Постанова

від 07.08.2023 по справі 908/1997/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1997/22

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Чус О.В., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача Дзюба М. Ю. (в режимі відеоконференції)

Представник відповідача Бабенко Г.О. (ЦАГС)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чіз Мілк"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2023 року у справі №908/1997/22

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кагма"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чіз Мілк"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство Кагма звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Чіз Мілк із позовом про стягнення заборгованості розмірі 688 833,30 грн з яких: основний борг в сумі 602 903,48 грн, 3% річних у сумі 9712,53 грн, інфляційні втрати у сумі 76 267,29 грн.

20.04.2023 до початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, а саме: стягнення суми основного боргу в розмірі 462 903,48 грн, 3% річних у розмірі 9712,53 грн, інфляційних втрат у розмірі 76 267, 29 грн, оскільки відповідач частково погасив заборгованість.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.04.2023 року у справі №908/1997/22 позов задоволено.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чіз Мілк" на користь Публічного акціонерного товариства "Кагма" суму основного боргу в розмірі 462 903, 48 грн, 3% річних у розмірі 9 712, 53 грн, інфляційні втрати у розмірі 76 267, 29 грн. та судовий збір у розмірі 8 233, 25 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чіз Мілк" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2023 у справі № 908/1997/22.

В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення, господарським судом Дніпропетровської області було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення необгрунтованого, протиправного та незаконного рішення.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував той факт, що відповідач сплатив позивачу частину суми боргу й заборгованість станом на 30.04.2023 не перевищує 442 903,48грн., в той час як суд стягнув 462 903,48грн.

Також апелянт посилається на те, що не підписував договір поставки № 53 від 20.02.2020, на який послався Позивач як на підставу позову, такий договір у Відповідача відсутній.

Відповідно сума штрафних санкцій не заснована на правовій підставі та матеріалах справи, але Суд першої інстанції не відмовив у їхньому стягненні.

Суд, всупереч вимогам ст. 530 ЦКУ вказав, що строк виконання зобов`язань настав за договором поставки.

Аргументи, які доводять, що цей висновок суду першої інстанції про настання моменту сплати коштів юридично неспроможні, адже зроблені без врахування та належної оцінки таких фактичних обставин справи і норм закону, а саме:

Згідно з п. 1), 2), 4) і 5) ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-ХІІ (далі - ГПК), основними засадами (принципами) господарського судочинства є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність відповідно.

Позивач мав право на отримання коштів за ст. 692 і момент настання виконання зобов`язань - «термін» - а тим більш момент початку обрахування компенсації за затримку з виконанням зобов`язання (сплати суми основного боргу) ставиться у залежність від надіслання вимоги у порядку ст. 530 ЦКУ.

Саме про необхідність наявності вимоги як підстави для сплати індексу інфляції зазначив Вищий господарський суд України у своєму інформаційному листі «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду рішення Запорізької області від 20.04.2023 р. по справі № 908/1997/22 та відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Антонік С.Г., Іванов О.Г.

У зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О. (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження тощо) призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 908/1997/22.

Відповідно до протоколу потворного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Антонік С.Г., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чіз Мілк" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2023 року у справі №908/1997/22. Розгляд справи №908/1997/22 призначено в судовому засіданні на 07.08.2023 року об 10:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207.

У зв`язку з вирішенням питання щодо відкриття апеляційного провадження та повернення раніше визначеного судді Дарміна М.О. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2023 року, здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів по справі № 908/1997/22.

Відповідно до протоколу потворного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Антонік С.Г., Дармін М.О.

Рішенням ВРП від 20.07.2023р. Антоніка С.Г., звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №1537/23 від 03.08.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Чус О.В., Дармін М.О.

Позивачем Приватним акціонерним товариством «Кагма» надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. просив її задовольнити, а представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

07.08.2023 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2020 між Приватним акціонерним товариством Кагма (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Чіз Мілк (покупець) укладено договір поставки № 53.

20.02.2020 між Приватним акціонерним товариством Кагма (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Чіз Мілк (покупець) укладено договір № 53/1 на транспортно-експедиторське обслуговування.

На виконання умов договору поставки відповідачу було поставлено товар, на підтвердження чого надано наступні видаткові накладні: № 6300 від 27.11.2021 на суму 67 790,70 грн; № 6945 від 30.11.2021 на суму 59 748,48 грн; № 822 від 04.12.2021 на суму 85 167,60 грн; № 6948 від 07.12.2021 на суму 50 885,40 грн; № 2195 від 11.12.2021 на суму 83 529,18 грн; № 14 від 01.01.2022 на суму 19 748,04 грн; № 1373 від 11.01.2022 на суму 39 840,84 грн; № 2057 від 15.01.2022 на суму 48 578,64 грн; № 2571 від 18.01.2022 на суму 36 741,60 грн; № 3929 від 25.01.2022 на суму 29 147,22 грн; № 4659 від 29.01.2022 на суму 52 950,72 грн; № 1001 від 05.02.2022 на суму 4539,00 грн; № 2273 від 12.02.2022 на суму 24 569,22 грн; № 3633 від 19.02.2022 на суму 24 325,32 грн.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю Чіз Мілк із позовом про стягнення заборгованості в розмірі 462 903,48 грн, 3 %річних у розмірі 9712,53 грн, інфляційних втрат у розмірі 76 267,29 грн. ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), позивач - Публічне акціонерне товариство "Кагма" посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки в частині оплати за поставлений товар.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідач порушив умови договору поставки, не сплативши у повному обсязі вартість поставленого товару, внаслідок чого сума заборгованості у розмірі 462 903,48 грн. підлягає стягненню на користь позивача разом із нарахованими на суму боргу 3% річних у розмірі 9712,53 грн. та інфляційними у розмірі 76 267,29 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами урегульовані договором поставки.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1.1 постачальник зобов`язується поставляти товар по ціні, кількості та асортименту згідно Специфікації додаток № 1 до договору поставки № 53 від 20.02.2020, а покупець приймати та оплачувати їх вартість на умовах даного договору, та повертати тару в строк та на умовах, передбачених даним договором.

Між сторонами за договором поставки підписано Специфікацію як додаток № 1 до договору № 53 від 20.02.2020.

Як свідчать видаткові накладні, приєднані до матеріалів справи, відповідач отримав товар за видатковими накладними без будь-яких зауважень щодо якості та кількості. Видаткові накладні підписані сторонами, скріплені печатками та містять посилання на договір поставки № 53 від 20.02.2020.

Крім того, відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар із призначенням платежу у платіжних документах за товар згідно договору № 53 від 20.02.2020, а саме: 30.09.2022 10 000,00 грн. платіжне доручення № 1469; 31.10.2022 20 000,00 грн. платіжне доручення № 120; 30.11.2022 20 000,00 грн. платіжне доручення № 278; 29.12.2022 30 000,00 грн. платіжне доручення № 437; 28.02.2023 30 000,00 грн. платіжна інструкція № 687; 31.03.2023 - 30 000,00 грн. платіжна інструкція № 815, усього 140 000,00 грн. Усі платіжні доручення та платіжні інструкції містять посилання у призначенні платежу на договір № 53 від 20.02.2020, а тому госпродарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення на користь позивача залишку заборгованості у сумі 462903,48 грн.

При цьому, доводи аплянта про те, що судом не врахована оплата відповідачем 30 000 грн., є неспроможним, оскільк зазначена сума була сплачена відповідачем 28.04.2023 року, тобто, вже після ухвалення судового рішення- 20.04.2023 року.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування позивачем проведено з урахуванням того, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлений товар, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення на користь позивача 3% річних у розмірі 9712,53 грн. та інфляційні втрати у розмірі 76 267,29 грн.

Заперечення відповідача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним, оскільки стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України не є санкцією, а носить компенсаційний характер заходів відповідальності.

Посилання апелянта на те, що даний договір не підписувався відповідачем, є неспроможними, оскільки договір і Специфікація до договору містить печатки і підписи представників сторін, які також складали Акти звірки розрахунків.

Відповідачем дані обставини не спростовані належним чином.

Посилання апелянта на ненастання строку виконання зобов`язань, є безпідставними, оскільки умови договору поставки чітко взначають строки оплати в термін 14 банківських днів з моменту отримання товару згідно видаткової накаладної ( п. 5.4)

Інші доводи апелянта є необгрунтованими і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Запорізької області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чіз Мілк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2023 року у справі №908/1997/22 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.08.2023року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя О.В.Чус

Суддя М.О.Дармін