Постанова

від 10.04.2017 по справі 810/692/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2017 року           № 810/692/17

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Феленюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «УКРСІЧСЕВІС» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «УКРСІЧСЕВІС» з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 31.10.2016 №125000013/2016/000175/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2016 №125110011/2016/00140.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовних вимог не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях та додаткових поясненнях.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв'язку з наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "УКРСІЧСЕРВІС" є юридичною особою, що зареєстрована 22.08.2013 (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 10721020000029220).

У травні 2016 року позивач (покупець) та компанія-нерезидент DingZhov LiangYou Metal Products Company Limited (продавець) уклали контракт від 11.05.2016 № 79/к на поставку товару (колючого дроту однорядного, холодноволочильного, рифленого), кількість та загальна вартість якого визначаються у специфікаціях та/або рахунках-фактурах (інвойсах).

Пунктом 4.1 контракту передбачено, що продавець постачає товар морським транспортом на умовах FOB Incoterms 2010 до Одеського морського торгівельного порту, Україна.

Сторони контракту 11 травня 2016 року уклали додаткову угоду № 3, в якій змінили умови поставки і домовились, що з метою створення більш комфортних умов транспортування товару пункт 4.1 контракту викладено в наступній редакції "Продавець постачає товар морським транспортом на умовах СІF Incoterms 2010 до Одеського морського торгівельного порту, Україна".

Позивач 11 вересня 2016 року здійснював ввезення на митну територію України партії товару (дроту крученого з чорних металів гарячо-оцинкованого для огорожі; дроту з оцинкованої сталі колючого однорядного, холодно-волочильного, рифленого; діаметр основної проволоки 2,8 мм., діаметр проволоки шипів 2 мм., з відстанню між шипами 75+/- 5мм., в бухтах по 400 метрів та вагою бухти 35 кг), придбаного у компанії DingZhou LiangYou Metal Produсts Companу Limited Торговельна марка (DingZhou), країна виробник – Китай, на підставі контракту від 11.05.2016 № 79/к, митне оформлення якого здійснювалось через Одеську митницю ДФС на умовах СІF Incoterms 2010.

З метою митного оформлення товару позивач подав до Київської митниці ДФС тимчасову митну декларацією від 11.09.2016 № 125110011/2016/031067 з метою уточнення відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД.

У відповідності до положень Митного кодексу України митне оформлення товару за вказаною тимчасовою МД було завершено із застосуванням найбільшої ставки ввізного мита з тих, під яку можуть підпадати такі товари (5%) із застосуванням відповідних заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинних на дату оформлення тимчасової декларації.

Після отримання висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 10.10.2016 № 142005702-0272, з урахуванням положень статтей 260 та 261 МК України позивач подав до Київської митниці ДФС додаткову електронну МД від 18.10.2016 №.125110011/2016/010621, в якій точні відомості про товар (код товару згідно УКТ ЗЕД), в якій задекларував товар ("дріт кручений з чорних металів гарячо-оцинкований для огорожі; дріт з оцинкованої сталі колючий однорядний, холодно волочильний, рифлений; діаметр основної проволоки 2,8 мм., діаметр проволоки шипів 2 мм., з відстанню між шипами 75+/- 5мм., в бухтах по 400 метрів та вагою бухти 35 кг"), придбаний у компанії DingZhou LiangYou Metal Produсts Companу Limited Торговельна марка (DingZhou), країна виробник – Китай, на підставі контракту від 11.05.2016 № 79/к, на умовах СІF Incoterms 2010). Митну вартість товару позивач не змінював (порівняно з тимчасовою митною декларацією від 11.09.2016 № 125110011/2016/031067, за якою товар був випущений у вільний обіг) і визначив її за основним методом - за ціною договору (контракту).

До вказаної митної декларації позивач додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару та здійснення контролю правильності визначення митної вартості, зокрема: (1505) висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 10.10.2016 № 142005702-0272; (1701) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 11.09.2016 № 125110011/2016/009549; (m 2730) міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 10.09.2016 № 3749; (m 2730) міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 10.09.2016 № 3749/1; (m 2730) міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 10.09.2016 № 3749/2; (m 2730) міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 10.09.2016 № 3749/3; (m 2761) коносамент від 27.07.2016 №MRFB16072944; (m 3001) банківський платіжний документ, що стосується товару від 16.05.2016 б/н; (m 3001) банківський платіжний документ, що стосується товару від 14.06.2016 б/н; (m 3001) банківський платіжний документ, що стосується товару від 08.07.2016 б/н; (m 3001) банківський платіжний документ, що стосується товару від 21.07.2016 б/н; (m 3011) виписку з бухгалтерської документації від 01.05.2016 б/н; (m 3016) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 19.08.2016 ДЗІ № 112/1565; (3105) рахунок-фактуру (інвойс) від 19.07.2016 № 79/к/4; (3141) пакувальний лист від 19.07.2016 б/н; (m 3325) рахунок-проформу від 11.05.2016 № LV-0130; (m 4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 24.05.2016 № 1; (m 4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.07.2016 № 2; (m 4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.06.2015 № 3; (m 4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.07.2016 № 4; (m 4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.05.2016 № 79/к; (m 4200) некласифікований внутрішній договір (контракт) 07.04.2016 № 343/3/2016/38; (m 4207) договір про надання послуг митного брокера від 18.06.2015 № 46/Т; (m 5504) інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) від 27.07.2016 № 2761; (7014) декларацію про походження товару від 19.07.2016 № 79/к/3; (m 9000) лист від 23.08.2016 № 217; (m 9000) ціну, біржову інформацію від 25.08.2016 б/н; (m 9107) акт про взяття проб (зразків) товарів від 11.09.2016 № 009549; (m 9610) митна декларація країни відправлення від 25.07.2016 №040620160066500297.

Як встановлено судом, під час митного оформлення спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками у напрямку контролю правильності митної вартості, а саме: наявна інформація про рішення про коригування митної вартості від 23.08.2016 за №500060006/2016/000091/2, винесене Одеською митницею ДФС щодо аналогічного товару, що ввозився ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «УКРСІЧСЕВІС» на підставі контракту від 11.05.2016 № 79/к, на умовах СІF Incoterms 2010. та за яким митну вартість скориговано у бік збільшення за другорядним методом відповідно до ст. 64 МК України.

Представником відповідача зазначено та Позивачем не спростовувалось, що дане рішення ні в адміністративному порядку, ні в судовому не оскаржувалось.

Відповідачем зазначено, що факт наявності відомостей про інший рівень митної вартості товару став підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності наданих до митного оформлення документів.

На думку суду, така позиція відповідача узгоджується із висновками Вищого адміністативного суду України, наведеній у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року»

В ході розгляду документів, наданих до митного оформлення згідно ЕМД від 18.10.2016 №.125110011/2016/010621 митним органом встановлено, що декларантом не подано обовязкові документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, а надані документи містять розбіжності та не підтверджують числові складові митної вартості.

Так, Умовами поставки, передбаченими для спірних товарів п.п. 3.3, 4.1 контракту від 11.05.2016 №79/к, є FOB згідно Інкотермс-2010.

Дані умови поставки передбачають, що договори перевезення та страхування (за його потреби) укладаються покупцем, тобто ТОВ «НВК «Укрсічсервіс» та вартість таких витрат додатково включається до митної вартості товару.

До митного оформлення позивачем також надано рахунок-проформу від 11.05.2016 №LY-0130, в якій зазначено, що ціна спірного товару складає 400 дол.США/тону на умовах поставки FOB (тобто без включення витрат на страхування та транспортування).

Разом з тим, додатковою угодою від 10.06.2016 №3 до п.п. 3.3, 4.1 внесено зміни та вказано нові умови поставки, а саме CIF, які передбачають сплату витрат на транспортування та транспортування Продавцем товару та включення даних витрат до ціни товару.

Однак, відповідно до інвойсу від 19.07.2016 №79/к/4 ціна товару при умовах поставки CIF зазначена на тому ж рівні – 400 дол. США/тону, що створило підстави вважати, що обовязкові складові митної вартості фактично не включені до митної вартості.

