Рішення
від 18.07.2023 по справі 758/2776/21
ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/2776/21

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2023 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Рибалки Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання - Басараба К.Ю.,

розглянувши в приміщенні Подільського районного суду м. Києва матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сервіс» про встановлення сервітуту,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Подільського районного суду м. Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сервіс» (далі - Відповідач), в якій просить встановити безстроковий безоплатний сервітут щодо частини нежилих приміщень інженерно-побутового корпусу (в літ. А) загальною площею 2091,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 412134180000, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві приватної власності Відповідачу, а саме на:

1. Приміщення № 1, призначення - тамбур (підсобне), площею 3,6 кв.м.;

2. Приміщення № 2, призначення - хол (підсобне), площею 75,5 кв.м.;

3. Приміщення № 5, призначення - сходова клітка (підсобне), площею 33,8 кв.м.;

4. Приміщення № 6, призначення - коридор (підсобне), площею 43,7 кв.м.;

5. Приміщення № 29, призначення - підсобне (основне), площею 32,7 кв.м.;

6. Приміщення № 32, призначення - сходова клітка, площею 33,6 кв.м.;

7. Приміщення № 33, призначення - коридор (підсобне), площею 27,2 кв.м.;

8. Приміщення № 34, призначення - коридор (основне), площею 22,5 кв.м.;

9. Приміщення № 58, призначення - коридор (підсобне), площею 66,5 кв.м.;

10. Приміщення № 69, призначення - підсобне, площею 2,7 кв.м.;

11. Приміщення № 70, призначення - туалет (підсобне), площею 4,7 кв.м.;

12. Приміщення № 71, призначення - підсобне, площею 3,4 кв.м.;

13. Приміщення № 72, призначення туалет (підсобне), площею 4,4 кв.м.;

14. Приміщення № 77, призначення - сходова клітка, площею 33,6 кв.м.;

15. Приміщення № 78, призначення - підсобне, площею 53 кв.м.;

16. Приміщення № 95, призначення - коридор (підсобне), площею 58,4 кв.м.;

17. Приміщення № 108, призначення - підсобне, площею 2,7 кв.м.;

18. Приміщення № 109, призначення - туалет (підсобне), площею 4,7 кв.м.;

19. Приміщення № 110, призначення - підсобне, площею 3,4 кв.м.;

20. Приміщення № 111, призначення туалет (підсобне), площею 4,4 кв.м.

21. Приміщення № 119, призначення - сходова клітка, площею 33,6 кв.м.;

22. Приміщення № 120, призначення - підсобне, площею 53,1 кв.м.

23. Приміщення № 133, призначення - коридор (підсобне), площею 58,0 кв.м.;

24. Приміщення № 138, призначення - підсобне, площею 2,7 кв.м.;

25. Приміщення № 139, призначення - туалет (підсобне), площею 4,7 кв.м.;

26. Приміщення № 140, призначення - підсобне, площею 3,4 кв.м.;

27. Приміщення № 141, призначення туалет (підсобне), площею 4,4 кв.м.;

28. Приміщення № 147, призначення - сходова клітка, площею 18,0 кв.м.

шляхом надання доступу та права проходу через зазначені приміщення Позивачу та іншим особам, які на законних підставах володіють та користуються приміщеннями в нежитловому приміщенні (ЛІТЕРА А) загальною площею 791,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 358207180000, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності Позивачу.

Позовна заява мотивована тим, що Позивач не має можливості пройти до власних приміщень на ІI-IV поверсі будинку, які належать їй на праві приватної власності, і забезпечити базові людські потреби інакше, аніж через встановлення сервітуту на приміщення Відповідача, які є коридорами, сходовими клітками, туалетами і т.п., що належать Відповідачеві. Відповідач та орендарі його приміщень вчиняють різні перешкоди у доступу та проході Позивача до її нежитлових приміщень та в досудовому порядку не погодили з Позивачем встановлення сервітуту на нежитлові приміщення Відповідача.

08.04.2021 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі та встановлено Відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 21.05.2021 року, в якому він просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Позивача з огляду на те, що в суду немає підстав для встановлення сервітуту на нежитлові приміщення Відповідача на користь Позивача, адже у Позивача наявний окремий вхід до її приміщень та що пропозиція Позивача щодо встановлення сервітуту на адресу Відповідача не надходила. Крім того, Відповідач зазначає, що вказані приміщення, які йому належать, були передані в суборенду ТОВ «Скай Груп Компані» і сам Відповідач не перешкоджає Позивачеві у доступі до її нежитлових приміщень.

Позивач подала відповідь на відзив від 22.06.2021 року, у якій заперечила проти аргументів Відповідача і зазначила, що дійсно не може пройти до своїх приміщень інакше, аніж через приміщення Відповідача, і останній цього не спростував, вказавши суду на абсолютно інші приміщення, через які неможливо здійснити такий прохід. Позивач також відмітила, що насправді надсилала Відповідачеві письмову пропозицію щодо встановлення сервітуту, однак її неотримання залежало виключно від волі і бездіяльності самого Відповідача, що не може ставитися їй у провину. Крім того, Позивач з посиланням на докази підтвердила суду, що між її приміщеннями і приміщеннями Відповідача, через які здійснювався прохід, дійсно були встановлені металеві двері з металевим запірним пристроєм зі сторони Відповідача та організовано контрольно-пропускний режим на першому поверсі будівлі. Що стосується передачі нежитлових приміщень Відповідача в суборенду, то Позивач зазначила, що це не може бути підставою для відмови у встановленні сервітуту на такі приміщення Відповідача, і що сам Відповідач як власник цих приміщень не міг не знати про існування та не міг не погоджувати вчинення перешкод з боку ТОВ «Скай Груп Компані» у доступі Позивачеві до її приміщень в цій будівлі.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь від 30.09.2021 року, у яких вкотре наголосив про наявність у Позивача окремого входу до власних приміщень, відсутності достовірних доказів наявності у Позивача перешкод у доступі до власних приміщень, передачі нежитлових приміщень в оренду ТОВ «Скай Груп Компані» та відсутності доказів вчинення Позивачем дій, спрямованих на досягнення домовленостей про встановлення сервітуту шляхом надання доступу та права проходу у позасудовому порядку.

Надалі Позивач подала до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 29.10.2021 року, яким просила долучити до матеріалів справи наданий разом з клопотанням висновок експерта за результатами судової будівельно-технічної експертизи № 3158 від 28.10.2021 року.

У свою чергу, Відповідач також подав до суду клопотання про долучення доказів від 01.11.2021 року, яким просив долучити до матеріалів справи наданий разом з клопотанням висновок експерта № 130/21 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складений 01.11.2021 року.

17.01.2022 року від Позивача надійшло клопотання про визнання висновку експерта № 130/21 від 01.11.2021 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи неналежним доказом, а також додаткові пояснення, у яких Позивач виклала свої пояснення щодо експертних висновків та контраргументи до заперечення Відповідача на відповідь.

18.01.2022 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва було закрито підготовче провадження у справі і призначено судовий розгляд у справі по суті.

На останнє судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 18.07.2023 року, Відповідач та його представники не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

18.07.2023 року, до судового засідання, до суду надійшло клопотання Позивача про розгляд справи без участі Позивача, у якому також було вказано на неможливість подання до закінчення судових дебатів з поважних причин доказів, які підтверджують розмір понесених Позивачем судових витрат та про надання таких доказів у строки, встановлені ЦПК України.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що суд дослідив всі докази, з`ясував всі обставини справи та врахував всі надані сторонами заяви по суті даної справи і заяви з процесуальних питань, суд дійшов висновків про можливість завершення судового розгляду та прийняття рішення по суті позовних вимог.

Суд, безпосередньо дослідивши всі докази і з`ясувавши всі обставини справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

У п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України передбачено, що речовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування (сервітут).

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. До таких об`єктів, зокрема, належать будинки, нежитлові та житлові приміщення, розташовані в них.

Як зазначено в ч. ч. 1, 3 ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

У ч. ч. 1-3 ст. 403 ЦК України регламентовано, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Як чітко зазначено в ч. 1 ст. 404 ЦК України, право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Згідно з матеріалами справи, починаючи з 05.05.2014 року і станом на момент звернення Позивача до суду Позивачу на праві приватної власності належить нежитлове приміщення (ЛІТЕРА А) загальною площею 791,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 358207180000, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з приміщень № № 35-50 (ІІ поверх) площею 260,9 кв.м, приміщень № № 79-91 (ІІІ поверх) площею 264,4 кв.м та приміщень № № 121-131 (IV поверх) площею 266,1 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 244658338 від 16.02.2021 року і технічним паспортом від 21.02.2011 року, виданим Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

У свою чергу, починаючи з 22.07.2014 року і станом на момент звернення Позивача до суду Відповідачу на праві приватної власності належать нежилі приміщення інженерно-побутового корпусу (в літ. А) загальною площею 2091,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 412134180000, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з нежилих приміщень № № 1, 1а, 2-34, 51-78, 92-120, 132-146, 147, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 244658338 від 16.02.2021 року і технічним паспортом від 11.07.2014 року, виданим ТОВ «Акропром».

За результатами аналізу і дослідження плану будинку АДРЕСА_1 (додаток 1.5.) та експлікації підрахунку площі будинку з нежитловими (вбудованими) приміщенням № 6 літер. «А» по вулиці (провулку, площі) Братська (форма № 6-б) інвентаризаційної справи по кварталу № 1487, технічного паспорту від 11.07.2014 року, виданого ТОВ «Акропром», та технічного паспорту від 21.02.2011 року, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, суд погоджується з доводами Позивача, що не спростовані Відповідачем, і приходить до наступних висновків:

Приміщення Відповідача № 5, 32, 77, 119, 147 за своїм призначенням - це сходові клітки для переміщення між поверхами будинку, приміщення Відповідача № 1, 2, 6 - коридори (приміщення), які знаходяться на І поверсі будинку між АДРЕСА_2 (сходовою кліткою І поверху), приміщення Відповідача № 33, 34 - коридори (приміщення), які знаходяться на ІІ поверсі будинку між приміщенням № 32 (сходовою кліткою ІІ поверху) та приміщенням № 35 , яке належить на праві власності Позивачеві, приміщення Відповідача № 78 - коридор (приміщення), яке знаходиться на ІІІ поверсі будинку між приміщенням № 77 (сходовою кліткою ІІІ поверху) та приміщенням № 79 , яке належить на праві власності Позивачеві, приміщення Відповідача № 120 - коридор (приміщення), яке знаходиться на ІV поверсі будинку між приміщенням № 119 (сходовою кліткою ІV поверху) та приміщенням № 122 , яке належить на праві власності Позивачеві.

Отже, без доступу і можливості проходу до всіх вищевказаних приміщень Відповідача шляхом встановлення сервітуту, Позивач не має об`єктивної можливості пройти до своїх нежилих приміщень № № 35-50, 79-91, 121-131, які знаходяться на ІІ-ІV поверхах в цьому ж будинку та з яких немає окремого виходу.

При цьому, суд критично ставиться до доводів Відповідача про те, що Позивач має доступ та прохід до зазначених приміщень через нежилі приміщення загальною площею 1516,9 кв.м., об`єкт нерухомого майна - 434610880000, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_8 , які належать на праві власності Позивачу, які як вказує Відповідач фактично є першим поверхом будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки, зазначені приміщення не знаходяться на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 . До того ж, між нежитловими приміщеннями Позивача, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 791,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 358207180000) та нежитловими приміщеннями Позивача, розташованими за адресою: АДРЕСА_8 (загальною площею 1516,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 434610880000), знаходяться нежитлові приміщення Відповідача, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 2091,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 412134180000). Тобто, прохід між обома зазначеними будівлями Позивача також можливий лише через вказані приміщення Відповідача, що не спростовує вимог позивача у даній справі.

Що стосується приміщень Відповідача № 29 на І поверсі і № № 69-72 на ІІ поверсі будинку, № № 108-111 на ІІІ поверсі будинку та № № 138-141 на ІV поверсі будинку, то як встановив суд, за своїм цільовим призначенням вони є туалетами та підсобними приміщеннями, які призначені для їх обслуговування та доступу до них, або ж приміщеннями, у яких знаходяться засоби обліку комунальних послуг. Тобто, необхідність доступу до вказаних приміщень і відповідно встановлення щодо них сервітуту обґрунтована необхідністю задоволення першопочаткових людських потреб та свобод самого Позивача, орендарів її приміщень, їх працівників і всіх інших відвідувачів будинку.

Суд бере до уваги наданий Позивачем висновок експерта за результатами судової будівельно-технічної експертизи № 3158 від 28.10.2021 року, у якому зроблено наступні висновки:

1. ОСОБА_1 не може отримати доступу та прохід (вхід/вихід) до своїх приміщень на другому - четвертому поверхах загальною площею 791,4 м2 з метою їх експлуатації, відповідно до вимог нормативних документів, інакше, аніж через частину приміщень інженерно-побутового корпусу (в літ. А) загальною площею 2091,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 412134180000), що належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Еліт Сервіс» (ідентифікаційний код 32486809), а саме:

- приміщення тамбуру № 1 площею 3,6 м2 на першому поверсі;

- приміщення холу № 2 площею 75,5 м2 на першому поверсі;

- приміщення сходової клітки № 5 площею 33,8 м2 на першому поверсі;

- приміщення сходової клітки № 32 площею 33,6 м2 на другому поверсі;

- приміщення коридору № 33 площею 27,2 м2 на другому поверсі;

- приміщення коридору № 34 площею 22,5 м2 на другому поверсі;

- приміщення сходової клітки № 77 площею 33,6 м2 на третьому поверсі;

- підсобне приміщення № 78 площею 53,0 м2 на третьому поверсі;

- приміщення сходової клітки № 119 площею 33,6 м2 на четвертому;

- підсобне приміщення № 120 площею 53,1 м2 на четвертому поверсі;

- приміщення сходової клітки № 147 площею 18,0 м2 на першому поверсі.

2. Технічно можливе встановлення сервітуту з правому доступу та проходу ОСОБА_1 та іншим особам, які користуються нежитловими приміщеннями загальною площею 791,4 м2 в інженерно-побутовому корпусі (літ. «А») в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 358207180000) на частину нежитлових приміщень інженерно-побутового корпусу (в літ. А) загальною площею 2091,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 412134180000), що належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Еліт Сервіс» (ідентифікаційний код 32486809), а саме:

- приміщення тамбуру № 1 площею 3,6 м2;

- приміщення холу № 2 площею 75,5 м2;

- приміщення сходової клітки № 5 площею 33,8 м2;

- основне приміщення № 29 площею 32,7 м2;

- приміщення сходової клітки № 32 площею 33,6 м2;

- приміщення коридору № 33 площею 27,2 м2;

- приміщення коридору № 34 площею 22,5 м2;

- приміщення коридору № 58 площею 66,5 м2;

- підсобне приміщення № 69 площею 2,7 м2;

- приміщення туалету № 70 площею 4,7 м2;

- підсобне приміщення № 71 площею 3,4 м2;

- приміщення туалету № 72 площею 4,4 м2;

- приміщення сходової клітки № 77 площею 33,6 м2;

- підсобне приміщення № 78 площею 53,0 м2;

- приміщення коридору № 95 площею 58,4 м2;

- підсобне приміщення № 108 площею 2,7 м2;

- приміщення туалету № 109 площею 4,7 м2;

- підсобне приміщення № 110 площею 3,4 м2;

- приміщення туалету № 111 площею 4,4 м2;

- приміщення сходової клітки № 119 площею 33,6 м2;

- підсобне приміщення № 120 площею 53,1 м2;

- приміщення коридору № 133 площею 58,0 м2;

- підсобне приміщення № 138 площею 2,7 м2;

- приміщення туалету № 139 площею 4,7 м2;

- підсобне приміщення № 140 площею 3,4 м2;

- приміщення туалету № 141 площею 4,4 м2;

- приміщення сходової клітки № 147 площею 18,0 м2.

Що стосується наданого Відповідачем висновку експерта № 130/21 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складеного 01.11.2021 року, то суд ставиться до нього критично і відхиляє його, адже вважає його неналежним і таким, що суперечить чинному законодавству, пунктам 2.23-2.24. Правил пожежної безпеки, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року № 1417, та ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва» через те, що зазначені у ньому висновки зводяться до прямого необхідності Позивачем діставатися до своїх нежитлових приміщень через єдиний евакуаційний (пожежний) вихід, який проходить через приміщення сходової клітки № 147, що не відповідає правилам пожежної безпеки щодо заборони зменшувати кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень.

При цьому, відповідно до п. п. 2.23-2.24. Правил пожежної безпеки, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року № 1417, забороняється зменшувати кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, класи вогнестійкості несучих та огороджувальних конструкцій, застосовувати будівельні матеріали з вищими показниками пожежної небезпеки, змінювати інженерні та планувальні рішення й умови освітлення згідно з нормованою вимогою.

У разі розміщення технологічного, експозиційного та іншого обладнання у приміщеннях повинні бути забезпечені евакуаційні проходи до сходових кліток та інших шляхів евакуації.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, доказами у справі підтверджується відсутність можливості у Позивача пройти до власних приміщень інакше, аніж через встановлення сервітуту на приміщення Відповідача.

Це зокрема, вбачається з вимог Позивача від 22.12.2020 року, від 29.12.2020 року, від 01.01.2021 року до Відповідача та ТОВ «Скай Груп Компані», заяв про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 194 і ч. 3 ст. 206 КК України від 06.01.2021 року (вх. № 296 від 11.01.2021 року) та передбаченого ст. 356 КК України від 18.01.2021 року (вх. № 0-110 від 18.01.2021 року), а також фотографій нежитлових приміщень Відповідача, Позивачу та орендарям її нежитлових приміщень вчинялися перешкоди в доступі до приміщень на ІІ-ІV поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві приватної власності Позивачеві, забороняючи всім особам (в т.ч. Позивачеві) проходити через приміщення І поверху, сходові клітки та коридори на І-ІV поверхах, які у свою чергу належать Відповідачеві, встановлення на І поверсі контрольно-пропускного режиму та встановлення металевих дверей з металевим запірним пристроєм зі сторони Відповідача на межі з нежитловими приміщеннями Позивача.

До того ж, серед правових підстав для встановлення сервітуту, передбачених в ст. ст. 401-406 ЦК України, немає такої обов`язкової підстави, як наявність перешкод у доступу до приміщень Позивача зі сторони Відповідача, оскільки головне - це відсутність можливості у Позивача пройти до власних приміщень інакше, аніж через встановлення сервітуту на приміщення Відповідача, і така неможливість доведена доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, і висновком експерта за результатами судової будівельно-технічної експертизи № 3158 від 28.10.2021 року.

Що стосується передачі Відповідачем своїх приміщень в оренду (суборенду) ТОВ «Скай Груп Компані» за договором оренди нерухомості із правом надання в суборенду від 26.06.2017 року, то вказаний факт не стосується предмету доказування у даній справі і не заперечує позовних вимог, з огляду на таке:

Так, відповідно до ч. 3 ст. 773 ЦК України, наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Аналогічне положення передбачено і в пп. 4.1.6. п. 4.1. договору оренди нерухомості із правом надання в суборенду від 26.06.2017 року, в якому зазначено, що Орендар зобов`язаний не здійснювати без письмової згоди Орендодавця перебудову, добудову та перепланування Приміщень.

Отже, ТОВ «Скай Груп Компані» як орендар нежитлових приміщень Відповідача не могло самовільно (без згоди та відома Відповідача) вчиняти будь-яких дій щодо цих приміщень, в т.ч. вищевказаних способів перешкоджання доступу до них Позивача.

Крім того, відповідно до п. 1.5. договору оренди нерухомості із правом надання в суборенду від 26.06.2017 року, приміщення передається в оренду строком на 6 місяців з моменту прийняття його за актом приймання-передачі об`єкта нерухомості за договором оренди нерухомості із правом передання в суборенду, який підписується Сторонами в двох примірниках та є невід`ємною частиною даного Договору.

При цьому, відповідно до п. 5.1. договору оренди нерухомості із правом надання в суборенду від 26.06.2017 року, приміщення має бути повернуте Орендарем Орендодавцеві протягом 7 (Семи) календарних днів після закінчення строку оренди визначеного п. 1.5. Договору.

До відзиву на позовну заяву Відповідачем було долучено копію акта приймання-передачі об`єкта нерухомості від 01.07.2017 року за договором оренди нерухомості із правом надання в суборенду від 26.06.2017 року.

Отже, за договором оренди нерухомості із правом надання в суборенду від 26.06.2017 року ТОВ «Скай Груп Компані» як орендар отримало в оренду приміщення Відповідача як орендодавця лише до 01.01.2018 року включно та зобов`язане було їх повернути Відповідачеві до 08.01.2018 року включно, з огляду на положення п. п. 1.5., 5.1. цього ж договору.

Позивач же виявила перешкоди у проході до власних нежитлових приміщень, розташованих на ІІ-ІV поверхах будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді встановлених металевих дверей лише в грудні 2020 року, а з позовом до суду звернулася в березні 2021 року, тобто задовго після вищевказаного періоду перебування приміщень в оренді у ТОВ «Скай Груп Компані».

Таким чином, в даний період та станом на дату звернення Позивача в суд з позовною заявою, саме Відповідач був законним володільцем, користувачем та власником об`єкта нерухомості, на частину якого Позивач просить суд встановити сервітут, а відтак саме відповідає за надання доступу до цих приміщень Позивачеві. А з огляду на те, що саме Відповідач є власником нежитлових приміщень загальною площею 2091,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 412134180000), що підтверджується матеріалами справи і не спростовується самим Відповідачем, виключно він є належним відповідачем у даній справі, незалежно від кількості орендарів та/або суборендарів та/або користувачів його нежитлових приміщень, а наявність чи відсутність таких осіб не спростовує позовних вимог щодо встановлення сервітуту на такі приміщення.

Суд також встановив, що Позивач вчиняла залежні від неї дії, спрямовані на досягнення з Відповідачем домовленостей про встановлення сервітуту шляхом надання доступу та права проходу до нежитлових приміщень Відповідача, зазначених у позові, у позасудовому порядку, як це вимагається ч. 3 ст. 402 ЦК України.

Це підтверджується тим, що 01.02.2021 року Позивач надіслала Відповідачу письмову пропозицію щодо укладення договору встановлення безоплатного безстрокового сервітуту від 29.01.2021 року цінним листом з описом вкладення поштового відправлення № 0103277045269, яке з незалежних від неї причин не було отримане Відповідачем у відділенні поштового зв`язку.

Тому саме через дії/бездіяльність Відповідача між ним та Позивачем не було досягнуто взаємних домовленостей у позасудовому (досудовому) порядку, а тому цей спір про встановлення сервітуту обґрунтовано переданий на розгляд суду.

Більш того те, що між Позивачем та Відповідачем не було досягнуто взаємних домовленостей про встановлення сервітуту в досудовому порядку та про його умови, визнається Відповідачем у його заявах по суті справи.

А відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Вартим уваги також є те, що у матеріалах справи відсутній договір про встановлення сервітуту та/або інший доказ, який би підтвердив встановлення необхідного Позивачеві сервітуту за згодою між нею і Відповідачем.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність всіх підстав, передбачених ст. ст. 401-406 ЦК України, для встановлення сервітуту щодо нежитлових приміщень Відповідача, зазначених у прохальній частині позовної заяви, на користь Позивача та інших осіб, які на законних підставах володіють та користуються приміщеннями Позивача.

Що стосується (без)строковості та (без)оплатності сервітуту, то суд бере до уваги аргументи Позивача про те, що Позивач та орендарі її нежилих приміщень впринципі не зможуть ними користуватися без встановленого сервітуту щодо приміщень Відповідача, і встановлення такого сервітуту ніяким чином не обмежить можливість їх використання Відповідачем за їх цільовим призначенням без жодних обмежень (окрім змісту самого сервітуту). А тому справедливим, розумним і достатнім буде встановлення саме безстрокового і безоплатного сервітуту щодо нежитлових приміщень Відповідача у відповідності до ч. ч. 2-3 ст. 403 ЦК України.

Відповідач, у свою чергу, всіх вищевказаних обставин не спростував та не довів належними, достовірними та достатніми доказами свої заперечення, а отже і підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки представник відповідача, на виконання свого процесуального обов`язку не надав належних і неспростовних доказів на підтвердження своїх заперечень та наведених обставин, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а саме - цим рішенням витрати Позивача зі сплати нею судового збору у розмірі 908 грн 00 коп. Докази на понесення Позивачем інших судових витрат, якщо такі мали місце, можуть бути подані у строки, встановлені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, враховуючи клопотання Позивача від 18.07.2023 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 5, 11-13, 76-89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, ст. ст. 15-16, 395-396, 401-406 ЦКУ, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сервіс» (03045, м. Київ, вул.Новопирогівська,буд.66, ідентифікаційний код юридичної особи: 32486809) про встановлення сервітуту - задовольнити.

Встановити безстроковий безоплатний сервітут щодо частини нежилих приміщень інженерно-побутового корпусу (в літ. А) загальною площею 2091,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 412134180000, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Еліт Сервіс» (ідентифікаційний код ю/о: 32486809), а саме на: