Постанова

від 08.08.2023 по справі 810/692/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року

м. Київ

справа №810/692/17

адміністративне провадження № К/9901/16450/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 (головуючий суддя Межевич М. В., судді Земляна Г. В., Сорочко Є. О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрсічсервіс» (далі - ТОВ «НВК «Укрсічсервіс») до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації.

УСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ТОВ «НВК «Укрсічсервіс» звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 31.10.2016 №125000013/2016/000175/2 (далі також Рішення);

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2016 № 125110011/2016/00140, що видана митним постом «Східний термінал» Київської митниці ДФС (далі також Картка).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані ним Рішення та Картка прийняті всупереч вимогам законодавства, дії відповідача щодо витребування додаткових документів на підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованих товарів є протиправними, а наданий позивачем до митного оформлення пакет документів містив усі необхідні числові складові для підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору. Також позивач указав, що оскаржуване ним Рішення не містить пояснень щодо здійсненого митним органом коригування митної вартості.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 10.04.2017 у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд виходив з того, що Рішення та Картка прийняті митним органом правомірно, оскільки позивач не надав до митного оформлення обов`язкові документи, а подані до митного оформлення документи містили розбіжності та не підтверджували числові складові митної вартості.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 14.06.2017 постанову суду першої скасував та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив. Суд визнав протиправними та скасував рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 31.10.2016 №125000013/2016/000175/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2016 № 125110011/2016/00140, що видана митним постом «Східний термінал» Київської митниці ДФС.

Задовольняючи позов, суд висновував, що з огляду на досліджені матеріали справи товариство у повному обсязі документально підтвердило правильність заявленої митної вартості імпортованого товару за першим основним методом - за ціною договору, а отже, спірні Рішення та Картка підлягають скасуванню.

Київська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі відповідач доводив невідповідність висновків суду апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, які, на його думку, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору з огляду на те, що подані позивачем документи не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару. Відповідач також зазначив про ненадання позивачем додатково витребуваних документів з метою з`ясування митної вартості імпортованих товарів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.07.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Позивач надав до суду заперечення, в яких просить касаційну скаргу митного органу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга митниці була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у травні 2016 року позивач (покупець) та компанія - нерезидент DingZhov LiangYou Metal Products Company Limited (продавець) уклали контракт від 11.05.2016 № 79/к на поставку товару (колючого дроту однорядного, холодноволочильного, рифленого), кількість та загальна вартість якого визначаються у специфікаціях та/або рахунках-фактурах (інвойсах).

Пунктом 4.1 контракту передбачено, що продавець постачає товар морським транспортом на умовах FOB Incoterms 2010 до Одеського морського торгівельного порту, Україна.

Сторони контракту 11 травня 2016 року уклали додаткову угоду № 3, в якій змінили умови поставки і домовились, що з метою створення більш комфортних умов транспортування товару пункт 4.1 контракту викладено в наступній редакції «Продавець постачає товар морським транспортом на умовах СІF Incoterms 2010 до Одеського морського торгівельного порту, Україна».

Позивач 11 вересня 2016 року здійснював ввезення на митну територію України партії товару (дроту крученого з чорних металів гарячо-оцинкованого для огорожі; дроту з оцинкованої сталі колючого однорядного, холодно-волочильного, рифленого; діаметр основної проволоки 2,8 мм., діаметр проволоки шипів 2 мм., з відстанню між шипами 75+/- 5мм, в бухтах по 400 метрів та вагою бухти 35 кг), придбаного у компанії DingZhou LiangYou Metal Produсts Companу Limited Торговельна марка (DingZhou), країна виробник - Китай, на підставі контракту від 11.05.2016 № 79/к, митне оформлення якого здійснювалось через Одеську митницю ДФС на умовах СІF Incoterms 2010.

З метою митного оформлення товару позивач подав до Київської митниці ДФС тимчасову митну декларацією (далі також МД) від 11.09.2016 № 125110011/2016/031067 з метою уточнення відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до положень Митного кодексу України (далі - МК України) митне оформлення товару за вказаною тимчасовою МД було завершено із застосуванням найбільшої ставки ввізного мита з тих, під яку можуть підпадати такі товари (5 %).

Після отримання висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 10.10.2016 № 142005702-0272, з урахуванням положень статей 260 та 261 МК України позивач подав до Київської митниці ДФС додаткову електронну МД від 18.10.2016 № 125110011/2016/010621 з точними відомостями про код товару згідно з УКТ ЗЕД, в якій задекларував товар на підставі контракту від 11.05.2016 № 79/к, на умовах СІF Incoterms 2010. Митну вартість товару позивач не змінював (порівняно з тимчасовою МД від 11.09.2016 № 125110011/2016/031067, за якою товар був випущений у вільний обіг) і визначив її за основним методом - за ціною договору (контракту). До вказаної митної декларації позивач додав пакет документів:

- висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС

від 10.10.2016 № 142005702-0272;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 11.09.2016 № 125110011/2016/009549;

- міжнародні автомобільні накладні (CMR) від 10.09.2016 № 3749, № 3749/1, № 3749/2, № 3749/3;

- коносамент від 27.07.2016 №;

- банківські платіжні документи, що стосуються товару від 16.05.2016 б/н;

від 14.06.2016 б/н; від 08.07.2016 б/н; від 21.07.2016 б/н;

- виписку з бухгалтерської документації від 01.05.2016 б/н;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 19.08.2016 ДЗІ № 112/1565;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 19.07.2016 № 79/к/4;

- пакувальний лист від 19.07.2016 б/н;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 24.05.2016 № 1, від 04.07.2016 № 2, від 10.06.2016 № 3, від 05.07.2016 № 4;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.05.2016 № 79/к;

- некласифікований внутрішній договір (контракт) 07.04.2016 № 343/3/2016/38;

- договір про надання послуг митного брокера від 18.06.2015 № 46/Т;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) від 27.07.2016 № 2761;

- декларацію про походження товару від 19.07.2016 № 79/к/3;

- лист від 23.08.2016 № 217;

- біржову інформацію від 25.08.2016 б/н;

- акт про взяття проб (зразків) товарів від 11.09.2016 № 009549;

- митну декларацію країни відправлення від 25.07.2016 №040620160066500297.

Під час митного оформлення спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками у напрямку контролю правильності митної вартості, а саме - виявлено інформацію щодо рішення про коригування митної вартості від 23.08.2016 № 500060006/2016/000091/2, винесеного Одеською митницею ДФС щодо аналогічного товару, що ввозився ТОВ «НВК «Укрсічсервіс» на підставі контракту від 11.05.2016 № 79/к, на умовах СІF Incoterms 2010. та за яким митну вартість скориговано у бік збільшення за другорядним методом відповідно до ст. 64 МК України.

Факт наявності відомостей про інший рівень митної вартості товару став підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності наданих до митного оформлення документів.

В ході розгляду документів, наданих до митного оформлення згідно з електронною МД від 18.10.2016 № 125110011/2016/010621 митний орган установив, що декларант не подав обов`язкові документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, а надані документи містять розбіжності та не підтверджують числові складові митної вартості.

На підставі наведеного відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 31.10.2016 № 125000013/2016/000175/2 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2016 № 125110011/2016/00140.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

Як підставу для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості митниця вказала те, що документи, які товариство надало для підтвердження задекларованої митної вартості товару, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме - в рахунку-фактурі (інвойсі) від 19.07.2016 № 79/к/4 в порушення п. 4.5 договору від 11.05.2016 № 79/к відсутній підпис вантажовідправника; експертне заключення надано не в повному обсязі; в наданих банківських платіжних документах є посилання на рахунок від 11.05.2016 № LY-0130, який не вказано в електронній МД; не надано страховий поліс.

Разом з тим, як установив суд апеляційної інстанції, позивач надав до митного оформлення усі визначені статтею 53 МК України та необхідні для підтвердження заявленої митної вартості документи. При цьому, щодо розбіжностей та відсутності всіх відомостей, які підтверджували б задекларовану позивачем вартість товару, зазначених митним органом, суд апеляційної інстанції виснував таке.

Щодо відсутності страхового полісу, то суд апеляційної інстанції установив, що згідно з умовами контракту від 11.05.2016 № 79/к поставка товару здійснюється морським транспортом на умовах FOB Incoterms 2010 (Одеський морський торгівельний порт, Україна).

Разом з тим, позивач та компанія DingZhov LiangYou Metal Products Company Limited (продавець) додатковою угодою від 10.06.2016 № 3 внесли зміни до контракту від 11.05.2016 № 79/к, а саме змінили пункт 4.1, визначивши нові умови поставки - поставка товару здійснюється морським транспортом на умовах CIF Інкотермс 2010 до Одеського морського торговельного порту, Україна.

Також нова умова поставки на умовах CIF зазначена і в інвойсі (комерційному

рахунку - фактурі) від 12.06.2016 № 79/к/4, який виписувався після укладення сторонами контракту додаткової угоди та який є розрахунковим документом.

Таким чином, не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що умови контракту не передбачають окремої умови про включення до вартості товару витрат на страхування, оскільки згідно з правилами Інкотермс 2010 обов`язок зі страхування товару, який поставляється на умовах СIF, покладається на продавця, що узгодили сторони, уклавши вказану додаткову угоду від 10.06.2016 № 3.

Варто зауважити, що позивач та продавець пунктом 2.1 контракту від 11.05.2016 № 79/к безпосередньо установили, що ціна на товар установлюється на умовах Інкотермс 2010 згідно з пунктом 4.1 контракту.

Суд апеляційної інстанції також слушно відхилив доводи відповідача щодо розбіжностей у проформі - інвойсі від 11.05.2016 № LY-0130 та інших документах, що подавалися до митного оформлення, оскільки, по перше цей документ не зазначений як такий, що подавався до митного оформлення товару в спірних рішенні та картці відмови, по друге, до митного оформлення був поданий комерційний рахунок - фактура від 19.06.2016 № 79/к/4.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Оскільки задекларований позивачем товар є об`єктом купівлі-продажу (про що безпосередньо свідчать надані до митного оформлення банківські платіжні документи), і позивач надав до митного оформлення комерційний рахунок - фактуру, то у відповідача не було підстав для витребування та оцінки проформи - інвойса.

Колегія Верховного Суду також критично ставиться до тверджень відповідача щодо обов`язковості надання до митного оформлення страхового полісу, оскільки відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування подаються до митного оформлення та підтверджують митну вартість товару у випадку, якщо таке страхування здійснювалося.

Разом з тим, як уже зазначалось, сторони уклали додаткову угоду, в якій умовами поставки визначили CIF (буквально - Cost, Insurance and Freight, вказано порт призначення), товар страхується й доставляється до порту замовника (без вивантаження).

Відповідно до Інкотермс 2010 (9.3) «C»-терміни (CIF і CIP) вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тому пункт, до якого він повинен оплачувати транспортні витрати, обов`язково має бути зазначений після відповідного «C»-терміна. За умовами термінів CIF і CIP продавець також повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування. Існують тільки два терміни, пов`язані із страхуванням, як-от терміни CIF і CIP. Відповідно до них продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь покупця.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки відповідно до нових умов поставки, визначених додатковою угодою 10.06.2016 № 3, витрати зі страхування покладені на продавця товару (на підтвердження цього позивач надавав до суду експортну декларацію продавця від 25.07.2016 № 040620160066500297), то вимога надати страхові документи покупця є необґрунтованою, оскільки за умовами поставки CIF покупець договори страхування не укладає та витрати на страхування не несе.

Щодо відсутності підпису на наданому до митного оформлення комерційному рахунку-фактурі від 19.07.2016 № 79/к/4, то суд апеляційної інстанції вірно виснував, що на ньому була проставлена печатка відправника, а формальні неточності у поданому документі не можуть слугувати підставою для коригування вартості товару в разі, якщо інші документи в сукупності підтверджують задекларовану позивачем митну вартість.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови у прийнятті митної декларації є протиправними, а надані позивачем до митного оформлення документи є достатніми для здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, не мають розбіжностей та суперечностей, містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів на підтвердження задекларованої митної вартості ввезеного товару, є правильним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції і стосуються фактично переоцінки судом доказів у справі, що знаходяться поза межами касаційного перегляду справи, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись пунктом статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 у справі №810/692/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева В.П. Юрченко