При цьому, жодними додатковими угодами до контракту, які були надані до митного оформлення, не внесено змін до п.2.1 контракту №79/к, яким передбачено, що «ціна на товар встановлюється на умовах ІНКОТЕРМС-2010 згідно п.4.1. Сторони погодили, що ціна на Товар встановлюється у доларах США і містить в собі вартість пакування, маркування, завантаження, закріплення на транспортному засобі та перевезення (транспортування) товару до вказаного місця призначення».

Тобто, п. 2.1 контракту не передбачає включення до ціни товару витрат на транспортування навіть при змінених умовах поставки CIF.

Крім того, відповідачем наголошено на тому факті, що подання страхових документів є обов'язковим в усіх випадках здійснення страхування в силу п. 8 ч.2 ст. 53 МК України та умовами поставки CIF передбачено, що таке страхування здійснюється на користь покупця, яким у даному випадку виступає позивач.

Однак, всупереч ч.2 ст. 52, п. 8 ч.2 ст. 53, ч.ч. 2, 8, 10 ст. 58 МК України позивачем не подано до митного оформлення жодних страхових документів, що додатково ставить під сумнів фактичне включення до вартості товару обов'язкової для умов поставки СІF складової – витрат на страхування.

Також відповідачем зазначено, що наданий до митного оформлення висновок ДП «Держзовнішінформ» від 19.08.2016 №ДЗІ №112/156 не міг бути взятий до уваги в якості документа, що підтверджує вартість товару, оскільки не відповідає первинним документам, що посвідчують господарську операцію та був дійсний лише до 30.09.2016, в той час як спірне митне оформлення здійснюється 18.10.2016.

Щодо наданого до митного оформлення рахунку-фактури встановлено, що відповідно до п. 4.5 контракту від 11.05.2016 №79/к рахунки повинні містити підпис та печатку вантажовідправника, однак, рахунок від 19.07.2016 №79/к/4 жодних підписів не містить, а отже, не відповідає умовам контракту та ставить під сумнів його достовірність.

Отже, до митного оформлення не було надано обовязкових документів, що підтверджують митну вартість та передбачені п.8 ч.2 ст. 53 МК України, а тому надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачем надано неповну інформацію про заявлену митну вартість імпортованих товарів, тому висновок митного органу про невиконання декларантом обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України та ненадання обов'язкових належних документів на підтвердження заявленої митної вартості, суд вважає обґрунтованим.

Згідно ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною 6 ст. 53 МКУ передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Також Митним кодексом України (ст. 54) передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Враховуючи те, що декларантом за поданою ЕМД було самостійно обрано основний метод визначення митної вартості (за ціною договору), а надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товару, на виконання вимог ч. 3ст. 53 МКУ декларанту для підтвердження заявленої митної вартості митним органом надіслано в електронному вигляді (копії містятяться в матеріалах справи) вимоги про надання додаткових документів, а саме:

страховий поліс;

банківські платіжні документи;

документи, що містять інформацію про вартість перевезення товару (договір, рахунок, акт виконаних робіт (за наявності);

виписку з бухгалтерської документації;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів з додатками;

інформацію біржових організацій про вартість сировини (оцинкованої сталі) в період з травня 2016 року по липень 2016 року із перекладом.

Позивачем підтверджено факт проведення з ним усної консультації щодо витребування додаткових документів.

При цьому, позивачем підтверджено, що в усному порядку ним пояснено лише розбіжності в умовах поставки, однак фактично не надано пояснень щодо того, чому ціна за різних умов поставки однакова та не пояснено причин ненадання до митного оформлення страхового полісу, не надано спростувань відсутності у п.2.1 контракту витрат на страхування як складової ціни на умовах поставки СІF.

Згідно ч. 1 ст. 266 МКУ декларант зобов'язаний:

- здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

- на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

- надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

- у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;

- у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Як встановлено судом, документи, які витребувані митницею, позивачем до митного оформлення не надані.

Таким чином, позивачем не надано повної та достовірної інформації про заявлену митну вартість та її складові.

При цьому варто зазначити, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (частина 4 ст. 70 КАС України).

У спірному випадку Митним кодексом України чітко встановлено документ, яким підтверджується факт здійснення страхування та включення таких витрат до вартості товару – п.8 ч.2 ст. 53 МК України.

Щодо даної обставини у сторін існує спір, а отже, відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, ч.2 ст. 52, п.8 ч.2 ст. 53 МК України Позивач зобовязаний був подати до митного оформлення страховий поліс.

Надані до митниці листи Позивача та постачальника не пояснюють факту відсутності включення до ціни товару витрат на страхування, враховуючи, що це є обов'язковою складовою витрат за умовами поставки CIF.

Крім того, слід зазначити, що Київською митницею ДФС витребувано від Позивача страховий поліс, який є обов'язковим для подання відповідно до п.8 ч.2 ст. 53 МК України та подання якого не обмежено випадком «наявності». Страховий поліс подається у всіх випадках здійснення страхування.

Факт здійснення страхування представником Позивача у судовому засіданні визнано.

Право на витребування від декларанта документів із ч.2 ст. 53 МК України передбачено п.2 ч. 5 ст. 54 МК України.

При цьому, ненадання страхового полісу як обов'язкового документу відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України вже є самостійною підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості відповідно до п.2 ч.6 ст. 54 МК України.

До того ж, розрахунки таких витрат мають здійснюватись на основі достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Це є обов'язковою умовою для застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до ч.8 ст. 58 МК України та є обов'язком декларанта відповідно до п.2 ч.2 ст. 52 МК України.

Разом з тим, відсутність хоча б однієї складової митної вартості, що є обов'язковою при її обчисленні (у спірному випадку транспортні витрати) унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості – за ціною договору, про що вказано у ч.2 ст. 58 МК України, норма якої має імперативний характер.

Отже, за результатами опрацювання як основних, так і додаткових документів, встановлено, що вони не спростовують виявлених невідповідностей, не підтверджують заявлену митну вартість та не містять повних відомостей щодо складових митної вартості та митної вартості в цілому.

При цьому, згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 10.04.2015 у справі №21-52а12 за позовом ВАТ «Грета» до Східної митниці, митниця може вимагати, а субєкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Як пояснив відповідач, аналізуючи наявну інформацію стосовно рівня митної вартості товарів, які були ввезені на митну територію України в максимально наближений період на момент митного оформлення, з урахуванням невідповідності у документах та не підтвердження числових значень складових митної вартості товару, митницею прийнято рішення про неможливість застосування заявленої декларантом митної вартості товару та винесено Рішення про коригування митної вартості товарів від 31.10.2016 №125000013/2016/000175/2.

Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що митну вартість за основним методом вже було визнано митницею на підставі тимчасової митної декларації від 11.09.2016 № 125110011/2016/031067 на підставі положень ст. 260 МК України, яка передбачає, що тимчасова митна декларація подається з неточними відомостями про товар та в обовязковому порядку завершується наданням додаткової митної декларації, за якою здійснюються відповідні митні формальності.

Таким чином, у звязку з неволодінням точними відомостями про товар перевірка правильності визначення митної вартості товару за тимчасовими деклараціями не здійснюється.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, який у постанові від 23.06.2015 зазначив, що тимчасова або неповна декларація не є завершальним документом, а передбачає лише спрощений порядок випуску товарів у вільний обіг.

Таке спрощення покладає на декларанта обовязок подати додаткову митну декларацію, у якій можливі зміни й у вартості, що є базою оподаткування.

Так само суд не приймає до уваги посилання позивача про порушення строку на винесення рішення про коригування митної вартості з наступних підстав.

Повідомлення про витребування документів було направлене позивачеві 18.10.2016, що підтверджується матеріалами справи та самим позивачем. Витребування додаткових документів перериває строк митного оформлення, передбачений ст. 255 МК України до подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні.

Представник Позивача у судовому засіданні підтвердила, що протягом десятиденного строку жодних письмових відмов від них не надходило, у зв'язку з чим Київська митниця ДФС могла прийняти рішення лише зі сплином 10-денного строку, тобто, 29.10.2016.

Разом з тим, 29.10.2016 є вихідним днем для державних органів, в тому числі вихідним днем для Київської митниці ДФС, тому рішення про коригування було винесено у перший робочий день - 31.10.2016, а тому жодних порушень строків у його прийнятті не вбачається.

При цьому, виконання будь-яких митних формальностей поза робочим часом здійснюється виключно на підставі письмового звернення декларанта (ч.7 ст.247 МК України), яке у спірному випадку не подавалось.

Керуючись ч.4 ст. 57 МК України з декларантом Позивача було проведено відповідні консультації.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Дане положення безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ).

Так, відповідно до ст. VII п.2 (а) ГАТТ оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таке, що ставить під сумнів право митних адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь-якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів та зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 МК України (ч. 3 ст. 54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч. 1 ст. 55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч. 2 ст. 55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195) далі Правила 598.

При цьому у Рішенні про коригування митної вартості обов'язково зазначається про право декларанта на випуск товару у вільний обіг за умови надання гарантій, передбачених розділом X МК України у разі незгоди з таким рішенням. Строк дії таких гарантій складає 90 календарних днів (ч. 7 ст. 55 МК України).

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним вартості, (ч. 8 ст. 55 МК України). Орган доходів та зборів, у разі надання вказаних документів, розглядає їх та виносить письмове рішення щодо визнання чи невизнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів та зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, далі Порядок 631).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

- основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості товарів.

Так, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як зазначено вище, відповідно до ЕМД від 18.10.2016 №125110011/2016/010621 декларантом під час визначення митної вартості товару обрано основний метод визначення митної вартості за ціною договору.

Згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Щодо доводів позивача в частині неправомірності застосування митним органом другорядних методів визначення митної вартості 2 ґ, суд зазначає, що в графі 33 Рішення про коригування митної вартості від 31.10.2016 №125000013/2016/000175 обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів. Зокрема, в ній зазначається, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується тому що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості товарів не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.

Слід зазначити, що саме декларант є зацікавленою особою щодо митного оформлення задекларованого ним товару, а тому він повинен доводити правильність визначення ним митної вартості всіма передбаченими законом способами та брати активну участь у проведенні процедури консультацій, з метою обрання підстав для застосування певного методу визначення митної вартості задекларованого ним товару.

Згідно ст. 266 МК України на декларанта покладений обов'язок надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних Процедур.

При цьому, у випадку, коли позивач вважає, що отриманої ним під час консультації інформації недостатньо, то він мав право звернутися до митного органу з вимогою про надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ним митна вартість не можу бути визнана, в тому числі і про надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування згідно п.п. 7, 8 ч. 2 ст. 52 МК України.

У такому випадку митний орган зобов'язаний надати письмову інформацію на вимогу декларанта (п.п. 2, 3 ч. 4 ст. 54 МК України).

Проте, позивачем не надано доказів звернення до Київської митниці ДФС для отримання такої інформації, що свідчить про зрозумілість і достатність наведених причин невизнання заявленої митної вартості, що надавались під час консультації, а також містяться у графі 33 оскаржуваних Рішень про коригування митної вартості товарів.

На підставі викладеного суд вважає, що з декларантом були проведенні належні консультації щодо вибору методу визначення митної вартості, а дії посадових осіб Київської митниці ДФС відповідають вимогам закону.

Щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості, суд зазначає наступне.

Основний метод (ст. 58 МКУ за ціною договору (контракту) щодо ідентичних товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв'язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Оскільки позивачем у встановленому порядку не підтверджено заявлену ним митну вартість товару, а саме декларантом не надано документів, які б підтвердили заявлену митну вартість товарів, то застосувати перший метод визначення митної вартості було неможливо.

Отже, визначення митної вартості обґрунтовано здійснювалось відповідно до вимог ст. 57 МК України шляхом послідовного використання методів визначення митної вартості (статті 59- 64 Митного кодексу України).

Другорядний метод 2а (ст. 59 МКУ - за ціною договору щодо ідентичних товарів). У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

фізичні характеристики;

якість та репутація на ринку;

країна виробництва;

виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Однак, умитного органу та декларанта була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів за ціною договору, що не давало змогу застосувати другорядний метод (2а) визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Щодо другорядного методу 2б (ст 60 МКУ - за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.ст. 58 і 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята митним, органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях,- що й оцінювані товари.

Як підставу для застосування зазначеного методу визначення митної вартості, позивач посилався на митне оформлення першої партії товару, аналогічного спірному, за ЕМД від 01.09.2016 № 125110011/2016/009021, за якою митницею було визнано митну вартість.

Представником митниці зазначено, що дана декларація не могла бути підставою для застосування другорядного методу 2а, оскільки її оформлення здійснювалось із мінімумом митних формальностей через приховування позивачем інформації, що до цієї партії товару Одеською митницею ДФС вже винесено рішення про коригування митної вартості від 23.08.2016 за №500060006/2016/000091/2, яке було обовязковим для декларанта та в разі незгоди з ним, мало бути оскаржене, в той час як спірне митне оформлення здійснюється із поглибленою перевіркою документів на предмет їх повноти та достовірності.

Таким чином, щодо партії товару за ЕМД від 01.09.2016 № 125110011/2016/009021 існують протилежні рішення щодо рівня митної вартості, що свідчить про недостовірність даного джерела інформації як підстави для коригування за другорядним методом 2б.

Щодо другорядного методу 2в (ст. 62 МКУ на основі віднімання вартості).

Так, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, певних компонентів, передбачених ст. 62 МКУ.

Як пояснив представник відповідача, у митного органу та декларанта відсутня зазначена інформація, тому застосування вказаного методу було неможливим. Для застосування вказаного методу усі складові митної вартості мають бути документально підтверджені, чого у даному випадку не було.

Щодо другорядного методу 2г (ст. 63 МКУ на основі додавання вартості (обчислена вартість).

Так, для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

- вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

- обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

- загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Проте, така інформація не була надана декларантом, а митний орган не володіє інформацією щодо продажу (відчуження) товарів на митній території України, оскільки не здійснює контроль за товарами після їх митного оформлення та випуску у вільний обіг.

Щодо другорядного методу 2г (ст. 64 МКУ резервний метод).

Так, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT/TATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватись на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.

Як встановлено судом, у Київської митниці ДФС наявна інформація для застосування другорядного методу 2ґ (резервного методу) відповідно до ст. 64 МК України.

При цьому, зауважуємо, що спірне Рішення прийнято за ст. 64 МК України, норма якої, а саме ч.4 ст. 64 МК України, зобов'язує митницю надати виключний та конкретний перелік виявлених розбіжностей та підстав прийняття Рішення виключно на вимогу декларанта чи уповноваженої ним особи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 54, 55 МК України посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару від 31.10.2016 №125000013/2016/000175/2 , яким визначено митну вартість товару за другорядним методом відповідно до ст. 64 МК України з урахуванням наявної у митного органу інформації щодо вартості подібних товарів.

Джерело інформації по товару МД від 25.08.2016 №112050000/2016/15297 від з рівнем митної вартості 0,8478 дол. США /кг.

Окремо варто вказати, що подібність товарів, оформлених за джерелом коригування та спірного товару підтверджується однаковими характкеристиками, що одночасно є визначальними для їх класифікації за кодом УКТ ЗЕД 7313 00 00 00 (однакові характеристики, одне призначення, у звязку з чим є комерційно взаємозамінними, а отже, є подібними до спірних товарів).

Внаслідок прийняття рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару від 31.10.2016 №125000013/2016/000175/2, Київською митницею ДФС видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2016 №125110011/2016/00140.

Також слід відмітити, що митним законодавством України не передбачено ані прийняття рішення про незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, ані викладення в рішенні про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) причин не застосування інших методів, аніж обраний за результатами консультацій з декларантом метод визначення митної вартості товару.

Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого рішення. Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, були спростовані доводами відповідача та доказами, наявними в матеріалах справи, а тому суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 158-163, 167, 254, 257 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 квітня 2017 р.