Постанова

від 02.08.2023 по справі 905/1014/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 905/1014/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників учасників:

прокуратури - Янківський С. В.,

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - Макаров А. А. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 (судді: Фоміна В. О. - головуючий, Крестьянінов О. О., Шевель О. В.)

та рішення Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 (суддя Макарова Ю. В.)

за позовом Керівника Краматорської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України

до: 1. Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройуком"

про визнання недійсним рішення тендерного комітету та укладеного на його підставі договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Керівник Краматорської окружної прокуратури Донецької області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України (Державна аудиторська служба, Позивач) до Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради (далі - Управління, Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройуком" (далі - ТОВ "Стройуком", Відповідач-2) про визнання недійсним рішення тендерного комітету, оформленого протоколом від 16.07.2020 № 9, та укладеного на його підставі договору про закупівлю робіт № 34.03-17/4 від 31.07.2020.

1.2. В обґрунтування заявлених вимог Прокурор посилався на незаконно проведену процедуру закупівлі, а саме: невідповідність учасника - ТОВ "Стройуком" встановленим законом кваліфікаційним критеріям; невідповідність розділу III тендерної документації вимогам частини третьої та шостої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі". У зв`язку з наведеним Прокурор вважав, що рішення тендерного комітету Управління та укладений між Відповідачами договір про закупівлю робіт № 34.03-17/4 від 31.07.2020 підлягають визнанню недійсними.

1.3. Звернення до суду Прокурор обґрунтовував бездіяльністю компетентного органу, оскільки Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області, усвідомлюючи наявність порушення законодавства під час процедури закупівлі, не здійснювало захист порушених інтересів держави.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.01.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2023, відмовлено у задоволенні позову.

2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що подані сторонами докази доводять дотримання Відповідачем-2 вимог щодо документального підтвердження відповідності учасника кваліфікаційним критеріям, передбаченим статтею 16 Закону України "Про публічні закупівлі". Дослідивши тендерну документацію, суди також встановили, що вимога в частині надання інформації про відсутність підстав, визначених у частини другій статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", дійсно не була заявлена замовником. Водночас, ТОВ "Стройуком" на виконання вимог частини третьої статті 17, статті 26 Закону України "Про публічні закупівлі" у строк подання тендерних пропозицій підтвердив відсутність визначених у частинах першій, другій статті 17 вказаного Закону підстав для відхилення його тендерної пропозиції шляхом завантаження в електронну систему відповідної довідки.

Суди також зазначили, що неоприлюднення ТОВ "Стройуком" після настання стадії визначення переможця в електронній системі закупівель документів на підтвердження відсутності підстав, визначених частиною другою статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", не могло вплинути на визначення переможця, оскільки Відповідач-2 вже оприлюднював відповідні документи, і Прокурором не доведено яким чином неоприлюднення повторно в електронній системі закупівель такої інформації порушило інтереси держави, адже за наслідками процедури обрана найбільш економічно вигідна пропозиція, тим самим досягнута мета ефективного використання бюджетних коштів.

З огляду на встановлені обставини відсутності підстав відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Стройуком", пропозиція якого за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, а також враховуючи настання кінцевої стадії процедури закупівлі - укладання договору 31.07.2020, суди дійшли висновку, що у даному випадку занадто формальне ставлення не повинно нівелювати досягнення поставленої мети процедури закупівлі та наслідки її проведення. Прокуратурою жодним чином не доведено, що спірний договір спрямований на незаконне заволодіння коштів державного бюджету, тобто укладений з порушенням прав та законних інтересів держави.

Крім того, з урахуванням виконання договору на значну суму бюджетних коштів та суті виконуваних робіт, суди також дійшли висновку, що Прокурором не доведено того, що наслідки визнання спірного договору недійсним у зв`язку із встановленими формальними порушеннями проведеної процедури закупівлі в даному конкретному випадку не погіршать права держави (враховуючи обов`язковість проведення двосторонньої реституції, у разі повернення Відповідачем-2 коштів та необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість робіт чи збитки). Також зазначили, що Прокурором не підтверджено економічну доцільність та можливість проведення повторної закупівлі робіт.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо:

- застосування норм статей 16, 28, 30 Закону України "Про публічні закупівлі", викладених в постановах від 05.08.2021 у справі №911/1236/20, від 23.12.2020 у справі №640/1280/19, від 31.03.2021 у справі №826/15323/18, від 30.06.2022 у справі №927/774/20, від 05.08.2021 у справі №910/1520/20, від 13.11.2018 у справі №904/10576/17, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 14.02.2019 у справі №910/2197/18;

- необхідності оцінки ефективності обраного способу захисту у поєднанні із предметом і підставами позову, викладених в постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 09.02.2023 у справі №917/53/21, від 29.01.2019 у справі №819/829/17, від 18.10.2022 у справі №916/2519/21, від 14.02.2019 у справі №910/2197/18, від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 і №200/606/18, від 29.06.2021 у справі №916/964/19, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 09.02.2022 у справі №910/6939/20, від 22.02.2022 у справі №761/36873/18, від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20);

- належності й ефективності такого способу захисту порушених прав та інтересів, як визнання недійним виконаного договору, викладених в постановах від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, від 07.07.2021 у справі №905/1562/20, від 31.05.2022 у справі №918/1187/20, від 07.06.2022 у справі №922/1413/21, від 09.06.2022 у справі №913/140/21, від 12.07.2022 у справі №906/578/21, від 24.01.2023 у справі №916/3156/21, від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, від 09.09.2021 у справі №925/1276/19, у справі №905/77/21;

- обов`язку господарського суду надати правовий аналіз заявленим вимогам, поданим на їх підтвердження доказам, викладених в постановах від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17;

- застосування стандартів доказування, викладених в постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц;

- необхідності захисту інтересів держави прокурором з метою відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства і відповідача, викладених в постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

3.3. Крім того, обґрунтовуючи наявність підстав для подання касаційної скарги, заявник посилається на відсутність висновків Верховного Суду про застосування норм: статей 16, 17, 22 Закону України "Про публічні закупівлі" - щодо необхідності дотримання учасником кваліфікаційних вимог, які визначені тендерною документацією, та надання належних документів, що підтверджують наявність в учасника права на укладення оспорюваного договору та відповідність останнього кваліфікаційним критеріям, відповідно до вимог вказаних законодавчих положень; статей 28, 29 Закону України "Про публічні закупівлі" - стосовно розкриття, оцінки та розгляду тендерних пропозицій; статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі" - щодо відхилення тендерної пропозиції у разі невідповідності її кваліфікаційним критеріям; статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" - стосовно відміни торгів.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Управління просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

3.5. 26.06.2023 від Управління надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Відповідача-1.

3.6. У своєму відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Стройуком" також просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

3.7. 01.07.2023 Управління повторно подало клопотання про розгляд справи за відсутності представника Відповідача-1.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2023 (у складі колегії суддів: Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 та рішення Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 у справі № 905/1014/21; призначено розгляд справи у судовому засіданні 28.06.2023. Одночасно судом касаційної інстанції було витребувано матеріали цієї справи із Господарського суду Донецької області/Східного апеляційного господарського суду.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 28.06.2023 (у складі колегії суддів: Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.) відкладено розгляд вказаної касаційної скарги та призначено її розгляд 02.08.2023, оскільки станом на 28.06.2023 справа №905/1014/21 не надійшла до Касаційного господарського суду.

4.3. Згідно з розпорядженням Касаційного господарського суду від 31.07.2023 №29.2-02/1885 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №905/1014/21у зв`язку рішенням Вищої ради правосуддя від 25.07.2023 про відставку судді Сухового В. Г.

4.4. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 для розгляду справи № 905/1014/21 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Берднік І. С., Міщенко І. С.

5. Обставини, встановлені судами

5.1. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням уповноваженої особи Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради (протокол № 6 від 26.06.2020) затверджена тендерна документація для учасників процедури відкритих торгів на закупівлю "Реконструкція, модернізація та благоустрій території МПК "Будівельник" по вул. Маяковського буд. 9, у м. Краматорську Донецької області (коригування)" код ДК 021:2015 45454000-4 - Реконструкція) (далі - тендерна документація).

5.2. 26.06.2020 на веб-порталі "РroZоrrо" (https://prozorro.gov.ua) опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів № UA-P-2020-06-26-003150-а (ідентифікатор закупівлі № UA-2020-06-26-005282-а) щодо закупівлі Управлінням капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради (замовник) робіт "Реконструкція, модернізація та благоустрій території МПК "Будівельник" по вул. Маяковського буд. 9, у м.Краматорську Донецької області (коригування)" з очікуваною вартістю 109 736 516,00 грн, строк виконання робіт до 31.03.2021.

5.3. Відповідно до даних реєстру отриманих тендерних пропозицій, на участь в процедурі закупівлі подано три тендерні пропозиції: ТОВ "Стройуком" з ціною пропозиції 108 581 211,00 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький інститут води" з ціною пропозиції 108 900 000,00 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю "Модультехнобуд" з ціною пропозиції 109 691 332,89 грн.

5.4. Згідно з протоколом розгляду тендерних пропозицій уповноваженої особи з питань публічних закупівель замовника № 9 від 16.07.2020, найбільш економічно вигідною визначено пропозицію учасника ТОВ "Стройуком" з остаточною пропозицією 108 581 211,00 грн, відтак вказане товариство вирішено визнати переможцем процедури відкритих торгів. Як наслідок, на порталі публічних закупівель оприлюднено повідомлення про намір укласти договір.

5.5. На підставі зазначеного рішення уповноваженої особи з питань публічних закупівель, 31.07.2020 між Управлінням капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради (замовник) та ТОВ "Стройуком" (підрядник) було укладено договір про закупівлю робіт (договір підряду) № 34.03-17/4, який опубліковано 03.08.2020.

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується відповідно до проектної документації та умов цього договору виконати роботи "Реконструкція, модернізація та благоустрій території МПК "Будівельник" по вул. Маяковського, буд. 9 у м. Краматорську Донецької області".

Сторони у п. 2.2. договору дійшли згоди, що початок та закінчення робіт визначається календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору (додаток № 2).

Згідно з пп. 12.1.1., п. 12.1. договору акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), акти приймання-передачі обладнання підписуються замовником за наявності у нього всіх необхідних виконавчих документів, акти приймання виконаних робіт приймаються замовником по мірі виконання робіт.

Договір вважається укладений після підписання сторонами і набирає чинності з моменту отримання резолюції ЄІБ "без заперечень" та діє до 31.03.2021, а в частині виконання зобов`язання сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 18.1. договору).

5.6. Додатковою угодою № 5 до договору від 18.02.2021 внесено зміни до п.18.1. вказаного договору в частині строку дії, а саме до 30.09.2021. У зв`язку зі зміною реквізитів підрядника внесені зміни до розділу 20 "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін".

5.7. Додатковою угодою № 6 від 18.05.2021 внесено зміни до п. 18.1. наведеного договору в частині строку дії договору, а саме до 31.03.2022. Додаток 3 до договору "План фінансування" викладено у новій редакції.

5.8. Як встановлено господарськими судами, станом на 01.07.2021 за спірним договором виконано роботи на загальну суму 34 189 862,73 грн. Обставини того, що з грудня 2020 року ТОВ "Стройуком" виконує свої зобов`язання за вказаним договором підтверджують довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) і акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), які підписані сторонами (замовником та підрядником) у зв`язку із виконанням договору про закупівлю робіт № 34.03-17/4 від 31.07.2020.

5.9. Краматорською окружною прокуратурою, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, були вивчені данні веб-порталу "ProZorro" щодо вищезазначеної процедури закупівлі, за результатами чого з`ясовано незаконність її проведення. У зв`язку з наведеним Керівник Краматорської окружної прокуратури на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у травні 2021 року звернувся до Господарського суду Донецької області із позовом, в якому просив суд визнати недійсними рішення тендерного комітету, оформленого протоколом від 16.07.2020 № 9, та укладений на його підставі договір про закупівлю робіт № 34.03-17/4 від 31.07.2020.

5.10. Позивачем в даному спорі Прокурором визначено Північно-східний офіс Державної аудиторської служби України, як орган державного фінансового контролю, який здійснював моніторинг вказаної закупівлі.

5.11. Прокурор зазначав, що факт наявності порушень під час проведення вказаної закупівлі підтверджується висновком Управління Східного офісу Державної аудиторської служби України про результати моніторингу закупівлі № UA-2020-06-26-005282-а, розпочатого 18.01.2021, який був опублікований на веп-порталі з питань закупівлі "РroZоrrо" 29.01.2021 та в якому визначені заходи щодо усунення виявлених порушень.

5.12. 05.02.2021 замовником на веб-порталі з питань закупівлі "РroZоrrо" розміщено інформацію щодо усунення встановлених порушень у вигляді заперечень, в якій зазначено, що окремі факти з переліку встановлених порушень частково мали місце, але ніяким чином не спотворили інформацію, необхідну у такому випадку тендерному комітету замовника для визначення переможця згідно із Законом України "Про публічні закупівлі".

5.13. За результатами розгляду звернення заступника керівника Донецької обласної прокуратури № 15/2-114 вих-21 від 22.02.2021 щодо проведеної спірної закупівлі робіт Управління Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України в Луганській області листом № 201231-17/985-2021 від 22.03.2021 повідомило прокуратуру про відсутність інформації щодо оскарження Відповідачем-1 висновку Управління від 29.01.2021 про результати моніторингу спірної процедури закупівлі; станом на 22.03.2021 рішення про призначення перевірки процедури спірної закупівлі не приймалося.

5.14. Зі змісту листа Управління Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України в Луганській області № 201231-17/1452-2021 від 05.05.2021 вбачається, що у відповідь на звернення Керівника Краматорської окружної прокуратури Донецької області № 53-546 вих.21 від 16.04.2021 йому повідомлено, що в електронній системі закупівель відсутня інформація щодо оскарження висновку Управління від 29.01.2021; станом на 05.05.2021 рішення про призначення перевірки процедури спірної закупівлі не приймалося.

5.15. На виконання частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Краматорською окружною прокуратурою Донецької області направлено до Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України повідомлення № 53-1266вих21 від 26.05.2021 про намір звернутися до суду із позовною заявою про визнання недійсним протоколу № 9 від 16.07.2020 та договору № 34.03-17/4 від 31.07.2020.

5.16. Північно-східний офіс Державної аудиторської служби України не скористався своїм правом на звернення до суду з відповідним позовом, у зв`язку з чим суди дійшли висновку про наявність у Керівника Краматорської окружної прокуратури Донецької області передбачених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для звернення до суду з цим позовом.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Відповідно до частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Під час вивчення матеріалів цієї справи колегією суддів встановлено, що об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду переглядалися в касаційному порядку судові рішення у справі №905/77/21 за позовом про: визнання недійсним рішення тендерного комітету про відхилення тендерної пропозиції учасника, оформленого протоколом засідання тендерного комітету; визнання недійсним рішення тендерного комітету про визнання учасника переможцем відкритих торгів, оформленого протоколом засідання тендерного комітету; визнання недійсним договору про закупівлю, укладеного між відповідачами у вказаній справі.

З огляду на те, що постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 офіційно оприлюднено 08.06.2023, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (01.06.2023), колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування при вирішенні цього господарського спору висновку щодо неефективності такого способу захисту, як самостійна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки така вимога може бути ефективним способом захисту лише в разі її поєднання з позовною вимогою про стягнення коштів на користь позивача або про витребування майна з володіння відповідача.

6.4. Так, відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

6.5. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

6.6. У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

6.7. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

6.8. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

6.9. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

6.10. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

6.11. Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

6.12. Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

6.13. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.14. Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

6.15. У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

6.16. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

6.17. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

6.18. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 Цивільного кодексу України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

6.19. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

6.20. З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг (з урахуванням особливостей, передбачених законодавством щодо проведення відкритих торгів) вбачається, що оформлення за їх результатом договору про закупівлю є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

До таких висновків дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.

6.21. Водночас, частинами першою та другою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

6.22. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічна правова позиція викладена в пунктах 64. і 65. постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

6.23. Проте, згідно з частиною п`ятою статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

6.24. Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (таку правову позицію викладено в пунктах 80. - 82. постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №925/1276/19).

6.25. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

6.26. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

6.27. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України").

6.28. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

6.29. Водночас, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 Господарського процесуального кодексу України (аналогічні висновки сформульовано також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19).

6.30. При цьому Велика Палата Верховного Суду в пункті 154. постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України).

6.31. Застосовуючи вказані правові позиції Великої Палати Верховного Суду та уточнюючи висновок, викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 зазначила таке:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим, позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

6.32. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в пункті 104. постанови від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 дійшла висновку про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

6.33. Ураховуючи наведене у сукупності, Суд зазначає, що саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію виконанням, та визнання недійсним укладеного за наслідками торгів договору про закупівлю, який вже частково виконано, без одночасного стягнення коштів на користь держави, зокрема, в особі Держаудитслужби України, не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраних Прокурором способів захисту та наявність підстав для відмови в позові з мотивів, викладених в цій постанові, а саме з урахуванням правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеного в постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21.

6.34. При цьому, залишаючи без змін рішення місцевого суду про відмову в позову, господарський суд апеляційної інстанції, у тому числі, врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що визнання недійсним рішення тендерного комітету не вимагається для захисту прав держави, оскільки таке рішення вичерпує дію фактом укладення відповідного договору.

Також апеляційним судом з огляду на висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений в постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, було враховано обставини щодо виконання ТОВ "Стройуком" значного обсягу робіт за спірним договором (а саме те, що станом на 01.07.2021 за вказаним правочином виконано роботи на загальну суму 34 189 862,73 грн) і відсутність претензій з боку Відповідача-1 щодо кількості/якості виконаних робіт.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що з урахуванням виконання договору на значну суму бюджетних коштів та суті виконуваних робіт Прокурором не доведено того, що наслідки визнання спірного договору недійсним у зв`язку із встановленими формальними порушеннями проведеної процедури закупівлі в даному конкретному випадку не погіршать права держави (враховуючи обов`язковість проведення двосторонньої реституції, у разі повернення Відповідачем-2 коштів та необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість робіт чи збитки). Також Прокурором не доведено наявності економічної доцільності та можливості проведення повторної закупівлі робіт.

6.35. Таким чином, висновки судів у наведеній частині фактично узгоджуються з вищевказаними правовими позиціями судів касаційної інстанції.

6.36. Що стосується висновків місцевого і апеляційного господарських судів в частині відповідності тендерної документації та проведеної процедури закупівлі вимогам чинного законодавства, то колегія суддів їх не перевіряє, враховуючи, що, як зазначалося вище, відповідно до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину є самостійною підставою для відмови в позові.

6.37. У зв`язку з тим, що обрання неефективного способу захисту прав є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, колегія суддів зазначає, що посилання в касаційній скарзі на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду про застосування норм статей 16, 28, 30 Закону України "Про публічні закупівлі" не впиває на результати вирішення спору.

6.38. Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано і висновків Верховного Суду щодо необхідності оцінки ефективності обраного способу захисту у поєднанні із предметом і підставами позову; належності й ефективності такого способу захисту порушених прав та інтересів, як визнання недійним виконаного договору; обов`язку господарського суду надати правовий аналіз заявленим вимогам, поданим на їх підтвердження доказам; застосування стандартів доказування; необхідності захисту інтересів держави прокурором з метою відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства і відповідача, є також необґрунтованими, оскільки: по-перше, висновки місцевого і апеляційного судів щодо оцінки ефективності обраного Прокурором способу захисту інтересів держави, які він вважає порушеними, як зазначалося вище, узгоджуються з актуальними правовими позиціями суду касаційної інстанції (а відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду); по-друге, підставою для касаційного оскарження судових рішень є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

6.39. У свою чергу, посилання в касаційній скарзі в якості підстави для її подання на відсутність висновків Верховного Суду про застосування норм:

- статей 16, 17, 22 Закону України "Про публічні закупівлі" - щодо необхідності дотримання учасником кваліфікаційних вимог, які визначені тендерною документацією, та надання належних документів, що підтверджують наявність в учасника права на укладення оспорюваного договору та відповідність останнього кваліфікаційним критеріям, відповідно до вимог вказаних законодавчих положень;

- статей 28, 29 Закону України "Про публічні закупівлі" - стосовно розкриття, оцінки та розгляду тендерних пропозицій;

- статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі" - щодо відхилення тендерної пропозиції у разі невідповідності її кваліфікаційним критеріям;

- статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" - стосовно підстав для відміни торгів,

колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки відповідні положення чинного законодавства є чіткими й однозначними, та їх застосування цілком залежить від встановлених під час розгляду конкретної справи фактичних обставин. Водночас, з огляду на те, що обрання неефективного способу захисту прав, як зазначалося вище, є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, такі доводи також не впливають результати касаційного перегляду.

6.40. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки фактичних обставин у цій справі у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.3. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.4. З огляду на викладене, а також з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення необхідно залишенню без змін з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на заявника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 та рішення Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 у справі №905/1014/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко