Рішення

від 02.08.2023 по справі 925/408/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2023Справа № 925/408/23Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Лук`янович В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Першого заступника керівника Смілянської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: 1) Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області;

2) Комунального некомерційного підприємства «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області

до Приватного підприємства «БУДРЕМКОМПЛЕКТ»

про стягнення 420 120,30 грн,

Представники сторін:

від прокуратури: Дергунов Д.С.,

від позивача-1: не з`явились,

від позивача-2: не з`явились,

від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області, Комунального некомерційного підприємства «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області до Приватного підприємства «БУДРЕМКОМПЛЕКТ» про стягнення коштів ПДВ у розмірі 420 120,30 грн.

Позовні вимоги із посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України обґрунтовано тим, що товар, а саме: кисневі маски та кисневий генератор ZELKO OxyG, які відповідачем поставлено позивачу-2 на виконання умов договору підряду № 114 від 21.12.2021, відносяться до товарів, які підлягають звільненню від оподаткування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.03.2023 матеріали вказаного позову передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.04.2023 до суду від Першого заступника керівника Смілянської окружної прокуратури надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 19.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 925/408/23, підготовче засідання призначено на 29.05.2023.

29.05.2023 через відділ діловодства суду від Комунального некомерційного підприємства «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області надійшли пояснення у порядку ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

В підготовче засідання 29.05.2023 з`явився прокурор, інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином. Від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 28.06.2023.

21.06.2023 через відділ діловодства суду від Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області надійшов лист про розгляд даної справи без участі представника позивача-1. Крім того, у вказаному листі позивач-1 зазначив, що повністю підтримує заявлені прокурором позовні вимоги.

В підготовче засідання 28.06.2023 з`явився прокурор, інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.

В підготовчому засіданні 28.06.2023 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження у справі № 925/408/23 та призначити справу до розгляду по суті на 02.08.2023.

30.06.2023 на електронну пошту суду від представника позивача-2 надійшла заява про розгляд справи без участі останнього, у якій зазначено про підтримання позовних вимог прокурора.

В судове засідання 02.08.2023 з`явився прокурор, інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, враховуючи раніше подані позивачами 1, 2 клопотання про розгляд справи без участі їх представників, з огляду на те, що згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка позивачів та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності вказаних осіб.

Прокурор в судовому засіданні 02.08.2023 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 02.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.12.2021 між Комунальним некомерційним підприємством «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області (замовник) та Приватним підприємством «Будремкомплект» (підрядник) за результатами закупівлі UA-2021-11-18-014772-a укладено договір підряду № 114 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений цим Договором строк закінчені роботи згідно п. 1.2 цього Договору, а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати необхідну для виконання робіт проектну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх. Власником результату виконаних робіт є замовник.

Пунктом 1.2. Договору визначено найменування робіт, що мають бути виконані підрядником: капітальний ремонт системи киснепостачання Комунального некомерційного підприємства «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради, зареєстрованої за адресою: Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Ярослава Мудрого, 120 ДК 021:2015 (CPV) - 45453000-7 - капітальний ремонт і реставрація.

Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість цього Договору визначається у відповідності до розрахунку договірної ціни, що є невід`ємною частиною цього Договору, та становить 7 737 345,00 грн з ПДВ, з них кошти субвенції з місцевого бюджету на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров`я за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету між бюджетами територіальних громад - 5 999 300,00 грн, інше (кошти НСЗУ) - 1 738 045,00 грн.

Договірна ціна згідно цього Договору є твердою (п. 3.2. Договору).

За умовами п. 3.6. Договору, джерело фінансування робіт згідно цього Договору: кошти НСЗУ та кошти субвенції з місцевого бюджету на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров`я за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету.

Відповідно до п. 13.1. Договору фінансування робіт проводиться за планом, який є невід`ємною частиною цього Договору (додаток № 1 до Договору).

Приймання-передача закінчених робіт проводиться у порядку, встановленому цим Договором (п. 14.1. Договору).

Відповідно до п. 14.3. Договору передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в згідно Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва».

Умовами п. 15.1. Договору передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться у безготівковій формі поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. Розрахунки проводяться замовником на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на формою КБ-3, згідно фактично виконаних робіт.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 (п. 20.1. Договору).

Згідно з п. 20.4. Договору невід`ємною його частиною є додатки у складі: Договірна ціна, Календарний графік виконання робіт, План фінансування капітального ремонту, Локальні кошториси, підсумкова відомість ресурсів, Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики щодо кисневої станції.

Так, відповідно до Календарного графіка виконання робіт сторони визначили, що роботи з капітального ремонту системи киснепостачання Комунального некомерційного підприємства «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради, зареєстрованої за адресою: Черкаська обл., м. Корсунь-Шевченківський, вул. Ярослава Мудрого, 120, виконуватимуться з грудня 2021 року по квітень 2022 року.

Із Додатку № 5 до Договору, яким є Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики щодо кисневої станції, вбачається, що система медичних газів має складатись із: компресорної станції (комплект) - 1 шт; концентратора/генератора кисню (комплект) - 1 шт; спеціального утепленого контейнера - 1 шт. Вказаним додатком до Договору визначено вимоги до обладнання, а саме: кисневої станції (системи медичних газів).

Комунальним некомерційним підприємством «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області (замовник) та Приватним підприємством «Будремкомплект» було складено та підписано локальні кошториси на будівельні роботи: № 02-01-01 на лікувальний газ; № 02-01-02 на монтаж кисневої установки (2 шт); № 02-01-03 на придбання устаткування, меблів та інвентарю (придбання устаткування лікувального газу); № 02-01-04 на електроживлення; підсумкову відомість ресурсів; договірну ціну на будівельні роботи та устаткування.

24.12.2021 Комунальне некомерційне підприємство «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області та Приватне підприємство «Будремкомплект» підписали:

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року форми КБ-3, відповідно до якої вартість устаткування, меблів, інвентарю, придбання яких покладено на виконавця робіт склала 6 419 454,30 грн, у тому числі ПДВ - 420 120,30 грн;

- акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт № 1-114, згідно з яким вартість кисневого генератора ZELKO OxyG 250 з комплектом обладнання з виробництва газоподібного кисню, чистотою 93 +/- 2%, продуктивністю 23,4 м3/годину, укомплектований контейнером (2 шт) склала 6 382 924,50 грн, у тому числі ПДВ - 417 574,50 грн; вартість кисневої маски (109 шт) склала 36 530,24 грн, у тому числі ПДВ - 2546,24 грн.

Комунальним некомерційним підприємством «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області було перераховано на користь Приватного підприємства «Будремкомплект» 5 999 300,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 24.12.2021, у призначенні платежу якого вказано: «кап.рем.сист.киснепост.КНП К-Ш БЛ; дог. №114 від 21.12.2021р.зв.к.від23.09.2021р.№01-12,лок.к№02-01-03,д.вр,акт№1-114від24.12.2021;ПДВ-392477,57» та 420 154,30 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2688 від 28.12.2021, у призначенні платежу якого вказано: «кап.рем.систем.киснепос.КНП К-Ш БЛ;дог№114від21.12.2021р.зв.к.від23.09.2021р№01-12,дов.про варт.акт№1-114від24.12.2021рUA-2021-11-18-014772-А.ПДВ27676,73».

10.08.2022 між Комунальним некомерційним підприємством «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області та Приватним підприємством «Будремкомплект» укладено додаткову угоду № 2 до Договору, згідно з умовами п. 1 якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору підряду № 114 від 21.12.2021 та додаткової угоди № 1 від 27.04.2022 до Договору підряду № 114 від 21.12.2021 на підставі п. 19.1 вказаного договору за згодою сторін.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 2 до Договору сторони підтвердили, що станом на день укладення цієї додаткової угоди підрядник поставив, а замовник прийняв кисневі станції та кисневі маски, провівши своєчасний розрахунок на загальну суму 6 419 454,30 грн в повному обсязі.

Звертаючись до суду із даним позовом, прокурор зазначив, що придбані Комунальним некомерційним підприємством «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області кисневі маски та кисневий генератор відносяться до визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 переліку товарів, які підлягають звільненню від оподаткування відповідно до п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. За таких обставин, як вказує прокурор, відповідачем безпідставно набуто кошти податку на додану вартість в сумі 420 120,30 грн, яка підлягає стягненню з останнього в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із поданих до суду Корсунь-Шевченківською міською радою Черкаської області та Комунальним некомерційним підприємством «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області документів, останні вимоги прокуратури підтримують у повному обсязі.

Відповідач, в свою чергу, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів на спростування викладених прокурором обставин до суду не подав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру».

За положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Так, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону.

Судом із матеріалів справи, а саме Статуту Комунального некомерційного підприємства «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області, затвердженого рішенням сесії Корсунь-Шевченківської міської ради від 29.12.2020 № 1-23 (надалі - Статут), встановлено, що Комунальне некомерційне підприємство «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області (надалі також - «підприємство») є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Відповідно до п. 1.2. Статуту, підприємство створене відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом виходу із складу засновників Корсунь-Шевченківської районної ради та безоплатної передачі прав засновника і майна та включенням Корсунь-Шевченківської міської ради до складу засновників Комунального некомерційного підприємства «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської районної ради.

Підприємство створене на базі майна Корсунь-Шевченківської міської ради (п. 1.3. Статуту), засновником, власником та органом управління майном якого є територіальна громада Корсунь-Шевченківського ОТГ в особі Корсунь-Шевченківської міської ради (п. 1.4. Статуту).

Відповідно до п. 10.4. Статуту засновник має право здійснювати контроль фінансово-господарської діяльності підприємства та контроль за якістю і обсягом надання медичної допомоги.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Враховуючи те, що джерелом фінансування Договору підряду № 114 від 21.12.2021 згідно з Планом фінансування капітального ремонту, який є додатком № 1 до вказаного договору, є кошти субвенції з місцевого бюджету на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров`я за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету, а Корсунь-Шевченківська міська рада, як орган місцевого самоврядування, наділена повноваженнями із розпорядження та контролю доходів та видатків місцевого бюджету від імені громади в межах закону та в інтересах територіальної громади, а відтак остання уповноважена на звернення до суду з позовом у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що Смілянська окружна прокуратура зверталася до Корсунь-Шевченківської міської ради із листом від 17.02.2023 № 52/3-1073вих-23, у якому просила повідомити про вжиття заходів щодо стягнення з Приватного підприємства «БУДРЕМКОМПЛЕКТ» безпідставно отриманих коштів у вигляді податку на додану вартість за договором підряду № 114 від 21.12.2021, а також про наміри звертатися до суду із позовом про стягнення з вказаного підприємства безпідставно отриманих коштів ПДВ.

У відповідь на вказаний вище лист прокуратури виконавчий комітет Корсунь-Шевченківської міської ради листом від 24.02.2023 № 02-47/794 повідомив про вжиття заходів досудового врегулювання питання щодо повернення безпідставно отриманих Приватним підприємством «БУДРЕМКОМПЛЕКТ» коштів ПДВ у розмірі 420 120,30 грн, про що на адресу останнього Комунальним некомерційним підприємством «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області скеровувались відповідні листи із проханням повернути вказану суму коштів, однак вказані вимоги залишені Приватним підприємством «БУДРЕМКОМПЛЕКТ» без відповіді та задоволення.

Також, Смілянською окружною прокуратурою було скеровано на адресу Комунального некомерційного підприємства «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області запити від 23.09.2022 № 52/3-4030вих-22 та від 17.02.2023 № 52/3-1071вих-23, у яких зазначалось про порушення Приватним підприємством «БУДРЕМКОМПЛЕКТ» законодавства та витребовувались відповідні документи про вжиті заходи реагування та такі порушення, на що у відповідь Комунальне некомерційне підприємство «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області повідомляло прокуратуру про звернення з відповідними листами до Приватного підприємства «БУДРЕМКОМПЛЕКТ» щодо повернення сплачених коштів ПДВ. Крім того, листом від 24.02.2022 № 07-18-01/225 повідомило прокуратуру про те, що з відповідним позовом до суду не буде звертатися через обмеження фінансування для здійснення судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Першим заступником керівника Смілянської окружної прокуратури було дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з невжиттям компетентними органами заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як відповідним органам стало відомо про порушення інтересів держави.

В той же час, суд звертає увагу, що у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Судом встановлено, що позовна заява у даній справі подана прокурором в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області та Комунального некомерційного підприємства «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави у сфері розпорядження та використання бюджетних коштів.

Відповідно до п. 4.7. Статуту Комунальне некомерційне підприємство «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області має право укладати угоди (договори), набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути особою, яка бере участь у справах, що розглядаються в судах України, міжнародних та третейських судах.

Суд зазначає, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Велика Палата Верховного Суду в п.п. 82-84 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц дійшла висновку, що незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (у тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин.

Змістом правовідносин за участю держави є права, обов`язки та інтереси самої держави, які вона реалізує через відповідного суб`єкта, а не приватні права, обов`язки та інтереси цього суб`єкта, який бере безпосередню участь у певних правовідносинах від імені держави.

Наведене кореспондується із правовим висновком Верховного Суду у справі № 910/18605/19, викладеним в п. 69 постанови від 25.08.2022, за яким, визначаючи одним із позивачів суб`єкта, через якого держава бере участь у правовідносинах, прокурор не здійснює захисту його інтересів, а захищає порушені інтереси держави, які тісно пов`язані із діяльністю або повноваженнями такого органу.

Фактичним позивачем у позові, поданому прокурором в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор, а отже, судовому захисту підлягає порушений інтерес держави, а не приватний інтерес суб`єкта, через якого держава діє в цивільних правовідносинах.

Верховний Суд дійшов висновку, що нарівні з органами державної влади та місцевого самоврядування замовниками в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» також є суб`єкти, які створені державою або територіальною громадою (підприємства, установи, організації) для забезпечення потреб суспільства, яких утримує держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічну фінанси (постанова Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 907/576/19).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України правовою передумовою здійснення будь-якої публічної закупівлі, прийняття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів з бюджету є наявність відповідного бюджетного призначення.

Комунальні підприємства, установи, заклади нарівні з органами місцевого самоврядування є учасниками бюджетного процесу, а саме: розпорядниками бюджетних коштів за відповідними бюджетними призначеннями та асигнуваннями, тобто суб`єктами, яким територіальною громадою передані відповідні владні повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами.

Отже, у справах за позовами прокурорів щодо нецільового та неефективного використання бюджетних коштів їх розпорядником, зокрема, за вимогами про стягнення незаконно витрачених коштів, виключно розпорядник бюджетних коштів може бути позивачем як безпосередній учасник господарських відносин та сторона відповідного договору про закупівлю.

Тому, в даному випадку, Комунальне некомерційне підприємство «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області є розпорядником бюджетних коштів, який отримав від головного розпорядника бюджетне асигнування, тобто повноваження на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів із бюджету за укладеним за наслідками проведеної публічної закупівлі договором.

Враховуючи, що Комунальне некомерційне підприємство «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області є особою, за рахунок якої відповідачем набуто спірні грошові кошти, відтак прокурором доцільно визнано даний орган в якості позивача - як орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому, уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави і який правомірно визначений прокурором як позивач, є Корсунь-Шевченківської міська рада Черкаської області, а тому неповернення коштів сплаченого ПДВ за договором призводять до порушення майнових прав територіальної громади в особі Корсунь-Шевченківської міської ради, яка є власником Комунального некомерційного підприємства «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області.

Щодо встановлених судом фактичних обставин справи, оцінки поданих доказів та законодавства, що підлягає застосуванню.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок неповернення відповідачем сплаченого замовником у ціні товару податку на додану вартість, оскільки поставлений відповідачем не підлягав оподаткуванню.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Комунальним некомерційним підприємством «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в сумі 6 419 454,30 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 24.12.2021 та № 2688 від 28.12.2021.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Близьку за змістом позицію викладено у постановах Верховного Суду 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

За приписами ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

За умовами Договору, загальна вартість цього Договору визначається у відповідності до розрахунку договірної ціни, що є невід`ємною частиною цього Договору, та становить 7 737 345,00 грн з ПДВ, з них кошти субвенції з місцевого бюджету на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров`я за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету між бюджетами територіальних громад - 5 999 300,00 грн.

Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2021 року форми КБ-3 встановлено, що вартість придбаного устаткування за Договором, а саме: кисневих генраторів та кисневих масок, склала 6 419 454,30 грн, у тому числі ПДВ - 420 120,30 грн.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з підпунктом 14.1.178 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Порядок обчислення та сплати ПДВ регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктами "а" і "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем/замовником послуг.

Тобто сторони Договору погодили, що у ціну розрахункової одиниці вартості товару включено оплату ПДВ.

В той же час, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Законом України від 30.03.2020 № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ ПК України пунктом 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.

Тобто, в силу наведених норм законодавцем було встановлено, що операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції виключно щодо товарів, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. При цьому, віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" Переліку до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, не є автоматичним.

З метою реалізації п. 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 було затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість (надалі - Перелік).

Згідно з Переліком, звільняються від оподаткування податком на додану вартість, зокрема, системи постачання медичних газів, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

В той же час, відповідно до приміток до Переліку (в редакції, діючій на момент укладення договору та здійснення операції з придбання кисневих масок та кисневого генератора) роз`яснено порядок його застосування - визначення відповідності товарів наведеному переліку, було визначено, що:

1. Коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

2. Для цілей цього переліку:

1) медичні вироби означають медичні вироби, активні медичні вироби у значенні, наведеному в Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048);

2) термін "засоби індивідуального захисту" вживається у значенні, наведеному в Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216), або Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046).

3. Для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:

подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216); або

подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Отже постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 визначено, що лише за умови подання декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, знаку відповідності технічним регламентам, або за умови подання повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, - операції з постачання товарів медичного призначення звільняються від оподаткування на додану вартість.

Разом з тим, судом із Додатку № 5 до Договору встановлено, що серед вимог до обладнання, а саме: системи медичних газів, містяться вимоги щодо відповідності вказаної системи державним стандартам України (п. 1.3. додатку № 5), а п. 8.1. цього додатку визначено перелік документів, що має супроводжувати поставку обладнання, серед яких, сертифікати про відповідність медичних виробів (що є предметом закупівлі) технічним регламентам згідно постанови КМУ № 753.

Як вбачається з матеріалів справи, суду не надано декларації про відповідність та нанесення на товар або його упаковку знаку відповідності технічним регламентам або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію на товар, поставлений відповідачем на підставі Договору, а долучені до позовної заяви сертифікат, виданий ТОВ «Орган з сертифікації Промстандарт», та листи виробника системи медичних газів ТОВ «Зелко Груп» від 01.12.2021 № 004/12 та № 003/12 про відповідність вимогам до обладнання та державним стандартам, не є тими документами, які у розумінні Примітки 3 до Переліку та Додатку № 5 до Договору підтверджують відповідність товару технічним регламентам.

Наведене виключає можливість застосування при здійсненні спірної операції із придбання обладнання за Договором положень п. 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тобто, виключає можливість звільнення від сплати податку на додану вартість.

Суд зазначає, що саме в межах визначених законодавцем повноважень Кабінетом Міністрів України постановою від 20.03.2020 № 224 і було затверджено Перелік з примітками відносно порядку його застосування, адже по своїй суті такий Перелік в частині визначення медичних виробів, медичного обладнання та інших товарів, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, містять лише загальні найменування таких виробів, обладнання та товарів, що безумовно потребує певного порядку для віднесення до них конкретних виробів, обладнання та товарів, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість.

Отже, прокурором не доведено, а судом не встановлено існування обставин, якими було мотивовано звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача-2 коштів ПДВ, які сплачено за Договором підряду № 114 від 21.12.2021 та актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт № 1-114 від 24.12.2021, а саме наявності правових підстав для звільнення спірної операції придбання товару за договором від оподаткування податком на додану вартість в силу присів п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Судом, при вирішенні спору враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, згідно з якою встановлення обставин щодо недотримання передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 умов для віднесення поставленого за Договором товару до товарів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування на додану вартість, виключає таке звільнення.

Крім того, суд зазначає, що укладаючи у 2021 році Договір підряду № 114, позивач-2 мав бути обізнаний з встановленими п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковими пільгами в частині звільнення від оподаткування податком на додану вартість окремої категорії товарів медичного призначення, а також мав бути обізнаним зі змістом постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 та наведеним у ній Переліком, однак, незважаючи на це, уклав з відповідачем Договір підряду № 114 від 21.12.2021, умови якого передбачали включення податку на додану вартість до вартості товару, який придбавався позивачем-2 за цим правочином, і, більше того, виконав такі умови Договору повністю, сплативши вартість придбаного товару в повному обсязі з урахуванням ПДВ.

В свою чергу, позивач-2, зазначаючи про наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів ПДВ у розмірі 420 120,30 грн та про звернення до останнього у червні та липні 2022 року із листами № 07-19/603 та № 07-19/698, які містили прохання повернути сплачені кошти ПДВ, у серпні 2022 року підписав з відповідачем додаткову угоду № 2 до Договору про його розірвання за згодою сторін, зафіксувавши в п. 3 цієї додаткової угоди, що сторони підтверджують відсутність будь-яких претензій одна до одної, пов`язаних з виконанням Договору підряду № 114 від 21.12.2021, а в п. 5 передбачивши, що з моменту набрання законної сили цієї угоди сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями один перед одним. Будь-яких умов щодо наявності у відповідача обов`язку повернути сплачені позивачем-2 кошти ПДВ у розмірі 420 120,30 грн вказана додаткова угода не містить.

В той же час, із платіжних доручень № 1 від 24.12.2021 та № 2688 від 28.12.2021 вбачається, що заявлена прокурором до стягнення з відповідача сума ПДВ не співпадає з загальною сумою ПДВ, сплаченою за вказаними платіжними документами.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи вище наведені норми права та встановлені фактичні обставини спірних правовідносин, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Першого заступника керівника Смілянської окружної прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10.08.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко