Рішення

від 03.08.2023 по справі 910/3533/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2023Справа № 910/3533/23За позовом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАКОМ-2000"

про стягнення 1760150,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Ярош Д.С.

за участю представників:

від позивача: не з`явились

від відповідача: Носик Б. М.

У судовому засіданні 03.08.2023, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компаком-2000" про стягнення 1760150,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № Д/1-22 від 16.12.2022.

Ухвалою суду від 13.03.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.03.2023 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 13.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.04.2023.

19.04.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з участю представника відповідача в іншій справі, призначеній на 20.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 повідомлено сторін про відкладення підготовчого засідання на 08.05.2023.

27.04.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, позивачем не вірно визначено період прострочення та безпідставно нараховано штрафні санкції після закінчення строку дії договору.

Ухвалою суду від 08.05.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 29.05.2023.

В судовому засіданні 29.05.2023 оголошено перерву до 06.07.2023.

Судове засідання 06.07.2023 не відбулось, в зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 07.07.2023 викликано сторін в судове засідання 20.07.2023.

В судовому засіданні 20.07.2023 оголошено перерву до 03.08.2023.

В судове засідання 03.08.2023 представник позивача не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, неявка позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.08.2023 проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2022 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компаком-2000" (виконавець) укладений договір № Д/1-22, за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику операційні системи ДК 021:2015 48620000-0 (ліцензія на право використання Microsoft Windows Server Datacentre SA*16) далі послуга відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною договору та умов до цього договору, а замовник прийняти та оплатити надані послуги. (п. 1.1).

Ціна цього договору становить 235000,00 грн. (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору виконавець надає програму протягом 10 робочих днів з дати підписання цього договору. Послуги надаються виконавцем за адресою: вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, 01001.

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами договору і діє до 31.12.2022, а в частині зобов`язань, що лишились невиконаними, до їх повного виконання (п. 8.1 договору).

Згідно з п. 10.3, 10.4 договору замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір або припинити виконання умов договору, надіславши повідомлення виконавцю, у разі невиконання або неналежного виконавцем своїх зобов`язань за договором. У разі, якщо рішення про розірвання договору або припинення виконання умов договору приймається відповідно до умов п. 10.3 договору, замовник надсилає у електронній або паперовій формі виконавцю повідомлення про розірвання договору або повідомлення про припинення договору. Замовник надсилає повідомлення про розірвання договору або повідомлення про припинення договору , зокрема шляхом направлення засобами поштового зв`язку в паперовій формі на поштову адресу, зазначену в реквізитах виконавця. Моментом розірвання або припинення договору є наступний день після отримання виконавцем повідомлення про розірвання договору або повідомлення про припинення договору.

У додатку до договору сторони погодили специфікацію, якою визначено найменування послуг - ліцензія на право використання Microsoft Windows Server Datacentre SA*16 та вартість послуг - 235000,00 грн.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Компаком-2000" послуги обумовлену договором на суму 235000,00 грн у визначений договором строк (до 30.12.2022) не надало.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Фактичні обставини, встановлені судом у справі щодо невиконання виконавцем зобов`язання, визнаються сторонами, у той час, як спір між ними виник стосовно розміру штрафних санкцій, нарахованих позивачем.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно п. 6.2, 6.3 договору у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, замовник має право до виконавця застосувати штрафні санкції: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У разі, якщо виконавець не виконує зобов`язання за договором на день закінчення договору, розмір штрафних санкцій подвоюється.

На підставі викладеного, враховуючи підтверджений факт невиконання відповідачем зобов`язання (поставки товару) та зміст договору, суд вважає, що вимоги про нарахування штрафних санкцій позивачем заявлені правомірно.

Перевіривши правильність нарахування штрафу та пені, суд зазначає наступне.

Так, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі у розмірі 822500,00 грн за ставкою - 0,1 % від вартості послуги, з якої допущено прострочення (235000,00 грн) за період з 30.12.2022 по 03.02.2023 та 7 % штрафу у сумі 57575,00 грн. У своєму розрахунку позивач пов`язує період нарахування пені з направленням 13.01.2023 відповідачу повідомлення про розірвання договору № Д/1-22 від 16.12.2022 в односторонньому порядку у зв`язку з істотним порушенням договору, яке ТОВ "Компаком-2000" отримало 03.02.2023, а тому позивач вважає, що згідно з п. 10.3, 10.4 договору він є розірваним з 04.02.2023.

Однак, суд не погоджується із такими доводами позивача, оскільки АРМА неправильно трактує відповідні положення закону та договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання сторонами договору і діє до 31.12.2022, а в частині зобов`язань, що лишились невиконаними, до їх повного виконання

Таким чином, сторони за взаємною згодою чітко визначили термін дії договору - до 31.12.2022, а після закінчення строку договору він продовжує свою дію виключно в частині зобов`язань, що лишилися невиконаними. У той же час, штрафні санкції відповідно до чинного цивільного та господарського законодавства не є зобов`язаннями, а є різновидом правової відповідальності.

За змістом ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть реалізувати свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. З урахуванням цього розірванню підлягає чинний договір, а не договір, строк дії якого закінчився. Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 р. у справі № 910/16750/18, від 12.05.2020 у справі № 911/991/19.

В зв`язку з зазначеним, суд дійшов висновку, що договір № Д/1-22 від 16.12.2022 припинив свою дію 01.01.2023 за закінченням свого строку, а не 04.02.2023 у зв`язку з його розірванням в односторонньому порядку. Відтак, дія умов договору щодо відповідальності сторін за невиконання зобов`язань припинилася зі спливом строку дії договору, а саме після 31.12.2022 року з 01.01.2023, що виключає можливість застосування цих умов договору після вказаної дати, а значить - відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за невиконання зобов`язання після 31.12.2022 року.

Суд відзначає, що згідно п. 4.4.4 договору замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір або припинити виконання умов договору відповідно до умов визначених у розділі 10 цього договору.

Отже позивачу надано право лише на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку у спосіб передбачений розділом 10 договору, тобто до закінчення строку дії договору (до 31.12.2022), а не після його закінчення.

Провівши перерахунок заявлених штрафних санкцій з урахуванням встановлених обставин у справі, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню подвійна сума пені 470,00 грн. (235,00 * 2) за період з 30.12.2022 по 31.12.2022, тобто у меншій сумі, ніж просить позивач. А у задоволенні штрафу в сумі 57575,00 грн. суд відмовляє, оскільки прострочення зобов`язання мало місце з 30.12.2022 по 31.12.2022, а тому 30-денний термін для його нарахування, передбачений договором, не настав.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів учасників справи суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими в частині та підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компаком-2000" (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 58, приміщення 167, ідентифікаційний код 42668690) на користь Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, ідентифікаційний код 41037901) пеню у розмірі 470 (чотириста сімдесят) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 7 (сім) грн 05 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1759680,00 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 10.08.2023

Суддя І.В.Усатенко