Ухвала

від 08.08.2023 по справі 381/61/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 381/61/22

провадження № 61-11311ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу Фастівської початкової школи № 11 Фастівської міської ради Київської області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фастівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад ?загальноосвітня школа 1 ступеня № 11» Фастівської міської ради Київської області, Управління освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від виконання професійних обов`язків працівника та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фастівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа 1 ступеня № 11» Фастівської міської ради Київської області, Управління освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, в якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ директора Фастівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа 1 ступеня № 11» № 83 к-тр «Про відсторонення від виконання професійних обов`язків працівника, який не отримав щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2»; стягнути з Управління освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати відсторонення (з 12 листопада 2021 року) по день ухвалення рішення.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 83 к-тр від 12 листопада 2021 року директора Фастівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад ? загальноосвітня школа І ступеня № 11» «Про відсторонення від виконання професійних обов`язків працівника, який не отримав щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» ОСОБА_1 .

Стягнено з Управління освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу Фастівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа 1 ступеня № 11» Фастівської міської ради Київської області задоволено частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2022 року в частині стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи змінено, доповнено його наступним: «Стягнути з Управління освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи у розмірі 22 078 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.»

24 липня 2023 року Фастівська початкова школа № 11 Фастівської міської ради Київської області засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у зазначеній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 250 = 671 000,00 грн), справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку, оскільки Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) викладено висновок щодо питання відсторонення від роботи у зв`язку з ухиленням від профілактичних щеплень та запровадженого підзаконними актами регулювання відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фастівської початкової школи № 11 Фастівської міської ради Київської області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фастівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад ?загальноосвітня школа 1 ступеня № 11» Фастівської міської ради Київської області, Управління освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від виконання професійних обов`язків працівника та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко