 00 хв. 13.05.2015 до 12.05.2016.

Наслідком віднесення банку до категорії неплатоспроможних є початок виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб неплатоспроможного банку з ринку і призначення тимчасової адміністрації (ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №826/2184/17 адміністративний позов ТОВ «Авангард-Експо» задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано постанову Правління НБУ від 13.02.2015 року №105, рішення ФГВФО від 13.02.2015 №30, постанову Правління НБУ від 12.05.2015 №310, рішення ФГВФО від 13.05.2015 №99, рішення ФГВФО від 18.05.2015 №100, рішення ФГВФО від 24.03.2016 №391. Зобов`язано НБУ надати ПАТ «Златобанк» строк, встановлений ч. 7 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за винятком використаного строку, який вичерпаний, для проведення дій з фінансового оздоровлення ПАТ «Златобанк» після проведення заходів з його ліквідації. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у справі №826/2187/17 змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №826/2184/17; в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №826/2184/17 залишено без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2019 №826/2187/17 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №826/2184/17 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у справі №826/2187/17 залишено без змін.

У справі, що розглядається, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення процедура ліквідації ПАТ «Златобанк» триває.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється у процедурі ліквідації банку, в рамках якої ФГВФО визначає суму заборгованості кожному кредиторові та відносить вимоги до певної черги погашення, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів, формує ліквідаційну масу банку, реалізує майно банку, здійснює задоволення вимог кредиторів (ст. ст. 49, 50, 51, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку.

Згідно з ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації банку не має наслідком припинення права власності акціонера на належні йому акції. Під час здійснення ліквідаційної процедури банку акціонер не позбавляється права власності на акції банку, а в силу ст. 319 ЦК України та ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» лише обмежується на певний період у праві на управління банком.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/13134/17.

Подібна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 у справі №757/46587/17-ц, від 29.06.2022 у справі №757/60479/19-ц.

Таким чином, механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку, який введено НБУ постановою відносно ПАТ «Златобанк», саме обмежив, а не позбавив акціонерів банку, в т.ч. позивача, у їх корпоративних правах.

Позивач визначив майнову шкоду у розмірі 499 623 824,00 грн, понесену ним внаслідок прийняття НБУ постанови 13.02.2015 №105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до неплатоспроможних» як вартість корпоративних прав, якими він (позивач) володів станом на дату прийняття НБУ вказаної постанови та яких він був позбавлений в результаті її прийняття.

На підтвердження розміру шкоди позивач надав здійснений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Арашиним О.Л. Звіт про оцінку акцій (ПАТ «Златобанк») від 07.04.2021, згідно з яким ринкова вартість об`єкта оцінки складає 510 135 000,00 грн. Відповідно, вартість майнових (корпоративних) прав позивача, володіння якими засвідчується акціями у розмірі 97,9395% від статутного капіталу Товариства, становить 499 623 824,00 грн.

Щодо наданого позивачем Звіту про оцінку акцій ПАТ «Златобанк» з висновком про вартість акцій, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ФОП Арашиним О.Л. від 07.04.2021, у відповідності до вимог ст. 76 ГПК України, суд зазначає, що у даному конкретному випадку Звіт для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

З огляду на доводи апеляційної скарги апеляційний господарський суд відзначає, що у вказаному Звіті не зазначено, що він підготовлений для подання до суду, а також про те, що суб`єкт оціночної діяльності попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Крім того, у вказаному Звіті визначено вартість акцій ПАТ «Златобанк», вартість 97,9395% пакету акцій ПАТ «Златобанк», що належить ТОВ «Авангард-Експо» та вартість 100% пакету акцій ПАТ «Златобанк».

За текстом цього Звіту відзначено, що Висновок про вартість майна та зміст Звіту дійсні виключно для мети оцінки та станом на дату оцінки, що визначені у загальних положеннях даного Звіту (мета оцінки: визначення вартості пакету акцій для прийняття рішення щодо володіння та розпорядження ним та щодо звернення до суду з метою відшкодування вартості втрачених корпоративних прав, посвідчених акціями; дата оцінки: 13.02.2015).

Визначення розміру завданої шкоди не може базуватися виключно на вартості акцій, що належали позивачу, а слід враховувати як вартість активів, так і розмір наявних зобов`язань ПАТ «Златобанк».

Таким чином, оскільки віднесенням банку до категорії неплатоспроможних та запровадженням процедури ліквідації банку акціонер не позбавляється права власності на акції банку, а лише обмежується на певний період у праві на управління банком, визначений позивачем розмір шкоди не відповідає встановленим обставинам та нормам чинного законодавства та не доводить вартість корпоративних прав на дату прийняття відповідного рішення і що така вартість складає 499 623 824,00 грн.

Оскільки постанова Правління Національного банку України №105 від 13.02.2015 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до неплатоспроможних», з якою позивач пов`язує настання шкоди у вигляді позбавлення його корпоративних прав, має наслідком запровадження процедур, що застосовуються до неплатоспроможного банку, наявність / відсутність причинно-наслідкового зв`язку у спірних правовідносинах слід встановлювати виходячи із того, чи призвело прийняття саме відповідачем і саме цієї постанови до зменшення майна позивача як акціонера ПАТ «Златобанк».

Так, причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

У даному конкретному випадку процедура здійснення тимчасової адміністрації і процедура ліквідації банку хоч і спрямовані на виведення неплатоспроможного банку з ринку, проте кожна окремо передбачає певну послідовність дій, що їх вчиняють на підставі прийнятих рішень два окремих органи - як НБУ, так і ФГВФО.

Так, тимчасова адміністрація та ліквідація банку - це різні етапи виведення банку з ринку. Зокрема, тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а ліквідація банку - це вже процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

У цій справі позивач доводить, що у спірних правовідносинах його було позбавлено корпоративних прав, у т.ч. правомочностей на участь в управлінні банком та отримання певної частини прибутку та активів у разі ліквідації банку.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, Окружний адміністративний суд у справі №826/2184/17 прийняв постанову, якою скасовано постанову НБУ, проте вказане, жодним чином не спростовує заперечення відповідача щодо відсутності прямого причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями НБУ та майновою шкодою, яка на думку ТОВ «Авангард-Експо» йому завдана.

Разом з тим, твердження позивача про зв`язок між протиправним рішенням відповідача і наслідками у вигляді обмеження корпоративних прав позивача доведений, оскільки саме механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку, який запустив НБУ своєю постановою відносно ПАТ «Златобанк», обмежив акціонерів банку їх корпоративних прав (право на управління акціонерним товариством через участь у загальних зборах, право контролю, отримання дивідендів та право на отримання майна банку у разі його ліквідації), за встановлених обставин не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки, як зазначено вище, шкода має бути прямим наслідком саме протиправного діяння відповідної особи, а не якихось інших обставин, проста послідовність подій не повинна братися до уваги.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позивач не довів, а суд не встановив прямого причинно-наслідкового зв`язку між винесеною постановою Правління НБУ №105 від 13.02.2015 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до неплатоспроможних», яку надалі було скасовано, та шкодою, якої, як зазначає позивач, він зазнав.

Місцевий господарський суд правомірно відхилив доводи позивача про те, що прийняття НБУ постанови №105 від 13.02.2015 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до неплатоспроможних» мало своїм наслідком запровадження процедур тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ «Златобанк» і призвело до позбавлення ТОВ «Авангард-Експо» корпоративних прав, посвідчених акціями ПАТ «Златобанк» не свідчить про наявність факту безпосереднього (прямого) причинно-наслідкового зв`язку між постановою Правління НБУ №105 від 13.02.2015 та шкодою, про яку стверджує позивач.

Так, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку НБУ) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі №916/3371/14, від 28.01.2015 у справі №5023/3993/12(5023/9057/11), від 04.11.2014 у справі №904/1197/14, від 02.09.2014 у справі №910/2023/13, від 22.01.2013 у справі №5011-71/2684-2012).

З огляду на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між постановою Правління НБУ №105 від 13.02.2015 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до неплатоспроможних» та шкодою, якої за твердженням ТОВ «Авангард-Експо», воно зазнало у зв`язку з позбавленням його корпоративних прав (що не відповідає вимогам закону), місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність усіх елементів складу правопорушення НБУ для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.

Господарський суд першої інстанції щодо посилань позивача на скасування Окружним адміністративним судом міста Києва рішення виконавчої дирекції Фонду №1483 від 10.08.2020 доцільно зазначив, що таке рішення (виконавчої дирекції) прийняте на підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 44, ст. 48, п. 3 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №590, відповідно до якого Фонд наразі продовжує здійснювати процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, ліквідацію банків, відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів», тобто існують підстави (індивідуальні акти) для початку тимчасової адміністрації, ліквідації яких було визнано протиправними та скасовано до набрання чинності цим законом.

Тобто, незалежно від скасування в судовому порядку актів НБУ та Фонду, Фонд здійснює ліквідацію банку. Позивач при цьому продовжує бути акціонером ПАТ «Златобанк», а тому права власності на акції його не було позбавлено. Більше того, в силу ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів», ст. 319 ЦК України, було лише обмежено право позивача на управління банком, а отже, відсутня шкода.

До моменту завершення процедури ліквідації банку, відповідно до ст. 104 ЦК України, та ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто до дня внесення до ЄДР запису про припинення юридичної особи визначити наявність шкоди та її розмір не можливо, оскільки до внесення відповідного запису в ЄДР про ліквідацію ПАТ «Златобанк», Фонд повинен затвердити та скласти ліквідаційний баланс і звіт, а лише тоді припиняються всі права та обов`язки ПАТ «Златобанк», у т.ч. і щодо розрахунків з акціонерами. Крім того, лише після задоволення вимог усіх кредиторів, у разі якщо залишилися кошти проводиться розрахунок з акціонерами, як одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів банку).

Таким чином, проведення розрахунків з акціонерами є заключним етапом ліквідації банку, а тому до моменту завершення ліквідації банку неможливо визначити наявність шкоди та її розмір.

Станом на дату звернення з позовом у цій справі та прийняття оскаржуваного рішення ТОВ «Авангард-Експо» продовжує бути акціонером банку, права власності на зазначені акції банку його позбавлено не було, а лише обмежено на певний період право позивача на управління банком.

Відтак, оскільки процедура ліквідації ПАТ «Златобанк» триває, відповідно посилання на завдання шкоди та її розміру на момент звернення позивача до суду є необґрунтованим.

Крім того апеляційний суд бере до уваги і те, що за змістом судових рішень у справі №826/2184/17 суди адміністративної юрисдикції скасували перелічені вище розпорядчі акти НБУ та ФГВФО виключно з підстав порушення законодавчо визначеної процедури їх ухвалення, проаналізувавши суб`єктний і чисельний склад цих органів, строки та послідовність прийняття таких актів. Разом з тим, у цих судових рішеннях зовсім не аналізувалось те, що фактичною підставою для прийняття ос порених розпорядчих актів були негативні результати діяльності ПАТ «Златобанк», визначені на підставі аналізу відповідних обов`язкових нормативних показників, а також негативної оцінки планів оздоровлення банку, запропонованих його акціонерами та керівництвом. Доказів того, що на час визнання банку неплатоспроможним чи пізніше його фінансово-економічне становище відповідало всім обов`язковим нормативам НБУ, що давало б підстави вважати банк «здоровим», позивач суду не надавав, що опосередковано також ставить під сумнів розмір заявлених позивачем до стягнення збитків.

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість застосування у цій справі висновків Верховного Суду у справі №910/13134/17 як такої, що не є подібної до справи, що розглядається, колегія суддів зазначає таке.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу НБУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/9095/18 за позовом ТОВ «Промислова інноваційна компанія» до НБУ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ФГВФО, про відшкодування шкоди.

У справі №910/9095/18 ТОВ «Промислова інноваційна компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з НБУ майнової шкоди, завданої йому як акціонеру ПАТ «Радикал Банк», шляхом незаконного позбавлення корпоративних прав у результаті прийняття неправомірного рішення - постанови Правління НБУ №452/БТ від 09.07.2015 «Про віднесення ПАТ «Радикал Банк» до неплатоспроможних».

Обставини у справі №910/9095/18 та у справі, що розглядається, є подібними. Зокрема, щодо підстав та предмету позову, а також в частині обставин прийняття Правлінням НБУ постанов про віднесення банку до неплатоспроможних, протиправність яких була встановлена судовими рішеннями в межах розгляду відповідних адміністративних справ.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 справу №910/9095/18 разом із касаційною скаргою НБУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 302 ГПК України з огляду на необхідність відступити від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.02.2018 у справі №910/13134/17, про те, що незалежно від здійснення процедури ліквідації банку позивач продовжує бути його акціонером, права власності на акції якого позбавлено не було, а лише обмежено право позивача як акціонера на управління банком в силу ч. 7 ст. 319 ЦК України та п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У постанові від 19.08.2022 у справі №910/9095/18 Об`єднана палата Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступлення від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.02.2018 у справі №910/13134/17, про те, що незалежно від здійснення процедури ліквідації банку позивач продовжує бути його акціонером, права власності на акції якого позбавлено не було, а лише обмежено право позивача як акціонера на управління банком в силу ч. 7 ст. 319 ЦК України та п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що не підлягає до врахування у цій справі застосований господарським судом першої інстанції висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 28.02.2018 у справі №910/13134/17.

Окремо апеляційний господарський суд відзначає таке.

ТОВ «Авангард-Експо» звернулось з позовом у цій справі у травні 2021 року.

Разом з тим 13.05.2020 Верховна Рада України прийняла за №590-ІХ Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності», який набрав чинності 23.05.2020.

Згідно з п. 10 ч. 8 розділу І цього Закону доповнено Закон України «Про банки і банківську діяльність» статтею 79-1 такого змісту:

«Стаття 79-1. Відшкодування шкоди, завданої учаснику банку внаслідок протиправного (незаконного) віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідації банку.

У разі визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення (індивідуального акта) НБУ, зазначеного у ч. 2 ст. 79 цього Закону, особа, яка була учасником банку на момент прийняття такого рішення (індивідуального акта), має право на відшкодування шкоди, заподіяної таким рішенням (індивідуальним актом), у порядку, встановленому законом, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

Обов`язок доказування завданої шкоди та її розміру покладається на учасника банку.

Відшкодування упущеної вигоди здійснюється у розмірі доходів, які учасник банку міг би реально одержати, але прийняте рішення (індивідуальний акт) НБУ стало єдиною і достатньою причиною, яка позбавила цього учасника можливості їх отримати. Упущена вигода відшкодовується лише у разі, якщо така вигода не була врахована під час оцінки реальних збитків (вартості акцій).

Реальні збитки визначаються у розмірі вартості акцій банку на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних / відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (далі у цій статті - день врегулювання).

Вартість акцій визначається у розмірі суми, яку б покупець, який володіє усією необхідною інформацією та даними, сплатив би на день врегулювання за акції банку з урахуванням майбутніх перспектив банку, враховуючи реальний фінансовий стан банку (у тому числі його регулятивний капітал, ліквідність та якість активів), бізнес-модель банку та його структуру, а також ринкові умови (у тому числі доступність ліквідності і вартість фінансування) та макроекономічну ситуацію.

Вартість акцій визначається у звіті про стан фінансово-господарської діяльності банку, що складається міжнародно визнаною аудиторською фірмою, яка відповідає критеріям, визначеним НБУ. Така оцінка фінансово-господарської діяльності банку та вартості акцій призначається судом, який розглядає справу про відшкодування завданої шкоди.

Суд покладає обов`язок з укладення договору з визначеною ним аудиторською фірмою про проведення оцінки фінансово-господарської діяльності банку та вартості акцій на НБУ.

Позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму витрат, пов`язаних з проведенням оцінки фінансово-господарської діяльності банку та вартості акцій.

Звіт аудиторської фірми про стан фінансово-господарської діяльності банку не може бути відхилений судом.

Звіт аудиторської фірми про стан фінансово-господарської діяльності банку прирівнюється до висновку експертизи, призначеної відповідно до процесуального законодавства України. Такий звіт підлягає опублікуванню на сторінках офіційного інтернет-представництва НБУ.

Вартість акцій визначається, ґрунтуючись на розсудливій та реалістичній оцінці відповідно до міжнародних стандартів оцінки з урахуванням особливостей функціонування банків (включаючи вимоги до регулятивного капіталу, дотримання яких необхідне для продовження діяльності банку).

У разі якщо фінансовий стан банку на день врегулювання, визначений аудиторською фірмою, свідчить, що розмір зобов`язань банку перевищував розмір активів банку, вважається, що банк не міг діяти безперервно (не мав перспектив продовжити діяльність) та матеріальна шкода не завдана. Якщо за результатами аудиту / оцінки встановлено, що розмір активів банку перевищував розмір зобов`язань банку, таке перевищення не є достатнім доказом того, що матеріальна шкода завдана.

До процедури визначення вартості акцій та особи, яка проводитиме оцінку, не застосовуються положення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та ст. 8 Закону України «Про акціонерні товариства».

Під час оцінки фінансово-господарської діяльності банку на день врегулювання до уваги береться інформація / дані, відомі станом на день проведення такої оцінки, включаючи інформацію / дані, отримані після прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних/відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

З метою проведення аналізу фінансово-господарського стану банку на день врегулювання аудиторська фірма застосовує міжнародні стандарти фінансової звітності у частині, яка застосовується щодо банків.

У разі якщо законодавство встановлювало спеціальний режим для реструктуризації або рекапіталізації банків на обмежений період часу для стабілізації банківської та фінансової систем, відповідність банку таким зменшеним регуляторним вимогам протягом такого обмеженого періоду, а також незастосування санкцій за порушення вимог до регулятивного капіталу та/або інших вимог і показників не можуть вважатися достатнім доказом позитивної вартості акцій.

З метою уникнення безпідставного збагачення учасників банку у результаті врахування фінансової підтримки (ліквідності, поповнення капіталу, гарантій тощо) банку, наданої / внесеної державою (Кабінетом Міністрів України, НБУ, Міністерством фінансів України) до / після дати врегулювання, оцінка вартості акцій повинна базуватися на таких припущеннях:

1) у день врегулювання банк повинен негайно сплатити / повернути будь-яку фінансову підтримку, включаючи стабілізаційні кредити, рефінансування або інші кредити, надані НБУ як кредитором останньої інстанції, а фінансовий стан банку повинен оцінюватися з урахуванням фінансових втрат банку, які він зазнав би внаслідок здійснення таких платежів. У разі якщо для здійснення виплат банк був би вимушений продавати свої активи, а також за відсутності будь-яких інших ринкових індикаторів до вартості таких активів застосовуються коригуючі коефіцієнти для майна/гарантій, які є прийнятними для забезпечення виконання зобов`язань за кредитом для екстреної підтримки ліквідності, та порядок їх врахування, встановлений НБУ на день врегулювання;

2) після дня врегулювання жодна підтримка ліквідністю (крім доступу до стандартних інструментів регулювання ліквідності НБУ), поповнення капіталу, гарантії, програми викупу активів чи інша форма державної підтримки не будуть надаватися державними органами (включаючи НБУ та ФГВФО). У разі якщо у реальності така підтримка була надана, оцінка майбутніх перспектив та показників банку повинна здійснюватися, базуючись на припущенні, що така підтримка не надавалася.

Будь-який платіж, отриманий учасником (учасниками) банку у процесі ліквідації банку або внаслідок виконання плану врегулювання, зменшує на відповідну суму розмір завданих реальних збитків.

Відшкодування шкоди здійснюється виключно у грошовій формі. Відшкодування шкоди в інший спосіб, зокрема відшкодування в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості тощо), не допускається».

У розділі II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 13.05.2020 №590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» визначено таке.

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (п. 1).

Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до дня набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (п. 2).

Судові провадження, розпочаті до набрання чинності цим Законом, у яких на день набрання чинності цим Законом не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (п. 5).

Судові провадження в господарських справах за позовом учасника та / або колишнього учасника банку про захист прав або інтересів, які були порушені внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта НБУ, ФГВФО, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом ухвалення рішення (ухвали, постанови), у разі невідповідності обраних позивачем способів захисту вимогам ч. ч. 3, 4 ст. 5 ГПК України підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу (п. 7).

Встановлені цим Законом правила визначення розміру шкоди, завданої у результаті виведення банків з ринку на підставі протиправних (незаконних) індивідуальних актів НБУ, ФГВФО, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, застосовуються при вирішенні всіх судових спорів, які станом на день набрання чинності цим Законом не завершені в судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом ухвалення рішення (ухвали, постанови) (п. 8).

Закон України від 13.05.2020 №590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» набрав чинності 23.05.2020.

Позивач подав позов (за датою його реєстрації в суді першої інстанції) 24.05.2021, тобто через рік після набрання цим Законом чинності.

Разом з тим, з наведеного вище вбачається, що на момент подання позову на законодавчому рівні були встановлені додаткові обов`язкові матеріально- і процесуально-правові правила вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої учаснику банку внаслідок протиправного (незаконного) віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідації банку. І такі правила були поширені як на судові справи, провадження в яких були порушені до набрання Законом № 590-ІХ, але рішення в яких ще не були ухвалені, так і на всі наступні судові спори відповідної категорії.

Проте ані обґрунтування позову, ані визначені позивачем джерела і способи доказування, ані порядок визначення розміру збитків повною мірою не відповідають наведеним вище правилам.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем усіх обставин, на які останній посилається як на підставу своїх вимог у цій справі, та відмову у задоволенні позову.

З огляду на відсутність у апеляційній скарзі доводів в частині розгляду заяви НБУ про застосування позовної давності та приписи ст. 269 ГПК України, апеляційний господарський суд не здійснює перегляд оскаржуваного рішення в цій частині.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Експо» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/8301/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/8301/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/8301/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.08.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак