Постанова

від 10.08.2023 по справі 134/764/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 134/764/23

Провадження № 22-ц/801/1652/2023

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кантониста О. О.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 рокуСправа № 134/764/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Голота Л. О., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач керівник Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області,

відповідач ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 134/764/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 червня 2023 року, постановлену у складі судді Кантонистої О. О. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У травні 2023 року керівник Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля», (далі ПАТ «ПК «ПОДІЛЛЯ») про конфіскацію земельної ділянки.

23 червня 2023 року керівник Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області подав до суду заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що відповідачка будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4686 га з кадастровим номером 0521986200:03:002:0300, яка розташована на території Крижопільської територіальної громади, не відчужила її, що є підставою для конфіскації указаної земельної ділянки у власність держави на підставі ч. 4 ст. 81, ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України.

Заявник указує, що існує реальна небезпека відчуження спірної земельної ділянки або її подальшої забудови чи зміни природних властивостей, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів територіальної громади або ускладнить цей процес, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Посилаючись на зазначені обставини, керівник Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області просив суд:

накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0521986200:03:002:0300, площею 2,4686 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Крижопільської територіальної громади (колишньої Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області), яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та перебуває в оренді ПАТ «ПК «ПОДІЛЛЯ» (код ЄДРПОУ 33143011);

заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521986200:03:002:0300, площею 2,4686 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Крижопільської територіальної громади (колишньої Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області);

заборонити ОСОБА_1 , вчиняти дії, спрямовані на поділ, об`єднання чи відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 0521986200:03:002:0300, площею 2,4686 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Крижопільської територіальної громади (колишньої Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області);

заборонити державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу, об`єднання чи відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 0521986200:03:002:0300, площею 2,4686 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Крижопільської територіальної громади (колишньої Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області заяву задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0521986200:03:002:0300, площею 2,4686 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Крижопільської територіальної громади (колишньої Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області), яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та перебуває в оренді ПАТ «ПК «ПОДІЛЛЯ» (код ЄДРПОУ 33143011).

Заборонено органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521986200:03:002:0300, площею 2,4686 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Крижопільської територіальної громади (колишньої Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області).

Заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії спрямовані на поділ, об`єднання чи відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 0521986200:03:002:0300, площею 2,4686 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Крижопільської територіальної громади (колишньої Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області).

Заборонено державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу, об`єднання чи відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 0521986200:03:002:0300, площею 2,4686 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Крижопільської територіальної громади (колишньої Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області).

Ухвала суду мотивована тим, що:

наведені прокурором доводи та підстави забезпечення заявленого позову, а також обраний заявником спосіб забезпечення є обґрунтованими;

невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, що порушить права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У липні 2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Оніщук В. В., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2023 року справу призначено до розгляду на 10 серпня 2023 року о 09;30 год з повідомленням сторін.

Відповідно допротоколу повторногоавтоматизованого розподілусудової справиміж суддямиВінницького апеляційногосуду від07серпня 2023 року для розгляду цієї справи замінено суддю Оніщука В. В. та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Рибчинський В. П.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

обраний позивачем вид забезпечення позову не відповідає змісту порушеного права позивача, є неспівмірним із заявленими вимогами та неправомірно обмежує право власниці на вільне розпорядження належною їй земельною ділянкою, зокрема, шляхом внесення змін у договір оренди землі в частині розміру орендної плати;

забезпечення позову ґрунтується на припущеннях заявника, а обставини указані у заяві не підтверджені належними та допустимими доказами.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу керівник Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області указує, що:

ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують;

обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами;

застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що є предметом позову, є необхідним для подальшого виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинні містити, зокрема причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно пунктів 1, 2, 4 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Підстави забезпечення позову необхідно доводити документально, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зроблено висновок, що:

«співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 363/2197/17 (провадження № 61-15477св19).

При вирішенні питання про забезпечення позову,суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснив, що:

«розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів».

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18.

Матеріалами справи встановлено, що предметом позову є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 0521986200:03:002:0300, площею 2,4686 га, розташована на території Крижопільської територіальної громади (колишньої Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області), право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявник виклав обґрунтування суті спору та ризиків, які можуть настати у разі невжиття заходів забезпечення позову, указуючи на те, що спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 , яка на підставі статті 145 ЗК України не може перебувати у її власності.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не установлює прав та обов`язків сторін, а лише на підставі викладених обставин і наявних доказів, переконавшись, що поза розумним сумнівом дійсно є підстави уважати про наявність спору, застосовує заходи забезпечення позову.

Указані обставини при поданні заяви та її розгляду судом дотримані.

Установивши наявність між сторонами спору щодо земельної ділянки, урахувавши можливість відчуження відповідачкою майна, що зареєстроване на неї та є предметом цього спору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, яке перебуває у власності відповідачки та забороною на його відчуження, що є співмірним заявленим вимогам, а також необхідним та достатнім для забезпечення виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що застосовані судом заходи забезпечення позову порушують права відповідачки як власниці спірної земельної ділянки є безпідставними, оскільки накладення арешту та заборона на його відчуження не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні зареєстрованого власника, а обмежується лише можливість розпоряджатись ним, що слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції у межах вимог чинного ЦПК України здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності і обґрунтованості заявлених вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, ймовірність ускладнення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову у цій справі у визначений позивачем спосіб.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 червня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести за рахунок заявниці.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ

судді: Людмила ГОЛОТА

Віктор РИБЧИНСЬКИЙ