Постанова

від 08.08.2023 по справі 826/5933/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 826/5933/16

касаційне провадження № К/9901/31769/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Пасічник С.С.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 (головуючий суддя - Губська Л.В., судді - Парінов А.Б., Федотов І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санте «Медікал Фудз Продакшн» до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та скасування рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санте «Медікал Фудз Продакшн» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просило визнати протиправними дії Інспекції щодо проведення фактичної перевірки та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 17.02.2016 №000511.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що контролюючий орган не мав правових підстав для проведення фактичної перевірки, визначених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відтак податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами такої перевірки є протиправним та підлягає скасуванню.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 16.01.2017 у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка позивача проведена контролюючим органом відповідно до законодавства, розрахунок фінансових (штрафних) санкцій є вірним.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.04.2017 скасував судове рішення першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задовольнив, визнав протиправними дії Управління щодо проведення 29.10.2015 фактичної перевірки Товариства, визнав протиправним та скасував рішення ДФС України від 17.02.2016 №000511.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності повноважень у контролюючого органу призначати фактичну перевірку з огляду на положення підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, неправильність, неповноту дослідження обставин справи.

У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ є правомірним та обґрунтованим, оскільки контролюючим органом було дотримано положення підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що контролюючий орган було допущено до перевірки, фактично перевірка відбулась і цією перевіркою встановлені порушення, які відображені в акті перевірки та не спростовані позивачем.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу суду, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення апеляційної інстанції просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.07.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв до провадження касаційну скаргу та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.08.2023 призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 08.08.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов до наступного висновку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Управлінням на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було видано наказ від 27.10.2015 №1198 «Про проведення фактичної перевірки» відносно ТОВ «Санте «Медікал Фудз Продакшн» (код 34575551) за адресою: вул. Анрі Барбюса, 5 А, м. Київ щодо дотримання норм законодавства з питань здійснення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, з 29.10.2015 тривалістю 10 діб за період діяльності з 01.01.2015 по 06.11.2015.

На підставі зазначеного наказу Управлінням проведено перевірку офісу Товариства з питань дотримання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 06.11.2015 №26/564/21/34575551, яким встановлено порушення частини третьої статті 15 Закону №481/95-ВР.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 17.02.2016 №000511, яким згідно з абзацом дев`ятнадцятим частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 105781,78 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок та підстави проведення фактичних перевірок визначено приписами статті 80 ПК України.

За правилами пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та при наявності певних підстав (пункт 80.2).

Водночас, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, фактична перевірка Товариства проведена на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України визначений вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставами для проведення фактичної перевірки.

Так, відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може бути проведена у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення врахував, що контролюючим органом не надано доказів в підтвердження отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, що слугувала підставою для призначення перевірки позивача та дійшов висновку про недотримання відповідачем порядку проведення перевірки, і невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Водночас, як установлено судом першої інстанції, копію наказу від 27.10.2015 №1198 про проведення фактичної перевірки до початку проведення такої перевірки було вручено ОСОБА_1 , яка є головним бухгалтером позивача і зазначеній особі було вручено направлення на перевірку.

Окрім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення виїзної перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 ПК України шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до виїзної податкової перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, в разі прийняття ними відповідних актів індивідуальної дії.

Більш того, як встановлено судом першої інстанції і підтверджено наявними матеріалами у справі, з актом ознайомлений директор Товариства ОСОБА_2 без жодних зауважень до акту перевірки.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені в Законі №481/95-ВР.

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону №481/95-ВР виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб`єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії.

Згідно із статтею 15 Закону №481/95-ВР імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Імпорт тютюнової сировини може здійснюватися лише: суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на право виробництва тютюнових виробів.

Імпорт або придбання паперу цигаркового, що відноситься до товарної позиції 4813 згідно з УКТ ЗЕД (крім товарної підкатегорії 4813 10 00 00), фільтрів для промислового виробництва сигарет: фільтропалочки ацетатні (трубки з волокон ацетату целюлози, вкриті цигарковим папером), що відносяться до товарної підкатегорії 5601 22 90 00 згідно з УКТ ЗЕД (крім фільтрів як готових виробів, що призначені для реалізації кінцевим споживачам в окремій споживчій упаковці та не можуть використовуватися для промислового виробництва сигарет), може здійснюватися лише суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на право виробництва тютюнових виробів. Такі товари (продукція) імпортуються або придбаваються суб`єктами господарювання без права подальшої їх реалізації на митній території України (частина 3 статті 15 Закону №481/95-ВР).

Відповідно до статті 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: порушення вимог частини третьої статті 15 цього Закону щодо імпорту на митну територію України або придбання паперу цигаркового та фільтрів для виробництва сигарет без ліцензії на право виробництва тютюнових виробів та/або їх реалізації на митній території України - 100 відсотків вартості партії товару, але не менше 15000 грн.

Як установлено судом першої інстанції, позивач не заперечує проти виявленого факту порушення вимог Закону №481/95-ВР, а саме: імпорт паперу цигаркового, що відноситься до товарної позиції 4813 згідно УКТ ЗЕД без наявності ліцензії на право виробництва тютюнових виробів (ліцензія суду не надана).

Позивач не погоджується лише із розміром фінансової (штрафної) санкції, застосованої до Товариства та вважає, що сума штрафу повинна становити 682655,92 грн, оскільки позивачем постачальнику було сплачено аванс 15.01.2015, офіційний курс валюти за показниками НБУ на той час був еквівалентний 100 доларів США - 1577,1240 грн.

Правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 визначені в Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженому наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 №651, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684 (далі - Порядок).

Зокрема, в пункті 2 розділу ІІ Порядку наведено правила заповнення граф митних декларацій стосовно поміщення товарів у митні режими імпорту, реімпорту, переробки на митній території України, тимчасового ввезення, знищення або руйнування, відмови на користь держави та поміщення іноземних товарів у митні режими митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, а саме: у графі 42 "Ціна товару" з точністю до чотирьох знаків у дробовій частині наводиться фактурна вартість товару у валюті, в якій складені рахунки або інші документи, які визначають вартість товару; графа 45 "Коригування" заповнюється у разі сплати митних платежів або застосування заходів забезпечення їх сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України, у графі зазначається у валюті України митна вартість товару, визначена Декларантом самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; у графі 46 "Статистична вартість" зазначається у валюті України поділене на 1000 й округлене до п`яти знаків у дробовій частині: значення митної вартості товару, наведене в графі 45 МД, якщо графа 45 МД заповнюється; значення фактурної вартості товару, наведене в графі 42 МД, перераховане у валюту України за курсом, указаним у графі 23 МД, в інших випадках.

Графа 47 "Нарахування платежів" заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України (далі - єдиний збір), та/або сплати плати. У першій колонці "Вид" зазначається код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами. У третій колонці "Ставка" зазначаються: при нарахуванні податку на додану вартість - установлений законодавством розмір ставки податку на додану вартість. У четвертій колонці "Сума" зазначається нарахована сума відповідного митного платежу.

Відповідно до Класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України 20.09.2012 N1011, код виду надходжень: 028 належить виду надходження: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я) за кодом бюджетної класифікації: 14070100, підставою для нарахування якого є розділ V ПК України.

Суд першої інстанції установив, що вантажно-митна декларація від 26.01.2015 №295254, згідно якої позивач є одержувачем товару: папір цигарковий, містить наступні показники: графа 42 "Ціна товару" - 43284,8600 USD; графа 45 "Коригування" - 880901,48 грн; графа 46 "Статистична вартість" - 880,90148 грн; графа 47 "Нарахування платежів" - вид: 028, основа нарахування: 880901,48, ставка: 20%, сума: 176180,30 грн.

Відтак, вартість партії товару, згідно вантажно-митної декларації від 26.01.2015 №295254 становить 1057081,78 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність розрахунку фінансових (штрафних) санкцій, застосованих до платника на підставі висновків акта перевірки від 06.11.2015 №26/564/21/34575551.

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені судами обставини у даній справі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного рішення та помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення у частині, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 скасувати, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2017 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова С.С. Пасічник