Ухвала

від 07.08.2023 по справі 705/2681/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 серпня 2023 року

місто Київ

справа № 705/2681/20

провадження № 61-10557ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Товстенко Костянтин Вадимович, на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 липня 2023 рокуу справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним майном подружжя, поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Товстенко К. В., звернувся до Верховного Суду з касаційного скаргою на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Положеннями зазначеної статті передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

При визначенні справ із подібними правовідносинами підлягають врахуванню предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має враховувати, що у разі посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі необхідно зазначити, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі має бути зазначено певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з наведенням обґрунтувань таких доводів.

Виконання зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідних пунктів згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених вище правових норм.

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на:

неврахування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-612цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частина третя статті 411 ЦПК України);

встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Верховний Суд визнає наведені заявником підстави касаційного оскарження судових рішень без належного обґрунтування з огляду на таке.

Посилаючись як на підставу касаційного оскарження судових рішень на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник не конкретизував, яку норму права застосував суд апеляційної інстанції без урахування висновку, викладеного постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-612цс15, або яку не застосував з урахуванням наведеного висновку суду касаційної скарги.

Підстави касаційного оскарження, визначені заявником відповідно до пунктів 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, також не містять належного обґрунтування, оскільки ОСОБА_1 не конкретизував, які саме докази не досліджено, та яке значення недослідження цих доказів має для розгляду справи.

Посилання на недопустимість доказів не мають змістовного обґрунтування, оскільки заявник не зазначив, які саме обставини встановив суд на підставі таких доказів.

Верховний Суд зазначає, що констатація заявником у касаційній скарзі про недопустимість певного доказу не є безумовним визнанням такого доказу недопустимим. Тобто, визначаючи той чи інший доказ недопустимим саме заявник має навести обґрунтовані, логічні міркування щодо недопустимості доказу відповідно до статті 78 ЦПК України, на підставі якого суд встановив обставини.

Отже, зазначені підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій наведені заявником формально без належного обґрунтування.

Указане унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд зауважує, що виконання процесуальних вимог до змісту касаційної скарги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Заявник має навести як зміст відповідних пунктів частини другої статті 389, частин першої та третьої статті 411 ЦПК України, так і викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених вище правових норм.

Тому заявнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням конкретних обґрунтованих підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для подання уточненої касаційної скарги та доказів на підтвердження обставин, що зумовили пропуск строку на подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Товстенко Костянтин Вадимович, на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 липня 2023 рокузалишити без руху.

Надати для усунення недоліків касаційної скарги десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали суду.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко