Рішення

від 07.08.2023 по справі 914/1650/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2023 Справа № 914/1650/23

За позовом: Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сиріус-Захід, м. Львів,

про стягнення 7 962, 00 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники учасників справи:

від позивача: Паращак Ірина Вікторівна представник

від відповідача: Боровець Володимир Дмитрович - представник

Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сиріус-Захід про стягнення 7 962, 00 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2023 відкрито провадження у справі № 914/1650/23 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 19.06.2023.

В судовому засіданні, 19.06.2023, оголошено перерву до 07.08.2023.

В судове засідання, яке відбулося 07.08.2023, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

В судове засідання, 07.08.2023, представник відповідача з`явився, позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 07.08.2023 розглянуто справу по суті та оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління (надалі позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сиріус-Захід (надалі відповідач) про стягнення 7 962, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на вул. Рахівська, 19 у м. Львові, чим порушив вимоги ч.1 ст.16 Закону України Про рекламу. У зв`язку з виявленим порушенням відповідачу було скеровано вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 17.02.2020 №23/Р-2-386 котрою було запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення у зазначений у вимозі строк. Проте, відповідач вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про демонтаж не виконав.

Згідно п. 8.1.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові демонтажу підлягають самовільно встановлені рекламоносії, власник яких не виконав вимогу про демонтаж, відтак Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради видано наказ від 07.04.2020 № 27-Д Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», якими доручено КП Адміністративно-технічне управління демонтувати самовільно встановлену рекламну конструкцію відповідача в примусовому порядку.

На підставі вищезазначеного наказу, самовільно встановлену конструкцію зовнішньої реклами відповідача було демонтовано позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 27.10.2020 № 4. Загальна вартість витрат, понесених позивачем у зв`язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням конструкцій зовнішньої реклами відповідача станом на момент подання позову складає: демонтаж рекламних конструкцій та вивісок 430,00 грн, зберігання конструкцій на складі 6 205,00 грн - загальна вартість 6 635, 00 грн, ПДВ 20% 1 327, 00 грн, всього із ПДВ 7 962, 00 грн.

Таким чином, невиконання відповідачем у добровільному порядку демонтажу самовільно встановлених конструкцій призвело до того, що позивач поніс витрати, пов`язані з примусовим демонтажем конструкцій зовнішньої реклами на загальну суму 7 962, 00 грн. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів останнього і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на те, що позивач не довів, що відповідач є власником демонтованої рекламної конструкції по вул. Рахівська, 19 у м. Львові. Більше того, аналіз наданих позивачем доказів із зображенням даної рекламної конструкції до моменту її демонтажу не дозволяє зробити висновок, що така рекламна конструкція могла належати відповідачу по причині того, що на такій конструкції відсутні будь-які інформативні дані щодо її приналежності відповідачу. Слід також зауважити, що на виконання вимог п.п. 8.6.2 п. 8.6 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, для повернення демонтованого рекламного засобу власнику рекламного засобу необхідно було звернутись до оператора із документом, що підтверджує право власності (інше майнове право) на конкретний демонтований рекламний засіб або листом - підтвердженням, яким заявник гарантує належність йому демонтованого рекламного засобу. Однак, відповідач не звертався до позивача із вказаними вище документами, так як не є власником демонтованої рекламної конструкції по вул. Рахівська, 19 у м. Львові.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із таких мотивів.

У силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 1 Закону України Про рекламу передбачено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб, призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до цієї ж статті 1 Закону України Про рекламу, розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

У відповідності до вимог статті 16 Закону України Про рекламу, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджені Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі-Типові правила), виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Відповідно до пунктів 1, 4 статті 20 Закону України Про благоустрій населених пунктів, організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до пункту 4.2.10. Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 (надалі - Правила), підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.

Пунктом 2.1. Правил передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.

Відповідно до п. 1.1. рішення Львівської міської ради від 17.05.2013 № 332, примусовий демонтаж конструкції це засіб для примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб`єктом господарювання у добровільному порядку.

Згідно з пунктом 2.1. Правил, робочий орган з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами - орган, уповноважений Львівською міською радою виконувати покладені на нього функції, передбачені Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.

У межах своєї компетенції Робочий орган (Департамент економічного розвитку ЛМР) забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України Про рекламу, Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові усіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Робочий орган уповноважений у сфері реклами звертатися до юридичних і фізичних осіб з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін.

Згідно з пунктом 8.1.1. Правил демонтажу підлягають самовільно встановлені рекламоносії, власник яких не виконав вимогу про демонтаж, відтак Департамент економічного розвитку Львівської міської ради видав наказ від 07.04.2020 № 27-Д Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами, яким доручив КП Адміністративно-технічне управління демонтувати самовільно встановлену рекламну конструкцію ТзОВ Сиріус-Захід в примусовому порядку.

У зв`язку з виявленим порушенням ТзОВ Сиріус-Захід було скеровано вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 17.02.2020 №23/Р-2-386 котрою було запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення у зазначений у вимозі строк. Проте, ТОВ Сиріус-Захід вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про демонтаж не виконало.

На підставі вищезазначеного наказу самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами по вул. Рахівській, 19, що у м. Львові були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 27.10.2020 № № 4.

Згідно з пунктом 8.3. Правил, примусовий демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами Оператора (КП Адміністративно-технічне управління) або на його замовлення - підрядною організацією.

Пунктом 8.4. Правил передбачено, що у разі відсутності власника (користувача) рекламного засобу при демонтажі, примірник акту про проведений демонтаж скеровується власнику (користувачу) рекомендованим листом за його місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 13.4. Правил благоустрою м. Львова, затверджених Ухвалою сесії Львівської міської ради від 21.04.2011 № 376: витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники:

- п. 13.4.1. за демонтаж та транспортування спеціальної конструкції у розмірі фактичних витрат;

- п. 13.4.2. за зберігання спеціальної конструкції у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.

Згідно з пунктом 8.5. Правил, компенсація витрат оператора, який організував демонтаж або проводив самостійно демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (законного користувача) демонтованого рекламного засобу.

Пунктом 3 частини 2 статті 27 Закону України Про рекламу передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи фотознімків з місця демонтажу, доданих до акту проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 27 жовтня 2020 року № 4 вказана конструкція не містять жодної інформації щодо її власника чи розповсюджувача, у тому числі відомостей про їх приналежність саме відповідачу.

Крім цього, суд зауважує, що відповідно п.1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Згідно із п.1 ст. 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій

З наданої позивачем довідки із ЄДРПОУ адреса: м. Львів, вул. Рахівська, 19 не вказана як адреса здійснення діяльності відповідача або місцезнаходження його філії, іншого відокремленого підрозділу. Номер телефону, котрий вказаний на демонтованій рекламній конструкції не вказаний як номер зв`язку із відповідачем та останньому не належить жодне нерухоме майно, зокрема за вищевказаною адресою, що підтверджується Інформаційною довідкою від 07.06.2023 № 334919311. Крім того, за вказаною адресою відповідач не орендує жодне майно.

Оскільки саме на власника (користувача) демонтованої конструкції покладається обов`язок з відшкодування збитків, проте позивачем не було доведено належними доказами приналежність спірної демонтованої конструкції саме відповідачу, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем вини товариства у завданих йому збитках, у зв`язку з чим даний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, що власником демонтованої рекламної конструкції на вул. Рахівській, 19 у м. Львові є відповідач, що у сукупності із висновками, про які суд зазначив вище, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 10 серпня 2023 року.

Суддя Манюк П.Т.